Рішення

від 04.07.2024 по справі 914/1170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 Справа № 914/1170/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ - Груп», с. Ременів, Кам`янка - Бузького району Львівської області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`яний Львів», с. Сидорівка, Жидачівського району Львівської області;

про стягнення заборгованості. Ціна позову - 19868,39 грн.

Представники сторін не викликалися.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ - Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`яний Львів» про стягнення заборгованості в сумі 19868,39 грн., з яких 16 900,00 грн. -основний борг; 832,19 грн. - три відсотки річних; 2 136,20 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 08.05.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, зобов`язано позивача, зокрема, надати суду для огляду оригінали документів, долучених до позовної заяви.

Через канцелярію суду позивач 23.05.2024р. подав клопотання за вх. № 13916/24 про надання для огляду оригіналів документів, долучених до позовної заяви та заявив клопотання про витребування у відповідача оригіналів доказів, а саме Товарно - транспортної накладної № 80 від 23.08.2022 року та оригінал Товарно - транспортної накладної № 61 від 23.08.2022 року. Необхідність витребування зазначених документів позивач обґрунтовує тим, що товарно - транспортні накладні є належним доказом виконання перевезення вантажу та підтверджують обставини, що входять до предмету доказування у справі та у зв`язку із відсутністю оригіналів ТТН № 80 від 23.08.2022 року та ТТН № 61 від 23.08.2022 року через їх втрату. Позивач стверджує, що оригінали таких товарно - транспортних накладних знаходяться у відповідача, адже на підтвердження виконання договорів заявок 31.05.2023 позивачем було повторно надіслано відповідачу оригінали актів виконаних робіт та рахунків на оплату, а також зазначає, що відповідач виконував роль вантажоодержувача, про що свідчить його підпис та печатка на товарно - транспортних накладних, отже у нього повинен бути свій примірник вказаних накладних.

Ухвалою суду від 23.05.2024р. задоволено клопотання позивача за вх. № 13916/24 від 23.05.2024р., зобов`язано відповідача надати суду до 08.06.2024р. оригінал Товарно - транспортної накладної № 80 від 23.08.2022 року, складеної на підставі Договору - заявки № 23/08 від 22.08.2022 року та оригінал Товарно - транспортної накладної № 61 від 23.08.2022 року, складеної на підставі Договору - заявки № 23/08-1 від 22.08.2022 року.

Відповідач вимоги ухвали суду від 23.05.2024р. не виконав, документів, витребуваних ухвалою суду від 23.05.2024р. не надав, письмового відзиву чи заперечень не подав. Причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвал суду від 08.05.2024р. та від 23.05.2024р. в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 08.05.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 08.05.2024р., та доставлена до електронного кабінету 08.05.2024р. о 16:30год.; ухвала суду від 23.05.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 23.05.2024р., та доставлена до електронного кабінету 23.05.2024р. о 17:25год. що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалу від 08.05.2024р. доставлено до електронного кабінету відповідача 08.05.2024р. о 16:30год, таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 08.05.2024р.; ухвалу від 23.05.2024р. доставлено до електронного кабінету відповідача 23.05.2024р. о 17:25год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 24.05.2024р

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано та доставлено ухвали Господарського суду Львівської області до Електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, а також оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БВБ-Груп» (Позивач), як Перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам`яний Львів» (Відповідач), як Замовником, був укладений Договір на перевезення вантажу № 010917/1 (Договір), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж згідно з товарно-транспортною накладною з місця відправлення, а відправник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Позивач вказує, що згідно із пунктом 4.1. договору, розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов`язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами угодою довільної форми, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач стверджує, що 22.08.2022р. на офіційну електронну адресу перевізника з електронної адреси замовника надійшла пропозиція щодо укладення трьох Договорів - заявок на надання транспортно-експедиційних послуг, яку було прийнято Перевізником.

Позивач зазначає, що перевізником було погоджено Договір - заявку № 22/08-1 від 22.08.2022 року на надання транспортно-експедиційних послуг, Договір - заявку № 23/08 від 23.08.2022 року на надання транспортно-експедиційних послуг та Договір - заявку № 23/08-1 від 23.08.2022 року на надання транспортно-експедиційних послуг шляхом вчинення дій відповідно до вказаних Договорів-заявок, а саме надано послуги з перевезення вантажів.

Позивач вказує, що на виконання Договору - заявки № 22/08 від 22.08.2022 року перевізником здійснено перевезення вантажу, про що складено товарно- транспортну накладну № Р1284 від 22.08.2022 року; на виконання Договору - заявки № 23/08 від 22.08.2022 року, здійснено перевезення вантажу, про що складено товарно- транспортну накладну № 80 від 23.08.2022 року; на виконання Договору - заявки № 23/08-1 від 22.08.2022 року, було здійснено перевезення вантажу, про що складено товарно- транспортну накладну № 61 від 23.08.2022 року.

Позивач стверджує, що 25.08.2022р. з метою прийняття та оплати наданих послуг з перевезення вантажу, перевізником було складено та надіслано замовнику оригінали вищевказаних товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт та рахунки на оплату, а саме: Акт здачі-прийняття робіт № 896 від 24.08.2022р. на суму 4000, 00 грн., Акт здачі- прийняття робіт № 897 від 24.08.2022р. на суму 4100, 00 грн., Акт здачі-прийняття робіт № 898 від 24.08.2022р. на суму 8800, 00 грн., а також рахунок-фактура № БВ - 0001425 від 24.08.2022р., рахунок-фактура № БВ - 0001426 від 24.08.2022р., рахунок- фактура № БВ - 0001428 від 24.08.2022р. та 31.08.2022р. надіслано Замовнику на його електронну адресу, з якої отримано підписані Договори - заявки та установчі документи замовника, сканкопії вищезазначених документів.

Однак, відповідач не підписав надісланих йому актів виконаних робіт, не надав зауважень з приводу наданих перевізником послуг з перевезення вантажу. Позивач зазначає, що 21.08.2023р. скерував на електронну адресу замовника претензію № 21.08.23, в якій було зазначено про необхідність погашення замовником заборгованості за надані послуги з перевезення у сумі 16 900,00 грн.

04.09.2023р. замовник електронним листом надіслав перевізнику відповідь на претензію № 04.09, якою повідомив, що на підприємстві склалась складна фінансова ситуація, та зобов`язувався погасити заборгованість у сумі 16 900,00 грн. частковими траншами до кінця поточного року.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 16 900,00 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 010917/1 від 01.09.2017р. та договорами - заявками № 22/08-1 від 22.08.2022р., № 23/08 від 23.08.2022р., № 23/08-1 від 23.08.2022р. позивач просить стягнути з відповідача 16 900,00 грн. основного боргу, 832,19 грн. 3% річних та 2 136,20 грн. інфляційних втрат.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

01.09.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «БВБ-Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам`яний Львів» укладено договір на перевезення вантажу № 010917/1.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, а відправник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Згідно із п. 4.1 договору розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов`язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами угодою довільної форми, що є невід`ємною частиною цього договору.

За приписами п. 4.2 договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства і в обумовлені угодою строки.

За умовами п. 6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Укладення цього договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог чинного в Україні законодавства.

Відповідно до п. 7.1 договору термін дії цього договору встановлюється з моменту підписання до 31 грудня 2017р., якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору, шляхом укладання додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Договір підписано сторонами, скріплено їх печатками, копію договору додано до позовної заяви та оригінал договору представлено для огляду.

Доказів розірвання договору № 010917/1 від 01.09.2017р., визнання його недійсним в судовому порядку сторонами суду не представлено.

22.08.2022р. на електронну адресу позивача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з електронної адреси відповідача «kamjanuylviv@ukr.net» надійшли договори - заявки № 22/08 від 22.08.2022р., № 23/08 від 23.08.2022р., № 23/08-1 від 23.08.2022р., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено скриншот з електронної адреси позивача.

Відповідно до п. 1 договорів - заявок № 22/08 від 22.08.2022р., № 23/08 від 23.08.2022р., № 23/08-1 від 23.08.2022р., які є аналогічними, дані заявки при відсутності довготермінового договору між замовником та перевізником мають силу договорів на разове перевезення. Факсимільні копії даних заявок мають повну юридичну силу нарівні з оригіналами. У випадку не повернення оригіналів завірених замовником (експедитором) актів виконаних робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання та відсутності обґрунтованої письмової відмови Акти вважаються підписаними, послуги наданими та прийнятими замовником (експедитором).

Згідно із п. 2 договорів - заявок оплата по даних заявах здійснюється протягом 7 - 14 банківських днів після розвантаження.

Договором - заявкою № 22/08 від 22.08.2022р. визначено дату - 22.08.2022р. та адресу завантаження: Київська обл., м. Бровари, ТОВ «Трейдекс Юніт»; дату та адресу розвантаження - 24.08.2022р., Львівська обл. с. Солонка ТОВ «Камяний Львів»; вартість перевезення - 4100,00грн., марка та номер автомобіля - Scania НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .

Відповідно до договору - заявки № 23/08 від 23.08.2022р. місцем та датою завантаження визначено Київська обл., м. Бородянка, ТОВ «ФАВ Київ», 23.08.2022р., розвантаження - Львівська обл. с. Солонка ТОВ «Камяний Львів», 24.08.2022р.; встановлено вартість перевезення у розмірі 4000,00 грн., зазначено марку та номер автомобіля - Scania НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .

За умовами договору - заявки № 23/08-1 від 23.08.2022р., сторони погодили місце та дату завантаження - Київська обл., смт. Круглик, ТОВ «КСК Центр», 23.08.2022р., розвантаження - Львівська обл. с. Солонка ТОВ «Камяний Львів», 24.08.2022р.; вартість перевезення у розмірі 8800,00 грн., марку та номер автомобіля - Scania НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1

Договори - заявки № 22/08 від 22.08.2022р., № 23/08 від 23.08.2022р., № 23/08-1 від 23.08.2022р. підписано сторонами, скріплено їх печатками та копії договорів додано до позовної заяви.

На виконання договору - заявки № 22/08 від 22.08.2022р. позивачем надано відповідачу послуги з перевезення, що підтверджується товарно транспортною накладною № 1284 від 22.08.2024р. відповідно до якої перевізником - ТОВ «БВБ - Груп» здійснено перевезення транспортним засобом Scania НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , та актом № БВ-0000896 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 24.08.2022р., відповідно до якого виконавцем за договором № 22/08 від 22.08.2022р. ТзОВ «БВБ - Груп» були надані транспортні послуги ТзОВ «Кам`яний Львів» за маршрутом: м. Бровари, Київська обл. - м. Львів на суму 4 100,00грн. з ПДВ.

На виконання договору - заявки № 23/08 від 23.08.2022р. позивачем надано відповідачу послуги з перевезення, що підтверджується товарно транспортною накладною № 80 від 23.08.2024р. відповідно до якої перевізником - ТОВ «БВБ - Груп» здійснено перевезення транспортним засобом Scania НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , та актом № БВ-0000897 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 24.08.2022р., відповідно до якого виконавцем за договором № 23/08 від 23.08.2022р. ТзОВ «БВБ - Груп» були надані транспортні послуги ТзОВ «Кам`яний Львів» за маршрутом: м. Бородянка, Київська обл. - м. Львів на суму 4 000,00грн. з ПДВ.

На виконання договору - заявки № 23/08-1 від 23.08.2022р. позивачем надано відповідачу послуги з перевезення, що підтверджується товарно транспортною накладною № 61 від 23.08.2024р. відповідно до якої перевізником - ТОВ «БВБ - Груп» здійснено перевезення транспортним засобом Scania НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 та актом № БВ-0000898 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 24.08.2022р., відповідно до якого виконавцем за договором № 23/08-1 від 23.08.2022р. ТзОВ «БВБ - Груп» були надані транспортні послуги ТзОВ «Кам`яний Львів» за маршрутом: смт. Круглик, Київська обл. - м. Львів на суму 8 800,00грн. з ПДВ.

Позивачем складено рахунки-фактури № БВ - 0001425 від 24.08.2022р. на суму 4100,00грн.; № БВ - 0001427 від 24.08.2022р. на суму 4000,00 грн. та № БВ - 0001428 від 24.08.2022р. на суму 8800,00 грн.

До позовної заяви також долучено копії податкових накладних, зокрема № 267 від 24.08.2022р., в якій відображено надання позивачем транспортних послуг відповідачу за маршрутом: м. Бровари, Київська обл. - м. Львів на суму 4 100,00грн. з ПДВ.; № 268 від 24.08.2022р., в якій відображено надання позивачем транспортних послуг відповідачу за маршрутом: м. Бородянка, Київська обл. - м. Львів на суму 4 000,00грн. з ПДВ., № 269 від 24.08.2022р., в якій відображено надання позивачем транспортних послуг відповідачу за маршрутом: смт. Круглик, Київська обл. - м. Львів на суму 8 800,00грн. з ПДВ. та копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно із долученими квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9184454976 від 14.09.2022р., № 9184459727 від 14.09.2022р. та №9184477622 від 14.09.2022р., податкові накладні № 267 від 24.08.2022р., № 268 від 24.08.2022р. та № 269 від 24.08.2022р. прийнято ДПС України.

31.08.2022р. позивач надіслав відповідачу на електронну адресу «kamjanuylviv@ukr.net» акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № БВ-0000896 від 24.08.2022р., № БВ-0000897 від 24.08.2022р. та № БВ-0000898 від 24.08.2022р., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено скриншот з електронної адреси позивача.

29.05.2023р. позивач повторно надіслав відповідачу на електронну адресу «kamjanuylviv@ukr.net» копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та рахунків на оплату, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено скриншот з електронної адреси позивача. 30.05.2023р. відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, яким повідомив, що по документах все добре. 21.08.2023р. позивач надіслав на електронну адресу відповідача претензію № 21.08.23, якою повідомив про наявність заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 16900,00грн. та просив сплатити вказану заборгованість.

03.09.2023р. на електронну адресу позивача від відповідача надійшла відповідь на претензію № 04.09, якою відповідач повідомив, що у зв`язку з переїздом виробничих приміщень, а отже тимчасовою зупинкою виробництва та господарської діяльності компанії, на підприємстві склалась складна фінансова ситуація та зобов`язався заборгованість за надані послуги у сумі 16900,00 грн. частковими траншами погасити до кінця поточного року.

Однак, як стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 16900,00грн. не сплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів оплати заборгованості суду не надав.

Позиція суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 2, 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «БВБ-Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам`яний Львів» договору на перевезення вантажу № 010917/1 від 01.09.2017р. та договорів - заявок № 22/08 від 22.08.2022р., № 23/08 від 23.08.2022р., № 23/08-1 від 23.08.2022р.

Згідно із п. 4.1 договору на перевезення вантажу № 010917/1 від 01.09.2017р. розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов`язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами угодою довільної форми, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1 договорів - заявок № 22/08 від 22.08.2022р., № 23/08 від 23.08.2022р., № 23/08-1 від 23.08.2022р., які є аналогічними, дані заявки при відсутності довготермінового договору між замовником та перевізником мають силу договорів на разове перевезення. Факсимільні копії даних заявок мають повну юридичну силу нарівні з оригіналами. У випадку не повернення оригіналів завірених замовником (експедитором) актів виконаних робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання та відсутності обґрунтованої письмової відмови Акти вважаються підписаними, послуги наданими та прийнятими замовником (експедитором). Згідно із п. 2 договорів - заявок оплата по даних заявах здійснюється протягом 7 - 14 банківських днів після розвантаження.

Відповідно до ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В підтвердження факту надання послуг з перевезення за договором на перевезення вантажу № 010917/1 від 01.09.2017р. та за договорами - заявками № 22/08 від 22.08.2022р., № 23/08 від 23.08.2022р., № 23/08-1 від 23.08.2022р. на загальну суму 16900,00грн. позивачем надано акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та надання вказаних послуг не заперечується відповідачем та визнається заборгованість у розмірі 16900грн, що підтверджується у відповіді на претензію № 04.09 від 04.09.2023р. .

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 16900,00 грн.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 832,19 грн. 3% річних та 2 136,20 грн. інфляційних втрат за період з 10.09.2022р. по 02.05.2022р.

Перевіривши проведені нарахування, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 3% річних. Відтак, в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення 3% річних в розмірі 831,19 грн. Врешті вимог про стягнення 3% річних належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати основної заборгованості чи проведених нарахувань відповідачем не представлено.

В прохальній частині позовної заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, що становлять 15 028,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

На виконання даної процесуальної норми позивачем у позовній заяві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи розмірі 12000,00грн.

В підтвердження обсягу надання послуг з правової допомоги позивачем до позовної заяви та до клопотання за вх. № 1396/24 від 23.05.2024р. долучено: довіреність від 27.11.2023р., сформовану в системі «Електронний суд» 27.11.2023р., копію ордера на надання правничої (правової) допомоги ВС № 1261293 від 10.02.2024р., копію договору № 10/02-24 від 10.02.2024р. про надання професійної правничої допомоги та копію акту № 1 від 02.05.2024р. приймання - передачі наданої професійної правничої допомоги на суму 12000,00грн.

Договором № 10/02-24 від 10.02.2024р. про надання професійної правничої допомоги, укладеним Товариством з обмеженою відповідальністю «БВБ - Груп» та Адвокатським об`єднанням «Курницький та партнери», передбачено зокрема, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, об`єднання приймає на себе доручення клієнта про надання йому професійної правничої допомоги, зокрема представництво в судах загальної юрисдикції з усіма правами сторони передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Митним кодексом України (п.п. 1.1.1 договору); надання професійних правничих послуг щодо складання таких документів: заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта (п.п. 1.1.2 договору)

Згідно із п. 2.12 договору об`єднання, по завершенню виконання доручень клієнта, у строк 5 (п`ять) робочих днів надати клієнту для підписання 2 примірники акту приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 5.1 договору за надання професійної правничої допомоги, визначеної п. 1.1 цього договору, клієнт сплачує об`єднанню гонорар з розрахунку 1 500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) за годину роботи, розмір якого за звітний період (певний часовий проміжок: тиждень, місяць, тощо) зазначається в проміжному та/або остаточному актах приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги.

За приписами п. 6.1 договору клієнт здійснює оплату гонорару об`єднанню на підставі цього договору та згідно рахунку та/або акту приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги шляхом переказу відповідної суми коштів на банківський рахунок об`єднання протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати отримання рахунку та/або підписання акту приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги в залежності від того, який з зазначених документів клієнт отримав першим.

За умовами п. 7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до акту № 1 приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 02.05.2024р. у відповідності до умов договору про надання професійної правничої допомоги №10/02-24 від 10.02.2024 року, об`єднанням передано, а клієнтом прийнято надану об`єднанням наступну професійну правничу допомогу, а саме: вивчення та правовий аналіз документів, наданих ТОВ «БВБ - Груп» щодо господарських правовідносин з контрагентом ТОВ «Кам`яний Львів»; розробка та узгодження стратегії захисту прав та інтересів клієнта у спірних правовідносинах тривалістю 2 год. на суму 3000,00грн.; підготовка позовної заяви про стягнення з ТОВ «Кам`яний Львів» заборгованості; подання позовної заяви з додатками через систему «Електронний Суд» до Господарського суду Львівської області тривалістю 6 год. на суму 9000,00грн.

Згідно із пунктом 2 акту № 1 приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 02.05.2024р. згідно цього акту та на підставі договору від імені об`єднання клієнту надано професійну правничу допомогу партнером об`єднання Думич А.М .

Пунктом 3 акту № 1 приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 02.05.2024р. встановлено, що клієнт претензій щодо об`єму, якості та строків наданої професійної правничої допомоги не має. У відповідності до умов п.5.1. договору за надану згідно цього акту професійну правничу допомогу клієнт сплачує об`єднанню гонорар з розрахунку 1 500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) за годину роботи.

За приписами п. 4 акту № 1 приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 02.05.2024р. сумарна вартість наданої професійної правничої допомоги, наведеної в цьому акті приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, становить 12 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Думич Андрій Миколайович подав позовну заяву та клопотання за вх. № 1396/24 від 23.05.2024р.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2023р. у справі № 910/18931/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2023р. у справі № 910/2170/18 при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи.

Згідно із п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на наведені вище норми законодавства, враховуючи предмет спору - стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати наданих послуг за договором про перевезення, ціну позову - 19868,39грн. та беручи до уваги ту обставину, що даний спір є малозначним за приписами ст. 12 ГПК України, справа є нескладною, а судова практика в аналогічних спорах є сталою, сума заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. яка складає більше 60% від ціни позову, на переконання суду є непропорційно високою у порівнянні з ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Проаналізувавши вище викладене, матеріали справи в сукупності з поданими представником позивача доказами понесення судових витрат, враховуючи предмет спору й характер спірних правовідносин, обставин, які підлягають з`ясуванню, доказів, які підлягають оцінці, обсяг поданих позивачем процесуальних документів, оцінюючи складність виконаних адвокатом робіт, кількість проаналізованих адвокатом документів, обсяг указаних представником позивача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів, оцінюючи співмірність здійснених стороною витрат на представництво адвокатом її інтересів у суді, складність підготовлених адвокатом процесуальних документів, які підлягають оцінці не лише з огляду на їх кількість і обсяг (кількість сторінок), а й з урахуванням наведеного в них обґрунтування, суд вважає співмірною суму правових витрат в розмірі 6000,00 грн., що є співмірним з наданими адвокатом послугами у суді першої інстанції та відповідають критеріям "необхідності і обґрунтованості", який підлягає відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними та позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 16900,00грн., 831,19 грн. 3% річних та 2 136,20 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті позовних вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Згідно із ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частина 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовних заяв немайнового характеру до господарського суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024р.» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 гривень.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 738 від 02.05.2024р. на суму 3028,00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи.

За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи позовна заява, подана через систему «Електронний суд», позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 19868,39грн. відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» підлягав оплаті судовий збір у розмірі 2422,40грн., який відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутись із клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`яний Львів» (81790, Львівська обл., Жидачівський р-н, село Сидорівка, вулиця Шевченка, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 38165254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ - Груп» (80460, Львівська обл., Кам`янка-Бузький р-н, село Ременів, вулиця Незалежності, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи 38472854) 16900,00грн. основного боргу, 831,19 грн. 3% річних та 2136,20 грн, 5 999,70грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,28грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті позовних вимог щодо стягнення 3% річних відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04.07.2024р.

Суддя Іванчук С.В.