Рішення від 03.07.2024 по справі 154/1275/24

Справа № 154/1275/24

Провадження № 2/169/210/24

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Оваднівська сільська рада, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивувала тим, що з 28 серпня 2008 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 серпня 2011 року розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 . Вказуючи, що дочка проживає разом із нею, відповідач не цікавиться її життям, не відвідує її, не займається вихованням, матеріальної допомоги не надає, позивачка просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала із викладених у ньому підстав, просила його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав повністю, про що відповідно до вимог частини першої статті 206 ЦПК України подав суду заяву (а. с. 48), та пояснив, що про життя дитини йому нічого невідомо, понад десять років він її не бачив, жодної участі в її вихованні не приймав, матеріально не допомагав і не має бажання цього робити, у зв`язку з чим не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка, як на підставу своїх вимог, посилалася на положення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (стаття 12 Закон України «Про охорону дитинства»).

Згідно з статтею 15вказаного Закону батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого й умисного нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом наведених норм матеріального права предметом доказування у справах про позбавлення батьківських прав є наявність однієї із підстав або декількох підстав, передбачених частиною першоюстатті 164 СК України, - у розглядуваному випадку наявності факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, яке може проявлятися у вищенаведених діях і бездіяльності по відношенню до дітей.

Суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 серпня 2011 року був розірваний, а заочним рішенням цього ж суду від 21 травня 2013 року ухвалено стягувати з відповідача аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_4 (а. с. 7, 8).

Позивачка 06 вересня 2012 року одружилася з ОСОБА_5 і після одруження змінила прізвище на ОСОБА_6 (а. с. 9).

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10).

Згідно з витягом про зареєстрованих у житловому будинку осіб виконавчого комітету Оваднівської сільської ради від 03 січня 2024 року дитина проживає разом із матір`ю (а. с. 17).

Відповідно до довідки Ліцею села Овлочин Оваднівської сільської ради від 03 січня 2024 року батько дитини ОСОБА_2 ніколи не брав участі у її шкільному житті та не цікавився успішністю дочки (а. с. 14).

Відповідач ОСОБА_2 не брав участі у вихованні дочки ОСОБА_7 , ніколи до неї не приїжджав, її життям не цікавився, про що зазначила й сама ОСОБА_4 у письмовій заяві від 01 березня 2024 року, а також ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які добре знають сім`ю позивачки, у письмових заявах від 16 січня 2024 року, що засвідчені старостою Оваднівської сільської ради (а. с. 12. 13, 18).

Відповідно до акту обстеження умов проживання та довідки-характеристики Турійської селищної ради відповідач ОСОБА_2 характеризується з посередньої сторони, схильний до вживання спиртних напоїв, з ним проводилися бесіди та йому надавалися рекомендації щодо виховання та утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 (а. с. 11, 15).

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач вказувала на те, що дитина не пам`ятає батька, оскільки відповідач майже від її народження не цікавився життям дочки, станом її здоров`я, не спілкувався з нею, не піклувався про її фізичний та духовний розвиток.

Вказані факти відповідач у судовому засіданні підтвердив та визнав.

Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстави для висновку, що відповідач фактично свідомо й умисно ухилився та самоусунувся від виховання дочки та виконання батьківських обов`язків, переклавши їх на позивачку, яка й звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

Така бездіяльність відповідача характеризує його з негативної сторони і як безвідповідального батька, свідчить про відсутність у нього батьківського почуття любові до рідної дитини, небажання виховувати її та піклуватися про неї, а також суперечить загальновизнаним правилам і принципам співжиття і сімейних відносин.

За змістом статті 19СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком, що затверджений рішенням виконавчого комітету Оваднівської сільської ради від 21 березня 2024 року № 29, орган опіки та піклування визав доцільним позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 (а. с. 19-21).

Суд погоджується із наявним у матеріалах справи висновком органу опіки та піклування і вважає його достатньо обґрунтованим та зробленим на підставі повного, всебічного, детального й об`єктивного аналізу фактичних обставин, що мають значення для справи, з життя дитини і відповідача, акцентуванні уваги на невиконанні відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини та умисному ухиленні від виконання таких обов`язків.

Також суд бере до уваги думку дитини, яка була заслухана в судовому засіданні і повідомила, що відповідача вона взагалі не знає і ніколи не бачила, окрім того, як перед судовими засіданнями у цій справі, відповідач для неї чужа людина і вона не бажає з ним спілкуватися та просить позбавити його батьківських прав.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Системний аналіз наведених вище обставин справи дає підстави для висновку про доведеність у розглядуваному випадку факту умисного і свідомого ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та передбачених пунктом 2 частини першої статті 164СК України правових підстав для застосування крайнього заходу впливу позбавлення батьківських прав щодо дитини, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні, утриманні, фізичному, психічному, соціальному та духовному розвитку дитини, не піклується про її зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги та любові, що в сукупності створює негативний вплив на дитину і призводить до шкідливих наслідків для її психіки та духовного розвитку.

Визнання відповідачем позову свідчить про відсутність у нього інтересу до дитини та бажання змінити свою поведінку.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також, ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмоїстатті 7 СК Українипри вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За таких обставин справи та відповідно до вищенаведених норм матеріального і міжнародного права, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, то суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав щодо дочки у зв`язку з умисним ухиленням від виконання батьківських обов`язків по її вихованню та свідомим нехтуванням своїми обов`язками.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на спростування вищевказаного в матеріалах справи немає.

Крім цього, у розглядуваному випадку втручання у гарантоване відповідачу статтею 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод право на повагу до його сімейного життя здійснене згідно з законом, таке втручання не суперечить законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Враховуючи, що в цій справі відсутній факт примусового відібрання дитини від батьків і роз`єднання сім`ї, оскільки відповідач самоусунувся від її виховання, то суд вважає, що вказане втручання по відношенню до відповідача є виправданим у демократичному суспільстві.

Наведені висновки цілком узгоджуються із правовими позиціями, висловленими Європейським судом з прав людини при розгляді справ «Савіни проти України», «Хант проти України», «МакМайкл проти Сполученого Королівства».

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначені положення процесуального закону застосовуються й у випадку, коли рішення ухвалене на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позов ОСОБА_1 задоволений повністю, відповідач, як особа з інвалідністю ІІ групи (а. с. 40), відповідно до положень пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то понесені позивачкою судові витрати слід компенсувати за рахунок держави, повернувши їй сплачений за подання цього позову судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, статей 7, 19, 164, 165СК України та керуючись статями 141, 263, 264, 265, 268, 273,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 489 від 25 грудня 2008 року, зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волинський Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, сплачений відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 4 від 08 квітня 2024 року на рахунок №UA288999980313141206000003552, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371, код банку отримувача (МФО) 899998, отримувач коштів: ГУК у Волинській області/м. Володимир-Волинський /22030101.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Оваднівська сільська рада, адреса місця знаходження: вулиця Перемоги, 20, село Овадне, Володимирський район, Волинська область, код в ЄДРПОУ 41906581.

Представник третьої особи: Шевченко Наталія Дмитрівна, адреса місця знаходження: вулиця Перемоги, 20, село Овадне, Володимирський район, Волинська область, РНОКПП2241919703.

Головуючий

Повне рішення складене 05 липня 2024 року.