Рішення

від 25.06.2024 по справі 924/451/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2024 р. Справа № 924/451/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЛК-Україна" м. Біла Церква

до Фізичної-особи-підприємця Чубатюк Олександра Михайловича, АДРЕСА_1.

про стягнення 68 000,00 грн.

представники сторін:

позивача: Добрівська А.В. - керівник в режимі ВКЗ

відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.06.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

09.05.2024р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЛК-Україна" м. Біла Церква до Фізичної-особи-підприємця Чубатюк Олександра Михайловича, Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Солобківці. про стягнення 68 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою від 14.05.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11:20 год. 28.05.2024р.

У судовому засіданні 28.05.0224р. суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 10 год. 30 хв. „11" червня 2024р.

Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 11.06.2024р. підтверджено, що у зв`язку із відпусткою судді Заярнюка І.В., засідання призначене на 10 год. 30 хв. 11 червня 2024 р. по справі №924/451/24 не проводилось.

Ухвалою суду від 13.06.2024р. розгляд справи №924/451/24 перепризначено на 10:30 год. 25.06.2024 р.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950р., ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.02.2020р. між ПАТ "ЖЛК-Україна" (власник) та ФОП Чубатюк О.М. (користувач) був укладений договір позики обладнання № 0000000082 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору з метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції ТМ "Віта", "LC", "Frigo", інших товарних марок, поставленої згідно договору № ДГ-0000253 від 01.01.2020р., та збільшення обсягу реалізації і обсягу доходу Власник безоплатно передає у користування Користувачу, а користувач приймає морозильні камери (обладнання), яке будуть використовуватись винятково для зберігання з метою реалізації товару власника.

Конкретні дані й технічна характеристика обладнання вказуються в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Відповідно до 2.1 договору обладнання, яке передається в тимчасове користування, залишається приватною власністю власника і користувач не має права без письмового погодження передавати будь-які права й обов`язки третім особам, надавати в користування, відчужувати, передавати під заставу й інше.

Пунктом 3.3.14 договору на користувача покладений обов`язок при першій вимозі Власника протягом 3-х днів повернути обладнання по акту прийому-передачі (повернення) (Додаток №2) у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу, або оплатити його вартість по ціні, що зазначена на момент передачі обладнання вказаній в додатку № 1.

На виконання умов договору позивач передав у користування відповідача по акту прийому-передачі №0000000097 від 12.02.2020р. морозильну камеру UDD400SCEB заводський номер 072822894, інвентарний номер 4751, вартістю 10 000,00 грн., по акту прийому-передачі №0000000327 від 28.05.2020р. морозильну камеру Frost 400 з підставкою, заводський номер 3378519039, інвентарний номер 5069, вартістю 18 000,00 грн., по акту прийому-передачі №0000000705 від 18.03.2021р. морозильну камеру Frost 400 з підставкою, заводський номер 3385619008, інвентарний номер 5369, вартістю 20 000,00 грн. та морозильну камеру Frost 400 з підставкою, заводський номер 3389919063, інвентарний номер 5343, вартістю 20 000,00 грн.

11.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою (№ 7 від 10.04.2023.р.) повернути морозильну камеру UDD400SCEB заводський номер 072822894, інвентарний номер 4751, морозильну камеру Frost 400 з підставкою, заводський номер 3378519039, інвентарний номер 5069, морозильну камеру Frost 400 з підставкою, заводський номер 3385619008, інвентарний номер 5369 та морозильну камеру Frost 400 з підставкою, заводський номер 3389919063, інвентарний номер 5343, яку відповідач отримав 18.04.2023р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте передане в користування позивачем майно останньому не повернув та доказів протилежного суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач отримав вимогу повернути обладнання 18.04.2023р., проте протягом 3-х днів, як встановлено п. 3.3.14 договору, обладнання позивачу не повернув та доказів протилежного суду не надав.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували відшкодування ним вартості переданого йому у користування майна користь позивача або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості обладнання в розмірі 68 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Чубатюк Олександра Михайловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЛК-Україна" (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 176, ідентифікаційний код 00445794) 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.07.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи;

2) позивачу 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 176, код. 00445794 та на ел. jlc@ukr.net

3) відповідачу АДРЕСА_1, код НОМЕР_1