Рішення

від 02.07.2024 по справі 340/2729/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2729/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1 Головного Управління Пенсійного фонду в Тернопільській області (вул. Майдан Волі, 3,,м. Тернопіль,46001, ЄДРПОУ 14035769)

до відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802)

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №111750001460 від 12 квітня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та до трудового стажу для призначення пенсії за віком період з 01 липня 2000 року по 31 травня 2001 року в ТОВ «Агропромислове об`єднання «Капітанівське» з призначенням пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що цим судом вже розглядалась справа за її позовом щодо зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду її роботи з 01.07.2001 р. по 20.02.2003 р. в ТОВ "Агропромислове об`єднання "Капітанівське" (провадження №340/9653/23). Рішенням суд, зокрема, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом щодо зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду з 01.07.2001 р. по 20.02.2003 р. в ТОВ "Агропромислове об`єднання "Капітанівське".

Підстави невизнання страхового стажу роботи з 01.07.2001 р. по 20.02.2003 р. в ТОВ "Агропромислове об`єднання "Капітанівське" для призначення пенсії за віком були ті ж самі, що і у даному спорі з приводу періоду з 01.07.2000 р. по 31.05.2001 р.

Позивач вказує, що обов`язок перевірки сплати роботодавцем відповідних страхових внесків покладається на орган Пенсійного фонду України. При цьому, особа, яка звернулася за призначенням пенсії, не відповідає за неможливість Пенсійного фонду підтвердити сплату страхових внесків через втрату архівних даних. Збереження архівних даних про подані підприємством звіти та сплачені страхові внески є обов`язком держави в особі відповідного органу Пенсійного фонду України.

Відсутність даних про нарахування заробітної плати в реєстрі застрахованих осіб не може бути підставою для відмови позивачці врахувати стаж за такий період. Особа, яка звернулася за призначенням пенсії та подала трудову книжку та інші необхідні документи, не може нести відповідальність за несплату підприємством-страхувальником свого обов`язку зі сплати страхових внесків та/або не можливість органу Пенсійного фонду підтвердити сплату таких страхових внесків, інші подібні обставини не можуть слугувати підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу відповідного стажу роботи.

Ухвалою від 03.06.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести її розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

12.06.2024 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав відзив на позовну заяву та вказав, що підстави зарахувати позивачці до страхового та до трудового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 01.07.2000 р. по 31.05.2001 р. в ТОВ "Агропромислове об`єднання "Капітанівське" відсутні, оскільки відсутні дані про нарахування заробітної плати в реєстрі застрахованих осіб.

Такої ж позиції притримується і Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке подало відзив на позов 12.06.2024 року.

Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 10 квітня 2023 року досягла 60-річного віку (а.с.8).

30.06.2023 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058, до якої додала, необхідні документи.

07.07.2023 року рішенням №111750001460 Головного управління ПФУ у м.Києві їй відмовлено у призначенні пенсії за віком. Страховий стаж вирахувано та він складає 29 років 11 місяців 25 днів, що не відповідає умовам ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (а.с.73).

ОСОБА_1 здійснила доплату до мінімального страхового внеску за вересень 2015 року та 26.07.2023 року знову звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058.

Згідно із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №111750001460 від 02.08.2023 року, за наслідками розгляду вищевказаної заяви позивача за принципом екстериторіальності їй відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із тим, що за наслідками розгляду документів, загальний стаж роботи складає 29 років 11 місяців 25 днів, що не відповідає умовам ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (а.с.20).

У рішенні зазначено, що до загального страхового стажу позивача зараховані всі періоди роботи. Також вказано, що заявницею здійснено доплату до мінімального страхового внеску за вересень 2015 року, але в Реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату внесків для обчислення стажу (а.с.20).

Позивач вказала, що відповідно до довідки ОК-5 доплата до мінімального страхового внеску за вересень 2015 року зарахована та відображена в Реєстрі застрахованих осіб, а тому вона 08.08.2023 року знову подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (а.с.25).

Згідно із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №023830024519 від 15.08.2023 року, за наслідками розгляду вищевказаної заяви позивача за принципом екстериторіальності їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із тим, що за наслідками розгляду поданих документів, загальний стаж роботи складає 28 років 2 місяці 10 днів, що не відповідає умовам ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (а.с.21).

У рішенні зазначено, що до загального страхового стажу позивача не зарахований період роботи, зокрема, з 01.07.2001 р. по 20.02.2003 р. в ТОВ "Агропромислове об`єднання "Капітанівське", оскільки відсутні дані про нарахування заробітної плати в реєстрі застрахованих осіб. Інші періоди, які не зараховано до страхового стажу, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №023830024519 від 15.08.2023 року не містило. В рішенні вказано про страховий стаж ОСОБА_1 - 28 років 2 місяці 10 днів.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №023830024519 від 15 серпня 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом щодо зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду з 01.07.2001 р. по 20.02.2003 р. в ТОВ "Агропромислове об`єднання "Капітанівське". Рішення 02.03.2024 року набрало законної сили.

ОСОБА_1 05.04.2024 року подала вказане рішення суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області для виконання.

Дане звернення розглянуте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке рішенням №111750001460 від 12.04.2024 року відмовило їй у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із тим, що за наслідками розгляду документів, загальний стаж роботи складає 29 років 01 місяць 10 днів, що не відповідає умовам ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (а.с.16).

Рішення мотивоване тим, що до загального страхового стажу позивача не зарахований період роботи, зокрема, з 01.07.2000 р. по 31.05.2001 р. (згідно трудової книжки період роботи в ВАТ "Капітанівський цукровий завод"), оскільки відсутні дані про нарахування заробітної плати в реєстрі застрахованих осіб.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Судом встановлено що у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_2 записом від 11.11.1982 року є запис про прийняття її підсобним робочим ТЕЦ в Капітанівський цукрозавод. 01.07.2001 року зроблено запис про її звільнення з ВАТ "Капітанівський цукровий завод" за власним бажанням (а.с.122 зв).

У Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу наявні відомості про ОСОБА_2 з 01.01.1999 року. За період з 01.07.2000 р. по 31.05.2001 р. міститься запис про роботу в ВАТ "Капітанівський цукровий завод" кожний повний місяць, записів про сплату роботодавцем страхових внесків відомості не містять (а.с.140).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Схожі ситуації виникали у судовій практиці. Зокрема, у постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

«внаслідок невиконання ТОВ «Агрофірма «Удицький цукровий завод» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 1 січня 2004 року по 1 квітня 2005 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи».

Окрім цього, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до абзацу 4-5 п.1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок 22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Судом встановлено, що таких дій Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснило.

Таким чином, за наявності інформації в системі персоніфікованого обліку за 2000-2001 роки що ОСОБА_1 працювала повний період з 01.07.2000 р. по 31.05.2001 р. в ВАТ "Капітанівський цукровий завод", пенсійний орган повинен був такі обставини при прийнятті рішення врахувати у встановленому порядку з огляду на те, що особа не має нести відповідальності за несплату або неподання звітів про нарахування страхових внесків роботодавцем.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №111750001460 від 12.04.2024 року є таким що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача щодо даних обставин є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком.

При цьому суд вважає за необхідне відповідачам вказати наступне.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вже розглядало питання про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та спірний у даному провадженні стаж роботи з 01.07.2000 р. по 31.05.2001 р. в ВАТ "Капітанівський цукровий завод", врахувало. Це було достеменно відомо позивачці.

Натомість, на разі, позиція з приводу того, що такий стаж не підлягає врахуванню є новою та спричинила звернення ОСОБА_1 до суду.

Суд наголошує на тому, що пенсійний орган не має права допускати необґрунтованого виключення із вже визнаного ним загального страхового стажу особи періодів на власний розсуд та повинен дотримуватись стабільності правовідносин в цій частині. Зловживання своїми владними повноваженнями та використання їх не з тією метою з якою вони надані можуть бути підставою для реагування та застосування відповідних заходів, оскільки згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вказаний період стажу має бути врахований пенсійним органом, а його неврахування є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, суд з метою остаточного вирішення спору між сторонами вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні пенсії і зобов`язати управління повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, врахувавши вищевказаний стаж.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, суд приходить до висновку про необхідність покладення саме на нього судових витрат у повному обсязі, у сумі 1211,20 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №111750001460 від 12 квітня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом щодо зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду роботи з 01.07.2000 р. по 31.05.2001 р. в ВАТ "Капітанівський цукровий завод".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА