Постанова

від 02.07.2024 по справі 160/14316/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

справа № 160/14316/21

адміністративне провадження № К/990/3628/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження справу №160/14316/21 за позовом Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 (головуючий суддя Кальник В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просив:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо спрямування поточних платежів у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в погашення податкового боргу;

зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34» з податку на додану вартість шляхом повернення записів про борги минулих років;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2021 №0038991812.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі №160/14316/21за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою суду від 01.07.2024 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 02.07.2024.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Позивач просив:

визнати протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо спрямування поточних платежів у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в погашення податкового боргу в сумі 1' 199' 653,60грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно та нараховані на цей податковий борг штрафні санкцій та пеню;

зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34", код ЄДРПОУ 08679712, з податку на додану вартість шляхом повернення записів про борги минулих років по деклараціям з податку на додану вартість за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно та здійснити виключення нарахованої пені в сумі 511288,77грн. та пені, донарахованої у минулих роках, в сумі 549146,40грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2021 №0038991812 про застосування штрафу в розмірі 25% у сумі 299913,40грн. за платежем «податок на додану вартість» за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято на підставі протиправних висновків, викладених в акті перевірки. Позивач вказував, що відповідачем проведено камеральну перевірку строків сплати самостійно нарахованих податкових зобов`язань за податковими деклараціями зі впливом 1095 календарних днів з граничного строку подання податкових декларацій. За податковими деклараціями, що є предметом цієї камеральної перевірки, вже були нараховані штрафні санкція та пеня, тому повторне донарахування за межами 1095 календарних днів, є протиправним. Спрямування ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошових коштів платника в СЕА ПДВ на погашення податкового боргу за судовим рішенням здійснено з порушенням п. 95.3. ст. 95 ПК України, що на думку позивача, також свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та дій щодо нарахування й погашення штрафних санкцій, пені. Отже, позивач вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області протиправно здійснено нарахування штрафних санкцій на податковий борг, стягнутий за рішенням суду з рахунків платника податків, без врахування п. 113.1 ст. 113 ПК України та протиправно спрямовано поточні платежі в погашення таких штрафних санкцій, у тому числі пені минулих років.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що в порушення вимог законодавства, відповідачем проведено камеральну перевірку строків сплати самостійно нарахованих податкових зобов`язань за податковими деклараціями зі спливом 1095 календарних днів з граничного строку подання податкових декларацій, що свідчить про порушення процедури проведення камеральної перевірки. Разом з тим, судом досліджено, що відповідачем при виконанні судового рішення про стягнення заборгованості з рахунків платника податків здійснено погашення податкового боргу з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а не стягнення коштів з рахунків ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34", що було предметом позовних вимог у справі №160/810/19. Зазначене приводить до подвійного погашення одного й того ж податкового боргу, як через банківський рахунок, так і через СЕА ПДВ. Відтак, спрямування ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошових коштів ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34" в СЕА ПДВ на погашення податкового боргу за судовим рішенням здійснено з порушенням п. 95.3. ст. 95 ПК України, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0038991812 та дій щодо нарахування й погашення штрафних санкцій, пені. Крім того, суд дійшов висновку, що у відзиві на позовну заяву і при проведенні камеральної перевірки контролюючим органом не доведено, що ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34" умисно не були сплачені узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з березня 2016 року по грудень 2017 року.

Відповідач з висновками судів не погодився, звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на положення пункту 95.3 статті 95 ПК України і на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.07.2019 у справі №440/4082/18 та вказує, що аналіз абзацу першого пункту 95.3 статті 95 ПК України дає підстави вважати, що у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу строк і не сплатив податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в СЕА ПДВ за рішенням суду. У свою чергу, відповідне рішення суду отримано податковим органом у судовій справі №160/810/19. На думку контролюючого органу, висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення у справі №160/810/19 не поширює свою дію на стягнення коштів з СЕА ПДВ в рахунок погашення податкового боргу є неправильним, з огляду на норми абзацу першого пункту 95.3 статті 95 ПК України.

Крім того, відповідач зазначає, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.11.2022 у справі №200/6441/20-а щодо строків проведення камеральної перевірки.

Також, платником несвоєчасно сплачено суму податкових зобов`язань з ПДВ згідно податкових декларацій з ПДВ за 2016-2017 роки. Податковий борг частково погашено протягом 2020-2021 років. Відповідач звертає увагу, що до заперечення платником не надані письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні.

Поряд з цим, відповідач звертає увагу, що у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені. Як у випадку з основним боргом, частину суми пені, вказаної в рішенні, погашено в ІКП шляхом зарахування коштів, що сплачував платник, в рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. Водночас, пеня, яка обліковується в ІКП за період з 21.10.2019 по 30.11.2021, є предметом розгляду в судовій справі №160/27188/21 про стягнення коштів з рахунків позивача в установах банків.

Позивач проти доводів касаційної скарги заперечив, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. У відзиві зазначає, що правовідносини в справі №440/4082/18, на висновок Верховного Суду у якій посилається відповідач, не є подібними, оскільки у згаданій справі податковий орган не звертався до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків у банку, з рахунків у СЕА ПДВ. Натомість, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.03.2021 у справі №826/13602/18, наявність судового рішення про стягнення з платника податків податкового боргу з ПДВ з рахунків у банках, не надає податковому органу права на самостійне стягнення такого боргу за рахунок коштів платника, які знаходяться на рахунках в СЕА ПДВ.

Позивач також відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.11.2022 у справі №200/6441/20-а щодо строків проведення камеральної перевірки, оскільки згадувана постанова ухвалена Верховним Судом у листопаді 2022 року, разом з тим, рішення суду апеляційної інстанції постановлено у липні 2022 року.

Крім того, позивач не погоджується з аргументами податкового органу про наявність умислу в несвоєчасній сплаті позивачем узгоджених податкових зобов`язань, з огляду на відсутність обґрунтованих доводів та доказів, з урахуванням процесуальних вимог КАС України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Як установлено апеляційним судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/810/19 від 05.04.2019 задоволено позовну заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39394856, стягнуто з рахунків державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№34)» на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 3 020 323,55 грн.

При розгляді справи №160/810/19 судом зазначено, що податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов`язання, визначеного платником самостійно відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме: №9273534770 від 19.01.2016р. за грудень 2015р. з граничним терміном сплати 30.01.2016р., датою виникнення податкового боргу є 31.01.2016р; №9019195200 від 18.02.2016р. за січень 2016р. з граничним терміном сплати 01.03.2016р., датою виникнення податкового боргу є 02.03.2016р; №9036811426 від 16.03.2016р. за лютий 2016р. з граничним терміном сплати 30.03.2016р., датою виникнення податкового боргу є 31.03.2016р; №9059199605 від 19.04.2016р. за березень 2016р. з граничним терміном сплати 30.04.2016р., датою виникнення податкового боргу є 03.05.2016р; №9079839209 від 18.05.2016р. за квітень 2016р. з граничним терміном сплати 30.05.2016р., датою виникнення податкового боргу є 31.05.2016р; №9101042801 від 17.06.2016р. за травень 2016р. з граничним терміном сплати 30.06.2016р., датою виникнення податкового боргу є 01.07.2016р; №9117068325 від 12.07.2016р. за червень 2016р. з граничним терміном сплати 30.07.2016р., датою виникнення податкового боргу є 01.08.2016р; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок№9152897305 від 25.08.2016р.; №9149179425 від 18.08.2016р. за липень 2016р. з граничним терміном сплати 30.08.2016р., датою виникнення податкового боргу є 31.08.2016р; №9170677026 від 16.09.2016р. за серпень 2016р. з граничним терміном сплати 30.09.2016р., датою виникнення податкового боргу є 03.10.2016р; №9193418961 від 17.10.2016р. за вересень 2016р. з граничним терміном сплати 31.10.2016р., датою виникнення податкового боргу є 01.11.2016р; №9221113493 від 17.11.2016р. за жовтень 2016р. з граничним терміном сплати 30.11.2016р., датою виникнення податкового боргу є 01.12.2016р; №9245113861 від 19.12.2016р. за листопад 2016р. з граничним терміном сплати 30.12.2016р., датою виникнення податкового боргу є 03.01.2017р; №92

В рішенні суду №160/810/19 вказано, що контролюючим органом відповідачу були нараховані штрафні санкції, а саме:

податковим повідомленням-рішенням №0010041201 від 28.10.2016р. відповідно до ст. 120-1 Податкового кодексу України на суму 2821,24 грн., яке було отримано відповідачем 02.11.2016р. відповідно згідно до вимог ст.58 Податкового кодексу України;

податковим повідомленням-рішенням №0040281208 від 06.11.2017р. відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України на суму 278781,00 грн., яке було отримано відповідачем 14.11.2017р. відповідно згідно до вимог ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копіями відповідних повідомлень-рішень, поштового повідомлення та зворотнім боком податкового повідомлення-рішення №0010041201 від 28.10.2016р., наявними у справі.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року у справі №160/810/19 набрало законної сили 16.05.2019.

Суди констатували, що як вбачається зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 у справі №160/810/19, позовні вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області містили виключно вимогу про стягнення коштів з рахунків платника податку у банках.

З огляду на приписи пункту 95.3. статті 95 ПК України, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що спрямування відповідачем грошових коштів позивача в СЕА ПДВ на погашення податкового боргу за судовим рішенням здійснено з порушенням пункту 95.3. статті 95 ПК України та вважала безпідставними доводи апеляційної скарги, що кошти мали зараховуватись відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України.

Виходячи з мотивів касаційної скарги, Верховний Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК.

Так, згідно з абзацами першим, другим пункту 87.1 цієї статті джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Законодавцем встановлені особливості щодо визначення джерел сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу другого пункту 87.1 статті 87 ПК джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац четвертий пункту 87.1 статті 87 ПК).

Норми статті 95 ПК встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а вразі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, в тому числі, з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є норма абзацу першого пункту 95.3 цієї статті, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналіз наведених норм в їх системному зв`язку дає підстави зробити такий висновок щодо правового регулювання погашення податкового боргу з податку на додану вартість за рахунок коштів у системі електронного адміністрування цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.

При співвідношенні норм пункту 87.9 статті 87 ПК та пункту 95.3 статті 95 ПК, кожна з них має окремий предмет регулювання: норми пункту 87.9 встановлюють черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, тоді як норма пункту 95.3 регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.

Таке правозастосування викладено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі №440/4082/18.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 19.03.2021 у справі №826/13602/18 зазначила, що є істотна відмінність між погашенням податкового боргу за рахунок коштів, які сплачує платник податків до бюджету, в тому числі в рахунок сплати поточних грошових зобов`язань, і погашенням податкового боргу платника податків шляхом примусового стягнення коштів, які перебувають у його власності.

За відсутності відповідного судового рішення контролюючим органам забороняється ініціювати списання з рахунків в СЕА ПДВ коштів, які належать платникові і який не спрямовував їх для сплати в бюджет.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34", третя особа: Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить стягнути з відповідача шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків податковий борг на користь держави в сумі 3086272,95грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 у справі №160/810/19 постановлено стягнути з рахунків Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34" (51912, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. М. Грушевського, 214, код ЄДРПОУ 08679712) на користь Державного бюджету України - податковий борг у розмірі 3020323,55грн

Верховний Суд у постанові від 19.03.2021 у справі №826/13602/18 вважав за необхідне зазначити, що наявність судового рішення про стягнення з платника податків податкового боргу з ПДВ з рахунків у банках, що обслуговують такого платника не надає контролюючому органу права на самостійне стягнення такого боргу за рахунок коштів такого платника, які знаходяться на рахунках в СЕА ПДВ.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій у частині, що переглядається судом касаційної інстанції.

Крім того, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилався на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.11.2022 у справі №200/6441/20-а.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що в порушення вимог законодавства, відповідачем було проведено камеральну перевірку строків сплати самостійно нарахованих податкових зобов`язань за податковими деклараціями зі спливом 1095 календарних днів з граничного строку подання податкових декларацій, що свідчить про порушення процедури проведення камеральної перевірки. Суди вказали, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2023 у справі №821/850/18 сформувала такий висновок: датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Необхідно зазначити, що у постанові від 11.11.2022 у справі №200/6441/20-а Верховний Суд указав, що аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. З останньої обчислюється тривалість прострочення, яка не повинна перевищувати 1095 днів до накладення штрафу. Таким чином, виходячи з аналізу вказаних положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить виключно від строку прострочення.

Суд касаційної інстанції ураховує доводи відповідача про незастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду у справі №200/6441/20-а, поряд з цим, Суд погоджується з аргументами позивача щодо ухвалення постанови Верховним Судом пізніше оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Важливо відзначити, у справі, що розглядається суд касаційної інстанції не погодився з доводами податкового органу про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положення пункту 95.3 статті 95 ПК України. Спрямування ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошових коштів платника в СЕА ПДВ на погашення податкового боргу з урахуванням всіх обставин справи у сукупності свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками камеральної перевірки.

Розглянувши доводи касаційної скарги в частині, де відповідач не погоджується з оцінкою судів щодо наявності умислу платника щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань, суд касаційної інстанції такі доводи відхиляє, з огляду на їх необґрунтованість.

Суди встановили, що у відзиві на позовну заяву, при проведенні камеральної перевірки контролюючим органом не доведено, що платником умисно не були сплачені узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з березня 2016 року по грудень 2017 року.

Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Як вбачається у цій справі суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34", код ЄДРПОУ 08679712, з податку на додану вартість шляхом повернення записів про борги минулих років по деклараціям з податку на додану вартість за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно та здійснити виключення нарахованої пені в сумі 511288,77грн. та пені, донарахованої у минулих роках, в сумі 549146,40грн.

Суд першої інстанції констатував, що дієвим способом захисту порушених прав платника податку, у разі вчинення контролюючим органом протиправних дій щодо даних ІКП є зобов`язання відповідача здійснити корегування в інформаційній системі органів ДПС з метою відновлення даних, що існували до вчинення контролюючим органом протиправний дій.

У свою чергу, судове рішення апеляційного суду не містить правової оцінки правовідносин у цій частині та перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції не може залишити поза увагою доводи заявника касаційної скарги щодо необхідності встановлення фактичних обставин справи та надання їм належної оцінки, ураховуючи аргументи, що пеня, яка обліковується в ІКП за період з 21.10.2019 по 30.11.2021, є предметом розгляду в судовій справі №160/27188/21 про стягнення коштів з рахунків позивача в установах банків.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд вдається у разі наявності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість шляхом повернення записів про борги минулих років та здійснити виключення нарахованої пені та пені, донарахованої у минулих роках, - з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевірці підлягають доводи сторін, якими вони обґрунтовують свої позиції у частині, що підлягає новому розгляду, з урахуванням принципу змагальності в адміністративному процесі та вимоги процесуального закону, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 340, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №160/14316/21 в частині задоволення позову про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34", код ЄДРПОУ 08679712, з податку на додану вартість шляхом повернення записів про борги минулих років по деклараціям з податку на додану вартість за період з березня 2016 року по грудень 2017 року включно та здійснити виключення нарахованої пені в сумі 511288,77грн. та пені, донарахованої у минулих роках, в сумі 549146,40грн. скасувати. У цій частині передати справу №160/14316/21 на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №160/14316/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду