Рішення

від 05.07.2024 по справі 440/682/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/682/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.12.2023 №112750006594 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки: період 29.03.1985 по 21.01.1991, період роботи з 16.07.1996 по 22.03.1999, період отримання допомоги по безробіттю з 18.10.2004 по 19.12.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати її звернення за призначенням пенсії, тобто з 06.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.12.2023 №112750006594 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач вважає це рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що відповідачем протиправно не зараховано до її страхового стажу періоди роботи з 29.03.1985 по 21.01.1991, з 16.07.1996 по 22.03.1999 та період отримання допомоги по безробіттю з 18.10.2004 по 19.12.2005. Вказує, що недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та періоду отримання допомоги по безробіттю. Зазначає, що з метою усунення певних недоліків трудової книжки вона зверталася до архівного відділу Олександрійської міської ради для отримання уточнюючих документів про період роботи з 29.03.1985 по 21.01.1991, однак документи до архіву з підприємства не передавалися, тому власними зусиллями усунути недоліки не вдалося.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/682/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідачів.

02 лютого 2024 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Полтавській області на позовну заяву /а.с. 36-40/, в якому представник відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 04.12.2023 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком та з пакетом документів, яку за правилом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.12.2023 №112750006594 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що матеріали пенсійної справи не містять доказів прийняття ГУ ПФУ в Полтавській області будь-яких індивідуальних актів, які стосуються прав та інтересів позивача, тому вважає вимоги позивача до ГУ ПФУ в Полтавській області безпідставними.

27 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Запорізькій області на позовну заяву /а.с. 123-125/, в якому представник ГУ ПФУ в Запорізькій області просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що записи в трудовій книжці позивача за періоди роботи з 29.03.1985 по 21.01.1991, з 16.07.1996 по 22.03.1999 та період отримання допомоги по безробіттю з 18.10.2004 по 19.12.2005 зроблено без дотримання вимог Інструкції №58, інших документів, які б підтверджували роботу за ці періоди позивачем не надано. Відповідач зазначає, що позивач могла скористатися правом на підтвердження стажу роботи показаннями свідків, у порядку, передбаченому пунктом 18 Порядку №637, однак не скористалася таким правом.

За приписами частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Отже, оскільки дана справа визначена пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті цієї справи є виключно позов і візив.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

04.12.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 9/, звернулася до Управління ПФУ в м. Кременчуці ГУ ПФУ в Полтавської області із заявою за призначенням пенсії за віком /а.с. 48-49/ та з пакетом документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні, які прийнято 04.12.2023 і зареєстровано за №7059/1126 / а.с. 49/ та копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 04.12.2023 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За результатами розгляду цієї заяви ОСОБА_1 від 04.12.2023 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.12.2023 №112750006594 /а.с. 50/, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного стажу 30 років.

Вказане рішення вмотивовано тим, що статтею 26 Закону 1058 визначено умови призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного страхового стажу 30 років. Вказано, що страховий стаж заявниці становить 29 років 07 місяців 26 днів.

До страхового стажу позивача не зараховано відповідно до записів трудової:

період 29.03.1985 по 21.01.1991, оскільки має місце виправлення дати звільнення та дати наказу при звільненні з роботи;

період роботи з 16.07.1996 по 22.03.1999, оскільки запис на звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства;

період отримання допомоги по безробіттю з 18.10.2004 по 19.12.2005, оскільки наказ про припинення виплати допомоги датовано 12.01.2005.

Додатково позивача повідомлено, що для врахування періоду роботи відповідно довідки про заробітну плату №32 від 30.11.2023 (1985-1991) необхідно підтвердження первинними документами.

Позивач не погодилася з рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.12.2023 №112750006594 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та звернулася до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.12.2023 №112750006594 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Таким чином, для призначення пенсії за віком позивач повинна досягти 60 років та мати страховий стаж тривалістю не менше 30 років.

На час звернення із заявою за призначенням пенсії за віком від 04.12.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 9/, досягла 60 років. Про це спору між сторонами немає.

Згідно з розрахунком страхового стажу позивача, здійсненим органом Пенсійного фонду України, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії її страховий стаж становить 29 років 07 місяців 26 днів /а.с. 51/.

Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.12.2023 №112750006594 /а.с. 50/ стало не зарахування до страхового стажу позивача таких періодів:

- з 29.03.1985 по 21.01.1991, оскільки має місце виправлення дати звільнення та дати наказу при звільненні з роботи;

- з 16.07.1996 по 22.03.1999, оскільки запис на звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства;

- з 18.10.2004 по 19.12.2005, оскільки наказ про припинення виплати допомоги датовано 12.01.2005.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 /а.с. 52-60/ :

- 29.03.1985 - зарахована комірником в склад №3 Олександрійської бази МТС "Укрремтреста" (підстава: наказ №13к від 29.03.1985) (запис №8);

- 21.01.1991 - звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР (підстава: наказ №1-к від 21.01.1991) (запис №9);

- 16.07.1996 - прийнята робочою в ПОЗТ "Мебель" (підстава: наказ №2-к від 16.07.1996) (запис №15);

- 22.03.1999 - звільнена згідно ст.36 п.1 КЗпП України (за згодою сторін) (підстава: наказ №16-к від 22.03.1999) (запис №16).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до 2.26 цієї Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. Наприклад, трудовий договір з працівником припиняється у зв`язку із скороченням штату працівників 10 жовтня 1993 року є останнім днем його роботи. У трудовій книжці працівника має бути зроблений запис: у графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, у графі 2 - дата звільнення (10.10.93), у графі 3 записується: "Звільнений за скороченням штатів, п.1 ст.40 КЗпП України", у графі 4 зазначається дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення.

Отже, обов`язок щодо заповнення трудової книжки у цьому випадку покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУ ПФУ в Запорізькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

Відповідачами не надано до суду доказів на спростування факту роботи позивача з 29 березня 1985 року по 21 січня 1991 року на посаді комірника в Олександрійській базі МТС "Укрремтреста", а також з 16 липня 1996 року по 22 березня 1999 року робочою в ПОЗТ "Мебель".

Такі обставини як виправлення у даті звільнення та даті наказу про звільнення (запис №9), а також відсутність печатки підприємства на записі № 16 про звільнення у даному випадку є формальними та не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.

Отже, періоди роботи позивача з 29 березня 1985 року по 21 січня 1991 року та з 16 липня 1996 року по 22 березня 1999 року підлягали зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , однак неправомірно не були зараховані пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 18.10.2004 по 19.12.2005, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Отже, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №638/7217/16-а.

За записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 /а.с. 52-60/ :

- 18.10.2004 - розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст. 23 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в Олександрійському міськрайонному центрі зайнятості (підстава: наказ №НТ 041018 від 18.10.2004) (запис №21);

- 20.12.2004 - прийнята на виборчу дільницю №75 на час виборів Президента України (підстава: постанова №1 від 20.12.2004) (запис №22);

- 10.01.2005 - звільнена з посади у зв`язку з закінченням повноважень комісії (підстава: постанова №18 від 10.01.2005) (запис №23);

- 19.12.2005 - припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (підстава: наказ №НТ 050112 від 12.01.2005) (запис №24).

- 20.12.2004 - прийнята членом виборчої дільниці №75 на час виборів Президента України (підстава: постанова №1 від 20.12.2004) (запис №25);

- 10.01.2005 - звільнена з посади у зв`язку з закінченням повноважень комісії згідно п.3. ст. 30 ЗУ "Про вибори Президента України" (підстава: постанова №18 від 10.01.2005) (запис №26);

- 01.03.2005 - прийнята листоношею третього класу виробничої дільниці по строковому договору в Олександрійський ВуПЗ Кіровоградської дирекції "Укрпошта" (підстава: наказ №78/к від 01.03.2005) (запис №27);

- 22.08.2005 - звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України (підстава: наказ 262/к від 22.08.2005) (запис №28).

Отже, із записів трудової книжки позивача можливо достовірно встановити лише дату початку періоду виплати позивачу допомоги по безробіттю - 18.10.2004.

Дата закінчення виплати допомоги по безробіттю, що зазначена у трудовій книжці (19.12.2005), суперечить даті наказу, на підставі якого внесено цей запис №24 (наказ №НТ050112 від 12.01.2005) /а.с. 56/, а також суперечить відомостям інших записів №27 та №28, за змістом яких в період з 01.03.2005 по 22.08.2005 позивач працювала листоношею третього класу виробничої дільниці по строковому договору в Олександрійський ВуПЗ Кіровоградської дирекції "Укрпошта". Відтак, у цей період з 01.03.2005 по 22.08.2005 позивач була працевлаштована та не отримувала допомогу по безробіттю.

Водночас, в силу частини 1 статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема, від державної служби зайнятості.

За приписами частини 5 статті 21 Закону №1058-IV відомості про осіб, які підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, подаються державною службою зайнятості.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

А пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В системі персоніфікованого обліку, зокрема, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 , містяться відомості про період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (БСВ), вказаний страхувальник код 23095859 (Олександрійський міськрайонний центр зайнятості), код підстави БСВ - ЗП3056А3, тривалість 2 місяці 2 дні /а.с. 65-67, зворот а.с. 67/.

Однак, ці відомості у порушення вимог наведених вище норм права, не враховано ГУ ПФУ в Запорізькій області, хоча період отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю тривалістю 2 місяці 2 дні, починаючи з 18 жовтня 2004 року, підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.12.2023 №112750006594 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню на підставі пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України та частини 2 статті 9 КАС України.

З урахуванням не врахованих ГУ ПФУ в Запорізькій області усупереч вимогам законодавства України до страхового стажу позивача періодів роботи з 29 березня 1985 року по 21 січня 1991 року та з 16 липня 1996 року по 22 березня 1999 року, а також періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю тривалістю 2 (два) місяці 2 (два) дні, починаючи з 18 жовтня 2004 року, а також враховуючи страховий стаж 29 років 7 місяців 26 днів /а.с. 51/, який був обрахований самим пенсійним органом, станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач мала страховий стаж не менше 30 років та досягла 60 років, а тому мала право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У цій справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на те, що питання про призначення пенсії позивача за принципом екстериторіальності розглянуто та вирішено Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04 грудня 2023 року (з дати звернення із заявою за призначенням пенсії), зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29 березня 1985 року по 21 січня 1991 року та з 16 липня 1996 року по 22 березня 1999 року, а також період отримання допомоги по безробіттю тривалістю 2 (два) місяці 2 (два) дні починаючи з 18 жовтня 2004 року.

Частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ще не ухвалювало рішення щодо призначення пенсії.

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що після здійснення призначення пенсії на виконання цього рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області другий відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області буде ухилятися від виплати призначеної пенсії.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.3409078186.1 від 12.01.2024 /а.с. 7/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 28/.

Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп. (968,96 грн./2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927), про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 грудня 2023 року №112750006594 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04 грудня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29 березня 1985 року по 21 січня 1991 року та з 16 липня 1996 року по 22 березня 1999 року, а також період отримання допомоги по безробіттю тривалістю 2 (два) місяці 2 (два) дні починаючи з 18 жовтня 2004 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич