Рішення

від 28.06.2024 по справі 476/304/24

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/304/24

Провадження № 2/476/143/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.06.2024 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого-судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

В С Т А Н О В И В:

16.04.2024 року представник позивача, адвокат Глушаниця А.Л., звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10.06.2023 року відповідач ОСОБА_2 , згідно боргової розписки, отримав у борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1500 доларів США зі строком повернення до 10.10.2023 року. До зазначено строку відповідач борг не повернув, на усну вимогу позивача про повернення коштів не відреагував.

Посилаючись на положення ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача несплачену суму боргу за договором позики в розмірі 1500 доларів США та судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову у розмірі 1816,80 грн.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 10.04.2024 року в рамках забезпечення позову судом накладено арешт на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823082300:02:000:0343, розташовану за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с\рада Малодворянська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 907986848230, власником якої є відповідач.

Позивач та його представник у судові засідання не з`явилися, представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, у разі неявки належним чином повідомленого відповідача просив провести заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не направив, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду також не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи по суті, 10.06.2023 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1500 доларів США, і зобов`язався повернути вказаний борг в строк до 10.10.2023 року (а. с. 7, 33).

На підтвердження отримання зазначеної суми позичальником, сторонами складено боргову розписку, яка містить дату її складення, інформацію про сторін, їхні паспортні дані, реєстраційні номери облікових карток платників податків, суму боргу, обов`язок позичальника з повернення боргу, строк повернення та підпис позичальника (а. с. 7, 33).

До визначеного сторонами кінцевого строку, тобто до 10.10.2023 року, боргові зобов`язання щодо повернення боргу відповідач не виконав.

У зв`язку з викладеним, позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду та просив стягнути з відповідача на його користь несплачену суму боргу за договором позики від 10.06.2023 року в розмірі 1500 доларів США та судові витрати по справі.

Згідно з статтею 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до статті 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20), від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17 (провадження № 61-4389св21).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

У матеріалах справи міститься оригінал розписки від 10.06.2023 року, яка засвідчує факт отримання відповідачем грошових коштів та зобов`язання повернути конкретно визначену грошову суму в конкретно визначений строк та містить дату отримання коштів. Зміст розписки дає підстави стверджувати, що відповідач визнав наявність боргу в певному розмірі станом на визначену дату, що свідчить про природу правових відносин між сторонами спору.

У статті 204ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, провадження № 14-203цс19).

Відповідач під час розгляду справи таку презумпцію не спростував, доводи про безгрошовість договору позики не довів.

За змістом статей 525, 526ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Натомість, будь-які докази про повернення зазначених у договорі позики та розписці коштів у матеріалах справи відсутні, відповідач таких доказів не надав.

Суд вважає, що наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

За вимогами вимоги статей 12, 81ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків ,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази повного чи часткового виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання перед позивачем щодо повернення йому коштів, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а сума боргу у розмірі 1500 доларів США підлягає стягненню з відповідача.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1815,80 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову, так як стягнення вказаних витрат передбачено ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) заборгованість за борговою розпискою від 10.06.2023 року в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) доларів 00 центів Сполучених Штатів Америки.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 1816 (тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 05.07.2024 року.

Суддя Н.В. Чернякова