Рішення

від 25.06.2024 по справі 910/18143/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2024Справа № 910/18143/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса" (Львівська обл., Кам`янка-Бузький р-н, смт Запитів)

до: 1. Державної казначейської служби України (м. Київ)

2. Одеської митниці (м. Одеса)

про стягнення 13 939 680,70 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

Від позивача: Грищенко С.М.

Від відповідача-1: Березовська М.О.

Від відповідача-1: Болтушенко А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трікса" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України та Одеської митниці про стягнення 13 446 864,58 грн шкоди, заподіяної неправомірними діями Одеської митниці, у тому числі: 3 511 084,81 грн - додаткові витрати на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів ДП "Контейнерний термінал Одеса" Компанії Ейч Ейч Ей Інтернешнл Гмбх", 9 285 783,33 грн - понесені витрати за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику - Mediterranean shipping company S.A., Geneva. Switzerland, інтереси якої в Україні представляє ТОВ "МШК Україна", 213 844,00 грн. - понесені додаткові витрати за знаходження вантажних автомобілів, з контейнерами з товаром Позивача, на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" (зона відібрання зразків для досліджень товару при його розмитненні в зоні митного контролю митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДМС України), 368 152,44 грн - понесені витрати на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, що безпідставно утримувався Одеською митницею ДМС України на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал", 68 000,00 грн - понесені додаткові витрати на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

07.12.2023 позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Оскільки позивач у встановлений судом строк усунув недоліки позовної заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 відкрито провадження у справі №910/18143/23, підготовче засідання призначено на 18.01.2024.

04.01.2024 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з тих підстав, що Казначейство, яке залучено до справи як відповідач, згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Державу Україна у справі №910/18143/23 повинна представляти Одеська митниця, у той час як участь Казначейства у ній не є обов`язковою у статусі відповідача. Позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі і вини, а посилання ТОВ "Трікса" на необхідність застосування статті 1173 ЦК України, яка не потребує доведення вини, є безпідставним. Звернувши увагу, що позивач знаходився у правовідносинах з Відповідачем-2. Саме внаслідок дій Відповідача-2 у позивача виникла підстава для звернення до суду для відновлення його порушених прав. Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для відшкодування шкоди з Державного бюджету України, оскільки відповідальність за завдану позивачу шкоду повинен нести державний орган, діями якого заподіяно шкоду.

02.01.2024 до суду від Одеської митниці надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, яка обґрунтована необхідністю отримання додаткових матеріалів та їх опрацювання.

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 задоволено заяву Одеської митниці та продовжено їй процесуальний строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву у справі №910/18143/23 до 05.01.2023 включно.

05.01.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує з посиланням на те, що ТОВ "Тріска" не доведено факт спричинення збитків, не обґрунтовано розміру таких спричинених збитків, не встановлена та не доведена вина Одеської митниці, не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями Одеської митниці та шкодою, яка завдана позивачу. ТОВ "Трікса" є виробником мінеральних добрив, що знаходиться в Львівській області, імпортує товар критичного імпорту та виробляє з нього добрива. Наразі в умовах воєнного стану в нашій країні державні органи повинні здійснювати всі дії для забезпечення відновлення економічної стабільності держави шляхом підтримки роботи українських підприємств. Місто Одеса та Одеська область станом на 07.04.2022 знаходилась під загрозою активних бойових дій та існувала велика загроза втрати предметів правопорушення, які вилучені Одеською митницею згідно протоколів про порушення митних правил від 19.10.2021 №№ 4240/50000/21, 4241/50000/21.

17.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути додаткові витрати на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів ДП "Контейнерний термінал Одеса" Компанії Ейч Ейч Ей Інтернешнл Гмбх" у розмірі 3 511 084,81 грн, витрати за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику - Mediterranean shipping company S.A., Geneva, Switzerland , інтереси якої в Україні представляє ТОВ "МШК Україна", у розмірі 9 285 783,33 грн, додаткові витрати за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача, на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" (зона відібрання зразків для досліджень товару при його розмитненні в зоні митного контролю митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДМС України) - 213 844,00 грн, витрати на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, що безпідставно утримувався Одеською митницею ДМС України на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" 861 232,67 грн; 68 000,00 грн - додаткові витрати на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару.

Розглянувши подану заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 2 ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, суд дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, у зв`язку з чим дана справа розглядається з урахуванням збільшених позовних вимог.

18.01.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 20.02.2024.

20.02.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.03.2024.

05.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.03.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.03.2024.

19.03.2024 від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

19.03.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.04.2024.

11.04.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 25.04.2024.

25.04.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 28.05.2024.

28.05.2024 до суду надійшли клопотання позивача про відкладення розгляду справи, та письмові пояснення у справі.

28.05.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.06.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці з 10.06.2024 по 14.06.2024 судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 11.06.2024, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.06.2024.

У судовому засіданні 25.06.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзивах.

25.06.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трікса" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітней ЛТД" (Митний брокер) було укладено договір №019/19 про надання брокерських послуг та декларування, за умовами до якого ТОВ "Сітней ЛТД" від імені, за дорученням та за рахунок ТОВ "Трікса", керуючись законодавством України, надає послуги, пов`язані з отримання дозвільних документів та декларуванням товарів, які належать Замовнику та переміщуються через митний кордон України, та надає митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

У розділі 4 Договору №019/19 сторони передбачили наступні обов`язки Митного брокера: надавати брокерські послуги Замовнику та забезпечувати декларування Товарів митному органу; надавати митному органу митні документи, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення Товарів, у тому числі вантажні митні декларації форм МД-2, МД-3 та МД-6; пред`являти Товари митному органу. На вимогу митниці має бути присутнім при митному оформленні Товарів та сприяє працівникам митниці під час митного оформлення; При зверненні Замовника надати консультації щодо вимог митного законодавства відносно Товарів; Строки та умови виконання робіт Митним брокером обумовлюються сторонами при необхідності додатково. У разі необхідності після отримання вказівки Замовника сплачувати за рахунок Замовника необхідні митні податки та збори при митному оформленні Товарів; За дорученням Замовника, або на вимогу митного органу здійснювати відбір проб і зразків, передати відібрані проби і зразки для проведення досліджень (експертиз), необхідних для забезпечення достовірного декларування товарів; Інформувати Замовника про будь-які затримки та неординарні ситуації, які виникатимуть протягом виконання обов`язків за цим договором та про їх причини за допомогою телефонного зв`язку.

31.08.2021 об 11 год. 15 хв. до відділу митного оформлення №1 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці від імені ТОВ "Трікса" представником ТОВ "Сітней ЛТД" Куряновим Г.Ю. на підставі укладеного з ТОВ "Трікса" Договору №019/19 про надання брокерських послуг та декларування від 12.04.2019, з метою переміщення товару через митний кордон України, в електронному вигляді подано митні декларації "IM40EE", за внутрішніми номерами 3927, 3931, які прийняті та зареєстровані митним органом за №UA500020/2021/209216 та №UA/500020/2021/209217 відповідно.

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України передбачено, що в разі подання відповідно до статей 259-260-1 Митного кодексу України попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до МК України, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Для оформлення додаткової митної декларації використовується митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа.

Водночас, заповнення додаткової митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України 30.05.2012 №651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа".

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" в графі митної декларації № 31 "вантажні місця та опис товарів" зазначаються найменування та звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати товар.

Згідно з ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого МК України; на вимогу митного органу пред`явити товари, транспорті засоби комерційного значення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках визначених МК України та Податковим кодексам України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X МК України; у випадках, визначених МК України та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Згідно з ч. 2 ст. 266 МК України декларант перед подачею митною декларації має право здійснити фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеним у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товару.

02.09.2021 від імені декларанта (ТОВ "Трікса") представником ТОВ "Сітней ЛТД", з метою митного оформлення та випущення товару у вільний обіг, подано митні декларації типу "ІМ40ДЕ", які прийняті та зареєстровані митним органом за №UA500020/2021/209554 та за № UA500020/2021/209552.

Відповідно до відомостей митних декларацій, від відправника/продавця китайської компанії "Tianjin Crown Champion Industrial CO. LT" згідно з контрактом №Kie/CHN- UKR/25012018 від 25.01.2018 на адресу одержувача-покупця (ТОВ "Трікса") у контейнерах MEDU2039529, MSCU6830906, MSCU6323434. TGHU1823320, CAXU6771544, MEDU1081890, MSDU1391698, TEMU37472I1, TRHU2066480, DRYU2439485, TCLU6978984, TEMU2110996, GLDU5361882 (МД No UA500020/2021/209554), FTAUI443472, MSDU1020402, FBIU0521033, MEDU2083007, UETU2685739, MEDU3502685, GLDU2070142, TGHU0859652, TCLU2571368, MEDU2823269, TRLU8944278, MEDU6535213, MEDU1226I03 (МД №UA/500020/2021/209552), через митний кордон України переміщувався товар - сировина для виготовлення добрива із вмістом двох поживних елементів: фосфору та азоту. Моноамонію фосфат 98%.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару митному органу надано технічні умови ТУ У 20.1-41839950-001:2019, ТУ У 20.1-41839950- 002:2019, відповідно до яких із моноамонію фосфату виготовляються комплекси концентровані композиційні хелатні "Triksa" та добриво рідке мінеральне "TRIKSANPK" у морських контейнерах FTAU1443472, MSDU1020402, FBIU0521033, MEDU2083007, UETU2685739, MEDU3502685, GLDU2070142, TGHU0859652, TCLU2571368, MEDU2823269, TRLU8944278, MEDU6535213, MEDU1226103.

02.09.2021 та 03.09.2021 декларанту направлено повідомлення щодо необхідності пред`явлення товарів для митного контролю.

15.09.2021 посадовими особами митниці під час проведення часткового митного огляду, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митних деклараціях, встановлено, що товар являє собою речовину в вигляді кристалів білого кольору без сильного запаху, розфасовану в ПЕТ мішки по 25 кг. Згідно маркування на пакуванні товару (пет мішках) товар "фосфат моноамонію (МАР monoammonium phosphat)". Проведено відбір проб (зразків) для проведення лабораторного дослідження.

За наведених обставин, уповноважені особи Одеської митниці, дійшли до висновку, що вказана речовина є готовим мінеральним добривом.

З метою підтвердження вказаних обставин, Одеською митницею проведено відбір проб (зразків) для проведення лабораторного дослідження з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів з УКТ ЗЕД, а також з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України від 02.03.1995 № 86/95-ВР "Про пестициди і агрохімікати" забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на: дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень; виробництво для експорту та виробництво дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань; агрохімікати, дозволені до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації, згідно з додатком до цього Закону.

Додатком до Закону України "Про пестициди і агрохімікати" затверджено перелік агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації.

Товарна підкатегорія згідно з УКТ ЗЕД 3105 40 00 00 відсутня в даному переліку, а отже ввезення на митну територію України пестицидів і агрохімікатів дозволяється виключно за умови їх державної реєстрації.

Одеська митниця в протоколі зазначила, що 08.10.2021 митницею отримано від Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби листи за №7.17-3/7.17-31-02/7.10/7180 та №№7.17-3/7.17-31-02/7.10/7181 від 07.10.2021 з висновками щодо наданих проб товару.

Так, відповідно до висновків №1420003102-0213 та №1420003102-0214 від 07.10.2021, надані проби моно амонію фосфату є мінеральним комплексним добривом, яке містить в своєму складі два діючих елемента - азот та фосфор.

Статтею 472 Митного кодексу України передбачено відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

На підставі вищевикладеного, посадовою особою Одеської митниці відносно керівника ТОВ "Трікса" ОСОБА_1 складено протоколи про порушення митних правил від 19.10.2021 №4240/50000/21 та № 4241/50000/21 за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.

За протоколами про порушення митних правил №№4249/50000/21, 4241/50000/21 вилучено мінеральне комплексне добриво, моноамонійфосфат (МАФ;NH4H2PO4), загальною вагою 704 808 кг.

Одеська митниця у протоколах зазначила, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника підприємства ТОВ "Трікса", зобов`язаний задекларувати точні та достовірні відомості про товар "мінеральне комплексне добриво, моноамоній фосфат (МАФ; NH4H2PO4), не виконав свого обов`язку, що призвело до заявлення недостовірних відомостей "сировина для виготовлення добрива".

Відповідно до ч. 2 ст. 522 Митного кодексу України матеріали справ про порушення митних правил за протоколами про порушення митних правил №4240/50000/21, 4241/50000/21 направлені до Малиновського районного суду м. Одеси.

Згідно з частиною 1 статті 280 Кодексу України про адміністративні порушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

02.12.2021 постановою Малиновського районного суду м. Одеси об`єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення №№521/18057/21 та 521/18059/21 за протоколами про порушення митних правил № 4240/50000/21, 4241/50000/21, складених відносно гр. ОСОБА_1 , за ознаками вчинення дій, передбачених ст. 472 МК України, та присвоєно їм єдиний номер 521/18057/21.

Під час розгляду справи №521/18057/21 директором ТОВ "Трікса" ОСОБА_1 було надано суду Висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21-5943 від 20.10.2021, в якому за результатами проведеного дослідження судовий експерт дійшов висновку про те, що наданий на дослідження зразок вантажу за МД №№UA500020/2021/209216, UA500020/2021/209552 являється моноамоній фосфатом (MAP). Моноамоній фосфат наявний в складі наданих на дослідження зразків продукції ТОВ "Трікса" "Рідке комплексне добриво РКД 8-24-0" та "Рідке комплексне добриво РКД 9-27-0". Згідно нормативної документації ТОВ "Трікса" ТУ У 20.1-41839950-002:2019 Добриво Рідке Мінеральне "TRIKSA NPK" та ТУ У 20.1.-41839950-001:2019 Комплексні Концентровані Композиційні Хелатні "TRIKSA") моноамоній фосфат використовується в якості сировини для виробництва добрив.

З метою проведення комплексної? експертизи товару, відповідно до ст. 515 МК України, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2021 матеріали адміністративної справи повернуто до Одеської? митниці ДМС України для проведення додаткової перевірки.

На виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2021 співробітниками Одеської митниці ДМС України, відповідно до статті 356 МК України, відібрано зразки (проби) хімічної? речовини - сировина для вироблення добрива із вмістом двох поживних елементів: фосфору та азоту.

За результатами поведеного дослідження судовим експертом ДП "Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз" Юрченко Є.П. складені висновки судової експертизи №22-227 від 24.01.2022 та №22-414 від 01.02.2022.

В експертному висновку №22-227 від 24.01.2022 судовий експерт зазначив наступне:

1. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнера MSCU6323434, являються хімічною речовиною - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) та відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209554.

2. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнера FBIU0521033, являються хімічною речовиною - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) та відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209552.

3. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033, є кристалічними порошками.

4. Згідно нормативної документації ТОВ "Трікса" на готову продукцію ТУ У 20.1-4183950-002:2019 добриво рідке мінеральне "Triksa-NPK" , ТУ У 20.1-41839950-001:2019 комплекси концентровані композиційні халатні "Triksa", моноамоній фосфат використовується в якості сировини для виробництва добрив.

5. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033 та зразки, які були надані при проведені експертних досліджень ОНДІСЕ № 21-5943 від 20 жовтня 2021 року та № 21-6618 від 24 листопада 2021 року співпадають за фізико-хімічними властивостями та хімічним складом, що вказує на однорідність товару.

6. Хімічна речовина - кристалічний моноамоній фосфат з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033 не призначена для застосування як окреме мінеральне добриво, та є агрохімікатом, що застосовується в складі готових форм добрив у відповідності до нормативно-технічної документації ТОВ "Трікса", як один з компонентів (сировина).

В експертному висновку №22-414 від 01.02.2022 судовий експерт зазначив, що хімічна речовина - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) виробництва компанії? Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033, що використовується як сировина для виробництва добрив ТОВ "Трікса", має чинну для використання в хімічній промисловості та сільському господарстві реєстрацію в Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ (сертифікат №В000014 дійсний до 04.11.2024), відповідно до вимог п.19 Постанови КМУ № 295 від 04.03.1996 та не підлягає державним випробуванням і реєстрації в Державному реєстрі агрохімікатів та пестицидів.

Виходячи з наведеного, під час розгляду справи №521/18057/21 судом встановлено, що хімічна речовина - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) виробництва компанії? Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd, що використовується як сировина для вироблення добрив ТОВ "Трікса", відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209552 та МД №UA500020/2021/209554 та відповідно не підлягає державним випробуванням і реєстрації в Державному реєстрі агрохімікатів та пестицидів.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.04.2022 провадження у справі №521/18057/21 про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 закрито, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України. У пункті 2 резолютивної частини постанови суд дійшов висновку про те, що товар, вилучений згідно протоколів про порушення митних правил №№4240/50000/21 та 4241/50000/21 повертається власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

Як вказує позивач, внаслідок означених неправомірних дій Одеської митниці Товариству з обмеженою відповідальністю "Трікса" завдано майнову шкоду, що включає в себе додаткові витрати на зберігання контейнерів з товаром, витрати за понаднормове використання контейнерів (демередж), додаткові витрати за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал", витрати на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, витрати на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару, які пред`явлено до стягнення у даній позовній заяві.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно зі ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №916/978/19). Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/22630/17, від 04.12.2020 у справі №910/8124/19.

Крім того, як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій (бездіяльності) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 викладено правову позицію, відповідно до якої за загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України). Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Судом встановлено, що митним органом складено протоколи про порушення митних правил №UA500020/2021/209554 та №UA500020/2021/209552 у відношенні особи, що притягується до адміністративної відповідальності - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса" ОСОБА_1 .

При цьому, Одеська митниця у протоколах зазначила, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника підприємства ТОВ "Трікса", зобов`язаний задекларувати точні та достовірні відомості про товар "мінеральне комплексне добриво, моноамоній фосфат (МАФ; NH4H2PO4), не виконав свого обов`язку, що призвело до заявлення недостовірних відомостей "сировина для виготовлення добрива".

На підставі вищевказаних обставин посадовою особою митниці було складено протоколи про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Однак, надані митним органом докази на підтвердження вини особи були спростовані, зокрема, висновками судової експертизи №22-227 від 24.01.2022 та №22-414 від 01.02.2022, які були проведені за результатами додаткової перевірки.

За результатами розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , Малиновським районним судом м. Одеси винесено постанову від 07.04.2022 у справі №521/18057/21, якою встановлено відсутність у діях цієї посадової особи позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, що стало підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказана постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 07.04.2022 у справі №521/18057/21 у встановленому законом порядку набрала законної сили та митним органом не оскаржувалася.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені в постанові Малиновського районного суду м. Одеси від 07.04.2022 у справі №521/18057/21 не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що суперечать обставинам справи, доводи митниці про те, що наведені обставини судом встановлені відносно не позивача, а гр. ОСОБА_1 , та не можуть прийматись до уваги при вирішенні даного спору, виходячи з наступного.

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників). У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. До складу органів управління товариства не можуть бути обрані особи, визнані за рішенням суду винними у заподіяні збитків товариству своїми діями (бездіяльністю), якщо такі збитки виникли внаслідок порушення такою особою своїх обов`язків. Таке обмеження застосовується протягом трьох років з дати виконання такого рішення суду.

Статтею 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Із протоколів про порушення митних правил від 19.10.2021 №4240/50000/21 та № 4241/50000/21 за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України, Одеська митниця зазначила, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника підприємства ТОВ "Трікса", зобов`язаний задекларувати точні та достовірні відомості про товар "мінеральне комплексне добриво, моноамоній фосфат (МАФ; NH4H2PO4), не виконав свого обов`язку, що призвело до заявлення недостовірних відомостей "сировина для виготовлення добрива".

Наведеним достовірно підтверджується складення таких протоколів відносно керівника (посадової особи) позивача, при виконанні ним своїх посадових обов`язків саме як керівника цього підприємства. При цьому обов`язок задекларувати точні та достовірні відомості про товар у гр. ОСОБА_1 також існує виключно у зв`язку із виконання ним функцій виконавчого органу цього підприємства.

Наведене належним чином підтверджує наявність підстав для застосування в даному випадку положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.

Таким чином, судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення установлено факт відсутності порушення митних правил під час переміщення і декларування товару позивачем через митний кордон України та відповідність товару, який зазначено у митній декларації, товарно-супровідним документам.

При цьому саме посадові особи відповідача-2 безпідставно склали протоколи №4240/50000/21, № 4241/50000/21 від 19.10.2021 за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України, відносно керівника ТОВ "Трікса", та як наслідок, безпідставно затримали на тривалий час вантаж в зоні митного контролю.

Наведеним належним чином підтверджується наявність вини відповідача-2 у порушенні прав позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що наведеними діями митниці позивачу завдано шкоду, яка полягає у понесенні ним додаткових витрат на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів ДП "Контейнерний термінал Одеса" Компанії Ейч Ейч Ей Інтернешнл Гмбх" 3 511 084,81 грн, витрат за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику - Mediterranean shipping company S.A., Geneva, Switzerland, інтереси якої в Україні представляє ТОВ "МШК Україна" у розмірі 9 285 783,33 грн, додаткових витрат за знаходження вантажних автомобілів, з контейнерами з товаром позивача, на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" (зона відібрання зразків для досліджень товару при його розмитненні в зоні митного контролю митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДМС України) у розмірі 213 844,00 грн, витрат на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, що безпідставно утримувався Одеською митницею ДМС України на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" у розмірі 861 232,67 грн, а також 68 000,00 грн витрат на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження розміру завданої шкоди (договори, акти наданих послуг, рахунки на оплату, платіжні доручення тощо), суд визнає їх належними та допустимими доказами в розумінні ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України, які підтверджують розмір понесених позивачем додаткових витрат, у зв`язку з тривалим розмитненням відповідачем його товару.

Водночас, відповідачем-2 розмір заявленої позивачем до стягнення шкоди під час вирішення спору не оспорювався.

Таким чином, за результатом дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір завданої йому шкоди.

Відтак за результатами розгляду даної справи судом встановлено наявність усіх умов, сукупність яких є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу та притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірні дії Одеської митниці, наявність шкоди у вигляді понесення позивачем додаткових витрат на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів, витрат за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику, додаткових витрат за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача на території вантажного терміналу, витрат на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, витрат на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару, як і та причинний зв`язок між неправомірними діями Одеської митниці та заподіяною шкодою.

При цьому позивачем належним чином доведено і розмір завданої йому шкоди.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з держави завданої позивачу Одеською митницею шкоди в загальному розмірі 13 939 680,70 грн, відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц зазначила, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Окрім того, у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок) казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже, територіальний орган ДКС України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Відповідно до частини п`ятої статті 238 ГПК України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у постанові № 920/715/17).

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 199/6713/14-ц, від 18.11.2020 у справі № 554/5980/18, від 11.08.2021 у справі № 352/2255/19, від 10.02.2021 у справі №757/50534/17-ц, від 18.08.2021 у справі №591/6891/18).

При цьому суд звертає увагу на те, що незважаючи на визначення позивачем Державної казначейської служби України співвідповідачем у справі, прохальна частина позовної заяви не містить самостійних вимог, пред`явлених до цього органу.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Трікса" позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Інші доводи і твердження сторін не спростовують встановлених при розгляді даної справи обставин та не можуть вплинути на результат розгляду цього спору, а тому не потребують відображення в мотивувальній частині рішення.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса" (80461, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, селище міського типу Запитів(з), вулиця Весела, будинок 35; ідентифікаційний код 41839950) 13 939 680 (тринадцять мільйонів дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн 70 коп. майнової шкоди.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.07.2024.

Суддя Т.М. Ващенко