Рішення

від 04.07.2024 по справі 160/27050/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 рокуСправа №160/27050/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Саба Україна» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Саба Україна» до Одеської митниці державної митної служби України, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.07.2023 №UA500500/2023/000986.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних рішень, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/27050/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 30.10.2023 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 30.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Саба Україна» до суду 07.11.2023 надійшла заява про усунення недоліків позову, до якої долучено платіжну інструкцію, якою підтверджується доплата позивачем судового збору.

Крім того позивачем до суду подано уточнену позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Саба Україна» до Одеської митниці Держмитслужби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

14.12.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Одеської митниці на позовну заяву ТОВ «Саба Україна». Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку з чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості, а також відповідну картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

18.12.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача, в якому позивач просить суд здійснити заміну первісного відповідача Одеську митницю Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ 43333459), на належного відповідача Одеську митницю, (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.01.2024 клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача у справі № 160/27050/23 задовольнив; замінив первісного відповідача у справі № 160/27050/23 з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на належного - Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631); розпочав розгляд адміністративної справи спочатку.

02.02.2024 через систему «Електронний суд» представником Одеської митниці подано відзив на позовну заяву з аналогічним змістом, наданому до суду 14.12.2023 через систему «Електронний суд», відзиву на позовну заяву. Також до нього було долучено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.02.2024 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі №160/27050/23 було відмовлено.

15.02.2024 через систему «Електронний суд» представником Одеської митниці подано заперечення на відповідь на відзив з зазначенням аналогічних аргументів та доводів тим, що були викладені ним у поданому відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

11.08.2021 ТОВ «Саба Україна» (Покупець) уклало з компанією SHANDONG LIANZHONG PACKING TECHNOLOGY CO.LTD, (Китай) (Продавець) контракт №46, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю пакувальні матеріали (іменовані надалі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати Товар в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.1.2 Контракту, найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціна товару, що підлягає поставці вказуються в Проформі-інвойс на поставку товару.

Згідно з п. 1.4 Контракту, поставка товару за цим Контрактом здійснюється партіями. Під партією товару розуміють товар в кількості, в асортименті і вартістю, визначені у інвойсі (рахунку-фактурі) на поставку товару.

Ціни товару встановлюються в доларах США, визначаються сторонами в проформі-інвойс виходячи з умови поставки FОВ- Циндао, Китай згідно Інкотермс-2010. Ціни товару, крім вартості товару, включають в себе вартість упаковки товару і її маркування, вартість навантаження товару в транспортний засіб (контейнер), вартість оформлення товаросупровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару, вартість транспортних витрат до місця поставки згідно умов поставки та вартість завантаження товару на судно (п. 2.2.Контракту).

Продавець здійснює поставку товару на умовах поставки FОВ - Циндао, Китай (згідно Інкотермс-2010) у відповідності до Проформи-інвойс на партію товару. Строк поставки партії Товару узгоджується у проформі-інвойс на поставку товару обома сторонами (п. 3.1-3.2 Контракту)

Згідно з п.4.1 Контракту, умови оплати вказуються у проформі-інвойс на кожну поставку.

На виконання умов указаного Контракту, Сторонами була погоджена проформа-інвойс від 22.03.2023 LZ 2023032201, згідно з якою було узгоджено найменування, кількість, вага і ціна товару.

Крім того, Сторонами у вказаному документі будо погоджено наступні умови: умови оплати: попередня оплата в сумі 12833,65 доларів США та строк остаточного розрахунку- протягом 25 днів з дати попередньої оплати; пакування з картону і палетів; умови поставки: FОВ- Циндао, Китай.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вказаних товарів представником позивача до Одеської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №23UA500500023981U9 від 13.07.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 МД, зокрема: сертифікат якості б/н від 12.05.2023; пакувальний лист від 11.04.2023 LZ 20230411; рахунок-фактура (інвойс) від 11.04.2023 LZ 20230411; коносамент ZМ23050124 від 12.05.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR б/нвід 06.07.2023; сертифікат про походження товару №С237666519230003 від 09.05.2023; довідка про транспортні витрати б/н від 04.07.2023; контракт №46 від 11.08.2021; договір про надання послуг митного брокера №МБ-1/21 від 28.04.2021; договір про перевезення №0730-Т/20 від 19.06.2020; доручення б/н від 21.06.2022 на представлення інтересів декларанта.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Суд установив, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) відповідно до пп.в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення.

3) в автотранспортній накладній наявна печатка іншого перевізника ніж укладено договір на перевезення №0730-1720 від 19.06.2020.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації фірми-виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару

Листом від 14.07.2023 митним брокером ТОВ «Глобал Оушен Лінк» ОСОБА_1 , які є представниками позивача у відносинах із митним органом, здійснюють митне оформлення товарів, надано додаткові документи на підтвердження митної вартості товару: біржові котирування від 09.06.2023 (про падіння цін на ринку ПВХ протягом періоду січень - травень 2023 р.); платіжний документ ТОВ «Саба Україна» на оплату товару від 20.06.2023; платіжний документ ТОВ «Саба Україна» на оплату товару №3 від 24.03.2023; прайс-лист продавця товару від 20.03.2023; комерційна пропозиція/Offer продавця товару від 20.03.2023; рахунок проформа/Проформа-інвойс LZ 2023032201 від 22.03.2023, а також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

Після розгляду вказаних додаткових документів, митним органом зауважено таке:

1) у прайс-листі виробника/продавця товару (Shandong Lianzhong Packing Tehnology Co, LTD, Китай) відсутня інформація щодо строку цінової пропозиції та він адресований ТОВ «Саба Україна».

2) у банківському платіжному документі наявне посилання на інший контракт та інвойс ніж подано до митного оформлення (контракт №46 від 11.08.2021, інвойс №LZ20230411 від 11.04.2023).

3) надані біржові котирування на ПВХ надані на період від травня до червня, при тому що інвойс був складений у квітні.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Одеською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2 вказано, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару №1 є більшим МД від 09.01.2023 №UA110140/2023/94 становить 2,3096 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 1,94 дол. США/кг)

У подальшому, Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000986 від 14.07.2023, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 14.07.2023 рішення про коригування митної вартості № №UA500500/2023/000486/2, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач подав нову митну декларацію - МД-2 від 14.07.2023 №23UA500500024200U6, в якій залишив митну вартість незмінною, проте у розрахунок митних платежів (графа 44) додав 88 910,70 грн - різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2.

29.09.2023 позивач надав до Одеської митниці додаткові пояснення і документи щодо митної вартості товару до МД-2 від 13.07.2023 №23UA500500023981U9 (за якою відмовлено у випуску товарів) та до МД-2 від 14.07.2023 № UA500500024200U6.

Крім того, до вказаних додаткових пояснень позивач додатково надав рахунки ТОВ «Глобал Оушен Лінк» №019717 від 27.06.2023 та №020010 від 04.07.2023, платіжні доручення від 28.06.2023 №811 та №812, від 19.07.2023 №829 та №830; акти наданих послуг №019717 від 30.06.2023 та №020010 від 17.07.2023; біржові котирування: «світові ціни на ПВХ» в українському перекладі//»Хім-кур`єр 23 (426) від 09.06.2023.

Листом Одеської митниці вих. № 7.10-3/28.5-02/13/19095 від 05.10.2023 повідомлено позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000486/2 від14.07.2023.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000986 від 14.07.2023.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі -МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно зі статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи частини першу та другу статті 53 Митного кодексу України, суд зазначає, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Зауваження, що викладені відповідачем, суд уважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Так, для підтвердження вартості товару декларантом надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації.

Крім того, як встановлено судом, 11.08.2021 ТОВ «Саба Україна» (Покупець) уклало з компанією SHANDONG LIANZHONG PACKING TECHNOLOGY CO.LTD, (Китай) (Продавець) контракт №46, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю пакувальні матеріали (іменовані надалі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати Товар в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.1.2 Контракту, найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни товару, що підлягає поставці вказуються в Проформі-інвойс на поставку товар.

Згідно з п. 1.4 Контракту, поставка товару за цим Контрактом здійснюється партіями. Під партією товару розуміють товар в кількості, в асортименті і вартістю, визначених у інвойсі (рахунку-фактурі) на поставку товару.

Ціни товару встановлюються в доларах США, визначаються сторонами в проформі-інвойс виходячи з умови поставки FОВ- Циндао, Китай згідно Інкотермс-2010. Ціни товару, крім вартості товару, включають в себе вартість упаковки товару і її маркування, вартість навантаження товару в транспортний засіб (контейнер), вартість оформлення товаро-супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару, вартість транспортних витрат до місця поставки згідно умов поставки та вартість завантаження товару на судно (п. 2.2.Контракту).

Продавець здійснює поставку товару на умовах поставки FОВ - Циндао, Китай (згідно Інкотермс-2010) у відповідності до Проформи-інвойс на партію товару. Строк поставки партії Товару узгоджується у проформі-інвойс на поставку товару обома сторонами (п. 3.1-3.2 Контракту)

Згідно з п.4.1 Контракту, умови оплати вказуються у проформі-інвойс на кожну поставку.

На виконання умов указаного Контракту, Сторонами була погоджена проформа-інвойс від 22.03.2023 LZ 2023032201, згідно з якою було узгоджено найменування, кількість, вага і ціна товару.

Крім того, Сторонами у вказаному документі будо погоджено наступні умови: умови оплати: попередня оплата в сумі 12833,65 доларів США та строк остаточного розрахунку- протягом 25 днів з дати попередньої оплати; пакування з картону і палетів; умови поставки: FОВ- Циндао, Китай.

Згідно з міжнародними правилами інтерпретації торгових визначень у сфері зовнішньої торгівлі Інкотермс, в редакції 2010 року, визначено умови поставки товару FOB («вільно на борту», ... назва порту відвантаження). Згідно з пунктом А4 умов поставки FOB, продавець зобов`язаний поставити товар або шляхом приміщення на борт судна, номінованого покупцем, в пункті навантаження, якщо такий є, зазначеному покупцем в пойменованому порту відвантаження, або шляхом забезпечення надання поставленого таким чином товару. В тому і в іншому випадку продавець зобов`язаний поставити товар в узгоджену дату або в узгоджений період відповідно до звичаїв порту. Згідно з пунктом А6 продавець зобов`язаний оплатити: всі витрати, що стосуються товару до моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; і якщо буде потрібно, витрати по виконанню митних формальностей, що підлягають оплаті при вивезенні товару, а також будь-які мита, податки та інші витрати, що сплачуються при вивезенні. Відповідно до пункту А9 продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з перевіркою товару, необхідною для постачання товару відповідно до пункту А.4. Продавець зобов`язаний за свій рахунок забезпечити упаковку товарів, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки.

Таким чином, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, у цьому випадку вже включено до ціни товару, яка сплачена або підлягає сплаті, і не є складовою митної вартості в розумінні ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Крім того, з наведеного слідує, що у цьому випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі N 815/3142/17.

Таким чином, вимога митниці щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, була заявлена неправомірно.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №3 від 24.03.2023 ТОВ «Саба Україна» здійснено попередню оплату на адресу свого контрагента у розмірі 12833,65 доларів США за замовлену партію товару.

В графі 70 вказаного платіжного доручення «призначення платежу» зазначено: «оплата за контрактом №46 від 11.08.2021, інвойс від 22.03.2023 LZ 2023032201».

У подальшому, LIANZHONG PACKING TECHNOLOGY CO.LTD, (Китай) було надано ТОВ «Саба Україна» Packing List (пакувальний лист) LZ 20230411 від 11.04.2023, в якому зазначено 25 позицій товару (пакувальних матеріалів) вагою нетто 24048,54 кг, брутто 25970,00 кг, 1686 коробок та комерційний інвойс LZ 20230411 від 11.04.2023 до Проформи-інвойсу від 22.03.2023 LZ 2023032201, в якому зазначено 25 позицій товару (пакувальних матеріалів) вагою нетто 24048,54 кг, за ціною 1,83 та 1,76 доларів за 1 кг залежно від номенклатури, загальною вартістю 42825,18 доларів.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 20.06.2023 ТОВ «Саба Україна» здійснено остаточну оплату на адресу свого контрагента у розмірі 29991,53 доларів США.

В графі 70 вказаного платіжного доручення «призначення платежу» зазначено: «оплата за контрактом №46 від 11.08.2021, інвойс від 11.04.2023 LZ 20230411».

Згідно з експортною митною декларацією Китаю 421120230000011995 з Китаю в Україну покупцю ТОВ «Саба Україна» відправлено товар за інвойсом від 22.03.2023 LZ 2023032201 вагою нетто 24048,54 кг, брутто 25970,00 кг, 1686 коробок в контейнері НАSU4326291 загальною вартістю 42825,18 дол. США.

Згідно з даними коносамента - Bill of lading ZM 23050124, 12 травня 2023 pоку було відправлено товар вагою брутто 25970,00 кг, місць -1686 коробок в контейнері HASU 4326291 з порту Циндао, Китай до порту Констанца, Румунія.

Крім того, позивачем, як до суду, так і митому органу було надано Сертифікат якості (Certificate of quality) від 12.05.2023 від виробника товару та Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) С237666519230003 від 09.05.2023, які супроводжували товар.

Згідно з даними міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, складеної 06.07.2023 в м. Константа, Румунія - товар від компанії Китаю Shandong Lianzhong Packing Tehnology Co, LTD отримувачу TOB «Саба Україна» місцем розвантаження Київ, Україна, місцем навантаження Констанца, Румунія контейнер HASU4326291 з 1686 коробок з товаром найменування «POF shrinkfilm» (з англ, термозбіжна плівка) вагою брутто 25970,00 кг 12.07.2023 відправлено з Румунії і прибув на Одеську митницю 12.07.2023.

ТОВ «Саба Україна» укладено з ТОВ «Глобал Оушен Лінк» договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №0730-Т/20 від 19.06.2020.

ТОВ «Глобал Оушен Лінк» на адресу ТОВ «Саба Україна» було виставлено рахунки на оплату №019717 від 27.06.2023 та №020010 від 04.07.2023, які були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.06.2023 №811 та №812, від 19.07.2023 №829 та №830.

Згідно з Актами наданих послуг №019717 від 30.06.2023 та №020010 від 17.07.2023, ТОВ «Глобал Оушен Лінк» були надані послуги за договором №0730-Т/20 від 19.06.2020 на адресу ТОВ «Саба Україна».

Предметом указаного договору є організація перевезення вантажів, за яким експедитор ТОВ «Глобал Оушен Лінк» виконує усі необхідні дії по організації доставки імпортованого товару до адреси замовника - ТОВ «Саба Україна», зокрема пошук безпосереднього перевізника та укладення з ним договору перевезення тощо (п. 3.2.).

Відповідно до довідки про транспортні витрати ТОВ «Глобал Оушен Лінк» від 04.07.2023, вартість транспортування вантажу морським транспортом в контейнері HASU4326291 за маршрутом Циндао (КНР) Констанца (Румунія) складає 101514,43 грн без ПДВ. Експедиторські послуги за межами території України склали 731,36 грн без ПДВ; ПДВ 20% - 146,28 грн. Всього з ПДВ 877,64 грн. Вартість транспортування вантажу автомобільним транспортом в контейнері HASU4326291 за маршрутом Констанца (Румунія)-п/п Орлівка складає 17461,51 грн без ПДВ. Компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України для контейнеру HASU4326291 склали 25524,88 грн без ПДВ. Страхування вантажу за межами митної території України не проводилось.

Всі вищевказані документи були надані декларантом до митного оформлення, а також зазначені документи кореспондуються один з одним та в своїй сукупності не мають жодних розбіжностей.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо зауважень митного органу до наданого позивачем прайс-листа виробника/продавця товару (Shandong Lianzhong Packing Tehnology Co, LTD, Китай), то, відповідно до ч.2 ст.53 МК України каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить зазначеним нормам МК України.

Так, прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для них. Згідно з загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18).

Відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах. Комерційна пропозиція та прайс-лист по своїй суті виступають пропозицією продавця потенційному покупцю придбання товарів за пропонованими продавцем цінами. Такі пропозиції у формі прайс-листа та комерційної пропозиції можуть надаватись до укладання домовленостей на придбання товарів. Такі домовленості можуть оформлюватись як у формі специфікації до контракту, як передбачено укладеним контрактом, так і у формі рахунку-фактури (інвойсу).

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що прайс-листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України також є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч.5 ст.54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані запитувані митним органом документи.

Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Підставою для здійснення коригування митної вартості товарів в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості стали наявні в інформаційних ресурсах митниці відомості щодо митного оформлення товару за договором щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно до якого рівень митної вартості по товару №1 є більшим МД від 09.01.2023 №UA110140/2023/94 на рівні 2,3096 дол. США/кг.

Однак, суд погоджується з твердженням позивача, що при цьому у рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2 митним органом не здійснено аналіз відповідності торгових марок, ваги, розміру, умов транспортування товарів, задекларованих ТОВ «Саба Україна» та товарів за ЕМД від 09.01.2023 №UA110140/2023/94.

Так, Одеською митницею, в порушення положень ст. 57 МК України, вказано лише номер та дату митної декларації, без будь-якої конкретної інформації щодо переліку товару, імпортованому по цій декларації, інформації щодо кількісних, якісних та споживних характеристик товару, обсягу партії, обсягу контракту, умов імпорту, чи іншої інформації, що безпосередньо впливає на визначення ціни в господарських правовідносинах.

Так, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацією, отриманою за результатами здійснення митного контролю, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на викладене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими. Їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товарів, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому воно є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.07.2023 №UA500500/2023/000986, яка є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.07.2023 №UA500500/2023/000986 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.07.2023 №UA500500/2023/000986 також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368,00 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Саба Україна» (вул. Панікахи, буд. 2, корп. 8, оф. 36-А, м. Дніпро,49600, код ЄДРПОУ 38431561) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару від 14.07.2023 №UA500500/2023/000486/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.07.2023 №UA500500/2023/000986, прийняту Одеською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631). на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саба Україна» (вул. Панікахи, буд. 2, корп. 8, оф. 36-А, м. Дніпро,49600, код ЄДРПОУ 38431561) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Саба Україна» (вул. Панікахи, буд. 2, корп. 8, оф. 36-А, м. Дніпро,49600, код ЄДРПОУ 38431561).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя Н.В. Кучугурна