Постанова

від 03.07.2024 по справі 910/11399/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11399/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдберрі"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Усатенко І.В.)

від 23.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Тищенко А.І., судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.)

від 18.03.2024

у справі № 910/11399/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдберрі"

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд",

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - Данилевич В.С.,

відповідача - Гегіна І.В.,

третьої особи- не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдберрі" (далі - ТОВ "Голдберрі", позивач) звернулось до суду з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн, відповідач) про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача відновити передачу на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання ТОВ "Зеонбуд", розташованого в апаратній сектору телекомунікацій відділу контролю та управління Концерну, телевізійного сигналу з телевізійною програмою ТОВ "Голдберрі" (логотип "ЕСПРЕСО").

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Голдбері» вказує на те, що відповідач у порушення умов договору від 01.10.2019 припинив надання послуг, з огляду на що позивач просить поновити надання відповідних послуг (передачу телевізійного сигналу з телевізійною програмою ТОВ "Голдберрі").

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/11399/23 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки, умовами договору не встановлено обов`язку вчиняти дії саме у спосіб визначений позивачем у предметі позову. А отже, задоволення позову не призведе до відновлення прав позивача у спосіб, обумовлений договором. Тобто договором між сторонами не передбачено вчинення дій відповідачем саме у спосіб, в який позивач просить захистити його право і зобов`язати відповідача вчинити. Крім того, суд зауважив, що позивачем не доведено порушення його прав у спосіб обумовлений договором. А тому викладені у позові обставини щодо рішень органів державної влади не впливають на предмет доказування у даній справі та вирішення спору по суті.

2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.03.2024 у справі №910/11399/23 рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 змінив у мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі № 910/11399/23 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, погодився з висновками суду попередньої інстанції, що позивачем не зазначено та не доведено, які саме та коли послуги за спірним договором не були надані відповідачем. Тобто договором між сторонами не передбачено вчинення дій відповідачем саме у спосіб, в який позивач просить захистити його право і зобов`язати відповідача вчинити. Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про неправильно обраний позивачем спосіб захисту, адже суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено вчинення ним дій (подання заявок, скликання спільної наради), які зумовлюють виникнення обов`язків у відповідача за договором. Тобто позивачем не доведено порушення його прав у спосіб, обумовлений договором.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Голдберрі" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі №910/11399/23, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Голдберрі" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 923/863/20, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 11.02.2020 у справі №923/364/19, від 16.06.2020 у справі №904/1221/19 (щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стосовно належності та ефективності обраного позивачем способу захисту); від 26.02.2024 у справі №910/6757/23, від 03.10.2023 у справі № 922/1653/21, від 26.09.2023 у справі №904/3440/22, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 06.09.2022 у справі №924/898/21 (щодо застосування статей 74, 86 ГПК України).

3.3. Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1 Закону України "Про телекомунікації" (чинного на момент укладення договору), статей 23, 27 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (що був чинний на момент подачі позовної заяви), статті 62 Закону України "Про електронні комунікації", статті 50 Закону України "Про медіа", статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 "Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану" введеного в дію Указом Президента України від 19.03.2022 №152/2022, Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 "Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці держави" введеного в дію Указом Президента України від 19.03.2022 №151/2022.

3.4. Концерн через «Електронний суд» 18.06.25024 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.5. Відзив від третьої особи на касаційну скаргу до Суду не надходив.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Між ТОВ "Голдберрі" (замовник) та ТОВ "Зеонбуд" (виконавець) 14.07.2011 укладено договір № 200/1407Н (далі - Договір від 14.07.2011), відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є надання виконавцем замовнику телекомунікаційних послуг з розповсюдження у цифровому форматі (стандарти DVB-T2/MPEG-4) телевізійної програми замовника, а саме телевізійної програми телеканалу "Голдберрі" у повному обсязі та без будь-яких змін аудіо-візуального ряду на каналі мовлення багатоканальної телемережі в складі передавальних станцій, відповідно до додатку № 2 до цього договору (надалі-телемережа), розбудованої виконавцем відповідно до умов чинних Ліцензій: НР № 0866-п, НР № 0867-п, НР № 0868-п, НР № 0869-п, виданих виконавцю Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Згідно з пунктом 2.1 Договору від 14.07.2011 виконавець зобов`язаний: вчасно та якісно надавати замовнику послуги власними та залученими засобами; надавати послуги наступними стандартами: DVB-T2 (EN302 755:2009); MPEG-4 (Part10, з підтримкою Main Profile Level 3) для відео; MPEG-1 (Part 3 Layer 2) для аудіо.

Пунктом 2.2.4 Договору від 14.07.2011 замовник зобов`язується своєчасно здійснювати розрахунки за надані послуги, відповідно до умов визначених у пункті 5 цього договору. Замовник сплачує вартість послуг, визначену у пункті 3.1 цього договору з урахуванням вимог пунктів 3.2-3.6, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Розрахунки за надані послуги проводяться на підставі рахунку, наданого виконавцем (пункт 3.7 Договору).

Факт надання послуг за цим договором підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, що оформляється та підписується сторонами щомісячно (пункт 3.3 Договору від 14.07.2011).

Згідно з пунктами 8.1, 8.3 Договору від 14.07.2011 цей договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 09.12.2020 включно, але не довше терміну дії ліцензій замовника і виконавця. Цей договір може бути розірвано в односторонньому порядку виконавцем, з обов`язковим письмовим повідомленням замовника не пізніше ніж за 15 календарних днів, у разі: затримки більш ніж на 120 календарних днів з дати отримання замовником ліцензії на мовлення, подачі замовником програми до головної станції мультиплексування виконавця, відповідно до умов пунктів 2.2.1 та 2.2.2 цього договору; перерві більш ніж на 1 місяць в подачі замовником програми до вхідного обладнання виконавця відповідно до умов пунктів 2.2.1 та 2.2.2 цього договору.

4.2. Додатковою угодою від 02.11.2020 про продовження строку дії Договору від 14.07.2011 №200/1407Н пункт 8.1 Договору виклали в наступній редакції: "цей договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 09.12.2030 включно, але не довше терміну дії ліцензії замовника і виконавця."

4.3. Крім того, між Концерном (виконавець) та ТОВ "Голдберрі" (замовник) 01.10.2019 укладено договір № 4-173 АСТ ВКУ про надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір від 01.10.2019), відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є надання виконавцем замовнику телекомунікаційних послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування обладнання, перелік якого визначено додатком № 1 договору, що змонтоване в апаратній сектору телекомунікацій відділу контролю та управління відділу контролю та управління (надалі АСТ ВКУ) виконавця і належить замовнику.

Згідно з пунктом 1.2 Договору від 01.10.2019 телекомунікаційними послугами, передбаченими пунктом 1.1 договору є: моніторинг роботи встановленого обладнання, сигналів замовника наявних в АСТ ВКУ виконавця засобами (моніторами, аналізаторами телевізійних мереж) (пункт 1.2.1); оперативна комутація сигналів в цифровому та аналоговому форматах за допомогою комутаційного обладнання або ручної комутації в АСТ ВКУ виконавця (за письмовою заявкою замовника та/чи за допомогою мобільного зв`язку, вказаного у пункт 6.5.1 черговий зміни АСТ ВКУ (цілодобово) в т.ч. в аварійних випадках) (пункт 1.2.2); прокладання патч-корду між обладнанням замовника та (або) обладнанням інших замовників чи Концерну РРТ в АСТ ВКУ виконавця (пункт 1.2.3); підключення та використання комутатора виконавця (порта матриці, вхід або вихід) з метою роздачі власних матеріалів, або отримання програмного продукту від інших провайдерів (пункт 1.2.4); експлуатаційно-технічне обслуговування оптичної розподільчої панелі замовника з кріпленням на стіну (пункт 1.2.5); експлуатаціно-технічне обслуговування оптичної розподільчої панелі замовника для встановлення у стійку (пункт 1.2.6); мультиплексування телевізійних програм в стандарті DVB-T (п. 1.2.7); мультиплексування радіопрограм в стандарті DAB (пункт 1.2.8); експлуатаційно-технічне обслуговування стійки замовника 42U (пункт 1.2.9); експлуатаційно-технічне обслуговування комутаційного, прийомо-передавального (іншого) активного обладнання з блоком живлення в стійці виконавця (пункт 1.2.10); забезпечення безперебійного енергопостачання обладнання замовника шляхом підключення до джерела безперебійного живлення (ДБЖ) виконавця (пункт 1.2.11); тестування обладнання замовника, каналів зв`язку в АСТ ВКУ виконавця (пункт 1.2.12); технічний супровід операційної системи і програмного забезпечення (за письмовою заявкою замовника та погодженням виконавця) (пункт 1.2.13); первинне налаштування операційної системи та програмного забезпечення (за письмовою заявкою замовника) (пункт 1.2.14); демонтаж/монтаж обладнання з стійки виконавця (пункт 1.2.15); надання замовнику у користування каналу в кабельній каналізації (пункт 1.2.16).

Пунктами 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5 передбачено, що виконавець зобов`язується здійснювати встановлення та технічне обслуговування телекомунікаційного обладнання замовника та забезпечити взаємоз`єднання технічного обладнання замовника з обладнанням інших замовників на технічних площах АСТ ВКУ виконавця. Під поняттям "інші замовники" у цьому договорі розуміються, в тому числі, але не виключно, ТОВ "Нові мережі України", ПП "Діджитал скрінз", ПРАТ "Рател", ТОВ "Мережа Ланет", ТОВ "Зеонбуд", ТОВ "Космонова", та або їх структурні підрозділи та пов`язані особи; здійснювати оперативну комутацію та подачу сигналів згідно заявки замовника на електронну адресу виконавця. Організація фізичних ліній зв`язку між обладнанням замовника та інших замовників в АСТ ВКУ виконується за попередньо узгодженою заявкою та відповідно до затверджених Концерном РРТ технічних умов; забезпечити функціонування обладнання згідно з супутньою технічною документацією на експлуатацію обладнання.

Замовник відповідно до пункту 3.1.4 даного Договору зобов`язується прийняти послуги та сплатити вартість наданих послуг в порядку та на умовах, що визначені цим договором. Для надання послуг з технічного обслуговування обладнання, тимчасово, на час дії даного договору передати виконавцю обладнання, зазначене в додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору. Факт передачі обладнання підтверджується підписанням сторонами додатку № 1, який оформляється на підставі акту прийому передачі обладнання, складеного замовником та підписаного уповноваженими представниками сторін.

Замовник має право на дострокове розірвання цього договору та на відшкодування виконавцем замовнику документально підтверджених збитків у випадку неналежного виконання або невиконання останнім умов цього договору (пункт 3.2.1 Договору від 01.10.2019).

Згідно з пунктом 4.1 Договору від 01.10.2019 ціна визначається в додатку № 2.

Додатковою угодою від 30.12.2021 № 2 сторони виклали додаток № 2 в наступній редакції: "ціна договору з 01.01.2022: експлуатаційно-технічне обслуговування активного обладнання з блоком живлення до 50 вт - 377,14 грн на місяць; моніторинг роботи встановленого обладнання, сигналів замовника наявними в АСТ ВКУ виконавця засобами - 329,70 грн на місяць; прокладання патч-корду між обладнанням замовника та (або) обладнанням інших замовників чи Концерну РРТ в АСТ ВКУ виконавця - 1311,12 грн на місяць; забезпечення безперебійного енергопостачання обладнання замовника шляхом підключення до джерела безперебійного живлення виконавця - 260,59 грн на місяць; підключення та використання комутатора виконавця (порта матриці, вхід або вихід) з метою роздачі власних матеріалів або отримання програмного продукту від інших провайдерів - 841,44 грн на місяць.

Як передбачено пунктами 4.1.2, 4.1.3 Договору від 01.10.2019 заявлена оперативна комутація в АСТ ВКУ сигналів замовника оформляється звітом на підставі протоколу підсумків роботи технічних засобів Концерну РРТ та відомості до протоколу наданих АСТ ВКУ згідно з кількістю замовлених комутацій, форма якого та вартість однієї комутації сигналів замовника в АСТ ВКУ виконавця затверджується додатком № 3. За наявності зауважень стосовно часу надання послуг або заперечень по звіту підсумків роботи і/чи розрахунку ціни, замовник протягом 3 робочих днів скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей і заперечень, що виникли. У разі непогодження сторін, спірні питання вирішуються в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до пункту 5.1 Договору від 01.10.2019 передача обладнання від замовника виконавцю та від виконавця замовнику оформляється відповідними актами прийому-передачі обладнання, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

За невиконання чи неналежне виконання умов даного договору виконавець і замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України . В разі затримки оплати за надані послуги згідно з пунктом 3.4 виконавець має право через 5 календарних днів після оперативного попередження тимчасово призупинити надання йому послуг до їх повної оплати. Призупинення надання послуг виконавцем не припиняє дії цього договору та не звільняє замовника від оплати заборгованості, а виконавець має право стягувати суму боргу в судовому порядку (пункти 7.1, 7.2 Договору від 01.10.2019).

4.4. Згідно з актом прийому-передачі обладнання від 01.10.2019 виконавець прийняв від замовника для технічного обслуговування на час дії договору № 4-173 АСТ ВКУ від 01.10.2019, оптичний передавач, оптичний приймач, підсилювач і конвертор.

4.5. До матеріалів справи долучено ліцензію ТОВ "Голдберрі" на мовлення серія НР № 00325-м з додатками: логотип "Еспрессо", строк дії ліцензії з 30.08.2018 до 30.08.2025, оператор телекомунікацій, що здійснює обслуговування та експлуатацію телемережі - ТОВ "Зеонбуд", розподіл програм у мультиплексах МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5.

4.6. ТОВ "Голдберрі" зазначає, що в ніч на 04.04.2022 він виявив, що в багатоканальній мережі МХ-3 припинилось розповсюдження програм.

Директором ТОВ "Голдберрі", директором з регіонального розвитку ТОВ "Голдберрі" та керівником архівно-ефірної служби 04.04.2022 складено акт про відсутність розповсюдження програм каналу. Даним актом встановлено, що 04.04.2022 у третьому мультиплексі (МХ-3) багатоканальної телемережі цифрового наземного телебачення оператором телекомунікацій ТОВ "Зеонбуд" відсутнє розповсюдження телевізійних програм з логотипом "Еспрессо" на каналах мовлення багатоканальної телемережі МХ-3 відсутні.

4.7. Позивач 04.04.2022 звернувся до ТОВ "Зеонбуд" з листом № 0404, в якому зазначив про фіксацію припинення надання послуг ТОВ "Зеонбуд", передбачених договором, без надання будь-яких пояснень та просив пояснити причини припинення надання послуг за Договором від 14.07.2011 № 200/1407Н та відсутності в багатоканальній мережі ТОВ "Зеонбуд" програми позивача з 04.04.2022.

У відповідь на зазначений лист ТОВ "Зеонбуд" повідомило, що товариство не припиняло розповсюдження сигналу, який надходить на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання ТОВ "Зеонбуд", розташованого в апартній СТ ВКУ Концерну РРТ та які визначені, як точка взаємоз`єднання обладнання ТОВ "Голберрі" та ТОВ "Зеонбуд" (лист від 05.04.2022 № 164).

4.8. Позивач звернувся до відповідача з листом від 06.04.2022 № 0604, в якому негайно вимагав не пізніше 07.04.2022 відновити передачу телевізійного сигналу ТОВ "Голдберрі" на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання ТОВ "Зеонбуд", розташованого в апартній СТ ВКУ Концерн РРТ та які визначені, як точка взаємоз`єднання обладнання ТОВ "Голдберрі" та ТОВ "Зеонбуд", та вчинити інші дії для відновлення отримання ТОВ "Зеонбуд" сигналу, переданого ТОВ "Голдберрі"; або повідомити правову підставу вимкнення мовлення ТОВ "Голдберрі".

Відповіді на зазначений лист позивачу не надійшло.

4.9. Листом від 19.04.2022 № 16/284 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення повідомила позивача, що нею не ухвалювались рішення щодо обмеження ТОВ "Голдберрі" у праві телевізійного мовлення в багатоканальній мережі ТОВ "Зеонбуд".

4.10. Разом з тим, як стверджує позивач, станом на дату подання позову, розповсюдження програм ТОВ "Голдберрі" в багатоканальній телемережі не відновлено, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

4.11. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у позові, виходив з такого:

- сторонами було чітко обумовлено, які саме послуги надаються за Договором від 01.10.2019, крім того, в додатку № 2 до договору крім переліку послуг, що надаються сторони обумовили їх вартість та кількість, що надається протягом місяця;

- ні договором, ні додатком № 2 до Договору не передбачено надання такої послуги як передача на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання саме ТОВ "Зеонбуд" сигналу з телевізійною програмою ТОВ "Голдберрі" (логотип "ЕСПРЕСО");

- до матеріалів справи не долучено технічні умови, затверджені Концерном РРТ. Крім того, позивачем не надано його заявок на здійснення оперативної комутації та подачі сигналів та не надано узгоджених заявок на організацію фізичних ліній зв`язку між обладнанням замовника та інших замовників в АСТ ВКУ;

- позивачем не надано суду доказів того, що ним за Договором від 01.10.2019 замовлялись послуги, перелік цих послуг, які в подальшому не надавались, як і не визначено за якими саме заявками позивача відповідачем не організовані фізичні лінії зв`язку між обладнанням позивача та обладнанням інших замовників, третьої особи тощо;

- з долучених до матеріалів справи доказів та суті позову не вбачається, які саме послуги були замовлені позивачем, а в подальшому надані чи ненадані відповідачем за Договором від 01.10.2019;

- позивачем не зазначено та не надано доказів того, що ним дотримано приписів пункту 4.1.3 Договору щодо скликання оперативної наради сторін для врегулювання розбіжностей і заперечень, що виникли;

- позивачем не зазначено та не доведено, які саме та коли саме послуги за Договором від 01.10.2019 не були надані відповідачем;

- позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки, умовами договору не встановлено обов`язку вчиняти дії саме у спосіб визначений позивачем у предметі позову. А отже, задоволення позову не призведе до відновлення прав позивача у спосіб обумовлений договором;

- договором між сторонами не передбачено вчинення дій відповідачем саме у спосіб, в який позивач просить захистити його право і зобов`язати відповідача вчинити;

- позивачем не доведено вчинення ним дій (подання заявок, скликання спільної наради), які зумовлюють виникнення обов`язків у відповідача за договором. Тобто позивачем не доведено порушення його прав у спосіб обумовлений договором. А тому викладені у позові обставини щодо рішень органів державної влади не впливають на предмет доказування у даній справі та вирішення спору по суті.

4.12. Суд апеляційної інстанції, частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції, відзначив таке:

- правовідносин між позивачем та відповідачем врегульовані укладеним між ними Договором від 01.10.2019 про надання телекомунікаційних послуг. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд зобов`язати відповідача відновити передачу на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання ТОВ "Зеонбуд", розташованого в апаратній сектору телекомунікацій відділу контролю та управління Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення телевізійного сигналу з телевізійною програмою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдберрі" (логотип "ЕСПРЕСО");

- водночас ні Договором, ні додатком № 2 до Договору не передбачено надання такої послуги як передача на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання саме ТОВ "Зеонбуд" сигналу з телевізійною програмою ТОВ "Голдберрі" (логотип "ЕСПРЕСО");

- позивачем не зазначено та не доведено, які саме та коли саме послуги за Договором від 01.10.2019 не були надані відповідачем;

- не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про неправильно обраний позивачем спосіб захисту;

- суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору;

- разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено вчинення ним дій (подання заявок, скликання спільної наради), які зумовлюють виникнення обов`язків у відповідача за договором. Тобто позивачем не доведено порушення його прав у спосіб, обумовлений договором;

- викладені у позові обставини щодо рішень органів державної влади не впливають на предмет доказування у даній справі та вирішення спору по суті.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу передачі справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.05.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/11399/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/11399/23 за касаційною скаргою ТОВ "Голдберрі" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі №910/11399/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/11399/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі №910/11399/23, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Скаржник у поданій касаційній скарзі вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 923/863/20, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 11.02.2020 у справі №923/364/19, від 16.06.2020 у справі №904/1221/19 (щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стосовно належності та ефективності обраного позивачем способу захисту); від 26.02.2024 у справі №910/6757/23, від 03.10.2023 у справі № 922/1653/21, від 26.09.2023 у справі №904/3440/22, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 06.09.2022 у справі №924/898/21 (щодо застосування статей 74, 86 ГПК України).

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.4. Крім того, касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, скаржник відзначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1 Закону України "Про телекомунікації" (чинного на момент укладення договору), статей 23, 27 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (що був чинний на момент подачі позовної заяви), статті 62 Закону України "Про електронні комунікації", статті 50 Закону України "Про медіа", статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 "Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану" введеного в дію Указом Президента України від 19.03.2022 №152/2022, Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 "Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці держави" введеного в дію Указом Президента України від 19.03.2022 №151/2022.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.5. У контексті доводів касаційної скарги колегія суддів відзначає, що фактично підставою звернення до Верховного Суду стало питання:

- щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту;

- щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позову.

З огляду на зазначене Суд відзначає таке.

6.6. Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).

Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

6.7. Так, у справі, що розглядається, позивач звернувся з позовом до суду про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача відновити передачу на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання ТОВ "Зеонбуд", розташованого в апаратній сектору телекомунікацій відділу контролю та управління Концерну телевізійного сигналу з телевізійною програмою ТОВ "Голдберрі" (логотип "ЕСПРЕСО").

Суд апеляційної інстанції з огляду на положення статей 15, 16 ЦК України та статті 20 ГК України відзначив, що обраний позивачем спосіб захисту, передбачений законом, адже суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору, але лише за умови, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинення дій, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Договором між сторонами не передбачено вчинення дій відповідачем саме у спосіб, в який позивач просить захистити його право і зобов`язати відповідача вчинити. При цьому позивачем не доведено вчинення ним дій (подання заявок, скликання спільної наради), які зумовлюють виникнення обов`язків у відповідача за Договором. Тобто судом встановлено, що позивачем не доведено порушення його прав у спосіб, обумовлений Договором.

6.8. З огляду на наведене Суд відхиляє посилання скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 15, 16 ЦК України, адже як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, а не з підстав обраного позивачем неефективного способу захисту.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не суперечить висновкам Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16 ЦК України та статті 20 ГК України, зокрема наведених у постановах, на які посилається скаржник (див. розділ 4 даної постанови).

6.9. Щодо інших доводів касаційної скарги колегія суддів відзначає таке.

6.10. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з Договору від 01.10.2019 про надання телекомунікаційних послуг.

Так, відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про телекомунікації" (зараз і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) телекомунікації (електрозв`язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах; телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Статтею 2 Закону України "Про електронні комунікації", зокрема передбачено, що електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг; електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункти 27, 28).

6.11. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд зобов`язати відповідача відновити передачу на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання ТОВ "Зеонбуд", розташованого в апаратній сектору телекомунікацій відділу контролю та управління Концерну телевізійного сигналу з телевізійною програмою ТОВ "Голдберрі".

Разом з тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ані спірним Договором від 01.10.2019 про надання телекомунікаційних послуг, ані додатком № 2 до Договору не передбачено надання такої послуги як передача на вхідні роз`єми телекомунікаційного обладнання саме ТОВ "Зеонбуд" сигналу з телевізійною програмою ТОВ "Голдберрі" (логотип "ЕСПРЕСО"). Тобто суди встановили, що Договором між сторонами не передбачено вчинення дій відповідачем саме у спосіб, в який позивач просить захистити його право і зобов`язати відповідача вчинити.

При цьому судами враховано і те, що до матеріалів справи не долучено технічні умови, затверджені Концерном РРТ, не надано заявок на здійснення оперативної комутації та подачі сигналів та не надано узгоджених заявок на організацію фізичних ліній зв`язку між обладнанням замовника та інших замовників в АСТ ВКУ, тобто, позивачем не надано суду доказів того, що ним за Договором від 01.10.2019 замовлялись послуги, перелік цих послуг, які в подальшому не надавались, як і не визначено за якими саме заявками позивача відповідачем не організовані фізичні лінії зв`язку між обладнанням позивача та обладнанням інших замовників, третьої особи тощо.

Отже, недоведеність позовних вимог у відповідності до вимог статей 76-79 ГПК України стала підставою для відмови у позові.

6.12. Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій у контексті встановлених судами обставин справи, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене у даній постанові та мотиви з яких виходили господарські суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд не формує правових висновків з питань застосування статей 23, 27 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", статті 62 Закону України "Про електронні комунікації", статті 50 Закону України "Про медіа", статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 "Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану" введеного в дію Указом Президента України від 19.03.2022 №152/2022, Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 "Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці держави" введеного в дію Указом Президента України від 19.03.2022 №151/2022, оскільки останні не стосуються предмету спору та виходять за межі предмета доказування у справі, що переглядається.

6.13. Щодо правових позицій у постановах Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №910/6757/23, від 03.10.2023 у справі № 922/1653/21, від 26.09.2023 у справі №904/3440/22, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 06.09.2022 у справі №924/898/21, на які також посилається скаржник, колегія суддів відзначає, що останні стосуються застосування норм процесуального права (зокрема, статей 74, 86 ГПК України), які є загальними та універсальними, і застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, що не залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин, а тому вони є релевантними до спірних правовідносин. Разом з тим, скаржником не доведено, а Судом не встановлено під час перегляду оскаржуваних судових рішень порушення господарськими судами норм процесуального права, зокрема принципу вірогідності доказів.

Верховний Суд відзначає, що зміст касаційної скарги у цій частині переважно стосується заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводиться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

6.14. Отже, доводи касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, також не знайшли свого підтвердження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ "Голдберрі". Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначені скаржником), відсутні.

Водночас Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам даної Постанови.

6.15. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдберрі" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі №910/11399/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець