Рішення

від 26.06.2024 по справі 906/391/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/391/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщук Є.О. ордер ВХ №1066802 від 08.04.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД"

до Приватного підприємства "Елітбуд-1"

про стягнення 517 992,07грн

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.04.2024 відкрив провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" до відповідача Приватного підприємства "Елітбуд-1" про стягнення 517 992,07грн за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 14.05.2024 о 11:00.

Суд ухвалою від 14.05.2024 відклав підготовче засідання на 27.05.2024 о 10:00; ухвалою від 27.05.2024 залишив без задоволення усне клопотання представника ПП "Елітбуд-1" адвоката Круківської С.А. про витребування у ТОВ "ПЕЙД" оригіналів доказів, доданих до позову у копіях; витребував у ТОВ "ПЕЙД" для огляду у підготовчому засіданні оригінали доказів та ухвалою від 27.05.2024 відклав підготовче засідання на 11.06.2024 о 12:00.

Суд ухвалою від 14.06.2024 залишив без розгляду клопотання ПП "Елітбуд-1" про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (вх. г/с №01/44/1765/24 від 11.06.2024), закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 26.06.2024 о 14:30 год.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.06.2024 оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" звернувся з позовом до відповідача Приватного підприємства "Елітбуд-1" з вимогами про стягнення 517 992,07грн, з яких: 154050,00грн основного боргу, 153822,09грн пені, 55458,00грн інфляційних втрат, 154 661,98грн 35% річних (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач).

В обґрунтування підстав поданого позову Позивач посилається на те, що Договором відступлення права вимоги №29/03-24/ЕБ від 29.03.2024, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (як первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" (як новий кредитор), первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до Приватного підприємства "Елітбуд-1" (як боржник), що належало первісному кредитору, і став кредитором за Договором №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021, укладеним між первісним кредитором та боржником в сумі 154050,00 грн.

У позовній заяві Позивач доводить, що до нього за вказаним договором перейшли всі права вимоги первісного кредитора за основним договором в обсязі та на умовах, що існують на дату укладення цього договору - 154050,00грн основного боргу, в тому числі новий кредитор отримав право замість первісного кредитора нараховувати та вимагати від боржника сплати на свою користь суми індексації інфляційних втрат, пені та процентів річних за подальше прострочення боржником виконання грошових зобов`язань за основним договором та прострочення боржником виконання грошових зобов`язань за основним договором, що існувало до укладення даного договору та не нараховані на момент укладення даного договору.

У позові Позивач доводить, що за умовами договору відступлення від 29.03.2024 первісний кредитор ТОВ "Євростандарт" 01.04.2024 направив Відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за вих. №01 від 29.03.2024. Станом на дату подання позовної заяви Відповідач будь-яких заперечень проти відступлення права вимоги не надсилав.

Позивач доводить, що Відповідач допустив прострочення свого грошового зобов`язання зі сплати поставленої партії товару за Договором №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021, внаслідок чого утворилася заборгованість на суму 154050,00грн, на яку нарахована пеня в сумі 153822,09грн, 55458,00грн інфляційних втрат та 154661,98грн 35% річних.

Позивач у додаткових поясненнях від 01.06.2024, серед іншого, доводить, що укладеність основного договору поставки та наявність у Відповідача зобов`язань оплатити отриманий товар підтверджується: - наявністю електронної сканкопії договору поставки на якій наявні підписи керівників та відбитки печаток сторін; - вчиненням відповідачем дій щодо виконання договору поставки, а саме: видачею довіреностей на отримання товару, отримання товару шляхом підписання видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, частковою оплатою за отриманий товар; - фактом прийняття товару, що згідно висновків Верховного Суду, зробленого в постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, крім видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, підтверджується зареєстрованими податковими накладними про поставку товару, найменування, кількість та вартість якого узгоджується з видатковими накладними, рахунками на оплату; - згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених в постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, відповідно до яких факт реєстрації податкової накладної може бути доказом укладення правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.4.31.); - зареєстрованими акцизними накладними на реалізацію відповідачу пального, обов`язок зі складання яких покладено ст. 231 Податкового кодексу України.

Позивач у додаткових поясненнях від 01.06.2024 доводить, що з огляду на усні заперечення представника Відповідача, зауважує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновки, викладені у постановах КГС у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 29.11.2019 по справі №914/2267/18 та в постанові 04.11.2019 по справі №905/49/15).

Позивач доводить, що враховуючи сукупність доказів, які свідчать про укладення правочину, часткове виконання відповідачем договору поставки, відображення господарських операцій у податковому обліку, такі докази з більшою вірогідністю свідчать про факт укладення договору поставки, дійсність відступлення права вимоги Позивачу та наявність у Відповідача обов`язку сплатити заборгованість за поставлений 26.05.2021 товар з урахуванням процентів, інфляційних збитків і пені за прострочення оплати отриманого товару.

Відповідач у клопотанні про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (вх. г/с №01-44/1765/24 від 11.06.2024), поданого за підписом керівника ПП "Елітбуд-1" Денисом Болейком, доводить про те, що у нього відсутній договір №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021, а підпис, вчинений начебто від імені керівника ПП "Елітбуд-1" у наданих до суду документах, йому не належить, тому наявність чи відсутність укладеного між сторонами зазначеного договору є пріоритетним питанням для законного вирішення справи. Тому для з`ясування обставин підписання договору №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021 керівником ПП "Елітбуд-1" Болейком Д.О. слід призначити у справі почеркознавчу експертизу на вирішення якої винести два питання у запропонованій відповідачем редакції та доручити її проведення експертам Житомирського НДЕКЦ МВС України.

Позивач у запереченні на клопотання про призначення експертизи вказує на відсутність правових підстав застосування процесуального інституту судової експертизи, оскільки відсутність у Відповідача оригіналу договору №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021 не спростовує допустимість інших наявних у справі засобів доказування, які, до того ж містять відтиски печатки ПП "Елітбуд-1", доводить, що "спірний правочин" виконувався сторонами, тому висновки судової експертизи щодо його "не підписання" керівником відповідачем (слід вважати, що якщо до таких висновків дійде судовий експерт) не матимуть значення для цієї справи. Позивач визнав, що примірник оригіналу договору №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021 знищено у пожежі, тому такий йому не передавався від первісного кредитора ТОВ "Євростандарт". Оскільки і Відповідач підтверджує факт відсутності другого оригінального примірника договору №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021, просить звернути увагу, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надсилаються оригінали документів (п.п. 1.1. Інструкції №53/5), тому відсутність у сторін спору оригінальних примірників зазначеного договору унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи щодо встановлення факту його підписання/не підписання керівником Відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. 11.03.2021 між ТОВ "Євростандарт" (як постачальник) та ПП "Елітбуд-1" (як покупець) був укладений Договір №1936 поставки нафтопродуктів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти (товар), а покупець прийняти товар та сплатити постачальнику його вартість на умовах і в строки, що передбачені даним Договором, асортимент, кількість, ціна, умови поставки партії товару визначаються у видатковій накладній або акті прийому-передачі, які є невід`ємною частиною цього Договору (тут і далі за текстом - Договір №1936 поставки).

У п. 4.1. Договору №1936 поставки сторони домовилися про те, що кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, передбачені цим Договором.

Постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар належної якості в кількості, асортименті і за ціною, узгодженою між сторонами (п. 4.2. Договору №1936 поставки).

Покупець зобов`язується прийняти товар в кількості, асортименті і за ціною, визначеною в узгоджуваному сторонами замовленні, а також сплатити вартість товару у строк та на умовах, передбачених цим Договором (п. 4.3. Договору №1936 поставки).

Ціна на товар встановлюється у гривневому еквіваленті по курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку України на дату поставки товару. Якщо оплата товару здійснюється покупцем пізніше строку, зазначеному в п. 5.3. Договору, ціна товару підлягає зміні з урахуванням умов пункту 5.4. Договору. Ціна товару зазначається в рахунку на оплату товару і є дійсною на протязі строку, зазначеного в цьому рахунку, але не більше одного робочого дня з дати складання рахунку. Ціна товару також фіксується у видатковій накладній або в акті прийому-передачі товару, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 5.1. Договору №1936 поставки).

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.2. Договору №1936 поставки).

Покупець зобов`язується здійснити оплату за товар у розмірі 100% не пізніше 1-го календарного дня з моменту поставки товару, інші умови оплати можуть обумовлюватися сторонами у Додаткових угодах (п. 5.3. Договору №1936 поставки).

Право власності на товар та ризики втрати та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві або перевізнику (п. 6.6. Договору №1936 поставки).

В момент передачі товару, покупець передає представнику постачальника довіреність на отримання товару, оформлену належним чином, а також підписує супровідні документи на вантаж (ТТН та/або видаткову накладну) (п. 6.7. Договору №1936 поставки).

У п. 7.1. Договору №1936 поставки визначено, що у разі порушення термінів оплати покупцем сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 7.2. вказаного договору зазначено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару більш ніж на сім календарних днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь термін прострочення, а також 35% річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється за весь час прострочення без обмеження, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України (п. 7.6. Договору №1936 поставки).

Строк дії Договору №1936 поставки, згідно п. 8.1. якого, з моменту його підписання сторонами і діє до 11 березня 2023, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання обома сторонами. Якщо після закінчення строку Договору, сторони не виявили бажання його розірвати, Договір автоматично продовжується на один календарний рік.

У п. 10.1. Договору №1936 поставки сторони домовилися, що постачальник протягом строку та в порядку, визначеному податковим законодавством України, зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої постачальником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Постачальник з метою реєстрації податкових накладних використовує програму для обміну електронними документами М.Е.Doc.

У абзаці 2 п. 10.4. Договору №1936 поставки сторони погодили зразки факсимільного відтворення підписів директорів ТОВ "Євростандарт" Самсонової С.А. та ПП "Елітбуд-1" Болейка Д.О.

2. 05.05.2021 керівник ПП "Елітбуд-1" Болейко Д.О. видав довіреність №65, дійсної до 31.05.2021, директору з транспорту Скрицькому О.М. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" за Договором №1936 від 11.03.2021, палива дизельного в кількості дев`ятнадцять тисяч п`ятсот літрів (а.с. 22).

3. 26.05.2021 за видатковою накладною №10295 ТОВ "Євростандарт" відпустив покупцю ПП "Елітбуд-1" паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО, сертифікат DIN.00252-21 в кількості 5,389 т, ціна з ПДВ 28 286,0085 грн та 6 500 л, ціна з ПДВ 23, 7000 грн, загалом сума з ПДВ - 154 050, 00 грн, в т.ч. ПДВ 26 675,0 00 грн, місце складання визначено м. Одеса. Вказана накладна підписана від постачальника директором ОСОБА_1 , а від отримувача підписано Скрицьким О.М. за довіреністю №65 від 05.05.2021, скріплено печатками (а.с. 23).

4. 26.05.2021 за товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №УЕ-00010295/1 визначено автопідприємство ФОП Бабаян В.С., автомобіль державний № НОМЕР_1 , водій Роменський К., замовник (платник) - ТОВ "Євростандарт", вантажоодержувач - ПП "Елітбуд-1", причіп державний № НОМЕР_2 , вказані пункти навантаження та розвантаження, а також зазначено найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти):

- паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; сертифікат DIN.00252-21; об`єм нафтопродукту (нафти); дм.3 - 6 500; метод визначення маси нафтопродукту (нафти) - об`ємно-масовий; густина нафтопродукту (нафти), кг/м3 - 829, 0000; маса нафтопродукту (нафти), кг - 5 389; всього: об`єм нафтопродукту (нафти), дм.3 - 6 500, маса нафтопродукту (нафти), КГ - 5 389.

За вказаною товарно-транспортною накладною товар відпущено Самсоновою С.А., дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника 26.05.2021; вантаж одержав Скрицький О.М., дата і час виїзду від вантажоодержувача 26.05.2021, підписано та скріплені печатками (а.с. 24).

5. 29.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (код ЄДРПОУ 32223787) (як первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" (код ЄДРПОУ 31431743) (як новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №29/03-24/ЕБ (тут і далі за текстом - Договір відступлення), відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до Приватного підприємства "Елітбуд-1" (код ЄДРПОУ 33555092) (далі іменується "Боржник"), що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №1936 поставки нафтопродуктів від 11 березня 2021 року, укладеним між первісним кредитором і боржником (далі - основний договір) в сумі 154 050, 00 грн.

За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором, зокрема на отримання від боржника коштів, в тому числі але не виключно, на стягнення з боржника 154050,00грн основного боргу (п. 1.2. Договору відступлення).

Цим Договором первісний кредитор також передав новому кредитору всі свої права за основним договором, а новий кредитор прийняв їх. Даний договір є підставою для переходу всіх прав від первісного кредитора до нового кредитора за основним договором, у зв`язку з чим акт приймання-передачі права вимоги не укладається як окремий документ (п. 1.3. Договору відступлення).

З моменту укладення цього Договору: - до нового кредитора перейшли всі права вимоги первісного кредитора за основним договором, в обсязі і на умовах, що існують на дату укладення цього Договору - 154 050, 00 (сто п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят грн 00 коп) гривень основного боргу, в тому числі, новий кредитор отримав право замість первісного кредитора нараховувати та вимагати від боржника сплати на свою користь суми індексації інфляційних втрат, пені та процентів річних за подальше прострочення боржником виконання грошового зобов`язання за основним договором, та прострочення боржником виконання грошових зобов`язань за основним договором, що існувало до укладення даного договору та не нараховані на момент укладення даного Договору; - новий кредитор повністю замінив первісного кредитора в основному договорі; - боржник став зобов`язаним виконувати всі свої зобов`язання за основним договором на користь нового кредитора на тих же умовах, що і перед первісним кредитором (п. 1.4. Договору відступлення).

Підписанням цього Договору первісний кредитор підтверджує, що на момент укладення даного Договору: - у первісного кредитора наявне право вимоги, що передається за цим договором новому кредитору у повному обсязі; - боржник не виконав зобов`язань за основним договором; - первісний кредитор та боржник не уклали будь-яких додаткових угод, додатків та інших документів до основних договорів, які б змінювали чи припиняли правовідносини та обсяги зобов`язань у боржника за основними договорами (п. 4.3. Договору про відступлення).

6. ТОВ "Євростандарт" 29.03.2024 за вих. №1 надіслав Відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги в якому вказав про те, що за Договором про відступлення відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" (код ЄДРПОУ 31431743) право вимоги за договором №1936 поставки нафтопродуктів від 11 березня 2021 року, укладеним між первісним кредитором та Приватним підприємством "Елітбуд-1" (код ЄДРПОУ 33555092) в розмірі 154050,00грн основного боргу. Одночасно повідомлено про те, що передбачене вищезазначеними договорами право вимоги первісного кредитора до боржника, у зв`язку із відступленням цього права, в подальшому підлягає сплаті Відповідачем новому кредитору за наведеними банківськими реквізитами.

Вказане повідомлення про відступлення права вимоги надіслано Відповідачу 01.04.2024 листом з описом вкладення разом з копією Договору про відступлення, про що свідчить поштова накладна та фіскальний чек (а.с. 15-16).

7. Позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення з Відповідача боргу на товар на суму 154050,00 грн.

Додатково заявлено до стягнення 153822,09грн пені, а також 55458,00грн інфляційних втрат та 154661,98грн 35% річних.

8. У позовній заяві Позивач вказав про те, що всі оригінали доказів, копії яких додаються до позовної заяви є у наявності у Позивача, окрім Договору №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021.

На виконання вимог ухвали суду від 27.05.2024 Позивач надав в оригіналі такі докази: договір про відступлення права вимоги №29/03-24/ЕБ від 29.03.2024; оригінал повідомлення про відступлення права вимоги №01 від 29.03.2024; опис вкладення у цінний лист до рекомендованого повідомлення за ідентифікатором 6504521844183, поштової накладної №6504521844183, фіскальний чек від 01.04.2024; видаткової накладної №10295 від 26.05.2021; товарно-транспортної накладної №УЕ-00010295/1 від 26.05.2021, довіреність №51 від 01.04.2021, акт про пожежу від 30.03.2022; копія пам`ятки про процесуальні права та обов`язки представника потерпілого від 20.04.2022.

У клопотанні про надання оригіналів документів для огляду судом Позивач вказав про те, що оригінал Договору №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021 та довіреність №65 від 05.05.2021 у Позивача відсутні, такі оригінали документів не передавалися ТОВ "Євростандарт" ПП "ПЕЙД" під час укладення Договору про відступлення, оскільки, як повідомив керівник ТОВ "Євростандарт" значна частина документів ТОВ "Євростандарт" щодо здійснення діяльності з реалізації пального, зберігалася на нафтобазі ТОВ торгової компанії "Альфа Сервіс" в м. Старокостянтинів Хмельницької області, але внаслідок пожежі 30.03.2022, в тому числі майно та документи ТОВ "Євростандарт" було знищено, у зв`язку з чим ТОВ "Євростандарт" визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22022240000000024, що підтверджується пам`яткою про процесуальні права обов`язки потерпілого від 20.02.2022.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

1.1. Укладений між сторонами Договір №1936 поставки за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.

Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи встановлено, що у п. 5.3. Договору №1936 поставки визначено порядок здійснення оплати за товар у розмірі 100% не пізніше 1-го календарного дня з моменту поставки товару.

Отже, Відповідач мав обов`язок сплатити кошти за отриманий товар за видатковою накладною №10295 від 26.05.2021 - 27.05.2021, отже з 28.05.2021 прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

1.2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21, сформульовані такі висновки, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 "Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання" ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (п. 87).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Право вимоги первісного кредитора до боржника визначено умовами Договору про відступлення та повідомленням про відступлення права вимоги від 29.03.2024 за вих. №01.

У частині 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, до повідомлення про відступлення права вимоги, надісланого ТОВ "Євростандарт" Відповідачу 01.04.2024, додано копію Договору про відступлення права вимоги №29/03-24/ЕБ від 29.03.2024, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 01.04.2024, фіскальний чек від 01.04.2024 та поштова накладна №6504521844183.

Відповідно ч. 1 ст. 518 ЦК Україниборжник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

В свою чергу, Відповідач, отримавши повідомлення про передачу права вимоги іншій особі - Позивачу, будь-яких заперечень щодо відступлення права вимоги, розміру заборгованості, тощо не подавав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 виснувала, що ст.204 ЦК закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Презумпція правомірності правочину - Договору про відступлення, зокрема боржником не спростована, судове рішення, що набуло чинності та яким би був визнаний цей правочин недійсним, відсутнє. Суд не встановив підстав, які б дозволили дійти висновку про нікчемність Договору про відступлення в силу закону.

1.3. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

Як встановлено Судом, оригінал Договору №1936 поставки нафтопродуктів від 11.03.2021 відсутній в матеріалах справи та у Позивача, у зв`язку з його фізичним знищенням через пожежу 30.03.2022, на підтвердження чого надано Акт про пожежу від 30.03.2022 та та у зв`язку з чим, первісного кредитора ТОВ "Євростандарт" визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22022240000000024. Відповідно, Відповідач стверджував про відсутність у нього оригіналу такого договору.

Позивач на підтвердження факту поставки первісним кредитором ТОВ "Євростандарт" Відповідачу товару на суму 154050,00грн подав оригінал видаткової накладної №10295 від 26.05.2021, підписану від постачальника директором ТОВ "Євростандарт" Самсоновою С.А., від покупця - Скрицьким О.М. за довіреністю №65 від 05.05.2021; оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №УЕ-00010295/1 від 26.05.2021 з відміткою про одержання вантажу вантажоодержувачем ПП "Елітбуд-1" 26.05.2021.

На підтвердження обставин поставки товару за інший період, Позивачем надано оригінал довіреності №51 від 01.04.2021, видану керівником Відповідача Болейком Д.О. директору з транспорту Скрицькому О.М. на отримання від ТОВ "Євростандарт" цінностей за Договором №1936 від 11.03.2021.

Крім того, Позивачем за інший період надано докази часткової оплати Відповідачем товару за Договором №1936 поставки, зокрема: 27.04.2021 ТОВ "Євростандарт" видано рахунок на оплату №2466 на суму 156325,00грн на підставі якого Відповідач 17.05.2021 платіжною інструкцією №3901 здійснив оплату за паливо на суму 156325,00грн; 08.05.2021 видано рахунок на оплату №8372 на суму 158925,00грн, за видатковою накладною №8372 від 08.05.2021 видано Відповідачу товар на суму 158 925, 00 грн та 27.07.2021 Відповідач платіжною інструкцією №4069 здійснив оплату за паливо на суму 158 925, 00 грн; 15.04.2021 видано рахунок на оплату №2617 на суму 135 000, 00 грн на підставі якого 30.04.2021 Відповідач платіжною інструкцією №3815 здійснив оплату за паливо на суму 135 000, 00 грн, а також інші товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), податкові накладні та акцизні накладні, складені у період складені у період квітня-травня 2021 року.

Суд виснує, що Відповідач отримував товар, здійснював оплати за поставлений ТОВ "Євростандарт" товар саме на виконання умов Договору №1936 поставки.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Судувід 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Суд виснує, що Договір про відступлення укладено саме кредитором ТОВ "Євростандарт" за зобов`язаннями Відповідача згідно Договору №1936 поставки, тому Позивач ТОВ "ПЕЙД" володіє правом вимоги за зобов`язаннями Відповідача.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 154 050, 00 грн є доведеною та підлягає задоволенню.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 153 822, 09 грн пені.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.20р. у справі № 910/17753/18, від 20.08.20 р. у справі 902/959/19; від 10.09.20р. у справі №916/1777/19).

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20.08.20р. у справі №902/959/19, від 09.03.21р. у справі №924/441/20).

При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.19р. у справі №910/23911/16, від 22.08.19р. у справі №914/508/17, від 12.03.20р. у справі №907/65/18).

Судом встановлено, що сторони у п. 7.1. Договору №1936 поставки погодили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, однак у п. 7.6. вказаного договору погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється за весь час прострочення без обмеження, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

У п. 7.7. вказаного Договору сторони погодили, що за всіма грошовими зобов`язаннями за Договором та штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня, відсотки) застосовується збільшена позовна давність тривалістю 5 (п`ять) років.

Таким чином, сторони відступили від загального правила, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю чи частково - зазначити правові аргументи, на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Позивачем початок прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідача розпочато з 28.05.2021, з урахуванням п. 5.3. Договору №1936 поставки, нарахована пеня за період з 28.05.2021 до 08.04.2024, що складає 1047 днів прострочки, розмір пені складає 153 822,09 грн.

Суд перевірив розрахунок пені на загальну суму 153822,09грн, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, за наслідками якої встановив обґрунтованість позовної вимоги про стягнення пені.

3. Щодо позовних вимог про стягнення 154661,98грн 35% річних та 55458,00грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що у п. 7.2. Договору №1936 поставки сторони визначено умову про стягнення 35% річних від простроченої суми заборгованості.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 вказала на те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Необхідність врахування саме позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, підтвердив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.

Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).

Позивач нарахував інфляційні втрати за період з червня 2021 до лютого 2024 включно на суму 55 458,00грн, а також 35% річних за період з 28.05.2021 до 08.04.2024 включно на суму 154 661, 98 грн.

Суд перевірив розрахунки 35% річних на суму 154661,98грн та суми інфляційних втрат на суму 55458,00грн, дійшов висновку, що останні є арифметично правильними, за наслідками яких встановлено їх обґрунтованість.

4. Суд також зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд констатує, що Позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права.

5. Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи.

Судом за наслідками вирішення спору надано оцінку доказів у справі з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 769, 88 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Елітбуд-1" (вул. Ольжича, буд. 31/10, кв. 3, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 33555092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" (вул. Михайлівська, буд. 25, каб. 21, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 31431743):

- 154 050,00грн основного боргу;

- 153 822, 09грн пені;

- 55 458, 00грн інфляційних втрат;

- 154 661, 98грн 35% річних;

- 7 769, 88грн судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.07.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2-3 сторонам (через Ел. каб)