Рішення

від 05.07.2024 по справі 908/1061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/64/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2024 Справа № 908/1061/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ», (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18Б), представник позивача адвокат Хоменко Олександр Олексійович, (01001, м. Київ, вул. Практична, буд. 2, кв. 20)

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА», (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, офіс 64)

про стягнення 443 520,00 грн.

09.04.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 09.04.2024, (вх. № 1158/08-07/24 від 09.04.2024) Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ», м. Кам`янське Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА», м. Запоріжжя про стягнення 443 520,00 грн. неустойки (штрафу) за порушення строків поставки товару за договором поставки № 23/308 від 12.08.2021.

Пунктом третім прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 справу № 908/1061/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2024 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1061/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/64/24, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629 ЦК України, ст., ст. 193, 216, 220, 232 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 01.03.2023 між Приватним акціонерним товариством «КАМЕТ-СТАЛЬ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» (Постачальник) укладено договір поставки № 23/308, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався виготовити і передати, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до специфікації № 3/1 від 31.05.2023 до договору загальна вартість поставки товару складає 1 152 000,00 грн. з ПДВ; строк поставки визначено: протягом 90 календарних днів після здійснення Покупцем 50 % попередньої оплати. На виконання умов договору та специфікації № 3/1 від 31.05.2023 15.06.2023 платіжною інструкцією № 45000348911 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача здійснено попередню оплату за товар у розмірі 576 000,00 грн. Проте, в порушення умов договору ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» поставку товару у визначений специфікацією строк (до 13.09.2023 включно) не здійснило. Обумовлений договором товар відповідач поставив позивачу 27.11.2023, що підтверджується видатковою накладною № 102 від 27.11.2023, та 04.12.2023, що підтверджується видатковою накладною № 109 від 04.12.2023.У зв`язку з порушенням строків поставки товару, на підставі п. 7.3 договору позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого в строк товару за період з 14.09.2023 по 26.11.2023 на суму 210 240,00 грн. та за період з 14.09.2023 по 03.12.2023 на суму 233 280,00 грн. Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія з вимогою про сплату неустойки за порушення зобов`язання. Проте, відповідачем вказана вимога залишена без задоволення із посиланням на настання форс-мажорних обставин у зв`язку із збройною агресією РФ проти України та введенням на території України режиму воєнного стану. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 443 520,00 грн. неустойки (штрафу) за порушення строків поставки товару за договором поставки № 23/308 від 12.08.2021. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 652,80 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2024 у справі № 908/1061/24 відповідачу запропоновано у строк до 10.05.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив у строк до 07.06.2024, але не пізніше 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу встановлювався строк для надання відповіді на відзив, а саме у строк до 24.05.2024, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву.

10.05.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» надійшов Відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 09.05.2024, (вх. № 10101/08-08/24 від 10.05.2024). У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що між сторонами у справі укладено договір поставки № 23/308 від 01.03.2023, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався виготовити і передати, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором. Відповідач не заперечує, що на виконання умов договору ним поставлений позивачу товар з порушенням строків, обумовлених договором та специфікацією № 3/1 від 31.05.2023 до нього. Проте, як стверджує відповідач, порушення строків поставки сталося через настання форс-мажорних обставин. Так, виробничий комплекс ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» знаходиться за адресою: Запорізька область, смт. Комишуваха вул. Горького, 1/б. У зв`язку з оголошенням численних повітряних тривог співробітники ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» змушені були призупиняти виробничі процесі та переміщатись в безпечні місця, внаслідок чого виникли затримки виконання замовлень, у тому числі і замовлення за договором поставки № 23/308 від 01.03.2023. Укладаючи договір № 23/308 від 01.03.2023 з позивачем відповідач планував здійснювати виробництво замовленої позивачем продукції на виробничому майданчику, що знаходиться у м. Запоріжжі. Проте, через особливості виробничих процесів з виготовлення траверзи частину робіт відповідач змушений був виконувати саме на виробничому комплексі, що знаходиться у смт. Комишуваха Запорізької області. Проте, смт. Комишуваха опинилось на передовій лінії бойових дій і регулярно зазнавало ракетно-артилерійських обстрілів. Внаслідок активних бойових дій у цій місцевості є великі перебої з енергопостачанням. Електроенергії не було кілька днів поспіль, або була на кілька годин на добу. Варто зазначити, що підприємство відповідача відноситься до малих підприємств, відповідач забезпечує роботою близько 20 працівників. Перед відповідачем, який є одночасно і роботодавцем, стоїть завдання не тільки своєчасного та якісно виконати взяті зобов`язання, а й забезпечити безпечні умови роботи працівників, задіяних у виробництві продукції, оскільки таку роботу не можливо здійснювати дистанційно, а зупинення виробничого процесу під час повітряних тривог та ракетно-артилерійських обстрілів суттєво впливає на строки виготовлення продукції. Також відповідач звертає увагу суду і на ту обставину, що процес адаптації виробництва до воєнних умов є непередбачуваним. Відповідач також просить суд врахувати, що листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Отже, зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). При цьому, у відповіді на претензію позивача відповідач посилався на обставини непереборної сили, що зумовили затримку виконання договору та просив позивача не застосовувати до нього штрафні санкції. Таким чином, Таким чином, відповідач, з урахуванням вказаних вище обставин, просить суд звільнити його від відповідальності за порушення строку поставки товару за договором. Відповідачем, крім того, заявлено клопотання про зменшення заявленої позивачем до стягнення неустойки до розміру 10 % від заявленої до стягнення суми, що складає 44 352,00 грн. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч., ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та зазначає, що саме введення на території України режиму воєнного стану, постійні ракетні обстріли території смт. Комишуваха Запорізької області, де знаходиться виробничий комплекс ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА», стали причиною невчасного виконання зобов`язань за договором поставки № 23/308 від 01.03.2023. Заявлена позивачем до стягнення неустойка є надмірно великою для підприємства відповідача та є надмірним тягарем.

Позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подана суду Відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 10718/08-08/24 від 20.05.2024), в якій позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договору поставки № 23/308 від 01.03.2023 товар постави не вчасно, та в порушення умов договору належним чином про настання форс-мажорні обставини не повідомив. Лист ТПП, на який посилається відповідач, не є належним доказом підтвердження факту настання форс-мажорних обставин для відповідача. Крім того, специфікація № 3/1 від 31.05.2023 до договору поставки № 23/308 від 01.03.2023 укладена після початку збройної агресії РФ проти України, у зв`язку із чим ТПП видала лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про настання форс-мажорних обставин. Отже посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин не є об`єктивним, оскільки сам відповідач вже знав про наявність військових дій та, враховуючи дані ризики, відповідач уклав договір поставки № 23/308 від 01.03.2023 та специфікацію до нього. Таким чином, зобов`язання за договором, який був укладений вже під час збройної агресії, не виконані вчасно, що є порушенням умов договору. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити. Також позивач вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки невмотивоване, жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та винятковості даного випадку відповідачем суду не надано., а тому позивач вважає, що суд має відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

10.06.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли Додаткові пояснення у справі (вх. № 12007/08-08/24 від 10.06.2024), в яких відповідач наводить обставини щодо особливостей технологічного процесу з виготовлення траверси зварної 036-23589-1СБ, що є предметом договору поставки № 23/308 від 01.03.2023. ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» має в наявності відповідне спеціальне обладнання, що забезпечує дотримання необхідних параметрів виготовлення виробу, а саме горизонтально-розточний верстат 2а622(2а637) спеціальний. Горизонтально-розточний верстат вмонтований у виробничому приміщенні підприємства в смт. Комишуваха по вул. Горького 1б. 12.06.2023 виробниче приміщення ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» зазнало руйнувань через ворожі ракетно-артилерійські обстріли, у зв`язку з чим частина виробничого обладнання була пошкоджена та потребувала заміни та відновлення, зокрема, пошкоджено кран мостовий, лінію живлення та повністю виведено з ладу шафу електричну. Для відновлення функціонування вказаного вище устаткування ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» залучено до ремонтних робіт підрядника - ТОВ «ЗПТО «Кран-Технологія». Загальна сума ремонтних робіт разом із заміною необхідного обладнання для відновлення лінії живлення склала 431 700,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-000011 від 21.06.2023 на суму 191520 грн. та актом виконаних робіт № ОУ-0000015 від 28.06.2023 на суму 240180 грн. Таким чином, для відновлення виробничого устаткування, необхідного для виготовлення замовленої ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» траверси ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» понесло незаплановані витрати для здійснення виробничих процесів по виготовленню вказаного виробу на горизонтально-розточному верстаті. Проте, незважаючи на вказані витрати, ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» було виготовлено замовлення для ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» належної якості, яке ним прийнято без зауважень. Відповідач вважає, що фактично затримкою в постачання продукції він не спричинив жодних негативних наслідків для позивача. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд прийняти до уваги наведені пояснення при вирішенні спору по суті та зменшити заявлену позивачем до стягнення неустойку до розміру 10 % від заявленої до стягнення суми, що складає 44 352,00 грн.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 24.05.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, перебування судді Зінченко Н.Г. у період з 10.06.2024 по 24.06.2024 включно у відпусті, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, суд першої інстанції позбавлений можливості розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення 05.07.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

01.03.2023 Приватним акціонерним товариством «КАМЕТ-СТАЛЬ», (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» (Постачальник, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 23/308 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується виготовити і передати, а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених Договором. (п. 1.1 Договору)

За змістом п. 11.4 Договору цей Договір набуває чинності з дати підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог).

Договір діє до 01.03.2025, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, в тому числі гарантійних, за цим Договором. (п. 11.5 Договору)

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кількість, номенклатура товару вказуються в специфікаціях (додатках) до цього Договору, що є невід`ємною частиною Договору.

Розділом 3 Договору сторони визначили наступні умови і строки поставки:

3.1. Поставка Товару здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях.

3.2. Постачальник зобов`язується поставити Товар на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «lнкотермс» в редакції 2020 року.

3.3. Строки поставки Товару вказується в специфікаціях.

3.4. Постачальник мас право здійснити поставку Товару в інші терміни виключно на підставі попередньої письмової згоди Покупця.

3.6. Право власності на Товар та ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить вiд Постачальника до Покупця з дати поставки Товару.

Згідно з п. 4.1 Договору поставка Товару здійснюється за цинами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначених в специфікаціях i включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника пов`язані з постачанням Товару.

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість Товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до неї специфікацій (п. 4.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата Покупцем Товару здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому договорі.

За умовами п. 5.2 Договору оплата за поставлений товар проводиться в термін, зазначений в специфікації, який обчисляється з дати поставки та надання документів, передбачених в п. 6.3 Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони перебачили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 7.3 Договору у випадку порушення термінів або обсягів поставок Товару більш ніж на 5 (п`ять) календарних днiв, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 0,5 % вiд вартості не поставленого в строк Товару за кожен календарний день прострочення строків поставки Товару, при цьому неустойка нараховується постачальник починаючи з першого календарного дня порушення термінів або обсягів поставок Товару.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки № 23/308 від 01.03.2023 між сторонами 31.05.2023 укладено Специфікацію № 3/1 на поставку Товару Траверза зварна ч.036-23589-1Сб (ОЗМ 28.91.127000.17599), у кількості 2 штук загальною вартістю 1 152 000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 3/1 від 31.05.2023 Товар поставляється на умовах поставки СPТ склад Покупця у м. Камя`нське відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року.

Згідно з п. 3 Специфікації № 3/1 від 31.05.2023 строк поставки протягом 90 календарних днів після здійснення Покупцем 50 % попередньої оплати. Датою поставки вважається дата поставки на склад Покупця у м. Камя`нське.

Умовами п. 4 Специфікації № 3/1 від 31.05.2023 передбачено наступний порядок здійснення оплати: 1-й етап 50 % попередня оплата на підставі виставленого рахунку, 2-й етап 50 % по факту поставки протягом 10 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору та специфікації № 3/1 від 31.05.2023 на підставі рахунку № 40 від 31.05.2023 платіжною інструкцією № 4500034911 від 15.06.2023 позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ відповідача попередню оплату за товар в розмірі 576 000,00 грн. з ПДВ.

Враховуючи п. 3 Специфікації № 3/1 від 31.05.2023 строк поставки товару 13.09.2023 включно.

В порушення умов Договору відповідач поставку товару у визначений строк не здійснив.

Обумовлений Договором товар відповідач поставив позивачу 27.11.2023, що підтверджується видатковою накладною № 102 від 27.11.2023 (Траверза зварна ч.036-23589-1Сб у кількості 1 шт.), та 04.12.2023, що підтверджується видатковою накладною № 109 від 04.12.2023 (Траверза зварна ч.036-23589-1Сб у кількості 1 шт.).

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств. Товар прийнятий Покупцем без жодних зауважень і заперечень.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару 14.12.2023 позивачем на адресу відповідача направлено Претензію № 35 з вимогою сплатити неустойку за порушення строків поставки згідно п. 7.3 Договору в розмірі 443 520,00 грн.

У відповідь на вказану претензію, листом вих. № 051 від 29.01.2024 відповідач зазначив про порушення строків поставки товару внаслідок форс-мажорних обставин. зокрема, вказавши, що виробничий комплекс ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» знаходиться за адресою: Запорізька область, смт. Комишуваха вул. Горького, 1/б. У зв`язку з оголошенням численних повітряних тривог співробітники ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» змушені були призупиняти виробничі процесі та переміщатись в безпечні місця, внаслідок чого виникли затримки виконання замовлень, у тому числі і замовлення за Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023. Через особливості виробничих процесів з виготовлення траверзи частину робіт відповідач змушений виконувати саме на виробничому комплексі, що знаходиться у смт. Комишуваха Запорізької області. Проте, смт. Комишуваха опинилось на передовій лінії бойових дій і регулярно зазнавало ракетно-артилерійських обстрілів. Внаслідок активних бойових дій у цій місцевості є великі перебої з енергопостачанням. У зв`язку із викладеним, відповідач просив позивача не застосовувати штрафні санкції.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» неустойки в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого в строк товару на підставі п. 7.3 Договору поставки № 23/208 від 01.03.2023 в розмірі 443 520,00 грн.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як встановлено судом, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та не заперечується сторонами, платіжною інструкцією № 4500034911 від 15.06.2023 позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату у розмірі 50 % вартості товару на суму 576 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи умови Договору та п. 3 Специфікації № 3/1 від 31.05.2023 строк поставки товару 13.09.2023 включно.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» не виконало умови Договору в частині поставку товару у визначений строк.

Фактичні обставини справи свідчать, що обумовлений Договором товар відповідач постави позивачу 27.11.2023 та 04.12.2023.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано неустойку підставі п. 7.3 Договору в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого в строк товару за період з 14.09.2023 по 26.11.2023 включно на суму 210 240,00 грн. та період з 14.09.2023 по 03.12.2023 включно на суму 233 280,00 грн.

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За таких обставин, позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування визначених Договором (п. 7.3 Договору) штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого в строк товару за порушення строків виконання зобов`язань (поставки товару) понад 5 календарних днів.

Наявний в матеріалах справи розрахунок неустойки, зроблений позивачем, перевірений судом та визнається судом таким, що виконаний правильно.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на відсутність правових підстав для застосування відповідальності у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, які судом відхиляються з огляду на наступне.

У відповідності до п. 8.2 Договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу Сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повiдомленнi про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 (двадцятого) календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Згідно з п. 8.3 Договору у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 (шістдесят) календарних днiв, Сторони можуть виступити з ініціативою про розірвання договору.

Відповідно до п. 8.4 Договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання Сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Статтею 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки є сталими у судовій практиці та викладались Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Відтак, відповідачем не виконано умови Договору, а саме не повідомлено позивача у визначених Договором порядку та термін про настання форс-мажорних обставин.

Доказів на спростування зазначеного відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов`язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Підсумовуючи викладене, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Крім того, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторони договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Суд зауважує, що Договір поставки № 23/308 від 01.03.2023 був укладений між сторонами під час дії воєнного стану в Україні, тобто дана обставина та можливість впливу воєнного стану на одну з сторін Договору, не була непередбачуваною для сторін.

Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені Договором строки поставки товару, тобто усвідомлював всі ризики своєї господарської діяльності в умовах воєнного стану в державі.

Враховуючи висновки суду та наведені приписи законодавства, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано неустойку за порушення строків виконання зобов`язання, відповідачем не доведено настання форс-мажорних обставин для звільнення від відповідальності за Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 10 % від заявленої до стягнення суми, що складає 44 352,00 грн. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч., ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та зазначає, що саме введення на території України режиму воєнного стану, постійні ракетні обстріли території смт. Комишуваха Запорізької області, де знаходиться виробничий комплекс ТОВ «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА», стали причиною невчасного виконання зобов`язань за Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023.

Позивач проти зменшення неустойки заперечив.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України слідує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду. (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. (Постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені та штрафу як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідачем було допущено прострочення строків виконання зобов`язання із поставки товару, обумовленого Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023 на 73 дні (з 14.09.2023 по 26.11.2023 включно) і на 81 день (з 14.09.2023 по 03.12.2023 включно).

При цьому судом враховується, що фактично товар, який був предметом Договору поставки № 23/308 від 01.03.2023, відповідачем позивачу поставлений (хоча і з порушенням терміну), а позивачем прийняти без заперечень і зауважень.

Крім того, розмір нарахованої неустойки становить майже половину вартості товару, що поставлений за Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023.

Суд вважає, що зазначене у своїй сукупності є винятковими обставинами та підставою для застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України і, як наслідок, зменшення неустойки.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне виконання відповідачем зобов`язання за Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023 та періоду прострочення, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем поставки товару за Договором, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд вважає за можливе зменшити розмір присудженої до стягнення з відповідача неустойки за порушення строків виконання зобов`язань за Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023 на 50 %, а саме до 221 760,00 грн.

Зменшення неустойки за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача, понесені внаслідок несвоєчасної поставки замовленого товару, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача та не матиме негативних наслідків для позивача.

Враховуючи викладене, підлягає стягненню з відповідача 221 760,00 грн. неустойки за порушення строків поставки товару за Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023.

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задовольняється судом частково.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, враховані судом при прийнятті рішення у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 221 760,00 грн. неустойки за порушення строків поставки товару за Договором поставки № 23/308 від 01.03.2023. В іншій частині позовних вимог в позові відмовляється.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, зменшення судом штрафних санкцій не впливає на розподіл судових витрат.

Тому, витрати зі сплати судового збору в сумі 6 652,80 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ», м. Кам`янське Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА», м. Запоріжжя про стягнення 443 520,00 грн. неустойки за порушення строків поставки товару за договором поставки № 23/308 від 12.08.2021 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА», (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, офіс 64, ідентифікаційний код юридичної особи 43480343) на користь Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ», (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18Б, ідентифікаційний код юридичної особи 05393085) 221 760 (двісті двадцять одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. неустойки за порушення строків поставки товару та 6 652 (шість тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн. 80 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 05» липня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.