Рішення

від 01.07.2024 по справі 545/1849/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1849/20

Провадження № 2/545/28/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2024 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретаріЛитвинову В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (після зміни назви - Полтавська окружна прокуратура Полтавської області)звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області за № 9155-СГ від 06.09.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва», відповідачу ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 22552461 від 22.09.2017 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області № 9155-СГ від 06.09.2017року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до ст. 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність.

За даним фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені 18.05.2017 року до ЄРДР, досудове розслідування триває.

Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах заплави та водоохоронної зони річки Коломак, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Зазначив, що підставою представництва прокурором інтересів держави в суді являється відсутність органів, наділених повноваженнями для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про скасування спірного наказу, у зв`язку з чим не може бути позивачем, так як чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача та відповідача. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на підставі нього за відповідачем зареєстроване право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України.

Прохав визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №9155-СГ від 06.09.014 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва»; припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.09.2017 року за № 22552461; зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, та стягнути з відповідачів понесені витрати по сплаті судового збору .

Ухвалою судді Полтавського районного суду Гальченко О.О. від 31.07.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Від відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до суду було подано відзив на позов, згідно якого прохали відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, управлінням дотримано вимоги чинного законодавства, оскільки було подано всі документи, які необхідні для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Вказано, що водоохоронні зони повинні визначатися за проектами землеустрою, які в даному випадку відсутні. Крім того, відповідно до відомостей публічно кадастрової карти земельна ділянка, яка є предметом спору у вказаній справі знаходиться на відстані більше ніж 25 метрів від узрізу води, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Від представника позивача - Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області(післязміни назви-Полтавська окружнапрокуратура Полтавськоїобласті) на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позову. Вказав, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою суду від 11.01.2021 підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.02.2021 провадження по цивільній справі №545/1849/20 зупинено до вирішення Касаційним Цивільним судом справи №545/1692/19.

Ухвалою суду від 09.01.2023 провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 18.04.2023 повернуто до стадії підготовчого судового провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Полтавську міську раду.

18.04.2023 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, згідно якої позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення (а.с. 188).

05.06.2023 від представника прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, в якій змінив останню позовну вимогу та прохав зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у власність Держави в особі Полтавської міської ради.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 986/0/15-23 від 19.10.2023 року суддя ОСОБА_3 звільнена з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 08.12.2023 справу №545/1849/20 передано судді Путрі О.Г.

Ухвалою суду від 15.12.2023 справу №545/1849/20 прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.01.2024підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Полтавської окружної прокуратури Деряга О.Ю. позов підтримала та прохала його задовольнити, пославшись на підстави та обставини викладені у позові.

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області в судовому засідання протимзадоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнав та не заперечув проти їх задоволення.

Представник третьої особи - Полтавської міської ради у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В підготовчому засіданні 01.01.2024 представник Полтавської міської ради прохав позов задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлені такі юридичні факти ти відповідні їм правовідносини.

Статтями 13, 14 Конституції Українивизначено, що земля , водні ресурси є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (статті14,19 Конституції України).

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно дост. 3 ВК Україниусі води ( водні об`єкти ) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води : водотоки ( річки, струмки ).

Відповідно до ч. 1ст. 58 ЗК Українитаст. 4 ВК Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами , а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Згідно зі статтею 1 ВК України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони; заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Частиною 2статті 59 ЗК Українипередбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж моріва, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Пунктом « д » частини четвертоїстатті 84 ЗК Українипередбачено, що до земель державної власності , які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Відповідно дост. 1 Водного кодексу Українизаплавні земліце прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Згідно пунктів 5, 8 ч.1 ст.80 ВК Україниз метою охорони водності малих річок забороняєтьсярозорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Частиною 2 ст. 80 ВК України встановлено, що водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.

Заплавні земліє землями на яких встановлено особливий режим та на які поширюється окремий порядок використання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що 06.09.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва» №9155-СГ (т.1, а.с. 15).

Згідно з інформацією від 26.06.2020 року № 214109480 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.09.2017 року внесено запис № 22552461 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна № 1363624353240, а саме, земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту( т.1, а.с. 14).

18.05.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42017171010000088 за ч.1ст.364 КК України, за фактом протиправної передачі на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва (т.1, а.с. 24).

В ході досудового розслідування витребувано інформацію з питань законності надання земельних ділянок у приватну власність у Полтавського обласного управління водних ресурсів (№01-2/583 від 13 травня 2017 року; №01-2/1084 від 29 вересня 2017 року) та Полтавського регіонального управління водних ресурсів №06-28/323 від 11 квітня 2017 року, згідно якої проекти землеустрою по вказаним земельним ділянкам на розгляд та погодження, як це передбачено розділом 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, до Полтавського обласного управління водних ресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися. Також, Полтавське обласне управління водних ресурсів зазначає, що усі земельні ділянки розміщені за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, знаходяться в заплаві та водоохоронній зоні річки ОСОБА_2 , земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги розчищеної ділянки річки Коломак (т.1, а.с. 25-26, 31-32, 33,зв.ст.- 36).

У 2003 році відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства «Полтававодгосп» розроблено робочий проект «Визначення зон можливого затоплення водами річки Коломак в межах міста Полтава та Полтавського району», яким визначено, що територія в районі селища Лісок міста Полтави, на якій розташовані земельні ділянки можуть бути затоплені або підтоплені повеневими водами річки Коломак 1, 5, 10, 25 і 50 процентної забезпеченості по водності. Тобто, земельні ділянки знаходяться в зоні ризику - територія, на якій господарська діяльність пов`язана з можливою небезпекою затоплення та спричинення ним негативних явищ (т.1, а.с. 49-50).

Згідно повідомлення Ковалівської сільської ради від 21 вересня 2017 року № 868 зазначено, що зазначені земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081, знаходяться на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту с. Макухівка, відносяться до земель державної власності, розпорядження якими здійснюється органами виконавчої влади, та, згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)» від 1992 року (картографічних матеріалів), відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) (т.1, а.с. 44-45).

Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області (далі - РОВР у Полтавській області) «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави річки Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 знаходиться між розрахунковими створами №7 і № 8 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей.

За результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50 процентної забезпеченості (аркуш 01037488-219-158 ТГ1 документації) (т.1, а.с.51, зв.ст.- 53).

Рівні води певної забезпеченості визначені РОВР у Полтавській області у відповідності до пункту 4.27 «СНиП 2.01.14-83» від 01 липня 1984 року в залежності від гідравлічних та морфологічних властивостей русла річки.

Наведені факти свідчать, що вказана земельна ділянка підтоплюється в середньому раз в 2-4 роки (50 % та 25 % забезпеченості відповідно).

З копії «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малих рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року установлено, що у вказаній документації, в т. ч. в «Книга 2. Графические материалы» міститься план землекористування колгоспу «імені ОСОБА_4 ».

Вивченням вказаного плану встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак (т,1, а.с. 22-23).

Документація «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малих рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм» від 31 липня 1981 року № 338.

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що виконкоми сільських Рад народних депутатів доводять до відому населення і всіх зацікавлених організацій свої рішення про межі водоохоронних зон та прибережних смуг, а також про водоохоронний режим, який діє на території цих зон і смуг (а.с. 22 - зв.ст.).

Крім того, відповідно до висновків судової земельно-технічної експертизи та експертизу з питань землеустрою, проведеної експертами Київського науково дослідного інституту судових експертиз від 04 вересня 2019 року № 29639/18-41/241038-24272/19-41 підтверджено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 в заплаві річки Коломак. Також, експертним висновком встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки (т.1, а.с. 59-85).

Проведення судових експертиз під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства врегульованостаттями 103-106 ЦПК України, якими встановлено певні вимоги до висновку експерта та необхідність в обов`язковому порядку попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, в силу яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимист. 89 ЦПК України.

Відповідно до положеньст. 102 ЦПК Українивисновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства та закону України «Про судову експертизу».

За таких обставин, оскільки зазначений висновок земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в цивільній справі, а відповідачі не заявляли клопотання про проведення експертизи в цивільній справі, суд враховує вказаний експертний висновок та оцінює його разом з іншими доказами у справі.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та встановлених судом фактів свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 площею 0,12 га, яка розташована у заплаві річки Коломак, не могла передаватись відповідачу ОСОБА_1 у власність для індивідуального садівництва, оскільки належить до земель водного фонду та має обмежений режим використання .

Суд вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду.

Крім того, факт обізнаності відповідачів про те, що земельна ділянка, яка передається у приватну власність ОСОБА_1 являється земельною ділянкою водного фонду підтверджується виготовленим на замовлення ОСОБА_1 проектом землеустрою, відповідно до якого земельна ділянка являється заплавом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі№ 545/1100/20 зазначено, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

У правових висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 (провадження № 14-181цс18), від 28 листопада2018 року у справі № 504/2864/13 (провадження № 14-452цс18),від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 (провадження№ 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі№ 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19,) вирішувалось питання визначення належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду та зроблено висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогамЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку варто розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушеннямЗК УкраїнитаВодного кодексу Українитреба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження№ 14-452цс18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження№ 14-473цс18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Отже, позов в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність Держави в особі Полтавської міської ради є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , розташована у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно не може передаватися у приватну власність.

Водоохоронна зона річки Коломак визначена рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів від 31 липня 1981 року № 338 «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм».

Таким чином, суд дійшов висновку про незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва» №9155-СГ від 06.09.2017.

Водночас, вимога про визнання наказу незаконним та його скасування, припинення права приватної власності є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні.

З огляду на вказане, у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності слід відмовити.

Крім того , суд зазначає, що оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного кодексуУкраїни та Водного кодексу України, внаслідок чого, незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави, ОСОБА_1 не реалізував своє законне право на виділ йому земельної ділянки та має право на повторний розгляд вказаного питання.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем за три позовні вимоги сплачено судовий збір у розмірі 6306 грн. (а.с.1).

Оскільки судом позов задоволено частково, то підлягають стягненню витрати понесені за сплату судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2102 грн. з відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури (м. Полтава, вул. Ляхова,1, код ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (м. Полтава, вул. Уютна,23, код ЄДРПОУ 38803395), ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0081 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Полтавської міської ради.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г.Путря