Рішення

від 21.06.2024 по справі 759/3123/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3123/24

пр. № 2/759/2271/24

21 червня 2024 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Вінцковської О.І.

представника позивача Кардаша В.А.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом адвокатського об`єднання "Юридична компанія Кардаш В`ячеслава" до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 5 000,00 грн відповідно до договору про надання юридичних послуг від 25.05.2022 року, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн, моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Свої вимоги мотивували тим, що 25.05.2022 року між Адвокатським бюро "Юридична компанія Кардаш В`ячеслава" та ОСОБА_2 був укладений договір про надання юридичних послуг. 27.03.2023 року адвокатським бюро в інтересах відповідача направлено до Донецького окружного адміністративного суду адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 04.08.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року проведено перерахунок пенсії з 02.06.2022 року та зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 року по 20.12.1983 року.

Згідно договору про надання юридичних послуг замовник сплачує на користь виконавця попередню оплату в розмірі 10 000,00 грн в день підписання договору. Відповідач сплатив лише 5 000,00 грн та за усною домовленістю дійшли згоди про оплату 5 000,00 грн після виконання рішення суду щодо перерахунку пенсії з урахуванням навчального періоду. Протягом 5 днів відповідач не сплатив кошти у розмірі 5 000,00 грн. 29.08.2023 року він звернувся з листом до відповідача з вимогою про сплату коштів, однак 02.10.2023 року лист повернувся з відміткою «закінчення терміну зберігання». Також, 05.10.2023 року відповідач був повідомлений через «вайбер», однак відповідач суму боргу не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся з вказаним позов до суду та просить його задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 року справа була передана на розгляд судді Твердохліб Ю.О. (а.с.27).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 31-33).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 40).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.05.2024 року змінено порядок розгляду справи та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 49-50).

Представник позивача Кардаш В.А. у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та вказав, що він сплатив 5000 грн, які вважає достатніми, оскільки умови договору були виконані позивачем частково, пенсія йому не підвищилась, а отже вважає, що не має сплачувати за невирішене питання.

Заслухавши пояснення сторін у справі, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 згідно довідки від 15.09.2017 року № 3009-19815 взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

25.05.2022 року між адвокатським об`єднанням "Юридична компанія Кардаш В`ячеслава" та ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг (а.с. 6).

Відповідно до п. 1 договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати юридичні послуги щодо перерахунку пенсії з урахуванням періодів навчання.

Відповідно до п. 3.2. договору виконавець в праві вимагати від замовника оплатити вартість наданих послуг, згідно з цим договором, що становлять предмет договору.

Згідно до п. 4.1 замовник зобов`язаний сплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі і в строки, передбачені договором за результатами виконання юридичних послуг, що становлять предмет договору.

Відповідно до п. 5.1 договору замовник сплачує на користь виконавця попередню оплату в розмірі 10 000,00 грн в день підписання договору.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання 01.09.1980 року по 20.12.1983 року, зобов`язано здійснити з 02.06.2022 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 , зарахувавши до страхового стажу періоду навчання 01.09.1980 року по 20.12.1983 року (а.с. 7-9).

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 04.08.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року проведено перерахунок пенсії з 02.06.2022 року та зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 року по 20.12.1983 року (а.с. 10).

29.08.2023 року Кардаш В.А. звернувся з листом до ОСОБА_2 з вимогою про сплату коштів (а.с. 11), однак 02.10.2023 року лист повернувся з відміткою «закінчення терміну зберігання» (а.с. 12).

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Нормою частини першої статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави (глава 63. Послуги. Загальні положення) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 902 цього Кодексу виконавець повинен надати послугу особисто; у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Надання правової допомоги регулюється Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Закон визначає, що видами правової допомоги є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

За ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 28 Закону зміст договору не може суперечити Конституції України, законам України, його моральним засадам, присязі адвоката та правилам адвокатської етики.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до цієї норми Закону оплата гонорару адвокату може бути здійснена лише за фактично виконану роботу.

Отже, укладений між сторонами договір визначає права та обов`язки кожної сторони, а саме адвоката - надати правову допомогу та захист, клієнта - сплатити послуги з надання правової допомоги.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано умови договору про надання юридичних послуг від 25.05.2022 року.

На підтвердження виконання своїх обов`язків за даним договором позивачем надано: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року про часткове задоволення позовни вимог ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та лист Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 04.08.2023 року, яким повідомлено, що ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 02.06.2022 року та зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 року по 20.12.1983 року.

Встановлено, що відповідачем сплачено частково попередню оплату за договором про надання юридичних послуг від 25.05.2022 року у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, між сторонами 25.05.2022 року укладено договір про надання юридичних послуг, умови якого адвокатським об`єднанням "Юридична компанія Кардаш В`ячеслава" виконано у повному обсязі, факт надання послуг підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Натомість відповідач умови договірних зобов`язань порушив, й визначену у п.п. 5.1 договору суму грошових коштів за надані послуги не сплатив у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, а також надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн за надані послуги правничої допомоги (гонорар) згідно договору про надання юридичних послуг від 25.05.2022 року.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкодиі серед інших,наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого,є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкодаце зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправноює поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 638/8636/17-ц.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають, як недоведені та необґрунтовані.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

За змістом ч. 1ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом судової справи у розмірі 3 000,00 грн, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У зв`язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд згідно ст. 141 ЦПК України розподіляє судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 5 000,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 3 028,00 грн (сума сплаченого судового збору)/13 028 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1162,11 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280-284, 287-289, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов адвокатського об`єднання "Юридична компанія Кардаш В`ячеслава" до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь адвокатського об`єднання "Юридична компанія Кардаш В`ячеслава" заборгованість за договором про надання юридичних послуг від 25 травня 2022 року у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь адвокатського об`єднання "Юридична компанія Кардаш В`ячеслава" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 162 (одна тисяча сто шістдесят дві) гривні 11 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: адвокатське об`єднання "Юридична компанія Кардаш В`ячеслава", код ЄДРПОУ 44532051, адреса: м.Київ, вул. О.Тихого, 38/19, кв. 23.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 26.06.2024 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб