Рішення

від 27.06.2024 по справі 673/1264/23

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 673/1264/23

Провадження № 2/673/130/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"27" червня 2024 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Ягодіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Ставнічук Р.М.

позивача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Деражнянської міської ради Хмельницької області, Деражнянська міська рада Хмельницької області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року позивач звернулася в суд із означеним позовом до відповідачів, вказавши, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.2006 року являється власницею житлового будинку під АДРЕСА_1 . У вказаному будинку значаться зареєстрованими відповідачі, які в даному будинку ніколи не проживали, проте в добровільному порядку знятися з реєстрації не бажають, у зв`язку з чим позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатися вказаним житловим будинком. Протягом всього часу відсутності, відповідачі матеріальної допомоги не надають, будь-якої участі у витратах по веденню спільного господарства, утриманню будинку не приймають. У зв`язку з викладеним, позивачка просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаним житловим будинком.

Ухвалою судді від 28.11.2023 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачам строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

Відповідачі у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надали, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.

17.01.2024 року закрито підготовче провадження в цивільній справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили натомість про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Представник органу опіки та піклування Деражнянської міської ради в судове засідання не з`явився, направив суду заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої вимоги позову не визнає та просить врахувати при вирішенні справи наданий з цього приводу висновок щодо недоцільності визнання дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

З огляду на наведене та при відсутності заперечень позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка є власницею житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Деражнянської державної нотаріальної контори Хмельницької області від 19.12.2006 року.

Згідно акту про встановлення фактичного місця проживання від 01.05.2023 року, складеного старостою Шиїнецькогостаростинського округу, зареєстровані по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 2019 року за вказаною адресою не проживають.

Як встановлено із свідоцтв про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_3 являються батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У статті 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно ст. 10 Житлового Кодексу УРСР громадянизобов`язанідбайливоставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщеннявідповідно до йогопризначення, додержувати правил користуванняжилимиприміщеннями, економновитрачати воду, газ, електричну і тепловуенергію.

За змістом ст. 6, 9, 10 Житлового Кодексу УРСР користувачжитловогобудинкузобов`язанийвикористовуватижитловеприміщення за призначенням, тобто для проживаннягромадян не допускаючибезгосподарногоповодження з ним.

За змістомроз`ясненьнаданих в Постанові Пленуму Верховного Суду Українивід 12.04.1985 року № 2 «Про деякіпитання, щовиникли в практицізастосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщеннямосіб, яківселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чидотриманийвстановлений порядок при їхвселенні, зокрема: чибулаписьмовазгода на цевсіхчленівсім`їнаймача, чиприписані вони в даному жилому приміщенні, чибулоцеприміщенняпостійниммісцемїхпроживання, чи вели вони з наймачемспільнегосподарство, тривалість часу їхпроживання, чи не обумовлювався угодою міжцими особами, наймачем і членами сім`ї, щопроживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосуванняКонституціїУкраїни при здійсненніправосуддя", наявністьчивідсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`їнаймача (власника) приміщення, або ж для відмовиїй у цьому.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що реєстрація місця проживання, ведення спільного господарства, відсутність чи наявність особи за місцем спірного приміщення самі по собі не є обов`язковими умовами для визнання наявності чи відсутності права користування житлом та для визнання членом сім`ї власника житлового приміщення, так само і не можуть свідчити про припинення сімейних відносин, дані обставини мають цінюватися в сукупності з іншими доказами.

При цьому за змістом роз`яснень наданих в Постанові Пленуму Верховного Суду Українивід 12.04.1985 року № 2 на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що за адресою належного позивачці житлового будинку у с. Шиїнці Хмельницького району Хмельницької області ніколи не проживала відповідачка ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Деражнянської міської ради встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають із бабусею по АДРЕСА_2 , де для дітей створені належні житлово-побутові умови. Мати дітей ОСОБА_3 працює за кордоном та із батьком дітей ОСОБА_6 розлучена. Місце проживання дітей після розірвання шлюбу було визначено за спільною домовленістю обох батьків- за місцем проживання матері.

При цьому, вважає вимоги позову такими, що порушують реалізацію житлових прав дітей, суперечать їх інтересам та є недоцільними.

З урахуванням викладеного, встановивши, що відповідачка та її неповнолітні діти, які є невісткою та внуками відповідно для позивача, не проживають за цією адресою з часу їх реєстрації й фактично здійснюють свої житлові права за іншим місцем мешкання, яке по суті є постійним, при цьому належних та допустимих доказів щодо того, що за такий великий проміжок часу проживання в іншому місці відповідачка із дітьми покинули спірне приміщення тимчасово, з поважних причин, не добровільно, з підстав неприязних відносин із позивачем суду не представлено, так само як і не надано доказів того, що між сторонами були взагалі які небудь спори з приводу користування житловим приміщенням, вселення до нього тощо до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з означеним позовом. При цьому баланс інтересів неповнолітніх дітей відповідача у збереженні житла та інтересів власниками збережено, оскільки з матеріалів цивільної справи вбачається, що останні у спірному житлі ніколи не проживали, мають інше постійне місце проживання та забезпеченні житлом в якому проживає мати відповідачки.Доказів того, що відповідачка ОСОБА_3 сплачує витрати на утримання спірного житла, ремонт майна та інші обов`язкові платежі, вчиняла дії щодо користування спірним приміщенням, саме як житлом не встановлено та відсутній триваючий зв`язок відповідачки та її дітей із спірним приміщенням саме як із житлом (з метою проживання у ньому), що є достатньою підставою для того, щоб вважати, що спірне житло не є належним відповідачу ОСОБА_3 та її дітям в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому визнання відповідача та її дітей такими що втратили право користування житловим приміщенням є виправданим втручанням у приватну сферу особи, та не є порушенням їх прав на повагу до житла, що свідчить про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також із вказаних підстав суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності визнання дітей такими що втратили право користування спірним житлом.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що слід усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним їй житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_3 та неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користуватись житловим приміщенням.

Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 згідно вимог п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

За таких обставин, в силу ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 200, 258, 259, 263-268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місцепроживання : АДРЕСА_3) до ОСОБА_3 (місцереєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 22.04.2004 року), яка діє в інтересахОСОБА_4 (місцереєстрації АДРЕСА_1) та ОСОБА_5 (місцереєстрації АДРЕСА_1), треті особи, які не заявляютьсамостійнихвимогщодо предмету спору: орган опіки та піклування в особіСлужбиу справахдітейДеражнянськоїміської ради (місцезнаходження: м. Деражня вул. Миру, 13 Хмельницькоїобласті), Деражнянськаміська рада Хмельницькоїобласті (місцезнаходження: м. Деражня вул. Миру, 37 Хмельницькоїобласті) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщеннямзадоволити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме домоволодінням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 05.07.2024 року.

Суддя: Т. В. Ягодіна