Рішення

від 03.07.2024 по справі 320/16235/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року № 320/16235/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту також відповідач, ВЧ НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати протокольне рішення об`єднаної житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_4 від 29.07.2021 №32 в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік капітана запасу ОСОБА_1 з 01.09.1994 на 08.05.1996 та поновити позивача на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 з 01.09.1994.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.08.1979 по 01.02.2000 проходив військову службу та з 01.09.1994 разом з родиною був зарахований на квартирний облік. 07.12.2000 позивача виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши у наказі про залишення його на квартирному обліку.

Позивач зазначив, що під час формування ним пакету документів для отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, у нього виникли труднощі у наданні інформації щодо реєстрації у м. Василькові з 01.09.1994 дати перебування позивача на квартирному обліку, у зв`язку з чим спірним рішенням було перенесено дату зарахування позивача на квартирний облік з 01.09.1994 на 08.05.1996 дату реєстрації його місця проживання у м. Василькові згідно інформації, наявної у паспорті позивача.

Позивач вважає безпідставним та необґрунтованим спірне рішення, оскільки, на його думку, у випадку відсутності у нього підтвердженої реєстрації місця проживання у м. Василькові з 01.09.1994 були б відсутні підстави для постановки на облік саме з цієї дати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 визнано поважними причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом та відкрито провадження у справі №320/16235/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується звітом про доставку.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до витягу з послужного списку позивача від 29.06.2021 №2368 він проходив службу:

- з 01.08.1979 по 03.07.1982 курсант Васильківського військового авіаційно-технічного училища імені 50-річчя Ленінського комсомолу України;

- з 03.07.1982 по 10.09.1982 зарахований у розпорядження командуючого 24 Повітряної Армії;

- з 10.09.1982 по 06.04.1987 авіаційний технік групи регламентних робіт на літаках і авіадвигунах бомбардувального авіаційного полку НОМЕР_5 Повітряної Армії Верховного Головного Командування м. Вінниця;

- з 06.04.1987 по 08.04.1987 старший авіаційний технік (літака) бомбардувального авіаційного полку бомбардувальної авіаційної дивізії НОМЕР_5 Повітряної Армії Верховного Головного Командування м. Вінниця;

- з 08.04.1987 по 10.01.1989 авіаційний технік групи регламенту і ремонту (літаків) бомбардувального авіаційного полку бомбардувальної авіаційної дивізії НОМЕР_5 Повітряної Армії Верховного Головного Командування м. Вінниця;

- з 10.01.1989 по 05.09.1991 помічник начальника розрахунку старший авіаційний технік (літаків) бомбардувального авіаційного полку бомбардувальної авіаційної дивізії НОМЕР_5 Повітряної Армії Верховного Головного Командування м. Вінниця;

- з 05.09.1991 по 17.02.1993 керівник польотами 12 Авіаційного полігону;

- з 17.02.1993 по 17.03.1994 відкомандирований у розпорядження Міністра оборони України;

- з 17.03.1994 по 28.02.1997 військовий комендант групи служби військ факультету підготовки молодших спеціалістів Київського інституту Військово-Повітряних Сил;

- з 28.02.1997 по 19.11.2000 старший інженер відділення конструкції та технічного обслуговування авіаційних двигунів навчальної лабораторії кафедри конструкції та технічного обслуговування літальних апаратів та двигунів факультету підготовки молодших спеціалістів Київського інституту Військово-Повітряних Сил.

Наказом заступника Міністра оборони України командуючого військово-повітряними силами України від 19.11.2000 №0497 позивача звільнено з військової служби за підпунктом «в» пункту 65 (за станом здоров`я). Наказ містить відмітку про звільнення із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини.

Наказом начальника Васильківського коледжу Військово-Повітряних Сил від 07.12.2000 №4 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, направивши до зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказ містить відмітку про звільнення з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду військової частини.

Матеріали справи містять копію виписки з протоколу від 01.09.1994 №27 засідання житлової комісії військової частини, в якій зазначено, що на підставі рапорту ОСОБА_1 постановлено зарахувати на квартирний облік ОСОБА_1 із сім`єю у складі: дружини ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва Міністерства оборони України від 03.11.2000 №30 позивач перебував на квартирному обліку у факультеті №7 КІ ВПС з 01.09.1994 складом сім`ї 5 осіб, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень з 12.01.1998. Проживав у приватній квартирі.

Листом Відділу з питань реєстрації місця проживання від 21.07.2021 №589/12-12/2021 представнику позивача надано інформацію щодо реєстрації місця проживання позивача з 1994 року: з 08.05.1996 по 24.02.2021 проживав за адресою АДРЕСА_3 ; з 28.03.2001 по 05.07.2005 АДРЕСА_4 ; з 20.02.2007 і по теперішній час АДРЕСА_5 .

Листом ВЧ НОМЕР_1 від 20.07.2021 №13/7/33 позивачу запропоновано розмір грошової компенсації у сумі 560840,00 грн за належне для отримання жиле приміщення на склад сім`ї, одна особа з проханням повідомити у накйкоротший термін про прийняте рішення та надати документи згідно переліку.

На засіданні об`єднаної житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_4 , результати якої оформлені протоколом від 29.07.2021 №32, за наслідками розгляду облікової справи ОСОБА_1 рішенням комісії перенесено дату зарахування квартирного обліку при ВЧ НОМЕР_1 для отримання житлового приміщення або виплати грошової компенсації за не отримане житлове приміщення позивача на момент реєстрації у м. Василькові, а саме, з 01.09.194 на 08.05.1996. Підставою слугувало встановлення дати першої реєстрації у м. Василькові 08.05.1996.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 31 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (частина перша статті 37 ЖК України).

Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради №470 від 11.12.1984 (далі за текстом - Правила №470).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно із статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Як передбачено частиною першою статті 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до положень статей 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Згідно із статтями 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Згідно пункту 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23.12.1992 №220 та в подальшому викладеного в новій редакції на підставі наказу Міністра оборони України від 03.12.1995 №20 (далі - Положення №220), військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім`ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.

Відповідно до пунктів 12, 13, 34 Положення №220 на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім`ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на облік; довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку; довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад). Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій.

Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.

Отже, всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.

Положенням №220 чітко визначено, що датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесено рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік, а всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, мають вирішуватися за місцем проходження ними служби. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформляється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку, довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи. Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій.

Аналогічні положення містяться й у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470.

Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 №577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. На підставі даного наказу №577 наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 №20 втратив чинність.

Надалі, наказ Міністра оборони України №577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

Наказ Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (далі - Інструкція №380).

Відповідно статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок №1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

На підставі пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №1865-IV від 24.06.2004 (далі - Закон №1865-IV) військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Абзац четвертий пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №1865-IV покладає зобов`язання на Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Порядком №1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Пункт 23 Порядку №1081 визначає, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).

Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.

Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Пунктом 32 Порядку №1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).

Інструкція №380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Пунктом 6 розділу І Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №380 визначено, що для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії.

Основною формою роботи житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є засідання (збори). Засідання (збори) є правочинними, якщо на них присутні більше ніж 2/3 членів комісії. Рішення приймається відкритим голосуванням за умови 50 % загальної кількості членів житлової комісії плюс 1 голос (пункт 4 Розділу ІІ Інструкції №380).

Відповідно до пунктів 7, 8 розділу ІІ Інструкції №380 житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення, серед іншого, щодо зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Пункт 9 розділу VI Інструкції №380 встановлює, що військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, на загальних підставах в органах місцевого самоврядування та до набрання чинності цією Інструкцією зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також заносяться у списки осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла за наявності підстав. Час перебування військовослужбовців на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) не враховується.

Згідно положень пункту 16 розділу VI Інструкції №380 житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вперше був зарахований на квартирний облік 01.09.1994 та при подальшому проходженні військової служби продовжував перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з датою зарахування з 01.09.1994 зі складом сім`ї у ВЧ НОМЕР_1 .

Оцінюючи підставу, яка слугувала перенесенню дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім`ї на пізнішу дату, суд зазначає таке.

Так, пунктом 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР визначено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадянину у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).

Водночас, пунктом 43 зазначених Правил передбачено можливість перенесення на рік черговості на одержання жилого приміщення громадянинові, який перебуває на квартирному обліку за місцем роботі, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу, або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого підпунктом 4 пункту 26 цих Правил.

Перенесення черговості на одержання жилого приміщення на рік може бути застосоване також до громадянина, який безпідставно відмовився від наданого жилого приміщення, що відповідає встановленим вимогам і розміру.

Черговість може бути перенесено і в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на квартирний облік.

Відповідач, як на підставу прийняття рішення про перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік вказує на відсутність доказів на підтвердження реєстрації його місця проживання у м. Василькові станом на 01.09.1994.

Проте, суд критично ставиться до такої аргументації з огляду на таке.

Аналізуючи зміст п. 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР суд доходить висновку, що даним пунктом передбачено наявність реєстрації місця проживання у певному населеному пункті саме при постановленні громадян на облік осіб, потребуючих поліпшення житлових умов. Посилання відповідача на відсутність реєстрації місця проживання позивача як на підставу перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік не знаходить свого відображення в нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Адже, позивач вже взятий на відповідний облік, отже, ним для цього дотримано всіх встановлених вимог, також п. 43 вищенаведених Правил визначено перелік підстав для перенесення на рік черговості на одержання жилого приміщення, зокрема, серед таких підстав законодавцем визначено систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу, або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого п.п. 4 п. 26 цих Правил, а також інші підстави, визначені законодавством.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на квартирному обліку з 01.09.1994. Доказів того, що за цей період позивач забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони, матеріали справи не містять, а відповідач на підтвердження зазначених доводів щодо забезпечення позивача житлом не надав жодних доказів. На момент звернення до суду з цим позовом рішення житлової комісії військової частини, відповідно до якого позивача було зараховано на квартирний облік з 01.09.1994, не скасовано.

Тобто, враховуючи положення пункту 22 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, вбачається, що датою постановки позивача на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією військової частини.

Жодних сумнівів у тому, що позивач ще станом на 01.09.1994 вважався таким, що потребує надання житла та у зв`язку з цим постановлення на квартирний облік для його отримання, матеріали справи не містять.

Таке перебування позивача на квартирному обліку не заперечувалося протягом всього часу перебування на обліку, законність постановки на квартирний облік не оскаржувалась відповідачем.

Водночас, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод або підставою для їх обмеження. Таким чином, наявність чи відсутність прописки (реєстрації) не може бути визнана законною підставою для переміщення особи у черзі квартирного обліку. У свою чергу, факт забезпечення позивача та його родини житлом відповідач не довів.

Як роз`яснив Верховний Суд в правових висновках, викладених в постановах від 03.05.2018 у справі №359/6809/17, від 20.03.2019 у справі №760/750/16-ц, від 10.10.2019 у справі №359/1347/17, розглядаючи аналогічні справи, судам належить з`ясовувати такі обставини: чи скасовувалось рішення житлової комісії про зарахування військовослужбовця на квартирний облік; чи був зарахований військовослужбовець на квартирний облік внаслідок подання ним недостовірних відомостей або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття військовослужбовця на квартирний облік.

З матеріалів справи вбачається, що рішення житлової комісії про зарахування позивача на квартирний облік з 01.09.1994 є чинним. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Жодних доказів зарахування позивача на квартирний облік внаслідок подання ним недостовірних відомостей або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття військовослужбовця на квартирний облік відповідачем не надано.

На противагу означеному, відповідач не заперечує наявність у позивача права перебування на квартирному обліку, зазначивши підставою для перенесення дати постановки на квартирний облік виключно ненадання позивачем доказів реєстрації його місця проживання станом на 01.09.1994 у АДРЕСА_3 .

Проте, як вже зазначалося судом, жодних сумнівів у тому, що позивач ще станом на 01.09.1994 вважався таким, що потребує надання житла та у зв`язку з цим постановлення на квартирний облік для його отримання, матеріали справи не містять.

Відтак, спірне рішення об`єднаної житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_4 від 29.07.2021, оформлене протоколом №32, в частині перенесення дати зарахування квартирного обліку при ВЧ НОМЕР_1 для отримання житлового приміщення або виплати грошової компенсації за неотримане житлове приміщення позивача, необхідно визнати протиправними та скасувати, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поновити позивача на квартирному обліку з 01.09.1994, суд наголошує, що пункт 7 розділу II Інструкції передбачає повноваження житлової комісії змінити дату зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей.

Тому, враховуючи, що оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача поновити позивача та членів його сім`ї на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.1994, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн згідно квитанції про сплату від 28.04.2023 №32528798800006809982, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_4 від 29.07.2021, оформлене протоколом №32, в частині зміни дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік з 01.09.1994 на 08.05.1996.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.1994.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьВійськової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 03.07.2024

Суддя Панченко Н.Д.