Постанова

від 04.07.2024 по справі 420/33961/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33961/23

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Дата і місце ухвалення 09.02.2024р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ), що полягає у не нарахуванні та не виплаті у повному розмірі відповідно до вимог Постанови КМУ №168 (в редакції від 01.09.2022 року) та Наказу АДПСУ №628/0/081-22АГ від 09.12.2022 року, ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за січень 2023 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_3 ), нарахувати та виплатити у повному розмірі відповідно до вимог Постанови КМУ №168 (в редакції від 01.09.2022 року) та Наказу АДПСУ №628/0/081-22АГ від 09.12.2022 року, ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану за січень 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ), що полягає у не нарахуванні та не виплаті у повному розмірі відповідно до вимог Постанови КМУ №168 (в редакції від 21.01.2023 року) та Наказу МВС №36 від 26.01.2023 року, ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_3 ), нарахувати та виплатити у повному розмірі відповідно до вимог Постанови КМУ №168 (в редакції від 21.01.2023 року) та наказу МВС №36 від 26.01.2023 року, ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану за період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач проходить службу у в/ч НОМЕР_3 та брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, включно в операційній зоні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак, на думку позивача, йому протиправно не виплачено у повному розмірі грошове забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 (з 01.01.2023 по 31.01.2023), від 14.02.2023 № 35 (про внесення змін до наказу № 26), від 01.03.2023 № 52 (з 01.02.2023 по 25.02.2023 та з 26.02.2023 по 28.02.2023), від 01.04.2023 №89 (з 01.03.2023 по 31.03.2023), від 01.05.2023 № 111 (з 01.04.2023 по 30.04.2023), від 01.05.2023 № 147 (з 01.05.2023 по 31.05.2023) «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», правобережна частина Херсонської області та міста Херсон не входила до районів ведення воєнних (бойових) дій, і відповідно місця тимчасової дислокації особового складу управління та підрозділів охорони кордону НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), які знаходились на території Херсонської області на правому березі річки Дніпро, тобто більшість із військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного загону перебували та виконували завдання поза межами зазначених у вказаних наказах районах, окрім окремих підрозділів, які вибували для виконання бойових завдань на лівий (окупований) берег річки Дніпро, які встановленим порядком та пропорційно отримали збільшену додаткову винагороду до 100000 грн. В тому числі позивач безпосередньо не дислокувався (не перебував) та не виконував бойові (спеціальні) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Апелянт зазначає, що старший сержант ОСОБА_1 у період з 01.01.2023 р. по 31.05.2023 р. перебував та виконував відповідні бойові та спеціальні завдання поза районами введення воєнних (бойових) дій, зокрема: АДРЕСА_1 , тобто на правому березі річки Дніпро, поза районами ведення воєнних (бойових) дій.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до розрахункових листів грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по травень 2023 року, даний військовослужбовець отримував належне йому грошове забезпечення, відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23.07.2018 за № 854/32306. Також отримував належну йому додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в розмірі до 30000 гривень щомісячно, пропорційно часу виконання бойових завдань і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у складі оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).

Апелянт вказує, що всі належні виплати позивачу за спірний період з 01.01.2023 по 31.05.2023 виплачені у встановленому чинним національним законодавством порядку, в тому числі і додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Апелянт просить звернути увагу, що однією із основних умов отримання військовослужбовцями, всіх військових формувань, збільшеного до 100000 гривень розміру додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 № 168, є факт/умова - перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

З 01.01.2023 до вказаних районів (районів ведення бойових дій) не входить частина Херсонської області та безпосередньо м. Херсон, які знаходяться на правому березі річки Дніпро, де і дислокуються майже усі підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з довідки військової частини НОМЕР_4 від 12.06.2023 №2/2229, яка видана військовослужбовцям, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , позивач у періоди з 01.05.2023-31.05.2023 року брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Підставою в довідках вказано бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 № 323т, бойові розпорядження оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 року №29дск, від 26.11.2022 року № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024дск, від 30.03.2023 № 3318т, журнал бойових дій від 01.01.2023 року № 25/6дск, рапорт начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (вхідний від 07.06.2023 №2337).

Відповідно до витягу з довідки військової частини НОМЕР_4 від 16.05.2023 №1870, яка видана військовослужбовцям, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , позивач у періоди з 02.01.2023-14.01.2023, 30.01.2023-12.02.2023, 17.02.2023-26.03.2023, 31.03.2023-04.04.2023, 08.04.2023-30.04.2023 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Підставою в довідках вказано бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 № 323т, бойові розпорядження оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 №3318т, журнал бойових дій від 01.01.2023 № 25/6дск, рапорт начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (вхідний від 12.05.2023 № 1916).

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

У зв`язку з військовою агресією проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

Отже, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 прийнято постанову №168 № «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023 та в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», яка застосовувалася у період з 20.01.2023 по 09.08.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 та абзац третій в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 та абзац четвертий в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 ).

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на підставі наказів командирів.

Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Тобто, у вказаний період, саме до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, що необхідні для здійсненні додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100000 грн вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» та пункту 2-1 Постанови №168, з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, 09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ № 628/0/81-22-АГ (далі - наказ № 628/0/81-22-АГ).

Відповідно до пункту 1 наказу № 628/0/081-22АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 2 наказу № 628/0/081-22АГ передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, в тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу технічної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових (спеціальних) завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншої технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морських та річкових акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

Згідно з пунктом 3 наказу № 628/0/081-22АГ документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або в заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Пунктами 5-6 наказу № 628/0/081-22АГ передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня. Підготовка проєктів наказів про виплату додаткової винагороди в органі Держприкордонслужби здійснюється до 08 числа кожного місяця підрозділом, визначеним начальником (командиром) органу Держприкордонслужби.

26.01.2023 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №196/39252, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок №36, що застосовується з 01 лютого 2023 року).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;

8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Пунктом 4 Порядку № 36 встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Відповідно до пункту 6 Порядку №36 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.

З послідовного аналізу наведених норм вбачається, що хоч і дії, які кваліфікуються як безпосередня участь в бойових діях або заходах впродовж періоду з вересня 2022 року по березень 2023 року змінювалися, однак перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у воєнних (бойових) діях залишався незмінним.

Так, наведеними нормами чітко визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах є бойовий наказ (бойове розпорядження) або журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, відповідно до витягу з довідки військової частини НОМЕР_4 від 16.05.2023 №1870, яка видана військовослужбовцям, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , позивач у періоди з 02.01.2023-14.01.2023, 30.01.2023-12.02.2023, 17.02.2023-26.03.2023, 31.03.2023-04.04.2023, 08.04.2023-30.04.2023 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Підставою в довідках вказано:

- бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 № 323т,

- бойові розпорядження оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 №3318т,

- журнал бойових дій від 01.01.2023 № 25/6дск,

- рапорт начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (вхідний від 12.05.2023 № 1916) (а.с.20).

Відповідно до витягу з довідки військової частини НОМЕР_4 від 12.06.2023 №2/2229, яка видана військовослужбовцям, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , позивач у періоди з 01.05.2023-31.05.2023 року брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Підставою в довідках вказано:

- бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 № 323т,

- бойові розпорядження оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 року №29дск, від 26.11.2022 року № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024дск, від 30.03.2023 № 3318т,

- журнал бойових дій від 01.01.2023 року № 25/6дск, рапорт начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (вхідний від 07.06.2023 №2337) (а.с. 19).

Проте, колегія суддів зазначає, що апелянтом на підтвердження того, що позивач у періоди з 01.01.2023 р. по 31.01.2023 р., з 01.02.2023 р. по 31.05.2023 р. не брав безпосередню участь у бойових діях та що бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 № 323т, бойові розпорядження оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 №3318т, журнал бойових дій від 01.01.2023 № 6/98дск, рапорти начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (вхідні від 12.05.2023 № 1915 та від 07.06.2023 № 2337) позивача не стосуються, до суду не надано.

Так, за наявності одного з наведених документів, військовослужбовець, який брав безпосередню участь у воєнних (бойових) діях має безумовне право на отримання додаткової грошової винагороди до 100000 гривень, а у начальника (командира) органу Держприкордонслужби, в якому такий військовослужбовець проходить службу виникає обов`язок підготувати та видати наказ про здійснення такої виплати такому військовослужбовцю.

Відповідно до пункту 5 наказу № 628/0/081-22АГ, пункту 6 Порядку № 36, обов`язок щодо видання наказів щодо виплати додаткової винагороди позивачу покладався на начальника (командира) регіонального управління.

Колегією суддів встановлено, що позивач у спірний період брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

На підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивачу видані довідки №1870 від 16.05.2023та № 2/2229 від 12.06.2023.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірний період позивач брав безпосередню участь у бойових діях на підставі бойових розпоряджень, журналу бойових дій та рапортів начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, що згідно п. 3 наказу №628/0/081-22АГ є достатньою підставою для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Твердження апелянта, що позивач не приймав участь в бойових діях безпосередньо на лінії бойового зіткнення та під вогневим ураженням противником, спростовуються наявними у справі доказами, наданими на виконання пункту 3 Наказу № 628/0/081-22АГ та пункту 4 Порядку №36, що в повному обсязі підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у воєнних (бойових) діях або заходах.

До того ж, колегія суддів зазначає, що згідно норми наказу № 628/0/081-22АГ та Порядку №36, військовослужбовець повинен підтвердити лише безпосередню участь у воєнних (бойових) діях або заходах, а не, як помилково стверджує апелянт, виключно участь в бойових діях на лінії бойового зіткнення та під вогневим ураженням противника.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що позивач не набув права на отримання збільшеної грошової допомоги, оскільки правобережна частина Херсонської області та міста Херсон згідно наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26, від 14.02.2023 № 35, від 01.03.2023 № 52, від 01.04.2023 № 89, від 01.05.2023 № 111, від 01.06.2023 № 147 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» не входили до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Помилковість таких доводів сторони відповідача полягає у тому, що факти, з якими Постанова КМУ № 168 пов`язує наявність у військовослужбовця права на отримання збільшеної додаткової винагороди знайшли своє підтвердження, а сама Постанова КМУ № 168 не містить будь-якої бланкетної норми в частині того, що визначення районів ведення бойових дій для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди відбувається на підставі відповідних наказів.

Крім того, наведені апелянтом накази Головнокомандувача Збройних Сил України не видавалися на реалізацію положення Постанови КМУ № 168, а фактично за своїм призначенням спрямовані на реалізацію військових цілей військовим командуванням й уточнення територій, які потребують особливої уваги та потрібні для планування захисту національних інтересів.

Таким чином, при вирішення цієї адміністративної справи врахування наказів Головнокомандувача Збройних Сил України призведе до нівелювання права позивача на отримання збільшеної додаткової винагороди, оскільки жоден нормативно-правовий акт, який є застосований до спірних правовідносин, не містить будь-якого посилання, що при визначенні права на отримання такої винагороди військова частина має керуватися наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, які визначають райони ведення воєнних бойових дій.

В іншому випадку порушиться принцип правової визначеності у діяльності держави, визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України, що не узгоджується із принципами діяльності України як демократичної, соціальної та правової держави.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено суду правомірність своєї бездіяльності щодо не видачі наказу про нарахування та виплати додаткової щомісячної грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. у зв`язку з його безпосередньою участю у бойових діях або забезпечення ним здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування ним під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 04.07.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька