Рішення

від 04.07.2024 по справі 120/6259/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 р. Справа № 120/6259/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу "Вінницький міський центр соціальних служб" про визнання бездіяльності протиправною,

УСТАНОВИВ:

13.05.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна ОСОБА_1 до комунального закладу "Вінницький міський центр соціальних служб" про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасного надання інформації за запитом позивача на отримання публічної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16.03.2024 о 23:15 позивач звернувся на ім`я заступника директора комунального закладу "Вінницький міський центр соціальних служб" ОСОБА_2 із запитом про надання публічної інформації. Запит був надісланий на офіційну електронну пошту установи, а тому відповідь на нього мала бути надана у такий же спосіб. Разом з тим відповідь на запит відповідач фактично надіслав позивачу в електронній формі лише 27.03.2024, тобто з порушенням вимог ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка зобов`язує розпорядників інформації надавати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Ухвалою суду від 17.05.2024 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні).

03.06.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що на запит ОСОБА_1 , який надійшов на електронну пошту Вінницького міського центру соціальних служб 16.03.2024, була направлена письмова відповідь від 21.03.2024 за вих. № 01-23/251 (з додатками) шляхом її надіслання простою поштовою кореспонденцією. Окрім цього, додатково така відповідь 27.03.2024 була скерована на електронну пошту позивача.

Таким чином, на думку відповідача, запит ОСОБА_1 був розглянутий в порядку та строки, визначені ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". До того ж, навіть якщо вважати, що певні порушення мали місце, то станом на дату пред`явлення позову вони вже були усунуті, що свідчить про безпідставність вимог позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх доводів та заперечень, суд встановив таке.

16.03.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив надати йому в копіях усі листи, створені від імені Вінницького міського центру соціальних служб у зв`язку з наданням позивачу супроводу як отримувачу соціальних послуг.

Вказаний запит поданий позивачем на офіційну електронну адресу Центру та доставлений відповідачу 16.03.2024 о 23:15 год.

У відповідь на запит позивача, відповідач підготовував письмовий лист-відповідь від 21.03.2024 за № 01-23/251, в якому повідомив, що надає позивачу листи, які були підготовлені Центром з посачку надання йому соціальної послуги представництва інтересів по теперішній час. До листа додані додатки на 8 арк.

Зазначений лист-відповідь надісланий позивачу простою поштовою кореспонденцією 21.03.2024.

Крім того, 27.03.2024 такий лист-відповідь також був надісланий відповідачем на електронну пошту позивача та отриманий ним того ж дня, що підтверджує сам позивач.

Поряд з цим позивач вважає, що відповідач порушив встановлений законом строк надання відповіді на запит, оскільки запит на інформацію надсилався на офіційну електронну пошту Центру, а тому відповідь на нього мала бути надана також з використанням електронного формату. Відтак, беручи до уваги фактичну дату надіслання відповіді електронною поштою 27.03.2024, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо своєчасного надання інформації на запит на публічну інформацію від 16.03.2024.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Згідно з положеннями преамбули Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI), цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 2 Закону № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону № 2939-VI установлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

В силу приписів ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Положеннями статті 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Отже, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 800/369/17.

Частиною п`ятою статт 19 Закону № 2939-VI передбачено, зокрема, право запитувача зазначати у запиті на інформацію лише електронної адреси.

Це свідчить про можливість обрання запитувачем виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

Відтак, у разі якщо запитувач інформації просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 820/4283/17.

Судом встановлено, що запит на інформацію від 16.03.2024 позивач подав відповідачу в електронному вигляді на його офіційну електронну пошту.

При цьому суд звертає увагу на те, що у вказаному запиті позивач не зазначив своєї поштової адреси, що, по-перше, додатково підтверджувало його прохання до відповідача щодо отримання відповіді лише на електронну адресу, а, по-друге, виключало можливість неоднозначного тлумачення відповідачем, як розпорядником інформації, способу листування з позивачем, як запитувачем інформації, та зобов`язувало Центр надати відповідь на запит саме із використанням електронних засобів зв`язку (електронної пошти).

Отже, надіслання листа-відповіді від 21.03.2024 за № 01-23/251 на поштову адресу позивача не може вважатися виконанням відповідачем вимог ст. 20 Закону № 2939-VI, зокрема щодо дотримання строку надання відповіді на запит позивача від 16.03.2024.

Водночас надіслання вказаної відповіді на електронну адресу позивача 27.03.2024 здійснено з перевищенням відповідного строку, який становить п`ять робочих днів з дня отримання запиту, тобто, у даному випадку такий строк завершився 22.03.2024.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

В силу приписів п. 5 ч. 2 ст. 23 Закону № 2939-VI позивач як запитувач інформації, попри фактичне надання відповідачем відповіді на запит, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації, і, звертаючись до суду з цим позовом, позивач вважав порушеними свої права внаслідок недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскільки відповідач надав позивачу запитувану інформацію, але разом з тим зробив це несвоєчасно, тобто не у встановлений Законом № 2939-VI п`ятиденний строк, і тим самим допустив протиправну бездіяльність, порушене право позивача на своєчасне отримання інформації підлягає захисту шляхом визнання протиправною таку бездіяльність відповідача.

При цьому враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, наведена у вже згаданій вище постанові від 19.03.2019 у справі № 800/369/17.

Судом відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача щодо відсутності станом на момент розгляду справи порушень прав позивача на доступ до публічної інформації з огляду на повне відновлення права позивача шляхом надання відповіді на його інформаційний запит від 16.03.2024.

Суд повторює, що право на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов`язків.

Враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, а також зважаючи на неможливість відновити своєчасність надання відповіді на інформаційний запит позивача, належним та ефективним захистом порушеного права позивача є визнання такої бездіяльності протиправною.

Аналогічний правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.03.2019 у справі № 9901/989/18.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Оскільки ухвалою суду від 17.05.2024 позивача звільнено від сплати судового збору, а інших витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність комунального закладу "Вінницький міський центр соціальних служб" щодо своєчасного надання інформації за запитом ОСОБА_1 від 16 березня 2024 року про отримання публічної інформації.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: комунальний заклад "Вінницький міський центр соціальних служб" Бровчук Оксани Миколаївни (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050).

Повне рішення суду складено 04.07.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович