Рішення

від 06.06.2024 по справі 132/451/24

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/451/24

Провадження № 2/132/321/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" червня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РЯБІШИНІЙ Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/451/24 за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 із вказаним позовом, у якому в обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її онук ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яку він прийняв у відповідності до положень ст.1268 ЦК України, після смерті своєї матері, а її доньки ОСОБА_3 . Вона, як єдина спадкоємиця за законом, через об`єктивні обставини, пропустила шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини, а відтак просить надати їй додатковий строк для подачі такої заяви.

Позивач ОСОБА_4 та її представник адвокат ТАРАСЮК Н.Г. в судове засідання не з`явилися, надавши письмову заяву, згідно якої просять справу розглянути за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають, та просять їх задовольнити.

Відповідач уповноважений представник Калинівської міської ради Вінницької області за довіреністю ТРОХИМЕНКО М.В. в судове засідання не з`явився, надавши відзив на позовну заяву, згідно якого просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В звязку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мізяків Хмільницького району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.04.2023 року Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

З наданих позивачем доказів слідує, що після смерті ОСОБА_2 викрилась спадщина, зокрема на жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 1,5470га., у межах згідно з планом, що розташована за адресою: Вінницька область, Калинівський район, Мізяківська сільська рада (за межами населеного пункту), та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521684800:05:000:0543, які він фактично прийняв в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, після смерті своєї матері ОСОБА_3 , з якою разом постійно проживав на час відкриття спадщини, про що свідчить довідка Мізяківського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області від 334 від 01.06.2023 року, та які в свою чергу остання фактично прийняла після смерті своєї тітки ОСОБА_5 за заповітом, посвідченим 23.12.2016 року секретарем Заливанщинської сільської ради Калинівського району Вінницької області ОСОБА_6 за реєстровим номером 44, однак не встигла їх оформити на своє ім`я, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 поза населеним пунктом в полі між селом Заливанщина та селом Первомайське Калинівського району Вінницької області.

Відповідно до статей1216,1217 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правиламистатті 1223 ЦК України,право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Частиною першоюстатті 1268 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідностатті 1269 ЦК України,спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 будучи спадкоємицею за законом після смерті онука ОСОБА_2 , заяву про прийняття спадщини подала приватному нотаріусу Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк О.П. 02.02.2024 року, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини, залишеної після смерті ОСОБА_2 , до нотаріуса не зверталися, що вбачається з матеріалів копії спадкової справи № 21/2024.

Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК України,за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У частині третійстатті 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зістаттею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд встановивши фактичні обставини у даній справі, належним чином оцінивши докази, дійшов висновку про те, що обставини пропуску позивачем шестимісячного строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті онука ОСОБА_2 були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, як спадкоємиці, а тому їй необхідно надати додатковий строк для такого звернення в два тижні, який на думку суду є достатнім для вчинення відповідної дії.

За приписами частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці села Мізяків Калинівського району Вінницької області, додатковий строк в два тижні для подачі заяви про прийняття спадщини, залишеної після смерті онука ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Мізяків Хмільницького району Вінницької області, з дати вступу цього рішення в законну силу.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя