Постанова

від 04.07.2024 по справі 520/5841/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

справа № 520/5841/21

адміністративне провадження № К/990/20365/23,№ К/990/23396/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року (суддя Мар`єнко Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Курилко Л.В.), додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року (суддя Мар`єнко Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Курилко Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСИНЕРГІЯ» до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСИНЕРГІЯ" звернулось до суду з позовом до суду до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 24 березня 2021 року №00039400710 суми штрафних санкцій в розмірі 500000 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки; порушено порядок проведення перевірки; акт перевірки не містить будь-яких доказів щодо зберігання пального без ліцензії.

Рішенням Харківський окружний адміністративний суд від 28 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 24 березня 2021 року за №00039400710.

Додатковим рішенням Харківський окружний адміністративний суд від 1 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСИНЕРГІЯ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000.00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Задовольняючи заяву позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено понесені витрати на правничу допомогу.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСИНЕРГІЯ» присвоєно код 40921090. Офіційне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСИНЕРГІЯ» зареєстроване за адресою: Україна, 08301, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 71 А/1. Фактично Товариство здійснює господарську діяльність за адресою: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26В, на території земельної ділянки з кадастровим номером 6312000000:76:001:0033, площею 7,6521 га, яка орендується позивачем у Чугуївської міської ради Харківської області, де розміщені його виробничі потужності.

Відповідно до даних ЄДР позивач має право здійснювати наступні види економічної діяльності: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Заступником начальника ГУ ДПС у Харківській області винесено наказ № 1304-п від 25 лютого 2021 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «АГРОСИНЕРГІЯ» (код за ЄДРПОУ 40921090) на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, та підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 підпункту 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу У країни та частини 1 статті 16 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

На підставі вищевказаного наказу головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Харківській області 25 лютого 2021 року видані направлення № 2180 та №2181.

Як підставу для видання направлень у останніх зазначений наказ №1304 від 25 лютого 2021 року Головного Управління ДПС у Харківській області.

Фахівцями податкового органу 2 березня 2021 року був складений та наданий представнику ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" запит про надання документів, а саме: видаткових та товарно-транспортних накладних, які підтверджують придбання підакцизної продукції; залишки підакцизної продукції станом на 2 березня 2021 року; ліцензії на право зберігання пального. Строк надання документів визначений 10 год. 00 хв. 5 березня 2021 року.

На виконання запиту ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" підготувало та направило 5 березня 2021 року на адресу ГУ ДПС у Харківській області документи на товари, які обліковувались у позивача як підакцизні.

За наслідками фактичної перевірки ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" інспекторами-ревізорами ГУ ДПС у Харківській області був складений акт фактичної перевірки №3695/20/1028/РРО/40921090 від 5 березня 2021 року, який був отриманий представником позивача 5 березня 2021 року.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення ч.1 ст.15 ЗУ від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: зберігання пального без отримання ліцензії, відповідачем зазначено, що у період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року отримував пальне "бензини спеціальні: інші спеціальні бензини", код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710122500, від постачальника ТОВ "СБПМ" (06.10.2020 - 36882 л., 10.12.2020 - 40707 л.), що підтверджується акцизними накладними, які відображаються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Таким чином, відповідачем зазначено, що на момент перевірки ТОВ "Агросинергія" не отримано ліцензію на зберігання пального, а також позивач належить до переліку осіб, які мають право зберігати пальне без отримання ліцензії, що наведені у ст.15 Закону України №481/95-ВР.

Враховуючи висновки викладені в акті перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00039400710 від 24 березня 2020 року.

Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки не містить інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства.

Щодо порушення, яким застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн за зберігання пального без отримання ліцензії, суди виснувалися, що контролюючим органом не доведено зберігання пального без ліцензії, оскільки акцизні накладні, які відображаються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, не є таким підтвердженням.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулося з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах у постановах від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 30 травня 2018 року у справі №815/2143/16, від 13 квітня 2018 року у справі №826/26667/15, від 23 травня 2018 року у справі №821/2239/16, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 6 липня 2022 року у справі №420/1242/21, від 3 листопада 2022 року у справі №320/8042/21.

У наведених постановах викладено висновок про те, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Наполягає на тому, що наказ на проведення фактичної перевірки, що є предметом розгляду у даній справі, оформлений з чітким дотриманням вимог, встановлених ст.81 ПК України; у наказі вказана підстава для її проведення, а саме: пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів).

Окремо, відповідач в касаційній скарзі наголошує на порушені судами норм процесуального права, яке полягало у тому, що суди неправильно застосували положення п. 42.1, п.42.4 та п.42.5 ст.42 ПК України. Зокрема, зазначає, що ГУ ДПС листування з позивачем здійснювало шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а не через електронний кабінет, як це і передбачено нормами діючого законодавства. Наполягає на тому, що від ТОВ «АГРОСИНЕРГІЯ» заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет до контролюючого органу не надходила.

Не погоджуючись із судовими рішеннями щодо розподілу витрат на правову допомогу, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року.

Касаційна скарга на додаткове судове рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу обґрунтована тим, що заявлені витрати на правову допомогу є явно неспівмірні зі складністю справи.

Правом на подання відзиву на касаційні скарги позивач не скористався, що не перешкоджає їх перегляду.

Ухвалою від 28 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою від 11 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що перевірці підлягають питання правильності застосування судами: пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та п. 42.1, п.42.4 та п.42.5 ст.42 ПК України.

Спірним питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, є перевірка правильності висновків судів про дотримання податковим органом процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства або здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що у наказі №1304-п від 25 лютого 2021 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «На підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального) та підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 підпункту 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу У країни та частини 1 статті 16 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Тобто, у наказі №1304-п від 25 лютого 2021 року поряд із покликанням на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, зазначено достатню підставу для призначення та проведення перевірки: «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального».

З урахуванням вказаного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.

Щодо правильності застосування судами положень п. 42.1, п.42.4 та п.42.5 ст.42 ПК України.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час проведення перевірки) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків (перше речення абзацу четвертого пункту 42.4 статті 42 ПК України).

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач, не погоджуючись з висновками перевірки, зазначеними в акті, у строки, визначені п.86.7 ст.86 ПК України (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки)) подав 10 березня 2021 року письмове заперечення (вих. №39) з додатками, про що свідчить опис вкладення за трек номером 6350305933980 та накладна оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА".

Аналогічні документи 10 березня 2021 року були направлені на електронну пошту ГУ ДПС у Харківській області за адресою: gu.kh@sfs.gov.ua, та не заперечується відповідачем.

Також, суди встановили, що із наданого позивачем витягу із власного Електронного кабінету за період лютий-квітень 2021 року, вбачається, що будь-якого повідомлення від контролюючого органу - ГУ ДПС у Харківській області за відповідний період позивачем отримано не було.

Натомість, ГУ ДПС впродовж розгляду справи та в касаційній скарзі наполягало, з посиланням на п.42.5 ст. 42 ПК України, який встановлює, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику), що заяви від ТОВ «АГРОСИНЕРГІЯ» про бажання отримувати документи через електронний кабінет до ГУ ДПС не надходило, тому листування з позивачем податковий орган здійснював шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а не через електронний кабінет.

У зв`язку з чим, суди виснувались, що ГУ ДПС у Харківській області не дотрималось вимог ПК України щодо надсилання кореспонденції платнику податку, який використовує Електронний кабінет, у зв`язку з чим були порушені вимоги абз. 5 п. 42.4 ПК України щодо підстав спрямування кореспонденції саме оператором поштового зв`язку.

Однак, колегія суддів вважає, що суди дійшли помилкового висновку про незабезпечення контролюючим органом надсилання кореспонденції платнику податку через Електронний кабінет, оскільки судами не встановлено, що позивач виявляв бажання отримувати документи через електронний кабінет, а позивач, в свою чергу не надав доказів подання такої заяви до контролюючого органу.

Щодо висновку судів про те, що відповідачем було порушено вимоги п.п. 86.7.2 п. 86.7 ст. 86 ПК України, оскільки контролюючий орган здійснив розгляд акту фактичної перевірки ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" без участі позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України, та право брати участь у розгляді заперечень (додаткових документів) передбачено пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

За правилами п. 86.7 ст. 86 ПК, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу (п.п.86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду (п.п.86.7.2 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду (п.п. 86.7.3 п.86.7 ст. 86 ПК України).

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Отже законодавець закріпив право платника податків або його законного представника бути присутнім під час розгляду заперечень до акту перевірки. Реалізація ж такого права пов`язується із волевиявленням платника податків взяти участь у їх розгляді.

В даному випадку, позивач не виявив бажання брати участь у розгляді заперечень, тим більше, у запереченнях на результати фактичної перевірки №39 від 10 березня 2021 року відсутнє таке волевиявлення останнього (т.1 а.с. 46-50).

Висновок судів, що відповідачем не доведено того, що позивач повідомлявся про розгляд його заперечень саме 17 березня 2021 року листом від 11 березня 2021 року №7688/6/20-40-07-10-18, який був направлений на адресу ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" 11 березня 2021 року, з огляду на ненадання таких документів, є помилковим, оскільки в матеріалах справи наявні такі докази направлення повідомлення про розгляд заперечень на акт, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.36-37), який суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги, належним чином не дослідили та не врахували.

На думку Верховного Суду, такий підхід контролюючого органу свідчить про належне забезпечення відповідачем права позивача на участь у процесі прийняття рішень за наслідками проведеної перевірки та відсутні підстави вважати про порушення з боку контролюючого органу щодо розгляду заперечень на акт перевірки.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2021 року №00039400710, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 500 000,00 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем частини 1 статті 15 Закону № 481/95-ВР, а саме: зберігання пального без отримання ліцензії, відповідачем зазначено, що у період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року отримував пальне "бензини спеціальні: інші спеціальні бензини", код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710122500, від постачальника ТОВ "СБПМ" (06.10.2020 року - 36882 л., 10.12.2020 року - 40707 л.), що підтверджується акцизними накладними, які відображаються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Як встановив суд апеляційної інстанції, на підставі Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, у зв`язку з чим на підставі статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні санкції в сумі 500 000 грн.

Апеляційний суд установив, що відповідно до Технологічного регламенту товариства, Екстрактор як єдиний виробничий об`єкт (обладнання) включає в себе невід`ємні структурні рішення у вигляді трьох ємностей об`ємом 50 м3, одна з яких використовується виключно для навантаження- розвантаження Н-Гексану з транспортного засобу за фактом його придбання та в якій не зберігається розчинник (транзитна ємність), інші дві ємності мають призначення аварійних ємностей для аварійного збросу в них Н-гексану в разі виникнення аварійної ситуації на виробництві з метою унеможливлення вибуху заповненого Н-гексаном Екстрактора та його обвідних трубопроводів.

Ємності є невід`ємною складовою технологічного процесу екстракції та з`єднані з основним обладнанням - Екстрактором трубопроводами.

Ємність Екстрактора із трубопроводами складає до 100 м3. Об`єм двох металевих ємностей також складає 100 м3, що дозволяє в надзвичайній ситуації прийняти весь об`єм розчинника з місцелою з Екстрактора.

Відповідно до розділу 9 Технологічного регламенту: «Відповідно до п.п. 9.4.5.17 п. 9.4.5. «Екстракція» розділу 9 «ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРИ ВЕДЕННІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ» для звільнення обладнання екстракційного цеху в аварійних випадках поза цехом встановлена аварійна ємність та вмонтовані трубопроводи для забезпечення швидкого зливання розчинника (місцели).

Об`єм аварійної ємності повинен бути таким, щоб забезпечував прийом розчинника та місцели з найбільшої ємкості екстракційного цеху.

Система аварійного звільнення знаходиться у постійній готовності, виключається можливість утворення вибухонебезпечних сумішей як у самій системі, так і в навколишній атмосфері; оснащена засобами контролю, управління».

Користуватись аварійними ємностями не за призначенням не допускається.

Судом апеляційної інстанції було враховано, що на запит ТОВ «АГРОСИНЕРГІЯ» щодо надання інформації відносно необхідності отримання ліцензії підприємством, яке використовує пальне (розчинник Н-гексан) виключно у процесі переробки насіння соняшника на стадії Екстракції, за умови фактичного перебування розчинника Н-гексан виключно у мережі виробничого устаткування Екстрактора як єдиного замкненого промислового комплексу, на що 13 грудня 2021 року отримано лист №27993/6/99-00-09-02-02-06 (бланк АА 168559), в якому зазначено, що якщо товариство використовує пальне (гексан) в технологічному процесі екстракції рослинної олії, яке попередньо закачується до технологічних ємностей для пального (гексану) які є невід`ємною частиною комплексної лінії екстракції рослинної олії та яких подаватись пальне (гексан) в екстрактор за допомогою циркуляційного насосу та за допомогою цього ж циркуляційного насосу повертається з екстрактора назад у технологічні ємності для пального (гексану), то таке приміщення/територія не підпадає під визначення акцизного складу та даний вид діяльності не підпадає під ліцензійну діяльність щодо зберігання пального.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не здійснює діяльність із зберігання пального (Н-гексан), а використовує таке пальне виключно у власних виробничих потребах - на окремій стадії промислової переробки Сировини (насіння соняшника) в якості розчинника, який постійно перебуває у русі в системі трубопроводів Екстрактору та самому Екстракторі, та є робочою рідиною, без якої процес Екстракції є неможливим. Екстрактор не може використовуватись підприємством у виробничому процесі без знаходження в ньому самому та його трубопровідній системі розчинника (Н-гексану). Тобто, сам екстрактор та його трубопровідна система є ємністю, де постійно перебуває розчинник (Н-гексан), до того ж не в чистому вигляді, а у складі місцели (субстанції яка складається з змішаних соняшникового шроту та розчинника).

Перевіряючи правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вчинення Товариством правопорушення, за яке до нього застосовано вказану штрафну (фінансову) санкцію згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів враховує таке.

Стаття 15 Закону №481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20 Верховний Суд застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України і сформулював такий висновок. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлені як виключення з визначення «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

У цій постанові Верховний Суд зосередив увагу на тому, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

За позицією контролюючого органу, позивач здійснив діяльність зі зберігання пального у період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року, що, на його переконання, підтверджується акцизними накладними, які відображаються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені документи підтверджують виключно обставину придбання позивачем пального, а висновок контролюючого органу, фактично, є його припущенням про зберігання позивачем пального у цей період без ліцензії, які не підтверджені належними і допустимими доказами: відсутній встановлений факт здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, місця його зберігання і кількості (об`єму).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду наявності в діях позивача складу правопорушення щодо здійснення зберігання пального у період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року, а тому притягнення позивача до відповідальності є протиправним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо касаційної скарги податкового органу на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, яким суд першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСИНЕРГІЯ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Судами установлено, що позивачем було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги такі документи: копії додаткової угоди №2 від 20 травня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 01/11-2020 від 4 листопада 2020 року; Акту здачі-приймання робіт від 12 жовтня 2012 року на суму 50000 грн; платіжного доручення від 12 лютого 2021 року про сплату абонентської плати по договору про надання правової допомоги № 01/11-2020 від 04 листопада 2020 року; рахунку від 10 лютого 2021 року.

Зі змісту п. 2 додаткової угоди № 2 від 20 травня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 01/11-2020 від 4 листопада 2020 року вбачається, що сторони домовилися, що у випадку задоволення судом позовної заяви по справі № 520/5841/21 та скасування податкового повідомлення-рішення №00039400710 від 24 березня 2021 року про застосування до ТОВ «АГРОСИНЕРГІЯ» штрафних санкцій у розмірі 500 000 грн, вартість послуг за надання послуг правової допомоги у відповідності до п. 1 цієї додаткової угоди , складає 50 000грн, що становить 10 % від суми штрафних санкцій.

Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004, виконавцем проведені такі роботи (надані такі послуги в рахунок внесеної абонентської плати згідно рахунку № СФ-0000004 від 10 лютого 2021 року) по договору № 01/11-2020 від 4 листопада 2020 року: правова допомога - 50 000 грн.

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку ТОВ «АГРОСИНЕРГІЯ» підтверджено належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Суд, переглянувши додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року - без змін.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, однак, помилково зазначили, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, оскільки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судові рішення в цій частині щодо мотивів його прийняття. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі №520/5841/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва В.В. Хохуляк