Рішення

від 26.06.2024 по справі 910/18762/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2024Справа № 910/18762/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк"

треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПЛЮС",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК"

про стягнення 741 666,07 грн.,

За участі представників учасників справи:

від позивача: Борисова Д.Д. за ордером від 04.12.2023 року серії СА № 1083773;

Школа Є.М. за ордером від 12.02.2024 року серії АІ № 1547026;

від відповідача: Коваль А.К. за ордером від 29.05.2024 року серії АІ № 1622647;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 741 666,07 грн., з яких: 582 246,88 грн. - основний борг за договором поставки від 02.05.2019 року № НА/43/02-0519, 129 413,54 грн. - інфляційні втрати, 30 005,65 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 13.12.2023 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/18762/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк до 27.12.2023 року для подання заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

28.12.2023 року на електронну адресу, а також 02.01.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" від 27.12.2023 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" 12.02.2022 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" товар знаходився на зберіганні на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс" за адресою: 08114, Київська область, село Стоянка, 21. Разом із тим, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та ведення активних бойових дій на території Бучанського району Київської області, 03.03.2022 року склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс" разом із розміщеним у ньому майном (зокрема, набутим відповідачем на підставі договору від 02.05.2019 року № НА/43/02-0519) було знищено. З огляду на викладене, відповідач вказав, що вищенаведені обставини підтверджують завдання йому збитків російською федерацією та є форс-мажорними обставинами в контексті виконання зобов`язань перед позивачем, а також нарахування штрафних санкцій на суму основного боргу.

28.12.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" від 27.12.2023 року проти розгляду справи № 910/18762/23 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 18.01.2024 року господарський суд міста Києва вирішив перейти до розгляду справи № 910/18762/23 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 13.02.2024 року.

У підготовчому засіданні 13.02.2024 року суд постановив протокольну ухвалу, якою продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/18762/23 на 30 днів, встановив позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 16.02.2024 року, встановив відповідачу строк на подання заперечень до 08.03.2024 року, а також відклав підготовче засідання на 20.03.2024 року.

14.02.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" на відзив на позовну заяву, в якій останнє вказало, що зазначені відповідачем обставини непереборної сили не впливають на можливість та необхідність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтєк" своїх платіжних зобов`язань за договором поставки від 02.05.2019 року № НА/43/02-0519, які фактично виконуються шляхом надання обслуговуючому банку відповідача платіжної інструкції на списання грошової суми з банківського рахунку на користь позивача. Позивач наголосив, що форс-мажорні обставини не впливають на платіжні зобов`язання відповідача, який отримав поставлений за видатковою накладною від 12.02.2022 року № 7089595622 товар та частково оплатив його вартість, визнавши таким чином факт поставки та прийняття цього товару, а також виникнення у покупця зобов`язання щодо його повної оплати.

11.03.2024 року на електронну адресу, а також 12.03.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" від 08.03.2024 року (направлені на адресу суду засобами поштового зв`язку 08.03.2024 року), в яких відповідач навів додаткові мотиви на спростування обґрунтованості вимог позивача.

Ухвалою від 20.03.2024 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 24.04.2024 року.

28.03.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" від 28.03.2024 року, в яких останнє просило суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПЛЮС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК".

02.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача проти задоволення поданих відповідачем клопотань про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПЛЮС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 24.04.2024 року господарського суду міста Києва залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПЛЮС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК", а також закрив підготовче провадження у справі № 910/18762/23 і призначив її до судового розгляду по суті на 29.05.2024 року.

26.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третіх осіб копії позовної заяви та доданих до неї документів.

До початку призначеного судового засідання 29.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача, в якій останній зазначив про намір подати докази на підтвердження розміру понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні 29.05.2024 року оголошувалася перерва до 26.06.2024 року.

У судовому засіданні 26.06.2024 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 27.12.2023 року та запереченнях від 08.03.2024 року. Крім того, останній просив суд, в разі задоволення позову, зменшити нараховані позивачем та заявлені до стягнення суми штрафних санкцій.

Треті особи по дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 29.05.2024 року не забезпечили, будь-яких письмових пояснень, заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

У судовому засіданні 26.06.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтєк" (покупець) було укладено договір № НА/43/02-0519 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити товар відповідачу, а останній, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених Договором.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 4.1.1 Договору постачальник зобов`язаний поставити товар відповідно до умов цього Договору (яким, у розумінні пункту 1.1 наведеного правочину, є цей Договір, включаючи всі Зміни та доповнення, а також додатки до нього, які встановлюють повне розуміння сторонами умов цього Договору та його предмету).

Пунктом 5.1 наведеної угоди передбачено, що поставка товару постачальником покупцю здійснюється відповідно до замовлень покупця, акцептованих постачальником. Підписання сторонами видаткових накладних, як передбачено цим Договором, є підтвердженням поставки товару по ціні, в асортименті, кількості та якості, погоджених сторонами. Видаткові накладні становитимуть невід`ємну частину цього Договору та розглядаються як специфікації до цього Договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору товар поставляється на умовах DDP, місце поставки, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010. Місце поставки: сторони погодили можливість поставки товару за адресою, не визначеною Договором, на підставі замовлення покупця. Адреса поставки кожної окремої партії товарів визначатиметься товарно-транспортною накладною.

Умовами пунктів 5.3-5.6 Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання не розвантаженого товару на транспортному засобі в розпорядження покупця в місці поставки.

Товар відвантажується представнику покупця на підставі доручення на отримання товару.

Постачальник несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту здійснення його поставки в місці поставки.

Покупець зобов`язаний прийняти поставку та одержати не розвантажений з транспортного засобу товар в місці поставки.

Відповідно до пункту 5.8 Договору дата поставки визначається як дата підписання відповідної видаткової накладної представником покупця в місці поставки.

Пунктом 5.9.2 Договору передбачено, що виключним, належним та достовірним доказом виконання постачальником зобов`язань щодо здійснення поставки кожної відповідної партії товару є видаткова накладна та товарно-транспортна накладна (чи документ, що її замінює) із відміткою (підписом) представника покупця про приймання відповідної партії товару.

Всі ризики втрати або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент прийняття товару покупцем у місці поставки. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в дату поставки товару покупцю в місці поставки (пункти 5.12, 5.13 Договору).

За умовами пункту 6.1.1 означеного правочину вартість товару кожної окремої партії товару визначається рахунком-фактурою на оплату товару, що надається постачальником.

Згідно з пунктом 6.6 Договору порядок оплати вартості товарів визначається постачальником в кожному відповідному рахунку на оплату (що надається в електронній формі) одним із способів як визначено нижче:

1. як передоплату в розмірі 100 % вартості товарів безготівковим банківським переказом на рахунок постачальника;

2. як пост оплату протягом 35 (тридцяти п`яти) календарних днів від дати поставки, безготівковим банківським переказом на рахунок постачальника.

Пунктом 15.1 Договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання в дату, вказану на початку Договору, і діє до 31.12.2020 року. Цей Договір продовжуватиметься на кожний наступний період тривалістю в 1 (один) календарний рік, якщо не буде припинений достроково будь-якою стороною або замінено новим договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтєк" рахунок-фактуру від 10.02.2022 року № 1025013901 на оплату партії товару загальною вартістю 1 062 141,01 грн., в якому було передбачено, зокрема, ціну, асортимент та кількість товару, а також порядок та конкретний строк його оплати - 17.03.2022 року.

Разом із тим, судом встановлено, що 01.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтєк" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс" (виконавець) було укладено договір про надання складських логістичних послуг № LP-ALT 01/08/20 (далі - Договір зберігання), за умовами якого, з урахуванням додатку № 4 до цього правочину, виконавець зобов`язався надати замовнику складські логістичні послуги (самостійно або із залученням третіх осіб) за умови наявності належним чином оформленої Заявки, з дотриманням Графіку, а замовник зобов`язався оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених договором. Місце надання послуг: 08114, Київська область, село Стоянка, Житомирське шосе, 21 кілометр, секція Д складу № 2 літери Н.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач відповідно до наявної у матеріалах справи копії підписаної уповноваженими представниками постачальника та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс" (виконавця за Договором зберігання) без будь-яких заперечень чи зауважень видаткової накладної від 12.02.2022 року № 7089595622 поставив на користь відповідача погоджений між сторонами Договору товар загальною вартістю 1 062 141,01 грн., зазначений в рахунку від 10.02.2022 року № 1025013901.

Факт поставки позивачем у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" означеного товару за адресою: 08114, Київська область, село Стоянка, Житомирське шосе, 21 кілометр, додатково підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 12.02.2022 року № GOL00033758 з підписами та відбитками печаток вантажовідправника та відповідальної особи вантажоодержувача, а також не заперечувався та був визнаний обома сторонами під час розгляду справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов укладеного між сторонами правочину.

Проте, в порушення вищевказаних положень Договору відповідач отриманий товар оплатив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 479 894,13 грн. та заборгувавши таким чином останньому 582 246,88 грн.

Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтєк" посилалося на те, що поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" 12.02.2022 року на користь відповідача товар знаходився на зберіганні на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс" за адресою: 08114, Київська область, село Стоянка, 21. Разом із тим, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та ведення активних бойових дій на території Бучанського району Київської області, 03.03.2022 року склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс" разом із розміщеним у ньому майном (зокрема, набутим відповідачем на підставі Договору) було знищено, на підтвердження чого відповідач надав суду відповідні докази. З огляду на викладене, відповідач вказав, що вищенаведені обставини підтверджують завдання йому збитків російською федерацією та, з урахуванням, зокрема, листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, є форс-мажорними обставинами в контексті виконання зобов`язань перед позивачем, а також нарахування штрафних санкцій на суму основного боргу.

Проте, наведені посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не свідчать про наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

Так, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

З огляду на викладене, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (вчасну оплату товару за Договором), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Слід зазначити, що настання форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (зокрема, від сплати неустойки тощо), а не від обов`язку виконати саме основне зобов`язання перед позивачем. Не є підставами для несплати наявного у відповідача та підтвердженого матеріалами справи боргу перед постачальником й завдання Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтєк" збитків внаслідок збройної агресії та знищення його майна.

Крім того, за умовами пункту 11.1 Договору при настанні обставин непереборної сили, в силу яких настає неможливість повного або часткового виконання однією зі сторін своїх зобов`язань за Договором, таких, зокрема, як стихійне лихо, пожежа, воєнні дії, терористичні акти, громадські безпорядки, страйки, заборони (ембарго) чи обмеження, введені урядовими організаціями, та інші незалежні від сторін надзвичайні і невідворотні обставини, строк виконання відповідних зобов`язань продовжується пропорційно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини та їх наслідки, зважаючи на право припинення договору.

Відповідно до пункту 11.2 цього правочину сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим Договором в силу обставин непереборної сили, письмово повідомляє іншу сторону про настання таких обставин протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати їх настання. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання таких обставин позбавляє відповідну сторону права посилатись на такі обставини в майбутньому.

Згідно з пунктом 11.3 Договору настання обставин непереборної сили та їх тривалість повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України або іншим незалежним уповноваженим органом.

Проте відповідачем до матеріалів справи не було долучено відповідного документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим незалежним уповноваженим органом, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин та неможливість належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтєк" його грошових зобов`язань за Договором. Відповідач не долучив такого документа й до адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" листа-повідомлення від 25.07.2022 року № 2507/22 щодо неможливості виконання зобов`язань за Договором (в якому, зокрема, визнав свої зобов`язання за Договором та не відмовлявся від їх виконання у майбутньому).

Слід також зазначити, що вищенаведений лист від 25.07.2022 року № 2507/22 був складений відповідачем та направлений постачальнику лише у липні 2022 року, тобто поза межами передбаченого Договором п`ятнадцятиденного строку з дати настання зазначених відповідачем обставин непереборної сили, що в силу положень пункту 11.2 Договору взагалі позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтєк" права посилатись на відповідні обставини.

Отже, заперечення відповідача проти позову не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 582 246,88 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому 12.02.2022 року за Договором товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" 30 005,65 грн. 3 % річних, нарахованих на прострочену суму основного боргу в розмірі 582 246,88 грн. у період з 18.03.2022 року по 04.12.2023 року, а також 129 413,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом квітня 2022 року - жовтня 2023 року на означену суму заборгованості покупця.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З огляду на викладене, посилання відповідача на приписи статті 617 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та твердження про відсутність його вини у порушенні спірного зобов`язання як на підставу для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" від сплати нарахованих позивачем сум компенсаційних виплат не беруться судом до уваги з огляду на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді трьох процентів річних та інфляційних втрат виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 30 005,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 129 413,54 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача означених компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

Щодо посилань представника відповідача у судовому засіданні 26.06.2024 року на наявність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте сплата інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, тоді як відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення компенсаційних виплат.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження наявності правових підстав для звільнення його від обов`язку здійснення оплати поставленого йому товару за Договором та нарахованих компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У заяві від 29.05.2024 року позивач зазначив про намір подати докази на підтвердження розміру понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтєк" (01033, Україна, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 26/26; код ЄДРПОУ 36216684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" (01032, Україна, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок, 57; код ЄДРПОУ 36048094) 582 246 (п`ятсот вісімдесят дві тисячі двісті сорок шість) грн. 88 коп. основного боргу, 129 413 (сто двадцять дев`ять тисяч чотириста тринадцять) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 30 005 (тридцять тисяч п`ять) грн. 65 коп. 3 % річних, а також 11 124 (одинадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" на професійну правничу допомогу на 17.07.2024 року о 14:20 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 8.

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2024 року.

Суддя В.С. Ломака