Рішення

від 25.06.2024 по справі 922/1068/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024м. ХарківСправа № 922/1068/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області (63601, Харківська обл., смт. Шевченкове, вул. Центральна, 9-а) в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ) до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (62702, Харківська обл., смт. Дворічна, вул. Слобожанська, 8) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Мечніково" (62740, Харківська область, Куп`янський р-н. село Новоєгорівка, вул. Мечниківська, буд. 8) про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії.за участю представників:

прокурор - Пєскова Ю.В.;

позивач - Баранчук О.Б.;

відповідач - не з`явився;

третя особа ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - ОСОБА_1

третя особа (Приватне підприємство "Мечніково") - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Куп`янська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, згідно вимог якої просить суд усунути перешкоди державі в особі Харківської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 загальною площею 34.3330 га, розташованої за межами населених пунктів на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, в тому числі речових прав Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397037);

- зобов`язання Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397037) повернути державі в особі Харківської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 площею 34.3330 га.

Крім того, просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.04.2024 об 11:30. Разом з тим, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Мечніково" (62740, Харківська область, Куп`янський р-н. село Новоєгорівка, вул. Мечниківська, буд. 8, код ЄДРПОУ 31369101).

16.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про вступ у справу як представника (вх. №10127, 10128).

18.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано додаткові пояснення (вх. №10386), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

30.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від третьої особи - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) зареєстровано клопотання про долучення доказу по справі (вх. №11362) разом із доданими до нього документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

30.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від третьої особи - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) зареєстровано письмові пояснення (вх. №11363), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 відкладено підготовче засідання на 21.05.2024 об 11:30 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

13.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Куп`янської окружної прокуратури Харківської області зареєстровано заяву про повернення судового збору (вх. №12451).

17.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі (вх. №12919), в якій просить суд подальші засідання на стадії підготовчого провадження по справі провести без участі представника ХОД(В)А за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 клопотання Куп`янської окружної прокуратури Харківської області про повернення судового збору та про видачу копії ухвали суду про повернення судового збору (вх. №12451 від 13.05.2024) задоволено. Ухвалено Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Харківській обласній прокуратурі (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800, код ЄДРПОУ 02910108) надмірно сплачений до Господарського суду Харківської області судовий збір у розмірі 1211,20 грн. відповідно до платіжної інструкції №701 від 25.03.2024 на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 об 11:15 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2024 об 11:15 на підставі статті 177, 185, 232-233 ГПК України.

Прокурор та позивач у призначене судове засідання з`явилися, позовну заяву підтримали та просили суд задовольнити.

Третя особи ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) у призначене судове засідання з`явилася, позовну заяву підтримала з підстав, що викладені поданих письмових поясненнях.

Інші учасники у призначене судове засідання не з`явилися. Процесуальним правом, передбаченим статтями 165, 168 ГПК України, на подання заяв по суті справи не скористалися. Втім, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронних листів в зареєстровані Електронні кабінети.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, від 27.03.2023 у справі №910/16794/19.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/1068/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

З огляду на вище вказане, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито процесуальні заходи з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи та проведення судових засідань.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що неявка інших учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд зазначає наступне.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред`явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурором у позовній заяві зазначено, що набуття Дворічанською селищною радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується для захисту державного кордону, беззаперечено свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси українського народу. Захист від порушень права власності українського народу безперечено належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

Вказано, що створення перешкод у користуванні земельними ділянками прикордонної смуги для органів Прикордонної служби України призводить до зволікання у спорудженні захисних об`єктів на кордоні з ворогом України. З огляду на викладене, для збереження держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави. Питання законності використання майна та земельних ділянок оборони, перебуває на особливому контролі держави.

Зазначено, що пред`явлення позову зумовлене виключною необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірного набуття права комунальної власності на земельну ділянку, яка є державною власністю та відноситься до земель оборони.

Згідно статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 ЗК України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до частини 2 статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Прокурором зазначено, що Харківська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності, а тому держава як власник земель оборони делегувала Харківській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Листом Куп`янської окружної прокуратури №60/3-527вих-24 від 12.02.2024 повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства.

З листа №2255-24 від 01.03.2024 у відповідь слідує, що позивачем будь-яких заходів щодо усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями оборони не вживалось.

Листом Куп`янської окружної прокуратури №60/3-992ВИХ-24 від 25.03.2024 повідомлено в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Харківську обласну військову адміністрацію про звернення з позовною заявою до Господарського суду Харківської області.

Вказане вище стало підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді, оскільки при наявності порушень інтересів держави та бездіяльності органу, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, прокурором встановлена наявність визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення з даною позовною заявою до господарського суду.

На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.

Щодо суті спору, суд виходить з наступного.

Рішенням Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області від 05.08.2021 №3039-VIII Приватному підприємству "Мечніково" надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовними площами 273,8165 га, 18,0313 га, 57,4709 га, 32,0525 га, 89,2053 га, 40,1362 га, 3,1512 га, 12,7427 га, 7,1512 га, 33,5950 га, 37,7316 га, 16,3435 га, 7,2408 га, 8,0056 га на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподілених земельних ділянок на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

ТОВ "Регіональний центр геодезії та кадастру" на замовлення Приватного підприємства "Мечніково" розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) площею 34,3330 га, яка знаходиться на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

На підставі вказаного вище проєкту 22.11.2021 сектором №1 Управління у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки 6321884500:04:000:0423 площею 34,3330 га у Державному земельному кадастрі (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Відповідно до інформаційної довідки 365333343 від 11.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності та користування земельної ділянки, яка має кадастровий №6321884500:04:000:0423 не зареєстровані.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначає, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, оскільки вона в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відносяться до земель оборони.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Статтею 65 ЗК України унормовано, що землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до частини 1-4 статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Частиною 4 статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами частини 2, 3 статті 115 ЗК України та статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Згідно статті 18 Закону України "Про державний кордон України" користування землею, на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно статті 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. При цьому встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При цьому, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Куп`янського (колишнього Дворічанського) району Харківської області визначено розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області".

Із обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів убачається, що зареєстрована 22.11.2021 в Державному земельному кадастрі земельна ділянка з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 площею 34,3330 га відноситься до земель оборони та входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Земельна ділянка розташована уздовж державного кордону України на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, тобто перебуває в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону.

Крім того, з викопіювання з кадастрової карти України вбачається, що спірна земельна ділянка розташована у східній частині Куп`янського району Харківської області. За допомогою функції "лінійка" встановлено, що відстань до державного кордону України, якщо вимірювати з півночі, у найвіддаленішій точці земельної ділянки з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 становить менше 202 метрів, найближча точка спірної земельної ділянки розташована на відстані менше 2,7 км до державного кордону України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 20.04.2016 №138 "Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області" Дворічанській районній державній адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги в межах Харківської області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, у межах прилеглих до державного кордону територій, де запроваджується прикордонний режим, до десяти кілометрів від лінії державного кордону вглиб території України, але не менше від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, а в місцях, де лінія прикордонних інженерних споруджень відсутня не менше п`яти кілометрів.

Також, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги в межах території Харківської області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Таким чином, з врахуванням вказаних нормативно-правових актів та наявних в матеріалах справи доказів, слід дійти висновку, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 площею 34,3330 га в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак належить до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності.

Зазначене також підтверджується листом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 14.03.2024 №06.2/2871-24-Вих, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 знаходиться повністю в межах прикордонної смуги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим".

Знаходження спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги також візуально підтверджується додатком 1 до Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон - Описом проходження державного кордону між Україною та Російською Федерацією; викопіюванням з Публічної кадастрової карти України.

Отже, слід дійти висновку, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної відбулось незаконно, оскільки земельна ділянка в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відноситься до земель оборони.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №163/2369/16-ц землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну чи комунальну власність.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.07.2020 у справі №910/19932/17 дійшов висновку, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони.

Відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Однак матеріали справи свідчать та Харківською обласною державною (військовою) адміністрацією як розпорядником спірної земельної ділянки державної власності зазначено, що рішень про вилучення та зміну її цільового призначення не приймалось.

Відтак, у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 77, 84, 117, 122 ЗК України земельну ділянку, яка в силу Закону відноситься до земель оборони безпідставно вилучено з державної власності.

Відповідно до частини 3 статті 79-1 ЗК України, частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За приписами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За приписами статті 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр", основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Як зазначено судом вище, під час формування та реєстрації невірно визначено категорію спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення. При цьому вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, втім, спірна земельна ділянка є власністю держави і за категорією відноситься до земель оборони.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

При цьому скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 загальною площею 34.3330 га, розташованої за межами населених пунктів на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, в тому числі речових прав Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397037) є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання повернути державі в особі Харківської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 площею 34.3330 га, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторннй позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 16.11.2022 №2777-IX, у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження Дворічанської селищної ради, її виконавчого комітету та селищного голови, а також може затвердити тимчасову структуру виконавчого органу селищної ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Апарат Дворічанської селищної ради, її виконавчий комітет, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 частини другої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"), комунальні підприємства, установи та організації територіальної громади підпорядковуються начальникові військової адміністрації.

Отже, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом повернення державі в особі Харківської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 площею 34.3330 га.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Однак, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди державі в особі Харківської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

1. Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 загальною площею 34.3330 га, розташованої за межами населених пунктів на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, в тому числі речових прав Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397037);

2. Зобов`язати Дворічанську селищну раду Куп`янського району Харківської області (62702, Харківська обл., смт. Дворічна, вул. Слобожанська, 8, код ЄДРПОУ 04397037) повернути державі в особі Харківської обласної військової адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6321884500:04:000:0423 площею 34.3330 га.

3. Стягнути з Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (62702, Харківська обл., смт. Дворічна, вул. Слобожанська, 8, код ЄДРПОУ 45150619) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "05" липня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова