Рішення

від 04.07.2024 по справі 140/3068/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3068/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія Інвест Компані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія Інвест Компані» (далі ТзОВ «Надія Інвест Компані», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 №0167910701 форми «В1» щодо завищення сум бюджетного відшкодування розміром 95 000,00 грн та податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 форми «В4» №01679220701 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 118 823,00 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту №17518/07-03/44025197 від 01.11.2023 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Надія Інвест Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Вказали, що згідно висновків акта перевірки №17518/07-03/44025197 від 01.11.2023 встановлено порушення ТзОВ «Надія Інвест Компані»:

- п. 85.2, ст. 85 ПК України - ненадання платниками податків запитуваних перевіркою документів, що має своїм наслідком нібито порушення вимог;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 та ст.198.6 ст.198 ПК України - не підтвердження податкового кредиту та вимог;

- п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України - відсутність податкових накладних та документів, які підтверджують суми, які зазначені у цих податкових накладних.

Зауважили, що в період проведення документальної позапланової виїзної перевірки, одночасно здійснювались процесуальні дії (обшуки) в рамках розслідування кримінального провадження 42023110000000037, за якими була вилучена вся документація Товариства та системні блоки від комп`ютерів, де знаходився бухгалтерський та податковий облік, проте уповноваженими працівниками Податкового органу було складено ряд актів про відсутність документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за результатами яких сформувалось від`ємне значення з ПДВ на суму 118 823 грн. 00 коп., що дало право на бюджетне відшкодування розміром у 95 000 грн. 00 коп. в серпні 2023 року.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТзОВ «Надія Інвест Компані» подано скаргу від 25.12.2023 №40509/6 до Державної податкової служби України та рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 16.02.2024 №4032/6/99-00-06-01-04-06, скаргу залишено без задоволення, а ППР від 06.12.2023 №0167910701, №01679220701 без змін.

Вважаючи виявлені в акті перевірки порушення такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, ТзОВ «Надія Інвест Компані» звернулось до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Зазначила, що згідно п.п.78.1.8 п. 78.1 ст.78 розділу V Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 18.10.2023р Ме2188-п, посадовими особами Головного управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Надія Інвест Компані» (код ЄДРПОУ 44025197) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 01.11.2023 №17518/07-01/44025197.

Вказала, що вищевказаним актом встановлено порушення:

- п.п. 44.1, п.п. 44.6 ст. 44, п. 201.1, п.п. 201.4 ст. 201, п. 85.2 ст. 85, п.198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 Ne2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування B сумі 95 000 грн., в т. ч. за серпень 2023 року - 95 000 грн.;

- п.п. 44.1, п.п. 44.6 ст. 44, п. 201.1, п.п. 201.4 ст. 201, п. 85.2 ст. 85, п.198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 118 823 грн. в т.ч. за серпень 2023 року - 118 823 грн.

Зауважила, що такі порушення виникли у зв`язку із ненаданням платником податків на запит від 19.10.2023 №1 «Про надання документів та письмових пояснень до перевірки» первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та документів, що підтверджують дані Податкової декларації (розрахунку) з ПДВ за серпень 2023 року.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що у період з 19.10.2023 по 23.10.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області на підставі п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Надія Інвест Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами вказаної перевірки складено акт №17518/07-03/44025197 від 01.11.2023, яким встановлено порушення ТзОВ «Надія Інвест Компані»:

- п.п. 44.1, п.п. 44.6 ст. 44, п. 201.1, п.п. 201.4 ст. 201, п. 85.2 ст. 85, п.198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 Ne2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування B сумі 95 000 грн., в т. ч. за серпень 2023 року - 95 000 грн;

- п.п. 44.1, п.п. 44.6 ст. 44, п. 201.1, п.п. 201.4 ст. 201, п. 85.2 ст. 85, п.198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 118 823 грн. в т.ч. за серпень 2023 року - 118 823 грн.

06.12.2023 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0167910701 щодо завищення сум бюджетного відшкодування розміром 95 000,00 грн.

06.12.2023 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №01679220701, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 118 823,00 грн.

25.12.2023 ТзОВ «Надія Інвест Компані» не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями подано скаргу №40509/6 до Державної податкової служби України та рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 16.02.2024 №4032/6/99-00-06-01-04-06 скаргу залишено без задоволення, а ППР від 06.12.2023 №0167910701, №01679220701 без змін.

Не погоджуючись із оскаржуваними ППР, ТзОВ «Надія Інвест Компані» звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 1 пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України ).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів а та б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року №21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року №21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 06.12.2023 №0167910701, №01679220701, суд зазначає наступне.

Як було вищевстановлено судом, у період з 19.10.2023 по 23.10.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області на підставі п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Надія Інвест Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №17518/07-03/44025197 від 01.11.2023, яким встановлено порушення ТзОВ «Надія Інвест Компані»:

- п.п. 44.1, п.п. 44.6 ст. 44, п. 201.1, п.п. 201.4 ст. 201, п. 85.2 ст. 85, п.198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 Ne2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування B сумі 95 000 грн., в т. ч. за серпень 2023 року - 95 000 грн;

- п.п. 44.1, п.п. 44.6 ст. 44, п. 201.1, п.п. 201.4 ст. 201, п. 85.2 ст. 85, п.198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 118 823 грн. в т.ч. за серпень 2023 року - 118 823 грн.

Ці порушення виникли у зв`язку із ненаданням платником податків на запит від 19.10.2023 №1 «Про надання документів та письмових пояснень до перевірки» первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та документів, що підтверджують дані Податкової декларації (розрахунку) з ПДВ за серпень 2023 року.

Суд зазначає, що згідно п. 85.2 ст. 85 IIK України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.6 статті 85 у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови.

Згідно вимог ст. 83 ПК України, матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені у п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними оравами), що підтверджують показники, відображені таким у податковій звітності вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено належними доказами.

У Податковому кодексі України не має визначення поняття вилучення документів правоохоронними органами, поряд з цим питання вилучення (виїмки) документів врегульовано положеннями Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 160 Кримінально - процесуального кодексу України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку); тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Особа, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов`язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. На вимогу володільця особою, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів (стаття 165 Кримінально - процесуального кодексу України).

Отже у разі вилучення (виїмки) оригіналів або копій документів володільцю таких надається опис вилучених документів чи їх копій, а також на вимогу володільця має бути залишено копії вилучених оригіналів документів.

Факт вилучення документів відображається у протоколі слідчої дії.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вилучення (виїмка) документів може бути проведено виключно на підставі ухвали слідчого судді, суду і таке вилучення (виїмка) має бути підтверджено документально, описом, протоколом слідчої дії, тощо.

Як вже зазначалось судом вище, нормою пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу документів - це їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами, тобто надання документів на запит (вимогу) правоохоронного органу про їх витребування не є тією обставиною з якою норма пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України пов`язує незастосовність правових наслідків ненадання платником податків контролюючому органу документів під час проведення перевірки. Такими обставинами є виключно виїмка або інше вилучення документів правоохоронними органами.

Суд зазначає, що вилучення (виїмка) документів правоохоронними органами у платника податків повинно бути підтверджено належним чином, тобто належними та допустимими доказами.

Як слідує з матеріалів справи, ТзОВ «Надія Інвест Компані» до матеріалів скарги до Державної податкової служби України №40509/6 від 25.12.2023 на винесені відповідачем ППР від 06.12.2023 №0167910701, №01679220701 були долучені копії ухвал Солом`янського районного суду м. Києва (судова справа 760/22781/23, пров. 1-кс/760/9519/23; судова справа № 760/22209/23, пров. 1-кс/760/9359/23 та судова справа № 760/22782/23, пров. 1-кс/760/9520/23) разом з копією протоколу обшуку, де вказувалось на вилучення правоохоронцями, за його результатами, всієї документації позивача в т.ч. і системних блоків, проте такі не були взяті до уваги ДПС України.

З дослідженого судом листа ТзОВ «Надія Інвест Компані» за вих. № 6 від 2010.2023 вбачається, що підприємство повідомило податковий орган про вилучення податкових документів та комп`ютерної техніки з програмним забезпеченням з питань бухгалтерських та податкових обліків, тому просило перенести терміни проведення позапланової перевірки на пізніший строк.

Суд зазначає, що в ході перевірки податковим органом первинні документи по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами не досліджувались, а перевірка проводилась фактично за відсутності первинних документів лише за базами даних податкового органу, тобто висновки відповідача, викладені в акті, ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності позивача та його контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевіряється, в свого чергу, не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій. Відповідачем не спростовано, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями та які б свідчили про нездійснення спірних операцій, юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та, відповідно, зумовлювали б прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акту. Отже, відповідач не спростував, що висновки, викладені в акті, є передчасними, а розпочата відповідачем перевірка підлягала перенесенню до дати повернення позивачу оригіналів первинних документів вилучених прокуратурою Київської області в рамках кримінального провадження № 42023110000000037, відомості про яке внесено до ЄРДР 02.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України.

Верховний Суд у постановах від 14.03.2023 у справі № 640/5814/21 та від 11.05.2023 у справі № 320/9639/20, дійшов висновку, що ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 44.1, п.п. 44.6 ст. 44, п. 201.1, п.п. 201.4 ст. 201, п. 85.2 ст. 85, п.198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, є безпідставними та не знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді, а тому податкові повідомлення-рішення від 06.12.2023 №0167910701, №01679220701 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Схожа позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 в справі № 640/5814/21.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 3 207,34 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 13.03.2024 №53.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській від 06.12.2023 №0167910701 форми «В1» щодо завищення сум бюджетного відшкодування розміром 95 000,00 грн та від 06.12.2023 №01679220701 форми «В4» - в частині зменшення на 118 823,00 грн розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія Інвест Компані» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 3 207,34 (три тисячі двісті сім) гривень 34 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія Інвест Компані» (35234, Волинська область, с. Кадище, вул. Залізнична, 36А; код ЄДРПОУ 44025197).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010; Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 44106679).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич