Ухвала

від 04.07.2024 по справі 947/33966/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/33966/23

Провадження № 1-кс/947/8844/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000000750від 05.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023160000000750від 05.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

В рамках означеного кримінального провадження, 19.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

В ході досудового слідства, стороною обвинувачення було встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 має у спільній частковій власності частки об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що ОСОБА_5 на теперішній час обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить останній, а саме на: частки об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор та слідчий у судове засідання не з`явився, проте через канцелярію суду слідчим було скеровано заяву про розгляд вказаного клопотання за її відсутності, в якій вона вказала, що подане клопотання підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна.

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання, при цьому в силу положень ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається в тому числі, на майно підозрюваного.

Як встановлено слідчим суддею, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023160000000750від 05.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно долучених до даного клопотання матеріалів вбачається, що в рамках такого кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий суддя вважає, що долученими документами підтверджується обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, а відтак, остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція завчиненняякогопередбачає якдодатковепокаранняконфіскацію майна (ч. 3 ст. 332 КК України).

При цьому, як вбачається з клопотання слідчого, зокрема відповідно до інформаційної довідки 384854159 від 28.06.2024 з Державного реєстру речових прав квартира АДРЕСА_2 у частці 1/2 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_5 .

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає подане стороною обвинувачення клопотання таким, яке підлягає задоволенню, оскільки наявні достатні підстави вважати, що майно, власником якого є підозрювана ОСОБА_5 та на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, підлягатиме ймовірній конфіскації, як різновиду додаткового покарання (правова підстава арешту майна абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Водночас, слідчий суддя критично оцінює доводи слідчого в частині необхідності накладення арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, оскільки матеріали поданого клопотання не містять підтвердження наявності в рамках даного кримінального провадження заявленого цивільного позову.

В свою чергу, оскільки метою арешту майна є конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), очевидно, що завданням арешту майна є запобігання його можливого знищення/ відчуження (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя прийшов до переконання, що арешт майна у даному випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, беручи до уваги розумність та співрозмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання в частині накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_5 є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000000750від 05.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України задовольнити.

Накласти із забороною розпорядження та відчуження арешт на частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 17949971, яка перебуває у спільній частковій власності підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1