Постанова

від 02.07.2024 по справі 160/18744/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18744/23Суддя І інстанції Маковська О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшому сину ОСОБА_1 та щодо нарахування боргу в розмірі 30000 грн.;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надати дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшому сину ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2022 року №332;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надати ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2022 року №332.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - дитині ОСОБА_2 , молодшому сину ОСОБА_1 та щодо нарахування боргу в розмірі 30 000 грн.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надати ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Скаржник вказує на те, що ОСОБА_1 особисто не має право на отримання допомоги на проживання, яка визначена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332, оскільки позивач була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 р. та щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг не отримувала, на момент звернення з заявою, не надала відомості, які б свідчили про те, що вона повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24 лютого 2022 року. Крім того, посилається на те, що виплату допомогу на проживання на дітей позивача було призупинено у червні 2023 року при перевірці Управлінням правильності дотримання законодавства під час надання соціальної підтримки та повідомлено позивача про переплату у розмірі 30000 грн. Однак, з 01 липня 2023 року виплату допомоги на проживання дітей позивача було поновлено, що скасовує вимогу повернення коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки від 27.01.2021 року №1216-5000337013 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне моє місце проживання: АДРЕСА_2 .

З 25.05.2022 року старший син ОСОБА_3 перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне його місце проживання : АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки від 06.09.2022 року №1216-5002088122 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи молодший син ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ; фактичне його місце проживання : АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що первинно ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам 06 липня 2022 року.

Разом з тим, у зв`язку із отриманням молодшим сином ОСОБА_2 у вересні 2022 року довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач знову звернулась до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про призначення та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Так, відповідачем було призначено грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі: ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн. та ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до повідомлення про відмову в призначенні допомоги ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

З матеріалів справи також встановлено, що допомогу на проживання на дітей позивач отримувала до 22.06.2023 року.

З 22.06.2023 року Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради було призупинено: «до з`ясування». При цьому, рішенням від 22.06.2023 року про утримання надміру виплачених сум допомог зазначено, що позивач отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам неправомірно, а сума переплати 30 000 грн підлягає поверненню.

Зазначені виплати нараховано та позивач їх отримувала до 22.06.2023, в подальшому їх виплату було призупинено: «до з`ясування». Додатково зазначено, що позивач не має права на виплати, оскільки це не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

В подальшому, рішенням від 29.08.2023 допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн., ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 грн. відновлено з 01.07.2023 року.

Вважаючи протиправними дії щодо відмови у призначенні, а також припинення виплати грошової допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» та утримання надмірно сплачених коштів, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (Закон № 1706-VII) цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із частиною другою цієї статті Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

07 жовтня 2014 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Порядок № 505).

Пунктом 2 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку із набранням чинності 22 березня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, якою затверджений Порядок № 332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505.

Пунктом 2 Порядку № 332 (у редакції, чинній станом на момент звернення позивача із заявою від 06.07.2022 року) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

- для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

- для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.

Колегія суддів дійшла висновку, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком № 332 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: це тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, або на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р.

При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 року отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332 призначається автоматично без подання додаткового звернення.

В свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24 лютого 2022 року, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, а не з датою включення регіону до переліку про який іде мова в пункті 2 Порядку № 332.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року по справі № 160/12308/22.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрована відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа 27.01.2021 року та не отримувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505.

Водночас, відповідно до розпорядження № 204-р Донецька область, з якої у 2021 року перемістилася позивач, включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Станом на час переміщення позивача з міста Українськ Донецької області на цій території відбувались бойові дії, так само, як і на час виникнення спірних правовідносин, що підтверджується Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), який затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75.

В той же час, Дніпропетровська область, до якої ОСОБА_1 перемістилася до 24 лютого 2022 року, також включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р.

Отже, оскільки позивач перемістилася з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вона, як внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання відповідно до Порядку № 332, оскільки не підпадає під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається.

Відтак відмова відповідача у призначені позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі є необґрунтованою та протиправною.

Поряд з цим, відповідно до п.8 Порядку №332 перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія.

Згідно із п.11 Порядку №332 У разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Водночас, Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, зупиняючи з 22.06.2023 року виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та приймаючи рішення про утримання надміру виплачених сум допомог належним чином не обґрунтував підстав такого зупинення і утримання. Будь-яких посилань на призначення такої допомоги через надання позивачем неправдивих відомостей або інших зловживань, матеріали справи не містять.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради протиправно зупинило з 22.06.2023 року виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та прийняло рішення про утримання надміру виплачених сум допомог.

Разом з тим, з огляду на те, що рішенням від 29.08.2023 року допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн., ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 грн. відновлено з 01.07.2023 року, що, в свою чергу, скасовує підстави для утримання надміру виплачених сум допомог, колегія суддів робить висновок про відновлення порушення прав позивача суб`єктом владних повноважень на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відсутність обов`язку ОСОБА_1 виконувати рішення Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 22.06.2023 про утримання надміру виплачених сум допомог.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 02 липня 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун