Рішення

від 26.06.2024 по справі 607/13917/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2024 Справа №607/13917/24 Провадження №2-о/607/470/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю присяжних Блащишин Н. Б.,

Олійник О. М.,

секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

прокурора ОСОБА_1 ,

особи, щодо якої розглядається питання,

пов`язане з наданням психіатричної допомоги ОСОБА_2 ,

законного представника ОСОБА_3 ,

представника КНП «ТОКПЛ» ТОР,

лікаря-психіатра ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Тернополіцивільну справуза заявоюгенерального директораКНП «Тернопільськаобласна комунальнаклінічна психоневрологічналікарня» ТОРШкробота ВолодимираВасильовича про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Генеральний директор КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради (далі КНП »ТОКПЛ» ТОР) ОСОБА_5 звернувся в суд із заявою про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 .

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що у ОСОБА_2 наявний тяжкий психічний розлад, який обумовлює її безпорадність і неможливість самостійно задовольнити основні життєві потреби; суттєву шкоду її здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану, у разі, якщо не буде надана психіатрична допомога. Підставою для висновку про необхідність госпіталізації є відомості про поведінку ОСОБА_2 , які надійшли від сестри ОСОБА_6 . На підставі цих відомостей ОСОБА_2 була оглянута лікаремпсихіатром ОСОБА_7 у приймальному відділенні КНП «ТОКПЛ» ТОР об 14 год. 29 хв. 24 червня 2024 року, яка підтвердила висновок про необхідність госпіталізації. Також ОСОБА_2 була оглянута комісією лікарівпсихіатрів КНП «ТОКПЛ» ТОР, яка підтвердила обґрунтованість рішення про госпіталізацію ОСОБА_2 згідно Закону України «Про психіатричну допомогу». Згода особи на госпіталізацію відсутня за станом здоров`я. У зв`язку з неможливістю мати згоду ОСОБА_2 на госпіталізацію через її психічний стан, генеральний директор КНП «ТОКПЛ» ТОР просить винести рішення про його примусову госпіталізацію.

В судовому засіданні представник КНП «ТОКПЛ» ТОР Бойчак О. Л. заяву підтримала, просила суд її задовольнити.

Законний представник ОСОБА_3 також підтримала заяву про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку її сестри.

Прокурор ОСОБА_1 вважає підставною заяву про госпіталізацію ОСОБА_2 у примусовому порядку до КНП «ТОКПЛ» ТОР без її згоди та не заперечує щодо задоволення заяви.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив.

Як вбачаєтьсяіз висновкукомісії лікарівпсихіатрів,пацієнтка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,поступила настаціонарне лікуваннята обстеженняв 5-епсихіатричне відділенняКНП «ТОКПЛ»ТОР 24червня 2024року об14:20у супроводісестри здіагнозом:важка розумовавідсталість.Скерована нагоспіталізацію черговимлікарем приймальноговідділення КНП«ТОКПЛ» ТОРРудик Марією,у зв`язкуз погіршеннямпсихічного стану: не спить протягом декількох днів, кричить, стукає по стінах, агресивна, б`ється, намагається втекти з дому, відмовляється від їжі і прийому медикаментів.

Анамнез життя та хвороби: старша із 2-х дітей. З раннього дитинства відставала в розумовому розвитку, розвивалася із значним запізненням. Народилася від патологічних пологів за допомогою накладання щипців. Навчалася в допоміжній школі-інтернаті в Гримайлові, але закінчила тільки 7 класів, не справлялася з програмою. З того часу весь час вдома під опікою матері. З дитячого віку на Д обліку у психіатра, неодноразово лікувалася в психіатричному стаціонарі за рішенням суду. Являється інвалідом 1 групи, мати є офіційним опікуном (на сьогоднішній день, мати не може бути присутньою в суді, як опікун, оскільки лежача, а також відкрите окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_8 про звільнення від повноважень опікуна та призначення нового опікуна сестри ОСОБА_3 ). Остання госпіталізація в психіатричний стаціонар з 22.05.2020 по 20.06.2020 року. Змінилася в поведінці останніх декілька днів, не приймає ліки.

Психічний статус: Пацієнтка психомоторно розгальмована, голосно кричить, не виконує інструкції, б`ється, проявляє агресію, відмовляється від їжі (розкидає все, б`є посуд, ліки випльовує). Контакту не доступна. Не розуміє, що її запитують, на місці не втримується. Роздягається, нищить постіль. Мислення недорозвинуте. Емоції малодиференційовані. Критика хвороблива. Суїцидальні думки відсутні. Неохайна з фізіологічними відправленнями.

Діагноз: важка розумова відсталість.

Комісія приходить до висновку, що згідно ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» пацієнтка ОСОБА_2 потребує госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без її згоди, у зв`язку з наявністю у неї тяжкого психічного розладу, який являє собою її безпорадність і неможливість самостійно задовольняти основні життєві потреби, суттєву шкоду її здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану, у разі якщо особі не буде надана психіатрична допомога.

Відповідно до змісту рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2004 року у справі №2-7605/04, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною за заявою ОСОБА_8 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 квітня 2024 відкрито провадження у справі № 607/9229/24 за заявою ОСОБА_8 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , управління соціальної політики Тернопільської міської ради про звільнення від повноваження опікуна та призначення нового опікуна. До призначення судового засідання по суті, направлено матеріали справи в орган опіки та піклування для підготовки подання про узгодження кандидатури нового опікуна.

Отож, за встановлених обставин, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми процесуального і матеріального права.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 340 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

В силу ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» стаціонарна психіатрична допомога психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медикосоціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Рішенням Конституційного Суду № 2рп/2016 від 01 червня 2016 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» у взаємозв`язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаряпсихіатра без судового контролю.

Статтею 3Закону України«Про психіатричнудопомогу» передбачено,що кожнаособа вважаєтьсятакою,яка немає психічногорозладу,доки наявністьтакого розладуне будевстановлено напідставах тав порядку,передбачених цимЗаконом та іншими законами України.

У відповідності до «Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги», схвалених Резолюцією Генеральної Асамблеї № 46/119 від 17 грудня 1991 року, в принципі 6 зазначено, що «будьяка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в якості пацієнта у примусовому порядку, або особа, вже госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку, може триматися як пацієнт у психіатричному закладі у примусовому порядку тоді й тільки тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, який працює в області психіатрії, встановить відповідно до принципу 4, наведеного вище, що ця особа страждає на психічне захворювання, і визначить, що: (а) внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам, або (б) у випадку особи, чиє психічне захворювання є тяжким, а розумові здібності ослабленими, відмова від госпіталізації або тримання даної особи в психіатричному закладі може призвести до серйозного погіршення її здоров`я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути здійснене лише за умови госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до принципу найменш обмежувальної альтернативи.

Крім цього, згідно ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих,або неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» у випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарівпсихіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.

Разом з тим, суд зазначає, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Проте згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: поперше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; подруге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і потретє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Недотримання вимог матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою, оскільки воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Судом встановлено, що станом на день звернення генерального директора КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР Шкробота В. В. про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 є підстави для такої госпіталізації, які встановлені лікарською комісією, госпіталізація особи до психіатричного закладу відповідає положенням Закону України «Про психіатричну допомогу» та вимогам процесуального законодавства та є необхідною у зв`язку із тим, що у ОСОБА_2 наявний тяжкий психічний розлад, який обумовлює її безпорадність і неможливість самостійно задовольнити основні життєві потреби; суттєву шкоду її здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану, у разі, якщо не буде надана психіатрична допомога, а обстеження та лікування особи, щодо якої розглядається питання, можливі лише в умовах психіатричного стаціонару, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, досліджені докази та вимоги законодавства, суд доходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу, а тому заяву генерального директора КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР Шкробота В. В. про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 264-265, 293-294, 339-342, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Заяву генеральногодиректора КНП«Тернопільська обласнакомунальна клінічнапсихоневрологічна лікарня»ТОР ШкроботаВолодимира Васильовичапро госпіталізаціюдо закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 - задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , до КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР в примусовому порядку.

Допустити негайне виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 01 липня 2024 року.

Головуючий Герчаківська О. Я.

Присяжні Блащишин Н. Б.

Олійник О. М.