Рішення

від 02.07.2024 по справі 910/5401/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2024Справа № 910/5401/24

Господарський суд у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши матеріали справи

За позовом Фермерського господарства "ЛЯЩІВСЬКА НИВА" (вул. Анатолія Дімарова, буд.7 А, с. Лящівка, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19960, код ЄДРПОУ 36782379)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" (вул. Сєченова, буд.3, офіс, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 45088588)

про стягнення 46 616,06 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "ЛЯЩІВСЬКА НИВА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" (далі - відповідач) про стягнення 46 616,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заявлена у накладній від 14.06.2023 №О-1406-001 кількість товару не відповідає фактично поставленій кількості товару. В зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути 44 700,00 грн вартість недопоставленого товару, 756,26 грн інфляційних втрат, 1 159,80 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.05.2024 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03127, м. Київ, вул. Сєченова, буд. 3, офіс.

Вказана ухвала була вручена відповідачу, за трек-номером №0600264793170 - 20.05.2024.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, з 29 травня 2023 року між Фермерським господарством «ЛЯЩІВСЬКА НИВА» (далі - ФГ «ЛЯЩІВСЬКА НИВА», Позивач або Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» (далі - ТОВ «Онур стіл Інтернешнл», Відповідач або Постачальник) в телефонному режимі та шляхом електронного листування велися перемовини про постачання товару (арматури).

В результаті на електронну пошту Позивача 30 травня 2023 року Відповідач надіслав рахунок на оплату №0-1120 від 30 травня 2023 року, в якому до оплати та до поставки було вказано товар «Арматура 8 НДЛ» вагою 6 тон загальною вартістю 178 799,98 грн. (з доставкою Постачальником).

31 травня 2023 року згідно платіжної інструкції №565 Позивачем за реквізитами ТОВ «Онур стіл Інтернешнл», що були вказані в рахунку, з посиланням на номер договору, який усно було озвучено представником Відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 178 799,98 грн.

Позивач зазначає, 15 червня 2023 року під час огляду товару візуально було виявлено, що обсяг привезеного товару не відповідає тій кількості, яка зазначена у видатковій накладній від 14.06.2023 року, що супроводжувала товар та була надана водієм транспортного засобу, який виконував доставку.

Представником Покупця було надіслано телефонограму та повідомлено менеджера Постачальника Ланового Олексія , який супроводжував поставку товару від Постачальника, та запрошено на 15 травня 2023 року для спільного приймання товару на ваговій за участю представників Постачальника і Покупця.

З метою документальної фіксації кількості/ваги фактично поставленого товару на спеціалізованій ваговій за участю представників СТОВ «Кліщинське» Козулі І.М. та Акімова Р.А. було здійснено зважування та виявлено, що заявлена у видатковій накладній від 14.06.2023 року №0-1406-001 кількість товару не відповідає фактично поставленій кількості товару, а саме, було встановлено недопоставку товару кількістю 1520 кг. на суму 44 700 грн., що було з зафіксовано в Акті про невідповідність кількості поставленого товару від 15.06.2023 року.

Незважаючи на повідомлення представник Постачальника на запрошення Покупця згідно телефонограми від 15 червня 2023 року свого уповноваженого представника не направив. Однак, під час зважування був присутній водій Постачальника ОСОБА_2 який здійснював доставку товару та який своїм підписом в Журналі зважування на засвідчив фактично доставлену кількість/вагу товару - 4480 кг.

На дату приймання товару, що відбулося 15 червня 2023 року за участю представників ФГ «ЛЯЩІВСЬКА НИВА», СТОВ «Кліщинське» та водія ОСОБА_2, що здійснював доставку товару, невідповідність поставленого ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» товару за кількістю виглядає наступним чином - у видатковій накладній від 14.06.2023 року №0-1406-001 було заявлено товар вагою 6000 кг, а фактично містилося лише 4 480 кг., тобто, різниця становила 1520 кг.

Зазначені обставини, були зафіксовані в Акті про невідповідність кількості поставленого товару від 15.03.2023 року. Вага недоспоставленого товару становила 1520 кг. Загальна вартість недопоставленого товару складала 44 700 грн.

В акті про невідповідність кількості поставленого товару від 15.06.2023 року була зазначено інформація про перевізника та транспортний засіб, в якому відбувалася доставка товару: марка/модель ТАТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2.

Партія Товару поставлена згідно наступних супровідних документів: видаткової накладної від 14.06.2023 року №0-1406-001.

Як вказує позивач, на електронну пошту Позивача в день фактичного зважування товару Відповідач свого представника не направив, але погодився з недопоставкою товару і 15 червня 2023 року надіслав нову видаткову накладну №05006-001 від 14.06.2023 з зазначенням кількості товару 4,500 тон на загальну суму 134 099, 98 грн.

Позивач звертався до Відповідача з листами з проханнями перерахувати кошти, а саме, лист від 05.07.2023 року №05/07, лист від 16.08.2023 року №16/08, лист від 25.10.2023 року №25/10 та лист від 11.12.2023 року №200.

У відповідь на вказані листи Відповідач повідомив листом №14-12в від 14.12.2023 року, що ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» не вбачає підстав для задоволення вимог.

Також Позивач звернувся до Відповідача з Претензію від 27.12.2023 року №12/12/2023-ф.

При цьому, оскільки листи та вимога позивача залишені відповідачем без відповіді та належного виконання, неповернення відповідачем суми попередньої оплати, і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя ст. 180 ГК України).

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина друга ст. 184 ГК України).

Положеннями ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина друга ст. 205 ЦК України).

Відповідно до частини третьої ст. 205 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина друга ст. 207 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (п. 1 частини першої ст. 208 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, на підставі рахунку на оплату № О-1120 від 30.05.2023 позивачем було здійснено оплату на суму 178 799,98 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 565 від 31.05.2023.

В силу вимог ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом частини другої ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки Відповідачем було порушено та не виконано поставку товару кількістю 1520 кг, тому з урахуванням вимог ст.693 ЦК України, покупець має право на повернення попередньої оплати за не допоставлений товар.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Приймаючи до уваги викладене, відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, а також повернення попередньої оплати позивачу, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягають задоволенню у розмірі 44 700,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 1 159,80 грн 3% річних та 756,26 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» (03127, м. Київ, вул. Сєченова, буд. 3, офіс Офіс, ідентифікаційний код 45088588) на користь Фермерського господарства "ЛЯЩІВСЬКА НИВА" (вул. Анатолія Дімарова, буд.7 А, с. Лящівка, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19960, код ЄДРПОУ 36782379) 44 700 (сорок чотири тисячі сімсот) грн 00 коп. попередньої оплати, 756 (сімсот п`ятдесят шість) грн 26 коп інфляційних втрат, 1 159 (одну тисячу сто п`ятдесят дев`ять) грн 80 коп 3% річних, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.07.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА