Рішення

від 03.07.2024 по справі 910/4171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024Справа № 910/4171/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Конекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ»

про стягнення 920 270, 47 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Конекс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 920 270, 47 грн, з яких: 550 931, 47 грн - основного боргу, 310 785, 74 грн - пені, 36 870, 30 грн - інфляційні втрати та 21 682, 96 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 365-ДН від 13.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 позовну заяву Приватного підприємства «Конекс» - залишено без руху. Встановлено Приватному підприємству «Конекс» строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.04.2024 до суду надійшла заява Приватного підприємства «Конекс» про усунення недоліків позовної заяви (сформована в системі "Електронний суд").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.04.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Велика Васильківська, буд. 143/2, м. Київ, 03150, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.04.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 між Приватним підприємством "Конекс" (далі - постачальник/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» (далі - покупець) укладено договір № 365-ДН, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару визначається постачальником в гривнях, є договірною та фіксується в накладних на кожну партію, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2. договору, розрахунок за поставлений по даному договору товар здіснюється на умовах продажу з відстроченням платежу на 21 календарний день з моменту поставки.

Пунктом 6.3. договору визначено, що у разі прострочки виконання зобов?язань по сплаті вартості Товару, покупець зобов?язаний сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 1% (один відсоток) від суми боргу за кожний день прострочки платежу, що є оплатою за користування чужими грошовими коштами (в порядку ст. ст. 536. 625 ЦК України).

За умовами п. 6.4. договору, у випадку несплати покупцем повної вартості Товару в строк більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов?язаний сплатити на користь постачальника крім установленого п.6.2. даного договору, штраф на користь постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк Товару.

Відповідно до п. 6.8. договору, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов?язань здійснюється у відповідності до строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України, без застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021 року, а в частині взаємморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 7.1. договору).

Додатками № 1 до договору поставки № 365-ДН від 13.10.2021 є генеральні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 13.10.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 550 931, 47 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №786766, №786770, №є786771, №786977, №786983, №786984, №786426, №786428, №786431, №786331, №786325, №786299, №786398, №786399, №786402, №785945, №785943, №785942, №785957, №786301, №786300, №785842, №785841, №785847, №785852, №785851, №785850, №785956, №785954, №786406 від 21.10.2022 року;

- №790813, №790805, №789866, №789867, № 789872, №789758 від 22.10.2022;

- №797879, №797859, №798098, №798099, №798100, №797254, №797255, №797256, №797250, №797245, №797247, №797240 №797230, №797231, №797232, №797878, №797875, №797874, №798160, №798164, №798163, №798165, №798167, №798255, №798260, №798265, №798269, №798271, № 798273, №798274, №798411, №792836, №792834, №792988, №792986, №792985, №792984, №797174, №797173, №797172, №797179, №797178, №797177, №797183, №797181, №796204, №796202, №797233, №797202, №797204, №797206, №797209, №797847, №796259, №796226, №796214, №796215, №796216, №796222, №796207, №796209, №796210, №796200 від 25.10.2022;

- № 799254 від 26.10.2022;

- №810546, №810545, №810551, №810550, №810495, №810496, №810497, №810499, №810498, №810910, №810908, №810666, №810672, №810468, №809834, №809595, №809594, №809593, №809603, №809601, №810159, №810155, №810471, №810549, №810548, №810547 від 28.10.2022;

- №820863, №820861, №820860, №820875, №820873, №820872, №821568, №821567, №821565, №821584, №821583, №821582, №821580, №821592, №821589, №822157, №822160, №822166, №822169, №820291, №820689, №820675, №820671, №820686, №820685, №820706, №820705, №820704, №820825, №820826, №820827, №820818, №820797, №820798, №820800, №820787, №820718, №820716 від 01.11.2022;

- №835230, №835228, №835237, №835238, №835946, №835944, №835943, №835894, №835891, №835890, №835888, №836141, №836140, №836139, №835232, №835220, №835221, №835222, №835223, №835214, №835216, №35217, №835542, №835544, №835545, №834380, №832871, №832873, №832884 від 04.11.2022, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» утворилась заборгованість у розмірі 550 931, 47 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 550 931, 47 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 310 785, 74 грн - пені за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024, 36 870, 30 грн - інфляційні втрати за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024 та 21 682, 96 грн - 3 % річних за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 365-ДН від 13.10.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 550 931, 47 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» утворилась заборгованість у розмірі 550 931, 47 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2.2. договору, розрахунок за поставлений по даному договору товар здіснюється на умовах продажу з відстроченням платежу на 21 календарний день з моменту поставки.

Таким чином, враховуючи умови п. 2.2. договору та приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що:

- за видатковими накладними №786766, №786770, №є786771, №786977, №786983, №786984, №786426, №786428, №786431, №786331, №786325, №786299, №786398, №786399, №786402, №785945, №785943, №785942, №785957, №786301, №786300, №785842, №785841, №785847, №785852, №785851, №785850, №785956, №785954, №786406 від 21.10.2022 року строк оплати настав 11.11.2022 та, починаючи з 12.11.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- №790813, №790805, №789866, №789867, № 789872, №789758 від 22.10.2022 строк оплати настав 14.11.2022, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України та, починаючи з 15.11.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- №797879, №797859, №798098, №798099, №798100, №797254, №797255, №797256, №797250, №797245, №797247, №797240 №797230, №797231, №797232, №797878, №797875, №797874, №798160, №798164, №798163, №798165, №798167, №798255, №798260, №798265, №798269, №798271, № 798273, №798274, №798411, №792836, №792834, №792988, №792986, №792985, №792984, №797174, №797173, №797172, №797179, №797178, №797177, №797183, №797181, №796204, №796202, №797233, №797202, №797204, №797206, №797209, №797847, №796259, №796226, №796214, №796215, №796216, №796222, №796207, №796209, №796210, №796200 від 25.10.2022 строк оплати настав 15.11.2022 та, починаючи з 16.11.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- № 799254 від 26.10.2022 строк оплати настав 16.11.2022 та, починаючи з 17.11.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- №810546, №810545, №810551, №810550, №810495, №810496, №810497, №810499, №810498, №810910, №810908, №810666, №810672, №810468, №809834, №809595, №809594, №809593, №809603, №809601, №810159, №810155, №810471, №810549, №810548, №810547 від 28.10.2022 строк оплати настав 18.11.2022 та, починаючи з 19.11.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- №820863, №820861, №820860, №820875, №820873, №820872, №821568, №821567, №821565, №821584, №821583, №821582, №821580, №821592, №821589, №822157, №822160, №822166, №822169, №820291, №820689, №820675, №820671, №820686, №820685, №820706, №820705, №820704, №820825, №820826, №820827, №820818, №820797, №820798, №820800, №820787, №820718, №820716 від 01.11.2022 строк оплати настав 22.11.2022 та, починаючи з 23.11.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- №835230, №835228, №835237, №835238, №835946, №835944, №835943, №835894, №835891, №835890, №835888, №836141, №836140, №836139, №835232, №835220, №835221, №835222, №835223, №835214, №835216, №35217, №835542, №835544, №835545, №834380, №832871, №832873, №832884 від 04.11.2022 строк оплати настав 25.11.2022 та, починаючи з 26.11.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 365-ДН від 13.10.2021 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 550 931, 47 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 310 785, 74 грн - пені за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024, 36 870, 30 грн - інфляційні втрати за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024 та 21 682, 96 грн - 3 % річних за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, пеня та спосіб її розрахунку є істотною умовою договору, з приводу якого сторонам слід дійти чіткої згоди про її розмір та порядок нарахування.

Відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Тож, неустойка (пеня та штраф) є договірною санкцією, розмір якої визначається за домовленістю сторін, якщо інше не визначено законом. В свою чергу, укладений сторонами договір поставки № 365-ДН від 13.10.2021 не містить умов, які б передбачали нарахування замовнику неустойки, у даному випадку пені, за порушення грошового зобов`язання, а саме прострочення оплати за поставлений товар.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 310 785, 74 грн за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024, задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 у справі №926/2733/16 та від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, а також з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20.12.2010 у справі №3-41гс10, від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №903/610/13.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на пункт 6.4 договору, оскільки вказаним пунктом договору сторони передбачили нарахування саме штрафу у розмірі 20 % від вартості отриманого відповідачем та неоплаченого в строк товару, у випадку якщо несплата відповідачем повної вартості товару складає більше 60 календарних днів. В той час, як пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, у позовній заяві в частині нарахування відповідачу пені позивач посилається на постанову Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 925/264/21, проте суд зазначає, що вказана постанова не є релевантною до даних правовідносин, оскільки у вказаній справі № 925/264/21 пеня була передбачена умовами укладеного сторонами договору у розмірі 1% за кожний день прострочення та Верховним Судом було зроблено висновок про те, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 870, 30 грн - інфляційних втрат за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024 та 21 682, 96 грн - 3 % річних за загальний період з 12.11.2022 по 11.03.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання грошового зобов`язання за видатковими накладними №790813, №790805, №789866, №789867, № 789872, №789758 від 22.10.2022 відбувалося починаючи з 15.11.2022, при цьому розмір інфляційних втрат визначений позивачем вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 21 677, 51 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди: з 12.11.2022 по 11.03.2024, з 15.11.2022 по 11.03.2024, з 16.11.2022 по 11.03.2024, з 17.11.2022 по 11.03.2024, з 19.11.2022 по 11.03.2024, з 23.11.2022 по 11.03.2024, з 26.11.2022 по 11.03.2024, а також сума інфляційних втрат у розмірі 36 870, 30 грн за вищевказані періоди, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Приватного підприємства "Конекс" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Конекс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» (вул. Велика Васильківська, буд. 143/2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40203985) на користь Приватного підприємства "Конекс" (вул. Київська, буд. 136-Г, м. Вінниця, 21022, ідентифікаційний код - 23060192) 550 931 (п`ятсот п`ятдесят тисяч дев`ятсот тридцять одну) грн 47 коп. - заборгованості, 21 677 (двадцять одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн 51 коп. - 3 % річних, 36 870 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят) грн 30 коп. - інфляційних втрат та 7 313 (сім тисяч триста тринадцять) грн 76 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков