Рішення

від 01.07.2024 по справі 906/630/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/630/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко Я.В., довіреність №03/01/24 від 03.01.2024 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОСТРОЙ"

про стягнення 86628,39 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОСТРОЙ" про стягнення 86628,39 грн попередньої оплати за недопоставлений товар згідно з договором поставки №07/142-П від 22.07.2020.

Ухвалою суду від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.07.2024.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, будь-яких заяв із зазначенням поважних причин неявки останнього, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не подав, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду від 10.06.2024 за його місцезнаходженням та на адресу електронної пошти, зазначені у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.45). Будь-які інші адреси відповідача суду невідомі, заяв про зміну його місцезнаходження не надходило.

Суд бере до уваги, що ухвалу від 10.06.2024 в електронному вигляді доставлено до офіційної електронної скриньки відповідача 11.06.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.33), а копія ухвали, надіслана на юридичну адресу останнього, повернулася суду без вручення адресату з позначкою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» та проставленим відбитком календарного штемпеля 27.06.2024 (а.с.34-35).

Виходячи зі змісту ст.ст.120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечують адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення і, відповідно, ознайомлення із судовим рішенням.

Неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17).

Також суд враховує, що відповідач мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у справі №906/630/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", та з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".

Окрім того, відповідач як юридична особа із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» зобов`язаний був зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21. Попри те, як встановлено судом, станом на 01.07.2024 ТОВ "МОСТОСТРОЙ" не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

З огляду на викладене та приписи ч.6 ст.242 ГПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Оскільки явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджають розгляду справи, підстави для відкладення судового засідання та оголошення в ньому перерви відсутні, враховуючи положення ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2024 підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.

01.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, отримавши суму попередньої оплати, не передав позивачу товар у повному обсязі у встановлений строк, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором поставки №07/142-П від 22.07.2020 (а.с.1-4).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив, власного контррозрахунку заборгованості суду не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.07.2020 між ТОВ «ПРОМАТОМ» (далі - покупець, позивач) та ТОВ «МОСТОСТРОЙ» (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №07/142-П (далі - договір) (а.с.9-14), згідно з п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві продукцію (надалі - товар) згідно зі специфікаціями (надалі - специфікація/ї), які після їх укладення є невід`ємною частиною даного договору (додаток №1 до договору). Найменування, асортимент, обсяг (кількість), ціна, рік випуску, технічні та інші вимоги до товару визначаються у специфікації до цього договору. Покупець зобов`язується прийняти товар, що поставляється, і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Загальна сума договору складає 1595367,99 грн, крім того ПДВ 20% - 319073,60 грн, загальна сума з ПДВ - 1914441,59 грн (п.3.3 договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору, оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки між покупцем та постачальником за цим договором здійснюються у наступному порядку: покупець здійснює передоплату у розмірі 100% вартості замовленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку покупцем. У випадку одержання передоплати та неможливості виконати свої зобов`язання, постачальник повертає покупцю одержані грошові кошти не пізніше 3-х банківських днів з моменту виявлення такої обставини.

Строки і порядок поставки товару погоджено сторонами у розділі 5 договору.

Так, п.5.1 договору визначено, що поставка здійснюється одноразово або партіями на підставі заявки покупця (допускається передача заявки факсом або електронною поштою). Постачальник підтверджує одержану заявку та/або виставляє покупцю рахунок-фактуру на оплату, що буде вважатися підтвердженням заявки постачальником.

Строк поставки товару становить 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати постачальником. Постачальник має право дострокової поставки товару (п.5.2 договору).

Поставка здійснюється на умовах доставки товару покупцю згідно з базисом поставки DDP- місце поставки за адресою, яка зазначається у специфікації (п.5.3 договору).

Згідно з п.5.5 договору, датою поставки вважається дата фактичної доставки товару у місце призначення та передачі його уповноваженому представнику покупця разом з відвантажувальними документами, визначеними у п.5.6 договору.

Відповідно до п.5.8 договору, зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати та прийняття поставленого товару.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині здійснення розрахунків, сплати штрафних санкцій та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання (п.12.1 договору).

Додатком №1 до вказаного договору є специфікація №1 від 22.07.2020, згідно з якою відповідач зобов`язався поставити позивачу товар на загальну суму 1914441,59 грн, у т.ч. ПДВ 319073,60 грн, а саме: пісок природний на суму 848818,44 грн без ПДВ; плити бетонні тротуарні фігурні, «Старе місто» на суму 98565,23 грн без ПДВ; цегла червона КРПв-1/100/1650/15 на суму 49253,16 грн без ПДВ; цемент, марка 400 на суму 230967,36 грн без ПДВ; щебінь із природного каменю для буд.робіт, фр.10-20 мм, марка М1000 і більше на суму 71555,40 грн без ПДВ; щебінь із природного каменю для буд.робіт, фр.20-40 мм, марка М1000 і більше на суму 158618,40 грн без ПДВ; щебінь із природного каменю для буд.робіт, фр.40-70 мм, марка М1000 і більше на суму 137590,00 грн без ПДВ (а.с.15).

Договір та специфікацію підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками їх юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу 300404,88 грн в якості попередньої оплати за пісок природний згідно договору поставки №07/142-П від 22.07.2020, про що свідчить платіжна інструкція №844 від 23.07.2020 (а.с.16).

Відповідач у свою чергу поставив відповідачу товар (пісок природний) частково на загальну суму 213776,49 грн, що підтверджується видатковими накладними №2 від 15.10.2020 на суму 100600,70 грн та №3 від 08.12.2020 на суму 113175,79 грн (а.с.17-18).

Зі змісту вказаних накладних вбачається, що поставка товару здійснювалася на замовлення покупця №1 від 22.07.2020, що свідчить про підтвердження заявки постачальником відповідно до п.5.1 договору.

Відтак залишився оплачений, але не поставлений товар на суму 86628,39 грн. Як повідомлено у позовній заяві, позивач неодноразово вів усні переговори з відповідачем для вирішення питання про повернення суми попередньої оплати, але це лише призвело до затягування часу, згодом представники відповідача взагалі перестали виходити на зв`язок.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов`язання з поставки товару, позивач з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів змушений був звернутися з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Аналогічні положення містяться і в ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №07/142-П від 22.07.2020, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. Доказів розірвання вказаного договору чи визнання його недійсним у передбаченому чинним законодавством України порядку матеріали справи не містять, отже такий є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст.662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч.1 ст.664 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем (постачальником) свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Судом встановлено, що відповідач отримав передоплату за товар 23.07.2020 і за умовами договору зобов`язаний був здійснити поставку до 06.08.2020, однак докази доставки та передачі позивачу товару у повному обсязі у встановлений строк відсутні.

З матеріалів справи слідує, що товар було поставлено частково і тому залишився оплачений, але не поставлений товар на суму 86628,39 грн.

Відповідач жодних документально обґрунтованих заперечень на спростування викладених обставин та заявлених до нього вимог не надав; доказів передачі позивачу оплаченого товару або повернення одержаних коштів за недопоставлений товар станом на час розгляду справи суду також не надано.

Суд зазначає, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, ч.1 ст.530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 07.08.2020.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст.ст.76, 77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідач не надав суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, суму попередньої оплати, на яку не допоставлено товар, не повернув.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 86628,39 грн попередньої оплати є правомірними, обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

З огляду на положення ст.129 ГПК України та враховуючи висновок суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСТОСТРОЙ" (вул. Заводська, буд. 2, оф. 17, м. Житомир, Житомирська обл., 10025, код ЄДРПОУ 43399881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" (вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, корп. 1, офіс 304, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 24932636) 86628,39 грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.07.24

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу;

2 - позивачу (до ел.каб.);

3 - відповідачу (рек.) + на ел.пошту: 453671@ukr.net.