Постанова

від 03.07.2024 по справі 906/764/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/764/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 (головуючий - Бучинська Г.Б., судді - Філіпова Т.Л., Грязнов В.В.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Прогрес-Буд"

до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації

про визнання дій протиправними та стягнення 1382367,74 грн. по договору підряду

(за участю представників: позивача - Сачок А.В., відповідача - Захарко Н.В.)

Вступ

1. Сторонами даного спору є Приватне підприємство «Прогрес-Буд» (далі - ПП «Прогрес-Буд», позивач, підрядник) та Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, відповідач, замовник), між якими укладений договір підряду на будівництво амбулаторії.

2. Відповідач відмовився від договору підряду в односторонньому порядку на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. Позивач, зі свого боку, запропонував відповідачеві до підписання акти прийму-передачі виконаних робіт, надіславши їх інженеру технічного нагляду.

4. Однак відповідач заперечує виконання позивачем будівельних робіт у 2020 році з тих підстав, що підрядник не передав замовнику акти виконаних робіт за цей період, що й стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі.

5. Суд першої інстанції в позові відмовив, пославшись на відсутність доказів направлення позивачем на адресу відповідача актів виконаних робіт.

6. Суд апеляційної інстанції позов задовольнив частково. Встановив, що акти позивач направив уповноваженій особі відповідача, тоді як відповідач від прийняття робіт ухилився. Стягнув з відповідача вартість фактично виконаних робіт, керуючись у тому числі обставинами, встановленими судовою експертизою, та принципом «вірогідності доказів».

7. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду має дати відповідь на питання: чи має істотне значення строк, у який підрядник повідомив замовника про готовність робіт до їх прийняття, за умов відмови останнього від договору підряду в односторонньому порядку на підставі частини 4 статті 849 ЦК України.

8. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

Історія справи

Обставини справи, встановлені судом

9. 26.11.2018 між ПП «Прогрес-Буд» та Департаментом за результатом відкритих торгів укладено договір підряду №65 (далі - Договір №65) на виконання будівельних робіт по об`єкту: амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по вул. Шкільна, 5а у с. Сінгурі Житомирської області (далі - амбулаторія).

10. За умовами Договору №65:

- ціна договору становить 6 200 000 грн; розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (КБ-2в, КБ-3) (пункти 2.5, 2.7, 2.8);

- замовник забезпечує здійснення технічного нагляду за відповідністю якості, обсягів виконаних робіт проєкту, кошторису, будівельним нормам і правилам. Замовник призначає відповідальну особу, яка вправі в будь-який час перевіряти хід і якість будівельно-монтажних робіт, а також якість використовуваних матеріалів, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську діяльність підрядника (пункт 9.6);

- оплату виконаних робіт замовник проводить поетапно по мірі надходжень з бюджету цільових, коштів на оплату видатків для виконання будівельних робіт, в сумі що не перевищує розмір фактичного надходження коштів з бюджету (пункт 10.2);

- здавання-приймання виконаних робіт після їх закінчення здійснюється оформлюється актом форми №КБ-2в та довідкою №КБ-3. У разі виявлення в процесі приймання виконаних робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він, у визначений замовником строк, зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до здачі виконаних робіт (пункти 12.3 - 12.4);

- строки виконання робіт установлюються договором і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід`ємною частиною договору є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором (розділ 18);

11. Протягом 2018-2019 років позивач виконував будівельні роботи за Договором №65, які оплачувались відповідачем.

12. У цей період між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору №65, якими, зокрема сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2020; внесли зміни в календарний графік робіт, встановивши, що залишок робіт на 2020 рік, неоплачених замовником, становить 1 574 005,37 грн.

13. У подальшому замовник оголосив процедуру закупівлі робіт з будівництва амбулаторії, які за Договором №65 повинні бути виконані ПП "Прогрес-Буд".

14. 02.03.2020 позивач підписані ним акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за 2020 рік на загальну суму 1 288 734,14 грн надіслав уповноваженій особі відповідача - інженеру технічного нагляду ФОП Докійчуку О.П., які отримані останнім 02.04.2020.

15. Листом від 03.03.2020 №01.3-819 Департамент повідомив ПП "Прогрес-Буд" про відмову від Договору №65 на підставі частини 4 статті 849 ЦК України.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

16. ПП «Прогрес-Буд» звернулось до суду з позовом до Департаменту про визнання дій щодо оголошення публічної закупівлі протиправними та стягнення 1 382 367,74 грн заборгованості.

17. Позов мотивований, зокрема тим, що у 2020 році підрядником виконано будівельні роботи за Договором №65 на загальну суму 1 113 297,60 грн, а також установлено устаткування та обладнання на суму 175 436,54 грн, проте відповідач від прийняття цих робіт ухилився та їх не оплатив.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

18. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 відмовлено у задоволені позовних вимог.

19. Суд першої інстанції, зокрема констатував передчасність заявлення позовної вимоги про стягнення 1 288 734,14 грн боргу як оплати за фактично виконані роботи, оскільки позивач не надав доказів направлення на адресу відповідача актів виконаних робіт для підписання.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

20. Справа розглядалась судами неодноразово.

21. Постановами Верховного Суду від 25.05.2021 та від 01.11.2022 скасовувались постанови суду апеляційної інстанції, а справа двічі направлялась на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

22. Предметом перегляду апеляційного суду були позовні вимоги в частині стягнення боргу за виконані підрядні роботи на загальну суму 1 288 734,14 грн.

23. За результатом другого нового розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні боргу в сумі 1 288 734,14 грн. Прийнято в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 1 200 434,30 грн боргу по оплаті за виконані роботи.

24. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підрядник, дотримуючись встановленої Договором №65 процедури здійснення технічного нагляду, документи на підтвердження обсягу виконаних робіт у 2020 році та їх вартість надав особі, яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем - інженеру Докійчуку О.П. Отже, свої зобов`язання за Договором №65 щодо подання відповідачу актів виконаних будівельних робіт та довідки про вартість робіт за 2020 рік позивач виконав належним чином.

25. Натомість відповідач від прийняття фактично виконаних позивачем робіт ухилився, не заявивши своєчасно про недоліки цих робіт, а свою позицію безпідставно будує на тому, що відповідні акти виконаних робіт йому не направлялись.

26. Здійснивши детальний аналіз висновку експерта, складеного за результатом проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, у сукупності з іншими наявними у справі доказами, керуючись принципом змагальності господарського судочинства та стандартом доказування «вірогідність доказів», апеляційний суд встановив, що документально підтверджена вартість фактично виконаних позивачем робіт та встановленого обладнання становить 1 200 434,30 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Касаційна скарга

27. Не погоджуючись із указаною постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

28. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 924/70/18, від 03.12.2019 у справі № 909/574/18, від 20.04.2021 у справі № 906/411/17 (щодо оформлення актів форми №КБ-2в, №КБ-3, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором), від 11.10.2018 у справі № 916/446/16 (про те, що закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язання), від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 01.10.2019 у справі №908/2109/18, від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22 (щодо необхідності встановлення судом факту наявності/відсутності реального виконання робіт), від 20.06.2018 у справі № 909/1121/16, від 04.12.2018 у справі №910/4103/18 (про те, що закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язання) щодо застосування статей 526, 527, 610, 837, 854, 879, 882 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 74, 76-79, 86, 236 ГПК України у подібних правовідносинах.

29. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 882 ЦК України стосовно строків повідомлення замовника про готовність до передання робіт та їх прийняття з урахуванням припинення договору внаслідок односторонньої відмови від нього замовником відповідно до частини четвертої статті 849 ЦК України у подібних правовідносинах.

30. Суд не врахував наявні у справі докази, надані Департаментом, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, ґрунтуючи свої висновки виключно на доводах позивача, а також не задовольнив клопотання Департаменту про витребування первинних документів, що мають значення для справи; не врахував доводи відповідача про те, що: (1) позивач не повідомив Департамент про готовність до передання робіт та їх прийняття, не направивши акти виконаних робіт, а не підписані замовником акти не є належними доказами у підтвердження заявлених позовних вимог; (2) згідно з висновком судової експертизи неможливо встановити обсяг фактично виконаних робіт за результатами обстеження.

Позиція Верховного Суду

Відповідь на ключове питання спору, оцінка аргументів сторін та суду апеляційної інстанції у цьому контексті

31. Відповідно до положень частини 1 статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційної скарги тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження.

32. За частиною 4 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

33. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 ЦК України).

34. Частинами 1, 4 статті 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

35. Правова позиція щодо застосування частини 4 статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у п.6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18. Цей висновок полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

36. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

37. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

38. Верховний Суд звертається до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.

39. З обставин цієї справи вбачається, що Департамент листом від 03.03.2020 №01.3-819 повідомив ПП "Прогрес-Буд" про відмову від Договору №65 на підставі частини 4 статті 849 ЦК України.

40. Позивач, у свою чергу, разом із листом від 02.03.2020 №1 надіслав інженеру з технічного нагляду Докійчуку О.П. акти виконаних робіт за 2020 рік. Дослідивши умови Договору №65, суд апеляційної інстанції правильно констатував, що надсилання первинних документів у підтвердження виконаних підрядних робіт на адресу інженера технічного нагляду є належним виконанням позивачем своїх зобов`язань за Договором №65 щодо надання відповідачу актів виконаних будівельних робіт та довідки про вартість робіт за 2020 рік.

41. Однак відповідач ухилився від прийняття виконаних позивачем робіт, тоді як акти КБ-2в, довідка КБ-3 за 2020 рік не містять вмотивованої відмови від підписання вказаних первинних документів.

42. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

43. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

44. При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

45. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

46. Керуючись наведеними вище принципами господарського судочинства та положеннями статті 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції, ретельно дослідивши наявні у справі докази в сукупності, встановив, що обґрунтованим та документально доведеним є обсяг виконаних позивачем будівельних робіт на суму 1 200 434,30 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

47. У свою чергу Департамент не спростував факт реального виконання позивачем робіт у 2020 році, оплата за які є предметом спору у цій справі.

48. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що у справах, розглянутих Верховним Судом, на які посилався скаржник, відрізняються істотні обставини, що мали значення для ухвалення рішення, а саме:

- у справі №924/70/18 (постанова від 27.12.2019) підставою для відмови у задоволенні позову підрядника про стягнення заборгованості за виконані роботи слугувало недоведення позивачем виконання ним робіт, відсутність доказів надіслання замовникові акта здачі-прийняття виконаних робіт та недоведення виконання ряду послідовних юридично значущих дій, передбачених договором, що мали передувати початку виконання робіт;

- у справах №909/574/18 (постанова від 03.12.2019), №908/2109/18 (постанова від 01.10.2019) підставою для відмови у задоволенні позову підрядника про стягнення заборгованості за виконані роботи слугувало, зокрема, відсутність доказів надіслання замовникові актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт;

- у справі №916/446/16 (постанова від 11.10.2018) підставою для відмови у задоволенні позову підрядника про стягнення заборгованості за роботи слугувало проведення у справі комплексної будівельно-технічної судової експертизи, якою встановлено істотне завищення вартості робіт.

49. Отже, зазначені справи не є релевантними, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

50. Верховний Суд не враховує посилання відповідача на постанову від 20.04.2021 у справі № 906/411/17, яка відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

51. Щодо посилань позивача на інші постанови суду касаційної інстанції (пункт 28 цієї постанови), Верховний Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

52. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

53. Водночас доводи скаржника у відповідній частині зводяться до цитування окремих абзаців тексту судових рішень та вказівок суду касаційної інстанції в порядку статті 316 ГПК України, що не відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а тому Верховним Судом не розглядається.

54. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника щодо необхідності формування висновку з питання застосування статті 882 ЦК України у контексті строків повідомлення підрядником замовника про готовність до передання робіт та їх прийняття, виконаних за договором будівельного підряду, враховуючи припинення договору внаслідок односторонньої відмови замовника на підставі частини 4 статті 849 ЦК України, з огляду на таке.

55. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

56. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

57. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

58. У справі встановлено, що позивач листом від 02.03.2020 (отриманий 02.04.2020) надіслав відповідачу довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт за 2020 рік (форма КБ-2в), від підписання яких відповідач безпідставно відмовився, своєчасно не заявивши про недоліки виконаних робіт.

59. Враховуючи ці обставини, скаржник не навів підстав, з яких би вбачалася необхідність у формуванні Верховним Судом висновку щодо застосування статті 882 ЦК України у контексті строків повідомлення підрядником замовника про готовність до передання робіт та їх прийняття, враховуючи припинення договору підряду внаслідок односторонньої відмови замовника на підставі частини 4 статті 849 ЦК України. Тобто, касаційна скарга не містить доводів, які б вказували на те, що строк повідомлення позивачем про готовність робіт до передання, за умов односторонньої відмови замовника від договору підряду, істотно впливає на правильне вирішення спору у цій справі.

60. Отже Верховний Суд не вбачає підстав для формування нового висновку з питань, порушених скаржником, з огляду на те, що останній не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 882 ЦК України до спірних правовідносин та існування істотних обставин, які суд не врахував під час розгляду справи та які могли стати підставою для ухвалення іншого судового рішення.

61. Касаційна скарга в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховним Судом також відхиляється, з огляду на те, що ті докази і обставини, на які посилається скаржник (неналежним чином оцінені умови договору, не досліджено дії сторін стосовно оформлення акту КБ-2в та довідки КБ-3, не оцінена відсутність доказів надсилання актів приймання-передачі робіт та доказів фактично виконаних робіт), досліджені судом апеляційної інстанції і їм надана правова оцінка.

62. Разом з цим Верховним Судом не встановлено наявність підстав, передбачених частиною 3 статті 310 ГПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

63. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги загалом зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та фактичної незгоди з його оцінкою, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

67. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації залишити без задоволення,

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 906/764/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.