Рішення

від 04.07.2024 по справі 320/4641/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року м. Київ№ 320/4641/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1/ГУ ПФУ у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 2/ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.09.2023 року №104450005285 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.07.1985 по 13.08.1985, 01.12.1985 по 31.12.1985, з 01.07.2000 по 19.10.2001, до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 12.05.1986 по 02.07.1986, з 01.09.1986 по 14.11.1986, з 31.03.1987 по 28.04.1987, з 31.08.1987 по 12.11.1987, з 26.11.1987 по 27.12.1989, з 19.03.1990 по 12.03.1996, з 01.04.1996 по 29.06.1996, з 22.10.2001 по 28.02.2003, з 09.04.2012 по 22.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 30.08.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 06.09.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області №10445005285 у призначенні пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за ОСОБА_1 було відмовлено.

Із рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.09.2023 №10445005285 позивач не погоджується. Вважає прийняте рішення протиправним, таким, що порушує конституційне право позивача на отримання пенсії, встановлене статтею 46 Основного Закону. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 відкрито провадження у справі №320/4641/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження» від 01.02.2024 у справі №320/4641/24 доставлено до електронного кабінету ГУ ПФУ у Київській області та ГУ ПФУ у Вінницькій області 02.02.2024.

Відповідачі правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися, хоча про відкриття провадження у справі були повідомлені у відповідності до положень КАС України. У зв`язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 31.10.2000.

30 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до ГУ ПФУ у Вінницькій області.

06 вересня 2023 року за результатами розгляду вказаної заяви позивача ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення №10445005285наступного змісту:

«Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІУ) право на пенсію за віком, на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та. за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Згідно пункту 2 частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 20 Постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки відповідного зразка, підприємств або організацій про пільговий характер роботи, у якій має бути зазначено період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до якого включається цей період роботи: первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначено довідку.

У разі неможливості надання довідок про пільговий характер роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства без визначення правонаступника, законодавець надає можливість підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах на Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

В разі, якщо підприємство знаходиться в стадії ліквідації, то довідка підтверджуюча пільговий характер надається арбітражним керуючим на підставі первинних документів, що підтверджують пільговий характер роботи.

Згідно п. 4.1 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 за №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/1173 (далі. - Порядок), при визначенні пенсії за віком, на пільгових умовах, періоди, роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, мають бути підтверджені за результатами атестації.

За даними документами до страхового стажу не зарахований період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 19.07.1985 з 01.07.2000 по 19.10.2001, оскільки відсутня інформація про сплату згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб. Страховий стаж, особи становить 20 років 11 місяців 22 дні (з урахуванням додаткових років по СП № 1-3 роки). Пільговий стаж становить 03 роки 07 місяців 23 дні відповідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб з 01.01.2002 по 28.02.2003, з 09.04.2012 по 31.07.2014, з 01.01.2015.

Відповідно до пункту 20 Постанови КМУ від 12.08.1993 р. № 673 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній республіці Крим, і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Будь-які довідки про пільговий стаж роботи в наданих заявником документах відсутні.

Висновок: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу».

Вважаючи відмову, зазначену в рішенні від 06.09.2023 ГУ ПФУ Вінницькій області №10445005285 неправомірною, прийнятою на незаконних підставах, та такою, що порушує конституційне право позивача на отримання пенсії, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Статтею 114 Закону №1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Стаття 45 Закону №1058-IV визначає серед іншого, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В свою чергу, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно вимог статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку визначено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Однак, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.

Суд наголошує, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

І трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 детально визначено трудовий шлях останнього.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містить наступні записи про роботу позивача:

з 19.07.1985 по 13.08.1985 позивач працював у Виробничому об`єднанні «Ворошиловградвуглезбагачення» оператором телетайпа;

з 01.12.1985 по 31.12.1985 - працював на Ворошиловському заводі автомобільних клапанів інженером-конструктором 3 категорії;

з 16.11.1999 по 19.10.2001 - працював у Державній холдинговій компанії «Луганськвуглепереробка» (код ЄДРПОУ 30463890) водієм легкового автомобіля II класу;

з 09.04.2008 по 08.07.2008 - працював у Луганському міському комунальному підприємстві «Теплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 24047779) сторожем жовтневого філіалу по строковому трудовому договору на міжопалювальний період.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містяться наступні записи про роботу позивача:

з 12.05.1986 по 02.07.1986 - працював на шахті «Ворошиловградська №1» Ордену Леніна виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» учнем підземного гірничого робітника 1-го розряду з повним робочим днем під землею;

з 01.09.1986 по 14.11.1986 - працював на шахті «Ворошиловградська №1» Ордену Леніна виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» підземним гірничим робітником 3-го розряду з повним робочим днем під землею;

з 31.03.1987 по 28.04.1987 - працював на Шахті «Черкаська» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» учнем підземного електрослюсаря для проходження виробничої практики з повним робочим днем під землею;

з 31.08.1987 по 12.11.1987 - працював на шахті «Білоречинська» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» підземним електрослюсарем III розряду з повним робочим днем під землею;

з 26.11.1987 по 27.12.1989 - проходив службу в рядах радянської армії;

з 19.03.1990 по 12.03.1996 - працював на шахті «Ворошиловградська №1» Ордену Леніна виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» (в подальшому перейменована на шахтоуправління «Луганське) підземним електрослюсарем III розряду з повним робочим днем під землею;

з 01.04.1996 по 29.06.1996 - працював у Мірнинському шахтобудівному управлінні підземним електрослюсарем з ремонту обладнання 4-го розряду на дільниці ВРТ з повним робочим днем у шахта за вахтовим методом;

з 27.09.1996 по 25.09.1997 - працював на Автобазі виробничого об`єднання «Луганськвуглезбагачення» водієм 3-го класу в центральній автоколоні;

з 22.10.2001 по 28.02.2003 р. - працював на «Шахті імені XIX партз`їзду КПРС» Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» підземним гірничим робітником 3-го розряду з повним робочим днем під землею;

з 09.04.2012 по 22.04.2016 - працював у Обособленому підрозділі шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» підземним електрослюсарем 5-го розряду з повним робочим днем під землею.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі Інструкція №58), трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Наведені записи трудової книжки читабельні, не містять виправлень/підчищень/закреслень, скріплені печаткою, зазначені реквізити наказів на підставі яких вони вносились. Відповідачем це не оспорюється.

На підставі викладеного, суд вважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, вказані записи трудових книжки також підтверджуються відповідними довідками, що містяться в матеріалах справи.

Так, з оскаржуваного рішення та розрахунку страхового стажу позивача вбачається, що відповідачем 2 не було зараховано до страхового стажу позивача такі періоди роботи:

з 19.07.1985. по 13.08.1985 - у Виробничому об`єднанні «Ворошиловградвуглезбагачення» оператором телетайпа;

з 01.12.1985 по 31.12.1985 - на Ворошиловському заводі автомобільних клапанів інженером-конструктором 3 категорії;

з 01.07.2000 по 19.10.2001 - у Державній холдинговій компанії «Луганськвуглепереробка» (код ЄДРПОУ 30463890) водієм легкового автомобіля II класу.

В спірному рішенні відповідач 2 не наводить жодних обґрунтувань щодо не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періодів його з 19.07.1985 по 13.08.1985, та з 01.12.1985 по 31.12.1985.

Так, відповідач 2 зазначає в оскаржуваному рішенні, що пільговий стаж позивача становить 03 роки 07 місяців 23 дні з огляду на відсутність будь-яких довідок про пільговий стаж роботи в наданих заявником документах. Проте, вказане твердження не відповідає дійсності з огляду на наступне.

З оскаржуваного рішення та розрахунку страхового стажу позивача вбачається, що відповідачем 2 не було зараховано до пільгового стажу за Списком №1 позивача такі періоди роботи:

з 12.05.1986 по 02.07.1986 на шахті «Ворошиловградська №1» Ордену Леніна виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» учнем підземного гірничого робітника 1-го розряду з повним робочим днем під землею - 1 місяць 20 днів;

з 01.09.1986 по 14.11.1986 на шахті «Ворошиловградська №1» Ордену Леніна виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» підземним гірничим робітником 3-го розряду з повним робочим днем під землею - 2 місяці 13 днів;

з 31.03.1987 по 28.04.1987 на Шахті «Черкаська» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» учнем підземного електрослюсаря для проходження виробничої практики з повним робочим днем під землею - 27 днів;

з 31.08.1987 по 12.11.1987 на шахті «Білоречинська» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» підземним електрослюсарем III розряду з повним робочим днем під землею - 2 місяці 11 днів;

з 26.11.1987 по 27.12.1989 - служба в Радянській армії зарахована як страховий стаж - 2 роки 1 місяць 1 день;

з 19.03.1990 по 12.03.1996 - на шахті «Ворошиловградська №1» Ордену Леніна виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» (в подальшому перейменована на шахтоуправління «Луганське) підземним електрослюсарем III розряду з повним робочим днем під землею (зараховано як страховий стаж) - 5 років 11 місяців 23 дні;

з 01.04.1996 по 29.06.1996 у Мірнинському шахтобудівному управлінні підземним електрослюсарем з ремонту обладнання 4-го розряду на дільниці ВРТ з повним робочим днем у шахта за вахтовим методом (зараховано як страховий стаж) - 2 місяці 28 днів;

з 22.10.2001 пл 28.02.2003 - на «Шахті імені XIX партз`їзду КПРС» Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» підземним гірничим робітником 3-го розряду з повним робочим днем під землею (зараховано лише з 01.01.2002 по 28.02.2003) - 1 рік 4 місяці 7 днів;

з 09.04.2012 по 22.04.2016 у Обособленому підрозділі шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» підземним електрослюсарем 5-го розряду з повним робочим днем під землею (зараховано лише з 09.04.2012 по 31.07.2014) - 4 роки 0 місяців 14 днів.

Щодо зарахування періоду служби в армії до пільгового стажу (Список №1), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема, копією трудової книжки НОМЕР_3 та копією військового квитка серії НОМЕР_4 , позивач проходив військову службу в радянській армії в період з 26.11.1987 по 27.12.1989.

В період проходження військової служби позивачем діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590.

Підпунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується, зокрема служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16 Положення), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16 Положення) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», порівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується військова служба незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на час призову на строкову військову службу особа навчалась за фахом в професійно-технічному навчальному закладі та працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

За таких обставин наявні правові підстави для зарахування до пільгового стажу позивача за списком №1 періоду служби в складі Збройних сил СРСР з 26.11.1987 по 27.12.1989, так як і до, і після військової служби позивач працював електрослюсарем підземним за Списком №1.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.10.2018 по справі №211/2626/17, від 23.04.2019 по справі №233/247/16-а, від 20.10.2021 по справі №2-а-22/11, від 17.11.2021 по справі № 242/5635/16-а.

Крім того, на підтвердження періодів роботи позивача, відображених в трудових книжках, позивачем було надано ряд довідок та копій наказів, проте вказаним документам відповідачем 2 не було надано належної оцінки.

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Луганськ відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів», у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.

Таким чином, якщо підприємство (архівна установа) знаходиться на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, з огляду на те, що надання нових довідок, виправлення недоліків у наявних та можливість перевірки не залежить від волі позивача, оскільки підприємство (архівна установа) розташоване на тимчасово непідконтрольній території України, де наразі відбуваються бойові дії.

Аналізуючи положення норм чинного законодавства, яке регулює порядок призначення пенсії в системі загальнообов`язкового державного страхування, суд приходить до висновку, що відмовляючи особі в призначенні пенсії, територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового та пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання, військової служби.

Судом встановлено, рішення від 06.09.2023 №10445005285 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні позивачу пенсії не містить чіткого обґрунтування причини не врахування вказаних періодів роботи згідно наданих позивачем довідок, а містить лише посилення на нормативний акт, що свідчить про недотримання відповідачем принципу обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3,5 частини другої статті 2 КАС України.

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Так, відповідач 2 наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.

Крім того, у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92787211) Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Проте відповідач 2 під час розгляду справи не надав суду доказів того, що ним вчинялися дії з метою з`ясування відповідності записів про роботу позивача у спірні період з метою усунення сумнівів щодо дійсності цього факту, зокрема, шляхом направлення запитів до роботодавця позивача або архівних установ задля перевірки обґрунтованості відповідних записів.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.09.2023 №10445005285 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Позовні вимоги звернені до ГУ ПФУ в у Київській області задоволенню не підлягають, оскільки спірне рішення цим органом ПФУ не приймалося і порушень прав ГУ ПФУ у Київській області по відношенню до позивача під час розгляду справи судом не встановлено.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.09.2023 №10440005285 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 19.07.1985 по 13.08.1985, 01.12.1985 по 31.12.1985, з 01.07.2000 по 19.10.2001;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 12.05.1986 по 02.07.1986, з 01.09.1986 по 14.11.1986, з 31.03.1987 по 28.04.1987, з 31.08.1987 по 12.11.1987, з 19.03.1990 по 12.03.1996, з 01.04.1996 по 29.06.1996, з 22.10.2001 по 28.02.2003, з 09.04.2012 по 22.04.2016 та військової служби з 26.11.1987 по 27.12.1989;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовами згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1 211,20 грн згідно квитанції від 17.01.2024, згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У частині восьмій статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ у Вінницькій області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.09.2023 №10440005285 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 19.07.1985 по 13.08.1985, 01.12.1985 по 31.12.1985, з 01.07.2000 по 19.10.2001.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 12.05.1986 по 02.07.1986, з 01.09.1986 по 14.11.1986, з 31.03.1987 по 28.04.1987, з 31.08.1987 по 12.11.1987, з 19.03.1990 по 12.03.1996, з 01.04.1996 по 29.06.1996, з 22.10.2001 по 28.02.2003, з 09.04.2012 по 22.04.2016 та військової служби з 26.11.1987 по 27.12.1989.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовами згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

6. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.