Рішення

від 04.07.2024 по справі 706/838/22

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 706/838/22

2/706/46/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року Христинівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Орендарчука М.П.

за участюсекретаря судового засіданняПізняк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_3 , до Христинівської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомпро визнання права власності на майно в порядку спадкування, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124381500:02:001:0011, площею 3,2633 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в м. Христинівці Уманського району Черкаської області після смерті ОСОБА_4 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_4 . Обставина смерті підтверджується свідоцтвом про смерть на бланку НОМЕР_1 . Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається зокрема із земельної ділянки кадастровий номер 7124381500:02:001:0011 площею 3.2633 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житлового будинку по АДРЕСА_1 . Спадщину після її смерті прийняв, але не встиг оформити її рідний брат, а батько позивача - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Родинний зв`язок позивача і спадкодавця, як племінника і тітки відповідно, підтверджується свідоцтвами про народження. Враховуючи вищенаведене, виникла необхідність у захисті права шляхом звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження.

В подальшому позивач надав суду заяву про залучення до справи в якості співпозивача його брата ОСОБА_6 та прохав суд визнати за ними по частці у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124381500:02:001:0011, площею 3,2633 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою суду було залучено до справи в якості співпозивача ОСОБА_6 .

Позивачі у судове засідання не з`явились проте від їх представника надійшла до суду заява, в якій останній просить розглянути справу без його участі та участі позивачів, у заяві також зазначено, що вони позовні вимоги підтримують повністю, не заперечують проти винесення заочного рішення у справі.

В судове засіданні відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

На підставі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно до ст. 3 ЦК України, із змісту якої випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_4 .

Оскільки правовідносини виникли під час дії Цивільного Кодексу 1963 року, то згідно з п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України 2003 року, необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить земельна ділянка кадастровий номер 7124381500:02:001:0011, площею 3,2633 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи, що ОСОБА_4 заповіт складено не було, що підтверджено Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) - має місце спадкування за законом.

У відповідності до ст. 530 ЦК України при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були рідними сестрою та братом.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У відповідності до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином,Цивільний кодекс УРСР 1963 рокупередбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно достатті 549 ЦК УРСРспадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Аналіз вказаних норм та судової практики дає підстави вважати, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути зокрема наявність у спадкоємця протягом шестимісячного терміну після смерті спадкодавця оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно чи права на нього.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 07.03.2024 встановлено, що інформація щодо ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня.

ОСОБА_5 спадщину прийняв шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, однак спадкові права не оформив.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли позивачі його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується спадковою справою №147/2000, копія якої наявна в матеріалах справи, про що отримали відповідні свідоцтва.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 3 статті 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вищевказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №523/3522/16-ц.

Аналізуючи викладені норми закону та встановлені судом обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов однозначного висновку, що докази належності житлового будинку ОСОБА_4 на час її смерті відсутні. За вказаних умов за позивачами може бути визнано право власності в порядку спадкування за законом, виключно на майно, яке належало останній на час її смерті, а саме, на земельну ділянку.

Приймаючи до уваги, що позивачі є спадкоємцями майна і прийняли спадщину, інші особи не претендують на спадок, до них правомірно перейшли права та обов`язки (спадщина), отже за ними слід визнати право власності на спадкове майно, а саме, на земельну ділянку кадастровий номер 7124381500:02:001:0011, площею 3,2633 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89,263-265, 268, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 529, 534, 549 ЦК України в редакції 1963 року, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_3 , до Христинівської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , по частці у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124381500:02:001:0011, площею 3,2633 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 04.07.2024.

Позивачі: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Представник позивачів: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Христинівська міська рада (код ЄДРПОУ 33319218, адреса: 20001, Черкаська область, Уманський район, м.Христинівка вул. Соборна, 30).

Суддя М.П.Орендарчук