Ухвала

від 02.07.2024 по справі 363/4638/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"02" липня 2024 р. Справа № 363/4638/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02липня 2024року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12023111150001259 відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12023111150001259 відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.08.2023 року було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

Під час підготовчого судового засідання захисник - адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. У мотивувальній частині клопотання захисник ОСОБА_5 зазначив, що складений відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обвинувальний акт не містить посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, розмір завданої матеріальної шкоди, відомості щодо корегування завданої шкоди, та невірну кваліфікацію досліджуваних подій що с обов`язковим. Окрім того, обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не був йому та обвинуваченому належним чином вручений.

Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання захисника ОСОБА_5 підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі та повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту, мотивуючи це тим, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам чинного КПК України, в ньому зазначені мотиви вчинення і кваліфікація кримінального правопорушення. Крім того клопотання про заперечення щодо призначення до судового розгляду відносятся до фактичних обставин кримінального провадження які будуть досліджуватись в ході судового розгляду. Також обвинувальний акт був вручений всіми можливими та передбаченими КПК України способами. Враховуючи зазначене, прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту.

Представник потерпілого ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні стосовно клопотання поклалась на розсуд суду.

Ознайомившись із вказаним клопотанням захисника, вислухавши учасників справи, дослідивши обвинувальний акт разом з додатками до нього, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов`язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.

Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судом рішенням.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У ст. 291 КПК України встановлюються такі вимоги щодо обвинувального акту - обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

На додаток до цього суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 зазначається, що під час підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт на доопрацювання прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291, 292 КПК України: зокрема, якщо у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що одним з організаційно-розпорядчих питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому оскільки вимоги до обвинувального акту встановлюються лише положеннями ст. 291, 292 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акту на предмет відповідності тільки цим статтям.

На додаток до цього суд звертає увагу на ті обставини, що підстави для повернення обвинувального акту не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акту, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акту як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України. Така правова позиція також міститься у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к.

У клопотанні про повернення обвинувального акту захисник ОСОБА_5 як на підстави його повернення посилався, зокрема, на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України оскільки не містить посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, розмір завданої матеріальної шкоди, відомості щодо корегування завданої шкоди, та невірну кваліфікацію досліджуваних подій що с обов`язковим. Окрім того, обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не був йому та обвинуваченому належним чином вручений.

Крім того, аналіз ст. 91 КПК України дає можливість побачити, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як інтелектуальний процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторона обвинувачення у вигляді слідчого та прокурора мають право як збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази на підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.

Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акту, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду.

Враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить до висновку, що прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачення та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».

Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації.

Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне саме прокурор.

На додаток до цього ККС ВС у Постанові від 03.07.2019 року у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочину, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між діянням та наслідками, підтвердження або спростування обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознак та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.

Самі по собі обставини, на які посилається захисник ОСОБА_5 , є фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, а тому їх встановлення, визначення та формулювання, збирання та надання доказів на їх підтвердження, як було зазначено вище, є дискреційними повноваженнями прокурора, який викладає їх в такий спосіб та в такій формі, в яких вважає встановленими, та надає на підтвердження цього докази, які вважає належними, допустимими та достатніми для підтвердження відповідних обставин. Суд, особливо під час підготовчого судового засідання, не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення та визначення яких в обвинувальному акті є виключним повноваженням прокурора, а перевірка яких здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.

Крім того згідно до частини 1 статті 293 КПК України на прокурора покладено обов`язок одночасно з переданням обвинувального акта до суду надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт та копія реєстру досудового розслідування були вручені адвокату ОСОБА_6 . ОСОБА_7 25.08.2023 року, про що в матеріалах міститься власноручно подана ним розписка. Враховуючи зазначене, суд вважає, що подане клопотання є необгрунтованим та безпідставним.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні за № 12023111150001259 відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, відповідає вимогам процесуального законодавства, що закріплені у ст.ст. 290-291 КПК України, у зв`язку з цим відсутні підстави для його повернення прокурору.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення вказаного обвинувального акту слід відмовити.

Керуючись ст. ст.291,314-316КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошений 05.07.2024 року о 15 год. 00 хв.

Суддя ОСОБА_1