Постанова

від 02.07.2024 по справі 300/7149/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7149/23 пров. № А/857/4881/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Качмара В.Я., Матковської З.М.,

за участю секретаря судових засідань Березюка Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційними скаргами Державної служби України з питань праці та Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2023 апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в справі № 300/7149/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 18.09.2023 № 122-кт «Про звільнення Мирослави Клим».

Поновлено ОСОБА_1 в Південно-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці на посаду рівнозначну займаній ОСОБА_1 в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області з 19.09.2023.

Стягнуто з Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ - 39472148) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.09.2023 по 29.01.2024 в сумі 73718 грн 10 коп (сімдесят три тисячі сімсот вісімнадцять гривень десять копійок).

Судове рішення суду апеляційної інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 16683 грн 51 коп (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят три гривні п`ятдесят копійок) підлягає негайному виконанню.

У решті позову відмовлено.

Представником позивачки, 13.06.2024 подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з Державної служби України з питань праці в сумі 12500 грн.

Державна служба України з питань праці, 02.07.2024 подала додаткові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні клопотання.

Представники відповідача Державної служби України з питань праці Пронь Д.С., у судовому засіданні просив відхилити клопотання.

Представник Управління Держпраці в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився, оскільки згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 03.05.2024 внесено запис про припинення державної реєстрації управління Держпраці в Івано-Франківській області, як юридичної особи публічного права.

Інші сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, а тому їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника Державної служби України з питань праці, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави для ухвалення додаткового судового рішення викладені в клопотанні, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, які понесені позивачкою під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції, подано наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги № 38 від 25.03.2023 укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гармаш К.Г. (а. с. 33-37 том 4), акт виконання робіт (надання послуг) від 05.06.2024 по договору від 38 від 25.07.2023 (а. с. 38 том 4), платіжні документи на суму 12500 грн (а. с. 39-42 том 4).

Відповідно до акту виконання робіт (надання послуг) від 05.06.2024 по договору від 38 від 25.07.20233, адвокатом надано наступні послуги:

- написання позовної заяви 3000 грн;

- написання відзиву на апеляційні скарги 5000 грн;

- надання консультацій по справі № 300/7149/23 2000 грн;

- підготовка клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції 14.05.2024 та 04.06.2024 -2500 грн.

Сума коштів за надання адвокатських послуг складає 12500 грн.

Проаналізувавши надані послуги позивачці адвокатом Гармаш К.Г., на предмет їх обсягу, складності, якості, співмірності зі складністю цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вартість послуг є завищеною.

Крім цього, необхідно зазначити, що надання такої послуги як консультація по справі № 300/7149/23, є неконкретизованою та по суті є загальним поняттям, що у свою чергу, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку у відсутності підстав для її відшкодування позивачці.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивачка просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 10500 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 243, 252, 310, 315, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-

постановив:

клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 300/7149/23 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ - 39472148) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10500 грн (десять тисяч п`ятсот гривень).

У задоволенні решти клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар З. М. Матковська Повне судове рішення складено 05.07.2024.