Рішення

від 04.07.2024 по справі 333/4947/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 333/4947/22

Провадження №: 2/336/101/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державної установи «Дружелюбівський виправний центр № 1» Міністерства юстиції України про зміну способу стягнення аліментів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

25жовтня 2022року позивачзвернулася доКомунарського районногосуду м.Запоріжжя спозовом прозміну способу стягнення аліментів на утримання дітей, зобов`язання вчинити певні дії.

В заяві зазначила, що сторони є батьками дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.09.2016 року, яке набрало законної сили, стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, але не менш ніж тридцять відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ухвалюючи про мінімальний розмір аліментів, що не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд виходив з вимог закону, який на час винесення рішення встановлював саме такий мінімальний розмір аліментів. Проте Законом № 2037-19 від 17.05.2017 року встановлений інший мінімальний розмір аліментів на утримання дитини, який дорівнює 50 відсоткам прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У зв`язку з викладеним позивач просить зобов`язати державну установу «Дружелюбівський виправний центр № 1» Міністерства юстиції України, на службі в якій перебуває відповідач перший, виплатити їй різницю між аліментами, що були стягнуті з урахуванням законодавчо встановленого мінімуму в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та сумою, що підлягає сплаті з урахуванням мінімуму в 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в розмірі 48092 грн. 80 коп.

Через зниження споживчих можливостей населення України отримуваних за рішенням суду аліментів позивачу не вистачає для організації життєдіяльності власної, а також її дітей, батьком яких є відповідач, оскільки щомісячно зростає рівень інфляції, а також прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, а це означає зниження майнових можливостей для утримання дітей. Хоча і є незмінною розмір аліментів, що присуджені відповідачу на утримання дітей, проте у зв`язку з знеціненням національної валюти з наведених причин дохід відповідачки зменшився. Оскільки їй належить як право вибору способу стягнення, так і право висування вимоги про зміну цього способу, просить присудити їй аліменти в розмірі 5000 грн. на утримання кожного з синів, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення старшою дитиною повноліття.

Зобов`язання по сплаті присуджених аліментів відповідачем хоч і виконуються шляхом провадження відрахувань бухгалтерією установи з його заробітної плати, проте через врахування установою мінімального розміру аліментів, що зазначений в рішенні суду, замість того, що введений законом з липня 2017 року, у відповідача утворилася заборгованість, розмір якої становить різницю між фактично сплаченими аліментами з врахуванням 30 % прожиткового мінімуму для дитини та розміром, який належить до сплати з врахуванням 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і становить 48092 грн. 80 коп. З огляду на наявність вини відповідачів у виникненні цієї заборгованості просить покласти на ОСОБА_2 відповідальність за прострочення виконання своїх зобов`язань у вигляді встановленої статтею 196 СК України пені з розрахунку один відсоток від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі, що дорівнює розміру заборгованості.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2022 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, де внаслідок здійснення автоматизованого розподілу справ вона надійшла в провадження судді Щасливої О.В.

На підставі ухвали судді Щасливої О.В. від 16.12.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення позову, доказів в справі не приймалися.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилась.

Її представник надала суду заяву, яка містить прохання про задоволення позову, вирішення спору без її участі, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Зазначені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання або про проведення судового розгляду у його відсутність не надав.

Представник державної установи «Дружелюбівський виправний центр № 1» Міністерства юстиції України, повідомлений у встановленому законом порядку про дату проведення судового засідання, до суду не з`явився.

Відповідач другий надав суду письмове звернення, поіменоване поясненнями, в якому просить про відмову у задоволенні позову та про проведення судового розгляду без його участі.

Вказані обставини у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України зумовили розв`язання позову у відсутність представника державної установи «Дружелюбівський виправний центр № 1» Міністерства юстиції України.

З письмових пояснень другого відповідача випливає, що державна установа повністю не визнає позов ОСОБА_1 з огляду на таке.

З заробітної плати ОСОБА_2 , який проходить службу у вказаній установі на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки з 14 травня 2019 року, на підставі його рапорту здійснюються відрахування на сплату аліментів на утримання його дітей в розмірі 33 відсотків його грошового забезпечення на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.09.2016 року. Здійснення відрахувань з заробітку відповідача першого провадиться у відповідності до вимог закону.

У зв`язку з викладеним відповідач просить про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та його виконання внормовані Главою 15 СК України.

Право того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу або з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини встановлено статтею 181 СК України.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, як випливає із змісту частини 3 ст. 181 СК України.

З наведеного положення сімейного законодавства слідує, що вибір способу стягнення аліментів є прерогативою їх стягувача.

Рішенням Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 29.09.2016року,яке набралозаконної сили, звідповідача ОСОБА_2 накористь позивачкистягнуті аліментина утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в розмірі1/3частини відвсіх видівзаробітку (доходу)відповідача щомісячно,але неменше тридцятивідсотків прожитковогомінімуму длядітей відповідноговіку,до досягненнястаршою дитиноюповноліття (а.с.19-21).

Ухвалюючи про мінімальний розмір аліментів, що не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд виходив з вимог закону, який на час винесення рішення встановлював саме такий мінімальний розмір аліментів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-19 від 17.05.2017 року, який набрав законної сили 8 липня 2017 року, встановлений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

У зв`язку із змінами в законодавстві, суд знаходить вимогу позову про зобов`язання державної установи «Дружелюбівський виправний центр № 1» Міністерства юстиції України виплатити відповідачці різницю між аліментами, що були стягнуті з урахуванням законодавчо встановленого мінімуму в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та аліментами, що підлягають сплаті з урахуванням мінімуму в 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в розмірі 48092 грн. 80 коп. такою, що за своїм змістом є вимогою про впорядкування розміру стягуємих аліментів шляхом застосування встановленого законом їх мінімального розміру, проте не вбачає підстав для її задоволення шляхом зобов`язання відповідача виплатити позивачці певну суму грошей, виходячи з такого.

Як зазначено, відрахування з грошового забезпечення відповідача ОСОБА_2 здійснюються державною установою, де він проходить військову службу, на підставі його рапорту.

До письмового звернення відповідача додано довідку про розмір доходів та розрахунок аліментів, що стягуються на користь позивачки з грошового забезпечення першого відповідача.

Означена довідка не містить інформації, чи застосовувався відповідачем першим законодавчо встановлений мінімальний розмір аліментів, що становить собою питому вагу від прожиткового мінімуму для дитини, тому суд знаходить вимогу про покладення на відповідача зобов`язання доплатити позивачці певну суму недоведеною.

Разом зтим вимогапро врахуваннязаконодавчо встановленогомінімального розміруаліментів єтакою,що ґрунтуєтьсяна законіі підлягаєзадоволенню шляхомзобов`язання відповідачадругого приобчисленні належнихпозивачці аліментівна утриманнядітей враховувативстановлений ЗакономУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-19 від 17.05.2017 року, який набрав законної сили 8 липня 2017 року, мінімальний розмір аліментів, що не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину.

Вирішуючи питання, про час, з якого належить застосовувати означене положення закону, суд виходить з такого.

Дія актів цивільного законодавства в часі врегульована статтею 5 ЦК України, відповідно до якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так як стягнення аліментів є триваючим способом захисту права, вирішуючи питання про час, з якого належить присуджувати змінені аліменти, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Вказана норма спрямована на захист права стягувача аліментів, які є запорукою забезпечення утримання дитини.

Разом з тим суд вважає, що при розв`язанні цього позову належить застосовувати не наведені положення ст. 191 СК України, а приписи частини другої статті 182 СК України про мінімальний розмір аліментів на одну дитину.

Таким чином суд у відповідності до наведених правил закону про дію актів цивільного законодавства в часі вважає за необхідне ухвалити про початок обчислення аліментів, що не можуть бути меншими ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не з дня набрання рішенням законної сили, а з дня початку здійснення відрахувань з заробітної плати відповідача ОСОБА_2 в рахунок сплати аліментів на утримання дітей, а саме: з травня 2019 року.

Вирішуючи вимогупро відповідальністьвідповідачів зазаборгованість зісплати аліментів,суд виходитьз такого.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів внормована статтею 196 СК України, у відповідності до якої у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

З наведеного положення сімейного законодавства слідує, що підставою для покладення на платника аліментів відповідальності, встановленої статтею 196 СК, є сукупність таких передумов, як наявність заборгованості зі сплати аліментів (1) та вина платника (2).

Оцінюючи фактичні обставини справи крізь призму наведених правових норм, суд не вбачає жодної з наведених обставин, лише сукупність яких може зумовити притягнення відповідача до сплати неустойки за прострочення сплати аліментів.

Що стосується першої складової, а саме: заборгованості зі сплати аліментів, у суду немає жодних фактичних даних на користь її існування.

Натомість, як випливає, з розрахунку аліментів, наданого другим відповідачем, аліменти на користь позивачки на утримання дітей сторін щомісячно стягуються з доходів відповідача з самого початку його перебування на службі, тобто з травня 2019 року (а. с. 65-66).

Неврахування законодавчо встановленого мінімального розміру аліментів при їх обчисленні за умови встановлення такого неврахування не є підставою для констатації заборгованості.

Що ж стосується другої складової, а саме: вини відповідача ОСОБА_2 в утворенні заборгованості, то у відсутність такої заборгованості немає підстав і для констатації вини в її утворенні.

Особливості виконання рішення суду про стягнення аліментів, які полягають у здійсненні відрахувань за заробітної плати особи, яка самостійно звернулася до бухгалтерії установи з заявою про утримання з її заробітку аліментів, від сплати яких ніколи не ухилялась, беззаперечно свідчать на користь висновку про відсутність її вини.

Вирішуючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів з частки від заробітку на тверду грошову суму, суд виходить з такого.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, за змістом частини 3 ст. 181 СК України.

Вимоги позову обґрунтовані твердженнями про те, що позивачці належить право зміни способу стягнення аліментів, яке гарантовано законом, тому, на думку ОСОБА_1 , її вимоги підлягають задоволенню.

Погоджуючись з ґрунтовністю тверджень позову про право стягувача звертатися до суду із заявою про зміну способу стягнення аліментів, суд між тим не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з такого.

За встановлених судом фактичних обставин спору зміна способу стягнення аліментів буде пов`язана зі збільшенням їх розміру, оскільки з наданих відповідачем другим відомостей, які є належними та достовірними, про розмір доходів ОСОБА_1 слідує, що протягом 2016-2022 років найвищий розмір його доходів обчислювався сумою в 10994 грн. на місяць (а. с. 65-66, 90-91), тоді як позивач вимагає стягнення з нього на утримання дітей 10000 грн. (5000 грн. на утримання однієї дитини + 5000 грн. - на утримання іншої), а це означає, що позивачка, якій присуджені аліменти в розмірі 1/3 частини доходу відповідача, претендує на отримання аліментів в розмірі, що дорівнює місячному заробітку відповідача.

Між тим сімейним законодавством чітко визначені передумови як для збільшення, так і для зменшення розміру аліментів, наявність яких підлягає доведенню на підставі такої засади цивільного судочинства, як змагальність. У правовій позиції Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справіза № 6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК Українизміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Подібний висновокмістить ПостановаВерховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своєї постанові від 13.02.2019 року по справі №152/100/18, зазначив, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

І оскільки позивачка прямо зазначає в позові, що зміна способу стягнення аліментів потягне за собою збільшення їх розміру, для задоволення цієї вимоги суду необхідно встановити наявність підстав для такого збільшення.

Підстави для збільшення або зменшення визначеного рішенням суду розміру аліментів внормовані статтею 192 СК України, відповідно до якої розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З наведених положень сімейного законодавства і роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що лише зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача можуть зумовити ухвалення судом рішення про збільшення або зменшення розміру аліментів.

При цьому аналіз вказаної норми права дає підстави зробити висновок, що зміни, зазначені в статі 192 СК України, мають бути суттєвими для бюджету платника або одержувача аліментів і такими, що істотно покращують або погіршують їх майновий стан.

На користьтакого умовиводусуду свідчитьвисновок в Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц, за змістом якого з урахуванням приписів статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, спрямовуючи свої вимоги в русло правовідносин, які внормовані згаданою статтею сімейного законодавства, позивачка повинна надати докази істотної зміни її майнового становища.

Вимоги про необхідність зміни способу стягнення аліментів у згаданому позові позивач обґрунтовувала твердженнями про знецінення грошових коштів у зв`язку з ростом рівня інфляції, складною ситуацією на ринку праці, економічним спадом, підвищенням цін на продукти харчування, засоби гігієни, підвищення комунальних платежів, що зумовлені військовою агресією держави-терориста.

Суд не приймає вказані твердження як такі, що свідчать на користь позовних вимог, виходячи з такого.

По-перше, як вже зазначав суд, зміни в майновому стані одержувача аліментів як передумова для збільшення розміру аліментів мають бути суттєвими, між тим позивач не надає жодних фактичних даних про те, що вона випробовує майнові труднощі.

По-друге, означені труднощі випробовують всі громадяни України, і позивачка не довела, що відповідач є виключенням в ситуації, яка склалася, оскільки не надала відомостей про наявність у відповідача ОСОБА_2 інших джерел доходу, окрім офіційної заробітної плати.

Натомість суд має підстави піддавати сумніву можливість отримання іншого доходу, окрім як офіційного грошового забезпечення, особою, яка проходить службу, прирівняну до військової.

Дійшовши висновку про необхідність залишення без змін визначених рішенням суду від 29.09.2016 року розміру аліментів та способу їх стягнення, суд враховує положення ст. 182 СК України про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також бере до уваги і рівність обов`язків батьків з утримання дитини, що означає однакову участь батьків в утриманні сина, доньки, а не забезпечення цього утримання за рахунок одного з батьків шляхом ущемлення його майнових інтересів.

При розв`язанні позовних вимог суд враховує і встановлене Основним Законом України право кожного на гідний рівень життєдіяльності для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 Конституції України).

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що витрати позивача, який є молодою особою і вправі претендувати на гармонійний розвиток своєї особистості, на створення нової сім`ї і виховання і утримання в ній дітей, який наділений обов`язком участі в утриманні непрацездатних за віком батьків, є різноманітними, і його видатки на утримання дітей мають бути співмірними з відповідними видатками позивачки.

Призначення Цивільного процесуального кодексу України у відповідності до ст. 1 ЦПК України полягає, зокрема, у встановленні порядку здійснення цивільного судочинства.

Право на судовий захист повинно здійснюватися в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, зазначено в статті4 ЦПК.

Однією з засад цивільного судочинства є змагальність, у відповідності до якої, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що тягар доведення перед судом, який зберігає об`єктивність і неупередженість, ґрунтовності позовних вимог та заперечень проти них процесуальний закон, який встановлює процедури здійснення цивільного судочинства, покладає на сторони процесу.

Наслідком недоведеності обґрунтованості позову є залишення його без задоволення.

Позивач не довела наявності в поведінці відповідача ознак порушення її права, так як не довела суду факту суттєвого погіршення її майнового стану, що могло б зумовити збільшення розміру аліментів, а це не дає підстав для ухвалення рішення на користь позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 180, 182, 184, 192, 196 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 206, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до державної установи «Дружелюбівський виправний центр № 1» Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 08594542, с. Дружелюбівка Запорізького району Запорізької області, вул. Олімпійська, 2, задовольнити частково.

Зобов`язати державнуустанову «Дружелюбівськийвиправний центр№ 1»Міністерства юстиціїУкраїни приобчисленні аліментівна утриманнядітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,стягнутих наїї користьз ОСОБА_2 на підставірішення Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 29.09.2016року, враховувативстановлений ЗакономУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-19 від 17.05.2017 року, який набрав законної сили 8 липня 2017 року, мінімальний розмір аліментів, що не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину, починаючи з травня 2019 року до закінчення утримання аліментів з доходів ОСОБА_2 .

Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення суду складене 4 липня 2024 року.

Суддя О.В.Щаслива