Рішення

від 19.06.2024 по справі 924/385/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2024 р. Справа № 924/385/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС ЛТД", Старокостянтинівський район, с. Іршики

про стягнення 267 946,78 грн. з яких 58 439,69 грн. заборгованість за кредитом, 209 507,09 заборгованість по відсотках

представники сторін:

позивача - Панченко Д.В. згідно ордеру

відповідача - не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.06.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

16.04.2023р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Сенс Банк" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС ЛТД", Старокостянтинівський район, с. Іршики про стягнення 267 946,78 грн. з яких 58 439,69 грн. заборгованість за кредитом, 209 507,09 заборгованість по відсотках.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою від 18.04.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №924/385/24 за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС ЛТД", Старокостянтинівський район, с. Іршики про стягнення 267 946,78 грн. з яких 58 439,69 грн. заборгованість за кредитом, 209 507,09 заборгованість по відсотках, в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 11:00 год. 15.05.2024р.

Ухвалою суду від 15.05.2024р. розгляд справи відкладено на 11 год. 30 хв. „04" червня 2024р.

Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 04.06.2024р. підтверджено, що у зв`язку із відпусткою судді Заярнюка І.В., засідання призначене на 11 год. 30 хв. 04 червня 2024 р. по справі №924/385/24 не проводилось.

Ухвалою суду від 05.06.2024р. розгляд справи №924/385/24 перепризначено на 11:30 год. "19" червня 2024 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився причини неявки суду не повідомив.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950р., ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.09.2005р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", (Кредитор) та ТОВ "АГРОКОМПЛЕКС ЛТД", (Позичальник) уклали Договір Кредиту № 880/249-НКЛМ 5 (Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 247000,00 гривень зі сплатою 22% процентів річних.

Свої зобов`язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки.

17.01.2006р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", (Кредитор) та ТОВ "АГРОКОМПЛЕКС ЛТД", (Позичальник) уклали додаткову угоду .

21.11.2006р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", (Кредитор) та ТОВ "АГРОКОМПЛЕКС ЛТД", (Позичальник) уклали додаткову угоду згідно.

Вказаними додатковими угодами сторони погодили внести зміни до Додатку 1 до договору № 880/249-НКЛМ 5.

Загальними Зборами Акціонерів 09.03.2010р. було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в подальшому на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

10.09.2019р. Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером AT "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію AT "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".

Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера AT "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків AT "Укрсоцбанк" які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "АЛЬФА-БАНК" з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019 року.

Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" від року було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу).

15.10.2019р. відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ "Альфа-Банк" у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Згідно п. 1 Передавального акта від 15.10.2019р., внаслідок реорганізації шляхом приєднання AT "Укрсоцбанк" правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є AT "АЛЬФА БАНК". Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків AT "Укрсоцбанк" виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та рішенням єдиного акціонера AT "Укрсоцбанк" а саме з 15.10.2019р.

АТ "АЛЬФА-БАНК" змінило своє найменування на АТ "СЕНС БАНЮ", яке відповідно до Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" від 12.08.2022 року є правонаступником усіх прав і зобов`язань АТ "АЛЬФА-БАНК". Код ЄДРПОУ банку не змінився, змінилось лише найменування Банку.

Оскільки заборгованість за договором відповідачем у повному обсязі не погашена, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача у примусовому порядку заборгованості за кредитом 58 439,69 грн. та заборгованості по відсотках - 209 507,09 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані матеріали та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарських договорів, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, учасники судового процесу вступили у відносини кредитування, визначивши умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк повернення кредиту, сплати процентів настали, а докази їх повної оплати відсутні, у ТОВ „АГРОКОМПЛЕКС ЛТД" виникла заборгованість по договору від 23.09.2005р. №880/249-НКЛМ5 розмір якої визначений розрахунком.

За таких обставин, виникнення заборгованості за порушення умов договору про надання кредитної лінії є доведеним фактом.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС ЛТД" (31137, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Іршики, вул. Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 33159058) на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитом - 58 439,69 грн. (п`ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень 49 коп.), за відсотками - 209 507,09 грн. (двісті дев`ять тисяч п`ятсот сім гривень 09 коп.), 4 019,20грн. (чотири тисячі дев`ятнадцять гривень ) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.07.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 2 прим.:

1- до справи;

2) позивачу на на ел. ccd@sensebank.com.ua

3) відповідачу 31137, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Іршики, вул. Центральна, буд. 7 (код 33159058)