Постанова

від 03.07.2024 по справі 601/889/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 601/889/22

провадження № 61-8460св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд», державний реєстратор Кременецької міської ради Тернопільської області Костиник Михайло Олегович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Польової Ж. П., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Міністерства юстиції України, товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» (далі - ТОВ «ПрофАгроТрейд»), державний реєстратор Кременецької міської ради Тернопільської області Костиник М. О. (далі - державний реєстратор ОСОБА_3 ), в якому просили суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 березня 2022 року № 1259/5 у частині скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо скасування рішень від 26 лютого 2021 року № 56825621, 56825726 та від 29 червня 2021 року № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617, прийнятих державним реєстратором Костиником М. О.

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити зміни до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначених рішень.

Позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що 22 лютого 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ПрофАгроТрейд» укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, строком на 7 років. 23 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПрофАгроТрейд» укладено договір оренди земельних ділянок, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, та кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, строком на 7 років.

10 травня 2022 року їм стало відомо, що Міністерством юстиції України видано наказ від 27 березня 2022 року № 1259/5 «Про задоволення скарги», на підставі висновку Південно-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 23 листопада 2021 року за результатами розгляду скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від 03 вересня 2021 року № 1/09 і цим наказом Міністерство юстиції України частково задовольнило скаргу, зокрема скасувало рішення державного реєстратора Костиника М. О. від 26 лютого 2021 року № 56825621, 56825726 та від 29 червня 2021 року № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали наказ Міністерства юстиції України від 27 березня 2022 року № 1259/5 протиправним та незаконним, оскільки ним фактично було продовжено договори оренди земельних ділянок без згоди власників, а при його винесенні не досліджувались обставини, що могли б слугувати підставою для реєстрації припинення договорів оренди, оскільки це питання відноситься до виключної компетенції органів суду. Отже, Міністерство юстиції України фактично вийшло за межі власних повноважень, що призвело до безпідставного скасування реєстраційних дій. Також Міністерство юстиції України не звернуло увагу та у своїх оскаржуваних наказах жодним чином не висвітлило факт пропуску скаржником визначеного законодавством строку на оскарження рішень державного реєстратора.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27 березня 2022 року № 1259/5 «Про задоволення скарги», винесений на підставі висновку Південно-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23 листопада 2021 року за результатами розгляду скарги від 03 вересня 2021 року № 1/09, поданої ТОВ «Західна агровиробнича компанія», у частині скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо скасування рішень від 26 лютого 2021 року № 56825621, 56825726, від 29 червня 2021 року № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617, прийнятих державним реєстратором Костиником М. О.

У частині позовних вимог щодо зобов`язання Міністерства юстиції України поновити зміни до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо скасування рішень від 26 лютого 2021 року № 56825621, 56825726, та від 29 червня 2021 року № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617, прийнятих державним реєстратором Костиником М. О., відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані ТОВ «Західна агровиробнича компанія» рішення державного реєстратора Костиника М. О. № 56825621, 56825726 були прийняті 26 лютого 2021 року, а рішення № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617 - 29 червня 2021 року. Зі скаргою щодо скасування цих рішень ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до Міністерства юстиції України 03 вересня 2021 року, тобто з пропуском шістдесятиденного строку, визначеного статтею 37 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», посилаючись при цьому на те, що вони дізналися про порушення своїх прав 01 вересня 2021 року після отримання інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та що власники вищезазначених земельних ділянок не зверталися до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» із заявами про розірвання договорів оренди.

Клопотань про поновлення такого строку скарга не містить, як і доказів того, що заявник не міг дізнатися про порушення своїх прав раніше.

Отже, приймаючи скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та передаючи її на розгляд до Південно-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, Міністерство юстиції України не звернуло увагу на те, що закінчився строк для оскарження рішень державного реєстратора від 26 лютого 2021 року та від 29 червня 2021 року, не вирішило питання щодо поновлення строку, встановленого частиною третьою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, Міністерство юстиції України не звернуло уваги на пропущення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» строку та не вирішило питання про можливість поновлення такого строку.

Також суд зазначив, що відповідно до вимог частин першої, третьої статті 133 та частин першої, другої статті 141 ЦПК України із відповідачів підлягають стягненню судові витрати, зокрема, сплачений позивачем судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн та на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн витрат на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звертаючись зі скаргою на рішення державного реєстратора, у випадку пропуску визначеного законодавством строку, скаржник повинен довести факт того, що він не знав та з об`єктивних причин не міг дізнатися про порушення своїх цивільних прав, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилалася.

Відповідно до витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно випливає, що підставою для припинення права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» були заяви позивачів про закінчення договорів, зокрема ОСОБА_1 05 травня 2021 року надіслав заяву ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про закінчення договору оренди, що підтверджується квитанцією про відправлення та повідомленням про вручення поштового відправлення 13 травня 2021 року. ОСОБА_2 надіслав аналогічну заяву ТОВ «Західна агровиробнича компанія», що підтверджується квитанцією про відправлення та повідомленням про вручення поштового відправлення 25 лютого 2021 року.

Наведене свідчить про те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія», отримавши рекомендовані листи від позивачів, із заяв могло дізнатись про припинення права оренди спірних ділянок раніше, аніж 01 вересня 2021 року та 03 вересня 2021 року, коли звернулося до Міністерства юстиції України із скаргами щодо скасування рішень державного реєстратора.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що приймаючи скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та передаючи її на розгляд Південно-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, Міністерство юстиції України не звернуло увагу на те, що закінчився строк для оскарження рішень державного реєстратора від 26 лютого 2021 року та від 29 червня 2019 року.

Стягуючи витрати за надану правничу допомогу, суд зазначив, що не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, оскільки вважає, що заявлені представником позивачів витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції та відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Також позивачами були понесені та підтвердженні витрати на професійну правничу допомогу під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, які підлягають стягненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга Міністерства юстиції України мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що для з`ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об`єктивні та суб`єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права. За загальними правилами строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратор. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. В матеріалах справи містяться докази на підтвердження дати, коли ТОВ «Західна агровиробнича компанія» дізналося про порушення свого права.

Також судами попередніх інстанцій не було зазначено, на підставі яких підтверджуючих документів судами зроблено висновок про те, що адвокатом надано певний перелік послуг саме на 10 000,00 грн для кожного з позивачів в суді першої інстанції та на 40 000,00 грн в суді апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2022 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 (провадження № К/9901/10114/19), від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 30 березня 2021 року у справі № 400/1825/20 (провадження № К/9901/33306/20), від 02 травня 2023 року у справі № 910/16665/21.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Іванько О. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У червні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 рокупровадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 752/30324/21 (провадження № 14-125цс23) за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Єлизавета Ремусівна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 грудня 2019 року № 193456374 ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка, площею 1,8841 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 17 грудня 2019 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Бурлак А. В. (т. 1, а. с. 17).

Відповідно до договору оренди землі від 27 березня 2013 року, укладеного між ОСОБА_7 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» (далі - СТВ «Агро-Лан»), ОСОБА_7 передала в оренду СТОВ «Агро-Лан» земельну ділянку площею 1,88 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, строком на 5 років (т. 1, а. с. 31-34).

25 грудня 2017 року між орендарем СТОВ «Агро-Лан» та новим орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» і орендодавцем ОСОБА_7 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27 березня 2013 року, відповідно до якої за згодою орендодавця орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені в договорі оренди, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, що підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26 лютого 2021 року № 246083738 (т. 1, а. с. 35).

30 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до СТОВ «Агро-Лан» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» із заявами, в яких повідомив про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди землі, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, який закінчується 30 листопада 2019 року, та про повернення цієї земельної ділянки, оскільки його не влаштовують істотні умови договору (т. 1, а. с. 42, т. 2, а. с. 13, 14).

Відповідно до фіскальних чеків про відправку цих заяв вони були відправлені 22 лютого 2021 року, що також підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення 25 лютого 2021 року цих заяв (т. 1, а. с. 37).

01 грудня 2019 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_2 (спадкоємцем ОСОБА_7 ) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27 березня 2013 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, згідно з якою внесено зміни у договір оренди землі в пункт 8 та викладено його в такій редакції: «Пункт 8. Договір укладено строком на 7 років до 30 листопада 2026 року, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі (т. 1, а. с. 57, т. 2, а. с. 11).

22 лютого 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ПровАгроТрейд» укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «ПровАгроТрейд» земельну ділянку, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, строком на 7 років з дати його підписання та державної реєстрації (т. 1, а. с. 43-46).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26 лютого 2021 року № 246085065 право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, зареєстровано 24 лютого 2021 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О., індексний номер 56825726 (т. 1, а. с. 47).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 10 січня 2014 року, індексний номер 15958150, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 1,7458 га, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Тернопільська область, Шумський район, сільська рада Підгаєцька (т. 1, а. с. 18, 20).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 січня 2014 року № 15961800 ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 1,9576 га, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Тернопільська область, Шумський район, сільська рада Підгаєцька (т. 1, а. с. 19).

20 січня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро-Лан» укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду СТОВ «Агро-Лан» земельну ділянку, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, строком на 7 років (т. 1, а. с. 13, 14).

04 квітня 2018 року між орендарем СТОВ «Агро-Лан», новим орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та орендодавцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 січня 2014 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, відповідно до якої зі згоди орендодавця орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені в договорі оренди. Крім того, додатковою угодою внесено зміни у договір оренди землі в пункт 8 та викладено його в такій редакції: «Пункт 8. Договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі» (т. 1, а. с. 58).

06 серпня 2020 року між орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та орендодавцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 січня 2014 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, згідно з якою внесено зміни у договір оренди землі в пункт 8 та викладено його в такій редакції: «Пункт 8. Договір укладено строком на 7 років до 05 серпня 2020 року, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі» (т. 1, а. с. 38).

Відповідно до договору оренди землі, укладеного 20 січня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро-Лан», ОСОБА_1 передав в оренду СТОВ «Агро-Лан» земельну ділянку, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, строком на 7 років (т. 1, а. с. 15, 16, 24).

04 квітня 2018 року між орендарем СТОВ «Агро-Лан», новим орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та орендодавцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 січня 2014 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, згідно з якою зі згоди орендодавця орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені в договорі оренди. Також цією додатковою угодою внесено зміни у договір оренди землі в пункт 8 та викладено його в такій редакції: «Пункт 8. Договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі» (т. 1, а. с. 39, 59).

06 серпня 2020 року між орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та орендодавцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 січня 2014 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, відповідно до якої внесено зміни у договір оренди землі в пункт 8 та викладено його в такій редакції: «Пункт 8. Договір укладено строком на 7 років до 05 серпня 2020 року, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі».

05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» із заявою, в якій повідомив про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, який закінчується 05 серпня 2020 року, та про повернення вказаної земельної ділянки (т. 1, а. с. 48).

Також, 05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» із заявою, в якій повідомив про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, який закінчується 04 квітня 2021 року, та про повернення вказаної земельної ділянки (т. 1, а. с. 40).

Зазначені заяви отримані ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 13 травня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 41).

23 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПровАгроТрейд» укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «ПровАгроТрейд» земельну ділянку, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, строком на 7 років з дати його підписання та державної реєстрації (т. 1, а. с. 49, 50, 53).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 червня 2021 року № 263433517 право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, зареєстровано 23 червня 2021 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. (т. 1, а. с. 56).

Також 23 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПровАгроТрейд» укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «ПровАгроТрейд» земельну ділянку, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, строком на 7 років з дати його підписання та державної реєстрації (т. 1, а. с. 54, 55).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 червня 2021 року № 263438094 право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, зареєстровано 23 червня 2021 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. (т. 1, а. с. 51).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26 лютого 2021 року № 246083738 видно, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 30 жовтня 2019 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. 24 лютого 2021 року внесено до Реєстру запис про припинення права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельної ділянки, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, індексний номер рішення 56825621 (т. 1, а. с. 35).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 червня 2021 року № 263436167, на підставі заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. 23 червня 2021 року внесено до Реєстру запис про припинення права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, індексний номер рішення 58982617 (т. 1, а. с. 38).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 червня 2021 року № 263432178, на підставі заяви ОСОБА_1 від 05 травня 2021 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. 23 червня 2021 року внесено до Реєстру запис про припинення права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, індексний номер рішення 58982272 (т. 1, а. с. 39).

03 вересня 2021 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направило до Міністерства юстиції України скаргу на рішення про державну реєстрацію припинення речових прав оренди та реєстрацію речових прав оренди, зокрема, щодо державного реєстратора Костиника М. О., в якій зазначено, що 01 вересня 2021 року під час проведення звірки щодо обробітку земельних ділянок ТОВ «Західна агровиробнича компанія» стало відомо, що по частині земельних ділянок, які орендуються ТОВ «Західна агровиробнича компанія», зареєстровані речові права оренди за іншими орендарями. З метою перевірки та уточнення цієї інформації 01 вересня 2021 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» отримало Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До цієї скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» додало інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 вересня 2021 року № 272842499 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174), від 03 вересня 2021 року б/н та від 06 травня 2021 року № 255423594 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024), від 03 вересня 2021 року б/н та від 15 травня 2018 року № 123852857 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038).

Наказом Міністерства юстиції України від 27 березня 2022 року № 1259/5, на підставі висновку Південно-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23 листопада 2021 за результатами розгляду скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від 03 вересня 2021 № 1/09, задоволено скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від 03 вересня 2021 року № 1/09 частково. Скасовано рішення від 26 лютого 2021 року № 56825621, 56825726, від 29 червня 2021 року № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617, прийняті державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. (т. 1, а. с. 25).

Відповідно до висновку Південно-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23 листопада 2021 року, колегія рекомендувала скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від 03 вересня 2021 року № 1/09 задовольнити частково. Скасувати рішення від 26 лютого 2021 року № 56825621, 56825726, від 29 червня 2021 року № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617, прийняті державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О.

У пункті 18 цього висновку зазначено, що Колегією при прийнятті рішень державним реєстратором Костиником М. О. не було встановлено, що подані для державної реєстрації документи не давали змоги виявити підстави для припинення права оренди скаржника на земельні ділянки, оскільки оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором Костиником М. О. про припинення іншого речового права на нерухоме майно (право оренди) за відсутності документів, що відповідно до законодавства підтверджують припинення іншого речового права скаржника на земельні ділянки.

У пункті 37 зазначено, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті державним реєстратором Костиником М. О. з порушенням вимог частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої, частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу першого пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, у редакції від 06 березня 2020 року (далі - Порядок № 1127) (т. 1, а. с. 26-30).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Міністерства юстиції України не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Предметом спору у справі, що переглядається, є наказ Міністерства юстиції України від 27 березня 2022 року № 1259/5 у частині скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо скасування рішень від 26 лютого 2021 року № № 56825621, 56825726 та від 29 червня 2021 року № № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617, прийнятих державним реєстратором Костиником М.О.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128)

визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством та його територіальними органами відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Так, частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності).

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів із дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1128 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 115 (тут, і надалі), розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Пунктом 3 Порядку № 1128 передбачено, що розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Пунктом 2 розділу 1 Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09 січня 2020 року № 71/5, встановлено, що колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Пунктом 13 Порядку № 1218 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегія колегіально формує висновок, а за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом (пункт 14 Порядку № 1128).

Отже, питання дотримання скаржником строку на подання скарги, а також дотримання вимог щодо форми та змісту скарги встановлюється безпосередньо комісією перед розглядом скарги.

У разі, коли встановлено порушення вимог закону щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Звертаючись зі скаргою на рішення державного реєстратора, у випадку пропуску визначеного законодавством строку, скаржник повинен довести факт того, що він не знав та з об`єктивних причин не міг дізнатися про порушення своїх цивільних прав, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилалася.

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що оскаржувані ТОВ «Західна агровиробнича компанія» рішення державного реєстратора Костиника М. О., на підставі яких припинено право оренди земельних ділянок ТОВ «Західна агровиробнича компанія», прийняті 26 лютого 2021 року № № 56825621, 56825726 та 29 червня 2021 року № № 58982346, 58982272, 58982819, 58982617.

Зі скаргою № 1/09 щодо скасування рішень про припинення речових прав оренди та реєстрацію речових прав оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до Міністерства юстиції України 03 вересня 2021 року, тобто з пропуском шістдесятиденного строку, визначеного статтею 37 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», посилаючись при цьому на те, що воно дізналося про порушення своїх прав під час інвентаризації договорів оренди земельних ділянок 01 вересня 2021 року та 03 вересня 2021 року. На підтвердження зазначеного ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 вересня 2021 року № 272842499 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174), від 03 вересня 2021 року б/н та від 06 травня 2021 року № 255423594 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024), від 03 вересня 2021 року б/н та від 15 травня 2018 року № 123852857 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26 лютого 2021 року № 246083738 вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 30 жовтня 2019 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. 24 лютого 2021 року внесено до Реєстру запис про припинення права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельної ділянки, кадастровий номер 6123482900:01:001:0174, індексний номер рішення 56825621 (т. 1, а. с. 35).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 червня 2021 року № 263436167, на підставі заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. 23 червня 2021 року внесено до Реєстру запис про припинення права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0024, індексний номер рішення 58982617 (т. 1, а. с. 38).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 червня 2021 року № 263432178, на підставі заяви ОСОБА_1 від 05 травня 2021 року державним реєстратором Кременецької міської ради Тернопільської області Костиником М. О. 23 червня 2021 року внесено до Реєстру запис про припинення права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельної ділянки, кадастровий номер 6125885900:01:001:0038, індексний номер рішення 58982272 (т. 1, а. с. 39).

Отже, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», отримавши від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяви про припинення договорів оренди землі, об`єктивно могла дізнатися про припинення права оренди спірних земельних ділянок раніше, аніж 01 вересня 2021 року та 03 вересня 2021 року, оскільки ці заяви було отримано 13 травня 2021 року та 25 лютого 2021 року, що підтверджують рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 37, 41).

Таким чином, після отримання зазначених заяв ТОВ «Західна агровиробнича компанія» мало можливість перевірити стан реєстрації свого речового права оренди шляхом відкритого доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія», звертаючись до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора від 26 лютого 2021 року та від 29 червня 2021 року пропустило строки, визначені статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Міністерства юстиції України в свою чергу не звернуло уваги на пропущення строку, і не вирішило питання про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як того вимагає пункт 5 Порядку № 1128, а передав цю скаргу на розгляд Південно-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Колегія суддів наголошує, що справедливість рішення (як судового, так і прийнятого відповідним органом) вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Рішення органу, до повноважень якого належить вирішення того чи іншого питання, має містити пояснення (мотиви), чому орган вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому враховано одні докази, але не взято до уваги інших доказів, чому обрано ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосовано чи не застосовано встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

Крім того, колегія Міністерства юстиції України, розглядаючи скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія», перевірила не лише дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій, а й вирішила спір про право, оскільки приймаючи рішення про скасування державної реєстрації щодо припинення права оренди земельних ділянок позивачів, керуючись статтею 31 Закону України «Про оренду землі», фактично продовжила договори оренди землі без згоди їх власників, тим самим вийшла за межі своєї компетенції.

Отже, приймаючи рішення про винесення оскаржуваного наказу, колегія Міністерства юстиції України не досліджувала та не могла досліджувати обставини, що могли б слугувати підставами для державної реєстрації припинення договорів оренди, оскільки це питання відноситься до виключної компетенції органів суду.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Щодо стягнення судами першої та апеляційної інстанцій витрат на професійну правничу допомогу

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

У справі, що переглядається в касаційному порядку, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Іванько О. С. було надано такі документи: договори про надання правничої допомоги від 16 травня 2022 року № № 8/22, 9/22; додаткові угоди № 1 до договорів про надання правової допомоги, в яких викладений детальний опис виконаних робіт; акти надання послуг від 07 грудня 2022 року № № 08/01-22, 09/02-22; додаткові угоди № 2 від 02 лютого 2023 року до договорів про надання правової допомоги, в яких викладений детальний опис виконаних робіт.

Міністерство юстиції України не скористалося своїм правом і не зверталося до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з Міністерство юстиції України на користь позивачів понесених судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. ЛуспеникСудді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець