Рішення

від 04.07.2024 по справі 200/3128/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року Справа№200/3128/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася через систему Електронний Суд до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Першого апеляційного адміністративного суду (ідентифікаційний код 42255773, 49005, м.Дніпро, вул.Левка Лук`яненка, б.23), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, 04053, м. Києв, вул.Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про визнання протиправною відмову Першого апеляційного адміністративного суду у видачі довідки про суддівську винагороду за формою, передбаченою додатком 2 до Поряду подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 (в редакції Постанови Пенсійного фонду за № 7-2 від 09.02.2023) із розрахунком суми суддівської винагороди з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року, визначеного абз. 4 ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік - 3028 грн; зобов`язання видати довідку за формою, передбаченою додатком 2 до Поряду подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 (в редакції Постанови Пенсійного фонду за № 7-2 від 09.02.2023) із розрахунком суми суддівської винагороди з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року, визначеного абз. 4 ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік - 3028 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України як отримувач довічного грошового утримання судді у відставці. За результатом звернення щодо надання відповідної довідки відповідачем відмовлено у її видачі. Вважає, що для реалізації права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, Перший апеляційний адміністративний суд зобов`язаний видати довідку про суддівську винагороду із розрахунком суми суддівської винагороди з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року, визначеного абз. 4 ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік - 3028 грн.

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. надана квитанція від 21.05.2024.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді Першого апеляційного адміністративного суду у 2024 році застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до абзацу 5 статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2024 рік. З огляду на те, що норми законів про державний бюджет на відповідний рік є чинними та не визнані неконституційними, у відповідача відсутні підстави для видачі довідки судді у відставці, виходячи з іншого розміру прожиткового мінімуму. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

27 травня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Донецького апеляційного адміністративного суду (перейменований в Перший апеляційний адміністративний суд), про що свідчить рішення Вищої Ради Юстиції від 19.12.2016 №3249/о/15-16.

Позивач звернулась із заявою до Першого апеляційного адміністративного суду щодо надання довідки за формою, передбаченою додатком 2 до Поряду подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 (в редакції Постанови Пенсійного фонду за № 7-2 від 09.02.2023) із розрахунку суми суддівської винагороди з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року, визначеного абз. 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» - 3028 грн

В листі від 17.05.2024 №02.01-18/541/24 Перший апеляційний адміністративний суд повідомив, що для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді у 2024 році застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до абзацу 5 статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2024 рік. Штатним розписом на 2024 рік затверджений оклад судді в розмірі 115610 грн. Підстави для видачі довідки відсутні.

Не погодившись з відмовою відповідача у підготовці та видачу довідки про розмір грошового забезпечення, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини другої статті 27 Закону України Про Конституційний Суд України органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною першою статті 4 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

За змістом частини другої статті 4 Закону України Про судоустрій і статус суддів зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

В силу частини першої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Спір у цій справі виник у зв`язку з обчисленням суддівської винагороди позивача, виходячи з установленого у статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 грн (абз. 5 статті), замість прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 3028 грн (абз. 4 статті).

Слід зазначити, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України Про судоустрій і статус суддів) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

30.09.2016 набрали чинності унесені до Конституції України зміни згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя).

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Тобто, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України Про прожитковий мінімум № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зауважити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Тобто, цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Разом з тим, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, разом із встановленням станом на 01.01.2021 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону України Про судоустрій і статус суддів у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України Про прожитковий мінімум щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік фактично ввів складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Така ж складова міститься і у Законі України Про Державний бюджет України на 2024 рік.

При цьому, Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік також не повинен встановлювати інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Відтак, Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у Рішеннях від 20.03.2022 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Так, у пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України Про судоустрій і статус суддів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.

Зважаючи на викладене, відмова Першого апеляційного адміністративного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року, визначеного абз. 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» - 3028 грн є протиправною.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Перший апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Першого апеляційного адміністративного суду у відставці, визначену на підставі частини другої ст.130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої, третьої 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн відповідно до квитанції від 21.05.2024.

Судом встановлено, що позовна заява подана до суду через систему Електронний Суд, а отже, відповідно до положень Закону України Про судовий збір застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 968,96 грн, що належала сплаті за подання фізичною особою позову немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Першого апеляційного адміністративного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року, визначеного абз. 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Перший апеляційний адміністративний суд (ідентифікаційний код 42255773, 49005, м.Дніпро, вул.Левка Лук`яненка, б.23) видати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Першого апеляційного адміністративного суду у відставці, визначену на підставі частини другої ст.130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого апеляційного адміністративного суду (ідентифікаційний код 42255773, 49005, м.Дніпро, вул.Левка Лук`яненка, б.23) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Кошкош