Постанова

від 03.07.2024 по справі 825/2224/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/2224/18 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Штульман І.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі судового засідання Верес П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігівський механічний завод" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

05 червня 2018 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) "Чернігівський механічний завод" (далі - позивач) звернулося в Чернігівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС) у Чернігівській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення відповідача від 23 березня 2018 року № 00000891400.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмова була мотивована наявністю вироку Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у кримінальній справі №758/8351/17 (кримінальне провадження №32017100070000022), згідно якого директора та засновника ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, а статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції такого підприємства контрагента, як встановив суд першої інстанції 23 липня 2018 року, з висновком якого 06 листопада 2018 року погодився апеляційний суд, не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ПрАТ "Чернігівський механічний завод" задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції суд касаційної інстанції зазначив, що вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу, що під час нового розгляду справи суд першої інстанції повинен врахувати висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19 про те, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року адміністративний позов ПрАТ "Чернігівський механічний завод" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 23 березня 2018 року №00000891400. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь ПрАТ "Чернігівський механічний завод" судовий збір у сумі 8833,06 гривень.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що вироком Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у кримінальній справі №758/8351/17 директора та засновника ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" - ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, з огляду на що усі документи, складені від імені ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" та підписані ОСОБА_1 , вважаються складеними з порушеннями і є нікчемними.

01 липня 2024 року від ПрАТ "Чернігівський механічний завод" надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це слідуючим.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що ПрАТ "Чернігівський механічний завод" є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15 грудня 1999 року внесено відповідний запис. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 28.41 Виробництво металообробних машин (а.с.241 т.1).

Співробітниками ГУ Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС) у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Чернігівський механічний завод" щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" за грудень 2015 року, березень, квітень, червень, липень та серпень 2016 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки ГУДФС в Чернігівській області складено акт від 03 березня 2018 року №165/14/03576858, з додатками (а.с. 20-33 т.1).

В акті перевірки ПрАТ "Чернігівський механічний завод" зазначено, що товариство порушило: пункт 44.1 статті 44, пункт 198.1, пункти 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПрАТ "Чернігівський механічний завод" за період з 01 грудня 2015 року по 31 вересня 2016 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 87225 грн, в т.ч. за грудень 2015 року на 367,00 грн., за березень 2016 року на 43957,00 грн, за квітень 2016 року на 63,00 грн, за червень 2016 року на 18722,00 грн, за липень 2016 року на 24112,00 грн, за серпень 2016 року на 4,00 грн.

Вважаючи висновки, викладені у вищевказаному акті перевірки, неправомірними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку і листом від 22 березня 2018 року №3100/10-25/01-14-06-06 ГУДФС у Чернігівській області повідомило ПрАТ "Чернігівський механічний завод", що його заперечення є недостатньо обґрунтовані та не можуть бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення (а.с.34-39, 40-46 т.1).

На підставі акту перевірки ГУДФС в Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року №00000891400, яким ПрАТ "Чернігівський механічний завод" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 130837,50 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 87225,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43612,50 грн (а.с.18-19 т.1).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 22 травня 2018 року №17630/6/99-99-11-01-01-25 його залишено без змін, а скаргу ПрАТ "Чернігівський механічний завод" - без задоволення (а.с.47-52, 53-61 т.1).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року №00000891400 протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу (далі - ПК) України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу першого пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Отже, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Судом першої інстанції встановлено і це є правильним, що в процесі господарської діяльності ПрАТ "Чернігівський механічний завод" мало взаємовідносини із ТОВ "МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" в період з 01 грудня 2015 року по 31 серпня 2016 року.

ПрАТ "Чернігівський механічний завод" здійснював придбання у вказаного контрагента металевої сировини (труб, оцинкованих листів, балок, кутників та ін.), про що сторонами складені такі документи бухгалтерського обліку:

- видаткові накладні від 29 грудня 2015 року №РН-291207, від 30 березня 2016 року №РН-300310, від 08 квітня 2016 року №РН-080403, від 17 червня 2016 року №РН-170601 та від 04 серпня 2016 року №РН-040802 (а.с.106-110 т.1);

- податкові накладні від 25 грудня 2015 року №109, від 23 березня 2016 року №112, від 04 квітня 2016 року №2, від 06 квітня 2016 року №19, від 08 квітня 2016 року №35, від 03 червня 2016 року №12, від 17 червня 2016 року №92, від 27 липня 2016 року №123, від 04 серпня 2016 року №22 (а.с.111-119 т.1) та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 31 березня 2016 року №165, від 05 квітня 2016 року №8 (а.с.120-123 т.1);

- рахунки на оплату (а.с.95-100 т.1), відповідно до яких ПрАТ "Чернігівський механічний завод" платіжними дорученнями перераховано ТОВ "МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" кошти за отриманий товар (а.с.86-94 т.1). Вказане зафіксовано у виписках з банку (а.с.69-85 т.1).

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" товару до ПрАТ "Чернігівський механічний завод" позивачем надано: подорожні листи, накази на відрядження водіїв, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, посвідчення про відрядження, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладні на вантаж одержувача (а.с.124-126, 127-129, 130-132, 133-135, 136-141 т.1).

Отримані у контрагента матеріали були оприбутковані позивачем на склад, на підтвердження чого надано прибуткові ордери (а.с.101-105 т.1), та використовувались ПрАТ «Чернігівський механічний завод» у виробництві, про що складено забірні карти та акти на списання (а.с.142-236 т.1).

Операція з придбання у вказаного контрагента металевої сировини відображена ПрАТ "Чернігівський механічний завод" у бухгалтерському обліку, на підтвердження чого представником позивача надано виписки з журнала-ордера по рахунку 631 за вищевказаний період (а.с.62-68 т.1).

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" товару позивачем надано: подорожні листи, накази на відрядження водіїв, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, посвідчення про відрядження, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладні на вантаж одержувача.

У матеріалах справи наявні докази того, що отримані у вказаного контрагента матеріали були оприбутковані позивачем на склад, на підтвердження чого надано прибуткові ордери, та були використані ПрАТ "Чернігівський механічний завод" у виробництві, про що складено забірні карти та акти на списання.

Враховуючи вищевикладене, суд колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції від 26 березня 2024 року про належне документальне підтвердження господарських операцій ПрАТ "Чернігівський механічний завод" з ТОВ "МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ", ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме: придбання товару, з метою ведення власної господарської діяльності та подальшу їх реалізацію.

ГУ ДПС у Чернігівській області в апеляційній скарзі звертає увагу на наявність вироку Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року по справі №758/8351/17, згідно якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, тобто за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Важливо зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01 грудня 2015 року по справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що "господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку".

Суд також зазначив, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Варто зазначити і про те, що вказаним вироком суду засновника ТОВ "МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), а не статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що вирок Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року по справі №758/8351/17 не свідчить про недійсність правочину, що переглядається в порядку адміністративного судочинства.

Також, судом першої інстанції звернуто увагу, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання контролюючого органу на дефектність складених позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ "МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ", а судом в ході розгляду справи таких обставин не встановлено.

Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт належного документального підтвердження надання послуг (придбання товару), підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року по справі № 640/19561/18, від 07 липня 2022 року по справі №640/17415/19.

За таких обставин колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року № 00000891400.

Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: Н.Є. Маринчак

Ю.К. Черпак

Повний текст постанови складено: 03 липня 2024 року