Постанова

від 04.07.2024 по справі 924/334/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/334/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

прокурора: Зінкевич Ю.В.

позивача-1: не з?явився

позивача-2: не з?явився

відповідача: не з?явився

третьої особи: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024

(головуючий - Тимошенко О.М., судді Крейбух О.Г., Павлюк І.Ю.)

у справі №924/334/22

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі: 1) Волочиської міської ради Хмельницької області; 2) Волочиського комунального підприємства - водопровідного каналізаційного господарства «Джерело» Волочиської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Західного офісу Державної аудиторської служби України

про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 22.01.2021; визнання недійсною комерційної пропозиції ТОВ "Хмельницькенергозбут"; визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 11.03.2021; стягнення коштів в сумі 307 270,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Волочиської міської ради Хмельницької області (далі - Волочиська міськрада, позивач - 1), Волочиського комунального підприємства - водопровідного каналізаційного господарства «Джерело» Волочиської міської ради (далі - КП «Джерело», позивач - 2) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (далі - ТОВ «Хмельницькенергозбут», відповідач) про визнання недійсними додаткової угоди №1 від 22.01.2021 та №3 від 11.03.2021 до договору №20300014 від 11.01.2021, визнання недійсною комерційної пропозиції ТОВ «Хмельницькенергозбут», яка є додатком №1 до додаткової угоди без номера, укладених між ТОВ «Хмельницькенергозбут» та Волочиським КП «Джерело», та стягнення з ТОВ «Хмельницькенергозбут» на користь Волочиського КП «Джерело» Волочиської міської ради коштів в сумі 307.270,91 грн, перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору за №20300014 від 11.01.2021.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами всупереч інтересів держави без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору, укладено оспорювані додаткові угоди, згідно яких суттєво зменшено обсяги електричної енергії, що планується закупити на 166 644,74 кВт/год та безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що не відповідає вимогам тендерної документації, тому вказані угоди підлягають визнанню недійсними. Крім того, замовником, за час дії оспорюваних додаткових угод безпідставно надмірно сплачено, а відповідачем отримано кошти на загальну суму 307 270,91 грн, оскільки відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання щодо поставки товару, у визначеному в договорі обсязі, тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача. Оскільки позивачі не вживали дій, спрямованих на захист інтересів держави, то прокурор, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду із відповідним позовом.

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2022 про задоволення позову. Позов керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Волочиської міської ради Хмельницької області та Волочиського комунального підприємства - водопровідного каналізаційного господарства «Джерело» Волочиської міської ради залишено без розгляду.

5. Постановою Верховного Суду від 09.11.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 скасовано в частині залишення без розгляду позову Керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Волочиської міської ради Хмельницької області, справу в цій частині передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 залишено без змін.

6. Під час нового розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2022 змінено в мотивувальній частині висновками в редакції постанови апеляційного суду, а також в резолютивній частині. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 22.01.2021 до договору №20300014 від 11.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та Волочиським комунальним підприємством - водопровідного каналізаційного господарства "Джерело" Волочиської міської ради.

Визнати недійсним правочин "Комерційна пропозиція Постачальника" укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та Волочиським комунальним підприємством - водопровідного каналізаційного господарства "Джерело" у формі додатку №1 до договору №20300014, щодо зміни базової ціни товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії з 01.01.2021 до 3,00 грн. за кВт/год.

Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 11.03.2021 до договору №20300014 від 11.01.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та Волочиським комунальним підприємством - водопровідного каналізаційного господарства "Джерело" Волочиської міської ради.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Волочиського комунального підприємства - водопровідного каналізаційного господарства "Джерело" Волочиської міської ради (31200, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Волочиськ, вул Уральських танкістів, 36а, код ЄДРПОУ 14152618) грошові кошти в розмірі 307 270,91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29005, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 12052,06 грн. витрат на оплату судового збору.

Видати накази.

Позов керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Волочиського комунального підприємства - водопровідного каналізаційного господарства "Джерело" Волочиської міської ради залишити без розгляду.»

7. Приймаючи постанову, апеляційний суд зазначив, що оспорювані прокурором додаткові угоди та комерційна пропозиція, укладені між ТОВ «Хмельницькенергозбут» та Волочиським КП «Джерело», суперечать положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі", умовам п. 5.6.1 договору, отже наявні підстави для визнання їх недійсними. Водночас, судом встановлено, що згідно актів приймання-передачі електричної енергії, в період дії оспорюваних додаткових угод відповідач поставив, а позивач отримав та оплатив електричну енергію в загальному обсязі 633747 кВт/год. на загальну суму 2 240 199,26 грн. Зобов`язання сторін за вказаний період регулюються умовами договору, зокрема, додатком №1 в редакції договору, згідно з яким ціна за 1 кВт/год. електричної енергії становить 2,54583 грн. без ПДВ та 3,05 грн. з ПДВ. Таким чином, за 633747 кВт/год, отриманої позивачем - 2 електричної енергії, останній зобов`язаний був сплатити відповідачу кошти в сумі 1 932 928,35 грн. (508432 кВт/год * 3,05 грн). Відповідач отримав кошти у сумі 307 270,91 грн. (2 240 199,26 - 1 932 928,35) за товар, однак не здійснив поставку товару, враховуючи недійсність оспорюваних додаткових угод, відповідач зобов`язаний повернути Волочиській міській раді вказані грошові кошти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

9. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження, згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що рішення судів про часткове задоволення позову прийнято без врахування правових висновків Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 30.01.2024 у справі №924/564/22, щодо застосування ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, в контексті того, що під час розгляду позову про визнання недійсним правочину учасниками справи мають бути всі сторони цього правочину.

Скаржник зазначає, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами у процесі є такі учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально - правова вимога позивача, такі висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.

10. Крім того, скаржник зазначає, що Верховний Суд постановою у цій справі погодився з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для залишення без розгляду позову прокурора в особі КП «Джерело», отже, КП «Джерело» втратило процесуальний статус позивача, а тому апеляційний суд безпідставно стягнув з відповідача на користь КП «Джерело» грошові кошти, сплачені відповідачу за оспорюваними додатковими угодами. До того ж судом не враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Волочиським КП «Джерело» (споживач) та ТОВ «Хмельницькенергозбут» (постачальник) укладено договір №20300014 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021 (далі - договір), який відповідно до п. 1.1 встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

13. Згідно з п. 1.4 договору сторони, керуючись п.3.2.5 ПРРЕЕ дійшли взаємної згоди на укладання договору на умовах відмінних від публічної комерційної пропозиції постачальника. Цей договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов оголошення про проведення спрощеної закупівлі та комерційної пропозиції постачальника поданої згідно процедури закупівлі (ідентифікатор процедури №UA-2020-12-08-000571-b).

14. За цим договором постачальник продає споживачу із 01.01.2021 до 31.12.2021 товар «код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія» (електрична енергія)» для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).

15. Відповідно до п. 3.1 договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки (далі - заявка), примірна форма якої є додатком №2 до цього договору та яка має містити: інформацію щодо об`єкта (об`єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування об`єкта (за наявності), адреса тощо, їх ЕІС коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об`єктом споживача, відомості щодо погодинного споживання електричної енергії об`єктами споживача (за наявності).

16. За умовами п. 5.1 договору ціна цього договору становить 2 596 750,00 грн, в т.ч. ПДВ 432 791,67 грн.

17. У п. 5.2 договору визначено, що ціна за одиницю товару визначається у додатку №1 до договору «Комерційна пропозиція постачальника».

18. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в додатку №1 до договору (п. 5.3 договору).

19. Згідно з п. 5.4 договору ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в додатку №1 до договору. Вказані послуги оплачуються споживачем через постачальника.

20. За умовами п. 5.6 договору на виконання п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони домовились, що зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу на перед (РДН).

21. Підпунктом 5.6.1 договору визначено, що зміна ціни за одиницю товару відбувається з дотриманням усіх наступних умов: один раз на місяць після завершення розрахункового періоду; з дотриманням формули, передбаченої п.5.6.2 договору; не більше, ніж на 10% від базової ціни за одиницю товару. При цьому, загальна ціна договору не може бути збільшена. У разі документально підтвердженого зростання ціни за одиницю товару, одночасно здійснюється зменшення кількості товару.

22. Відповідно до п. 5.7 договору, у випадку, якщо коливання ціни на ринку товару в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно базової ціни товару, сторони керуючись п.5 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дійшли згоди, що вартість товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмежень максимального відсотку. Обрахунок ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період в такому випадку визначається за формулою, визначеною у п. 5.6 цього договору.

23. Згідно з п. 5.8 договору на виконання п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони домовились, що зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару за цим договором.

24. У випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади, сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 до договору, шляхом укладання додаткової угоди до договору та викладенням додатку №1 в новій редакції (п. 5.8.1 договору).

25. Пунктом 5.8.2 договору передбачено, що додаткова угода про внесення змін до договору в частині зміни тарифу має містити інформацію про зміну базової ціни товару (стовпчик 7 таблиці додатку №1), що сталась у зв`язку зі зміною тарифу на передачу електронної енергії та/або розподілу електричної енергії. Базова ціна товару в такій додатковій угоді визначається як сума стовпчиків 4, 5 та/або 6 таблиці додатку №1. Ціна товару без ПДВ та без тарифів (стовп. 4 таблиці додатку №1) в такій додатковій угоді визначається згідно: підписаного сторонами акту приймання - передачі товару за останній розрахунковий період або згідно даних вказаних в додатку № 1 до договору, якщо акт приймання - передачі товару за договором не підписувався.

26. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п. 13.1 договору).

27. Додатком №1 до договору сторонами оформлено комерційну пропозицію постачальника, згідно з якою очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік становить 850 000 кВт*год. Загальна вартість договору з ПДВ 20% становить 2 596 750,00 грн. Базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії становить 2,54583 грн., яка включає ціну товару без ПДВ та без тарифу на розподіл та без тарифу на передачу - 1,36133 грн., тариф на передачу (без ПДВ) - 0,29393 грн., тариф на розподіл (без ПДВ) - 0,89057 грн.

28. 22.01.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №20300014 від 11.01.2021, згідно з п. 1 якої, у зв`язку з набуттям із 01.01.2021 року чинності постанови НКРЕКП №2381 від 09.12.2020 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Хмельницькобленерго» на 2021 та зростання тарифу на послуги з розподілу електричної енергії із 0,89057 грн/кВт*год без ПДВ до 1,12143 грн/кВт*год без ПДВ, сторони, за взаємною згодою, вирішили додаток №1 до договору №20300014 від 11.01.2021 викласти в новій редакції. У п. 3 вказаної угоди зазначено, що вона розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2021 і діє до 31.12.2021.

29. Відповідно до додатку №1 в редакції додаткової угоди №1 від 22.01.2021 «Комерційна пропозиція постачальника» очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік становить 779804,80 кВт*год. Загальна вартість договору з ПДВ 20% становить 2 596 750,00 грн. Базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії з 01.01.2021 становить 2,7708 грн., яка включає ціну товару без ПДВ та без тарифу на розподіл - 1,36133 грн., тариф на передачу (без ПДВ) - 0,29393 грн., тариф на розподіл (без ПДВ) - 1,12143 грн.

30. В наступному між сторонами підписано Комерційну пропозицію Постачальника, Додаток №1 до Додаткової угоди №__ Додатку №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №20300014, очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік становить (не визначено) кВт*год. Загальна вартість договору з ПДВ 20% становить 2 596 750,00 грн. Базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії становить 2,54583, з 01.01.2021 становить 2,7708, з 01.01.2021 становить 3,00 грн. при кількості 721319,44 кВт*год., яка включає ціну товару без ПДВ та без тарифу на розподіл - 1,58484 грн., тариф на передачу (без ПДВ) - 0,29393 грн., тариф на розподіл (без ПДВ) - 1,12143 грн.

31. 11.03.2021 сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу №20300014 від 11.01.2021, згідно з п. 1 якої, у зв`язку збільшенням середньозваженої ціни на ринку «на добу на перед» (РДН) в лютому 2021р. - 1635,42 грн/МВт.год. в порівнянні з січнем 2021р. - 1462,52 грн/МВт.год (без ПДВ), що підтверджено довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 02.03.2021 року №22-05/152, сторони, за взаємною згодою вирішили додаток №1 до договору №20300014 від 11.01.2021 викласти в новій редакції. У п. 3 вказаної угоди зазначено, що вона розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2021 і діє до 31.12.2021.

32. Сторонами на виконання умов договору №20300014 від 11.01.2021 складено та підписано ряд актів приймання-передачі електричної енергії, а саме: акт №01 від 08.02.2021 на суму 315 583,20 грн. з ПДВ (ціна одиницю товару 3,00 грн.); акт №02 від 10.03.2021 на суму 328 186,66 грн. з ПДВ (ціна за одиницю товару 3,1667 грн.); акт №03 від 06.04.2021 на суму 299 119,08 грн. з ПДВ (ціна за одиницю товару 2,87806 грн.); акт № 04 від 07.05.2021 на суму 258 898,61 грн. з ПДВ (ціна за одиницю товару 2,98697 грн.); акт №05 від 07.06.2021 на суму 215 948,09 грн. з ПДВ (ціна за одиницю товару 2,68857 грн.); акт № 06 від 07.07.2021 на суму 255 044,48 грн. з ПДВ (ціна за одиницю товару 2,92951 грн.); акт №07 від 05.08.2021 на суму 258 027,72 грн. з ПДВ (ціна за одиницю товару 2,92951 грн.); акт №08 від 31.08.2021 на суму 309 391,42 грн. з ПДВ (ціна за одиницю товару 2,92951 грн.).

33. Також матеріали справи містять рахунки-фактури №20300014 від 06.04.2021 на оплату спожитої електричної енергії у березні 2021 року в сумі 299 119,08 грн., від 07.05.2021 на оплату спожитої електричної енергії у квітні 2021 року в сумі 258 898,61 грн., від 07.06.2021 на оплату спожитої електричної енергії у травні 2021 року в сумі 215 948,09 грн., від 07.07.2021 на оплату спожитої електричної енергії у червні 2021 року в сумі 255 004,48 грн., та від 05.08.2021 на оплату спожитої електричної енергії у липні 2021 року в сумі 258 027,72 грн.

34. 05.05.2022 КП «Джерело» у відповідь на звернення прокурора щодо проведення закупівлі UA-2020-12-08-001622-а, предметом якої визначено електричну енергію, повідомило Волочиську окружну прокуратуру Хмельницької області та Волочиського міського голову, що додаткові угоди до договору на постачання електричної енергії №20300014 від 11.01.2022 були укладені з дотриманням чинного законодавства, а оскільки договір припинив своє існування, відсутні підстави для вжиття заходів спрямованих на визнання недійсними зазначених додаткових угод.

35. Також, 05.05.2022 Волочиська міська рада Хмельницької області листом №676 від 05.05.2022 повідомила Волочиську окружну прокуратуру Хмельницької області, що додаткові угоди до договору на постачання електричної енергії №20300014 від 11.01.2022 були укладені з дотриманням чинного законодавства, а тому у Волочиської міської ради відсутні підстави для вжиття заходів спрямованих на визнання недійсними зазначених додаткових угод.

36. Оскільки позивачі самостійно не звернулись до суду, то листом №51-1555вих-22 від 12.05.2022 керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до Волочиської міської ради з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

37. 24.06.2021 листом № 51-1591вих-21 прокурор звернувся до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області та повідомив про можливі порушення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при здійсненні закупівель за державні кошти, та про вжиття заходів спрямованих на припинення дії додаткових угод, повідомивши про це прокуратуру.

38. Згідно висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA - 2020-12-08-001622-а від 20.07.2021, складеного Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, вбачається, що за результатами аналізу питання дотримання законодавства під час внесення змін до Договору про закупівлю та їх оприлюднення встановлено порушення пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі». Зобов`язано здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, та у разі неможливості, розглянути питання щодо припинення зобов`язань за укладеним договором з ТОВ «Хмельницькенергозбут» від 11.01.2021 № 20300014.

Позиція Верховного Суду

39. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

40. Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з яким фактично погодився апеляційний суд, посилались на наступне:

- за укладеним між КП «Джерело» та ТОВ «Хмельницькенергозбут» договором ціна цього договору становить 2 596 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 432 791,67 грн. У п. 5.2 договору передбачено, що ціна за одиницю товару визначається у додатку № 1 до договору «Комерційна пропозиція постачальника», згідно з яким базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії становить 2,54583 грн. без ПДВ;

- в подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 22.01.2021, підписано комерційну пропозицію, яка є додатком №1 додатком №1 до додаткової угоди без номера та додаткову угоду №3 від 11.03.2021, як вбачається із змісту додаткової угоди №1 від 22.01.2021, остання була укладена на підставі п. 1 та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з набуттям чинності із 01.01.2021 постанови НКРЕКП №2381 від 09.12.2020 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Хмельницькобленерго» на 2021 рік» та зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії із 0,89057 грн/кВт*год без ПДВ до 1,12143 грн/кВт*год без ПДВ. В зв`язку із вказаним сторони виклали додаток №1 до договору «Комерційна пропозиція постачальника» в новій редакції та передбачили збільшення з 01.01.2021 базової ціни товару з 2,54583 грн. без ПДВ до 2,7708 грн. без ПДВ без збільшення загальної суми договору шляхом зменшення загального обсягу постачання електричної енергії;

- додаткова угода №1 від 22.01.2021 була укладена з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки зміна тарифу на розподіл електричної енергії мала місце ще до підписання договору, а тому постанова НКРЕКП №2381 від 09.12.2020 не може вважатись законною підставою для внесення змін до договору;

- оскільки додаткова угода №1 від 22.01.2021 була укладена, з порушенням ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягає визнанню недійсною, то в силу приписів ст. 216 ЦК України остання не створює юридичних наслідків. Тому при наданні оцінки змісту комерційної пропозиції, як додатку 1 до додаткової угоди без номера (потенційної додаткової угоди №2) та додаткової угоди №3 від 11.03.2021 на предмет їх відповідності вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відсоткове співвідношення збільшення ціни за даними угодами слід обчислювати від базової ціни товару, визначеної у договорі (додатку №1);

- таким чином, на підставі підписаних сторонами додаткових угод в лютому 2021 року та комерційної пропозиції, як додатку 1 до додаткової угоди без номера, ціна за одиницю товару була збільшена на 18,03%, що значно перевищує встановлений законом максимальний ліміт щодо зміни ціни (10%), а отже суперечить приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умовам п. 5.6.1 договору та є підставою для визнання недійсною вказаної комерційної пропозиції;

- у додатковій угоді №3 від 11.03.2021 сторони, виклавши додаток №1 до договору в новій редакції, зазначили, зокрема що з 01.02.2021 базова ціна товару становить 3,1667 грн. без ПДВ.

- встановивши зазначене, суд зробив висновок, що оспорювані додаткові угоди, укладено з порушенням положень ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому такі угоди є недійсними;

- внаслідок укладення оспорюваних угод комунальне підприємство зобов`язане було сплатити відповідачу 1 932 928,35 грн грошових коштів. Оскільки комунальним підприємством сплачено 307 270,91 грн грошових коштів, вказані грошові кошти необхідно стягнути з відповідача на користь Волочиської міської ради, оскільки замовниками закупівель товарів, робіт та послуг відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» є підприємства, установи, організації, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, надмірне витрачання коштів внаслідок укладення спірних додаткових угод понесла саме Волочиська міська рада, як засновник КП «Джерело» та особа, яка здійснює його фінансування.

41. Проте такі висновки судів є неправильними зважаючи на таке.

42. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

43. Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.

44. Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

45. Зміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 626, частина перша статті 628 Цивільного кодексу України)

46. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України, пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

47. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

48. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

49. Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

50. Вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

51. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

52. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

53. Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

54. Отже, загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

55. Так, частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

56. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

57. Водночас, вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.(такий висновок, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

58. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

59. З урахуванням зазначеного колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, не надав належної правової оцінки вищезазначеним положенням норм матеріального права та не врахував правових висновків щодо застосування вказаних положень.

60. Так, частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

61. Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

62.Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

63. Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

64. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.

65. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

66. Так, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних угод, суд не врахував, що одна із сторін цих угод фактично вже не є учасником судового процесу, зважаючи на те, що постанову апеляційного суду від 09.02.2023, в частині залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі КП «Джерело», постановою Верховного Суду від 09.11.2023 залишено без змін, і з урахуванням положень ст. 317 ГПК України, в цій частині позову висновки є остаточними.

67. Отже, змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов про визнання недійсними додаткових угод, пред`явленої лише до однієї із сторін оспорюваного правочину ТОВ «Хмельницькенергозбут», апеляційний суд не врахував, що такий висновок суду не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, щопозов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

68. В зв`язку з цим колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що, КП «Джерело» (замовник за додатковими угодами) не є учасником справи № 924/334/22, що є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання оспорюваної угоди недійсною.

69. Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину, зокрема, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

70. Тоді як, пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність Верховного Суду надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

71 Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 924/564/22, на неврахування якого апеляційним судом вказував скаржник у касаційній скарзі.

72. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Волочиська рада (позивач-1) не є стороною оспорюваних додаткових угод, а тому в розумінні частини 3 статті 215 ЦК України рада є заінтересованою особою щодо визнання недійсною оспорюваної угоди.

73. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд, не встановивши належного складу відповідачів у цій справі, помилково погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову щодо визнання оспорюваних угод недійсними, тоді як такий висновок судів не відповідає висновку щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину), викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

74. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновку щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, так і висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, саме, що «у контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Школи Велика Палата Верховного Суду звертає також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог».

75. Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що задовольняючи позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь КП «Джерело» грошових коштів у розмірі 307 270,91 грн, переданих за оспорюваними угодами, апеляційним судом не враховано правових висновків, щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, з огляду на таке.

76. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

77. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

78. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.

79. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 сформульовано такі висновки щодо застосування норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в подібних правовідносинах:

« 8.47.Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області.

Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27- 6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30- 6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)».

80. Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

81. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

82. До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

83. Верховний Суд, направляючи справу № 924/334/22 за позовом прокурора поданим в інтересах держави в особі ради на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у постанові від 09.11.2023, зокрема, зазначав про вищезазначені висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, тоді як апеляційний суд їх не врахував, оскільки стягнув грошові кошти, передані за оспорюваними угодами, на користь КП «Джерело».

84. У касаційній скарзі скаржник зазначає про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

85. Тоді як згідно з частинами 1, 4 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

86. Відповідно до частини 3 статті 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

87. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що, частково задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у справі, що розглядається Судом, допустивши при цьому також неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2019 у справі № 910/4881/18 про те, що здійснення повторного апеляційного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуте в касаційному порядку Верховним Судом (в цьому випадку - з ухваленням постанови від 09.11.2023, яка в силу вимог частини 3 статті 317 ГПК України є остаточною), є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а відтак здійснення перегляду цього рішення з урахуванням вимог про стягнення на користь КП «Джерело» 307 270,91 грн грошових коштів, без врахування того, що таку вимогу вже було залишено без розгляду судовим рішенням (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023, залишена без змін постановою Верховного Суду від 09.11.2023 в частині залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі КП «Джерело»), не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

88. Адже, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд спочатку правильно зазначив про те, що прокурор не може звертатись в інтересах держави в особі комунального підприємства, проте, в подальшому, всупереч положенням частини 3 статті 317 ГПК України та принципу юридичної визначеності, зробив помилковий підсумковий висновок про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за недійсними угодами саме на користь КП водопровідного каналізаційного господарства «Джерело» як сторони оспорюваної угоди, враховуючи положення абзацу 2 частини 1 статті 216 ЦК України (щодо можливості застосування реституції виключно до сторін правочину).

89. Таким чином, касаційний суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи скаржника про неврахування судами при частковому задоволенні позову, правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 30.01.2024 у справі №924/564/22, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

90. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

91. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню повністю як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

92. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

93. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, Суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

95. Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

96. За наведених обставин, а саме за умов неналежного складу відповідачів у справі та порушення принципу правової визначеності висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову не відповідає положенням статей 11, 45, 48, 86, 236, 269, 317 ГПК України.

97. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди зробили помилковий висновок щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.

98. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних рішення і постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

99. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог немайнового та майнового характеру, то керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, Верховний Суд вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 42 182,21 грн (18078,09 за апеляційний перегляд+ 24104,12 грн за касаційний перегляд), шляхом покладання цих витрат на Хмельницьку обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2022 у справі № 924/334/22 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення в частині розгляду позову Керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Волочиської міської ради Хмельницької області.

4. В задоволенні позову Керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Волочиської міської ради Хмельницької області відмовити повністю.

5. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29005, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код ЄДРПОУ 42035266) 42 182,21 грн (сорок дві тисячі сто вісімдесят дві) грн 21 коп витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

6. Наказ доручити видати Господарському суду Хмельницької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй