Постанова

від 05.07.2024 по справі 908/3790/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3790/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алтрейд ЛТД

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Ярешко О.В.) від 04.03.2024р. у справі № 908/3790/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ціновал (вул. Конституційна, буд. 9А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50053)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Алтрейд ЛТД (пров. Алкорівський, буд. 3, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002)

про стягнення 188 054,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю Ціновал звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алтрейд ЛТД про стягнення 121580,00 грн. основної заборгованості за договором № 0901-23М від 09.01.2023 та 66474,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № 0901-23М від 09.01.2023, а саме неповною сплатою товару, отриманого за видатковою накладною № 31 від 12.01.2023.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024р. у справі № 908/3790/23:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Алтрейд ЛТД (пров. Алкорівський, буд. 3, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002, код ЄДРПОУ 39992949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ціновал (вул. Конституційна, буд. 9А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50053, код ЄДРПОУ 42184514) 121 580 (сто двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 36 474 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 00 коп. штрафу, 1896 (одна тисяча вісімсот дев`яносто шість) грн. 65 коп. судового збору;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що надані позивачем докази у їх сукупності є належними доказами, які підтверджують факт постачання товару відповідачу та його прийняття ним, що є підставою для виникнення у відповідача обов`язку здійснити розрахунки за отриманий товар у встановлений договором строк. Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Алтрейд ЛТД, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024р. у справі № 908/3790/23 та в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 04 березня 2024 року по справі №908/3790/23 не відповідає вимогам статті 236 ГПК України щодо дотримання вимог процесуального права.

Порушення норм процесуального права судом першої інстанції полягає в тому, що розгляд справи проводився без участі скаржника, яким не було отримано ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження та розгляд справи, чим було позбавлено права на участь у судових засіданнях, можливості надання своїх аргументів, доводів та пояснень, що спростовували б аргументи позивача у даній справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

25.04.2024 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними доказами та наводить власні доводи на їх спростування, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відзиві позивач наголосив на тому, що наявна у матеріалах справи сукупність письмових доказів свідчить про те, що Договір поставки сторонами укладався та виконувався. Відповідачем не надано суду жодного доказу з метою спростування факту існування у нього перед позивачем заборгованості на заявлену до стягнення суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ціновал (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алтрейд ЛТД (покупець) укладено договір поставки № 0901-23М.

Відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується протягом строку дії договору та на викладених в договорі та додатках до нього умовах поставити (передати у власність) покупцеві краплеструйний маркиратор для нанесення на продукцію друк. інформації Model No:88-M-1-EU-75u та витратні матеріали до маркувального обладнання, надалі товар, а покупець сплатити його повну вартість згідно умов договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна товару погоджується сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору визначається, як загальна вартість товару, поставленого постачальником протягом дії договору, згідно видаткових накладних, підписаних обома сторонами (п. 2.3 договору).

Згідно п. 4.2, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, покупець зобов`язується оплатити товар із 30% передоплатою до моменту поставки товару, залишок 70% від загальної суми рівними частинами упродовж 9 місяців по 500 доларів, але не пізніше 15.10.2023, із можливістю дострокового погашення.

Згідно з п. 10.11 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024.

Сторонами до договору підписано Специфікацію № 1 від 09.01.2023, згідно якої постачальник передає покупцю товар: краплеструйний маркиратор для нанесення на продукцію друк. інформації Model No:88-M-1-EU-75u у кількості 1 шт. на суму 221580,00 грн. з ПДВ. Умови оплати: 30% від загальної вартості товарів, згідно даної Специфікації, протягом 5 банківських днів з моменту надання постачальником рахунку-фактури (п. 4.1); залишок 70% від загальної суми рівними частинами упродовж 9 місяців по 500 доларів, але не пізніше 15.10.2023, із можливістю дострокового погашення.

На виконання умов договору, ТОВ «Ціновал» поставило ТОВ « Алтрейд ЛТД» товар за видатковою накладною № 31 від 12.01.2023 на суму 221580,00 грн.

Відповідачем було здійснено оплату: 22.09.2023 у сумі 20000,00 грн., 10.01.2023 у сумі 60000,00 грн., 17.02.2023 у сумі 20000,00 грн., всього у загальній сумі 100000,00 грн.

Таким чином, відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати товару не виконано вчасно, сума заборгованості за поставлений товар становить 121580,00 грн.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що за порушення строку оплати товару більш ніж на 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% вартості своєчасно не сплаченого товару.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем за договором поставки № 0901-23М, позивачем нараховано штраф у сумі 66474 грн.

Не оплата відповідачем вказаних сум і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково, з огляду на наявність встановлених судом підстав для зменшення розміру штрафу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини сторін виникли за договором № 0901-23М від 09.01.2023, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за спірним договору є таким, що настав.

Враховуючи викладене, встановивши факт здійснення позивачем поставки товару та порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати поставленого товару, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 158054 грн, з яких: 121580 грн основного боргу, 36474 грн. штрафу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження доводи Скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме що він не отримував ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження та розгляд справи, чим було позбавлено права на участь у судових засіданнях, можливості надання своїх аргументів, доводів та пояснень, що спростовували б аргументи позивача у даній справі, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частинами 2, 3 ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.01.2024 р. у справі № 908/3790/23 відкрито провадження у справі, призначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами ( а.с.27-28, т.1).

У зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі «Електронний суд» вказана ухвала була надіслана відповідачу на адресу яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: пров. Алкорівський, буд. 3, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002. Поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» ( а.с.30-32,т.1).

Про розгляд справи відповідач також був повідомлений шляхом розміщення відповідного оголошення в мережі Інтернет на сайті «Судова влада України».

Телефонограма про судовий розгляд справи передана відповідачу не була в зв`язку з тим, що абонент (відповідач) на телефонні дзвінки не відповідав.

В силу ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами"), адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії надіслано судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Також, колегія суддів вказує на те, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень скаржника про те, що рішення прийнято судом при порушенні норм процесуального права, оскільки у даному випадку, за переконанням апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алтрейд ЛТД - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024р. у справі № 908/3790/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Алтрейд ЛТД.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль