Постанова

від 05.07.2024 по справі 380/24928/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24928/23 пров. № А/857/4033/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (головуючий суддя: Крутько О.В., місце ухвалення - м. Львів) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК» 24 жовтня 2023 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9508117/45075846 від 12.09.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК» податкову накладну № 4 від 08.08.2023 датою її подання.

Обґрунтовує позов тим, що за результатами виконання господарських операцій, позивачем сформовано та подано до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну. Проте, контролюючим органом зупинено реєстрацію вказаної податкової накладної в ЄРПН з посиланням на їх відповідність вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем надані контролюючому органу усі необхідні пояснення та документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Натомість, такі документи не взяті до уваги контролюючим органом і прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН від 12.09.2023. Також позивач зауважує, що контролюючий орган витребував документи без будь-якої конкретизації, що суперечить вимогам п. 11 Порядку № 1165.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року позов задоволено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що у податкового органу були всі законні підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, оскільки позивачем не було подано достатній обсяг документів, який би свідчив про реальність господарської операції. Щодо зобов`язання зареєструвати відповідну податкову накладну, вказує, що ця вимога є передчасною та являє собою втручання у дискреційні повноваження податкового органу, а належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути питання щодо реєстрації відповідної накладної.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТOB «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК» є платником податку на додану вартість. .

Основним видом діяльності ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК» є: 22.22 виробництво тари з пластмас. Іншими видами діяльності є: 22.29 виробництво інших виборів із пластмас, 17.21 виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, 17.22 виробництво паперових виробів господарського-побутового та санітарного-гігієнічного призначення, 32.99 виробництво іншої продукції, 38.32 відновлення відсортованих відходів, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК» було укладено договір поставки № 14/07/23 від 14.07.2023 з ТОВ «НОВА ФУД» згідно з яким, постачальник - ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК» зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупцеві - ТОВ «НОВА ФУД», а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених договором, приймати та оплачувати пакети поліетиленові, стакани пластикові одноразові. У видаткових накладних відображаються найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, його часткове співвідношення, а також вартість кожної окремої партії товару, що поставляється за цим договором.

На виконання договору поставки № 14/07/23 від 14.07.2023, передано товар на загальну суму 96 330,00 грн, що підтверджено видатковою накладною від 08.08.2023 № 6.

За результатами господарської операції позивачем було відправлено на реєстрацію податкову накладну № 4 від 08.08.2023. Згідно отриманого повідомлення до податкової накладної, реєстрація такої в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, вказано, що обсяг постачання товару/послуги 3923 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній, позивач подав пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

За наслідками розгляду письмових пояснень та документів, наданих позивачем, прийнято оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Відповідно до інформації зазначеної в оскаржуваному рішенні, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної послугувало: надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у комісії регіонального рівня не було належних та законних підстав, відповідно до встановленого порядку, для відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної, оскільки позивач під час розгляду справи надав належні, достатні та допустимі докази, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій за спірною податковою накладною; надані документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН. Також, суд зазначив, що для захисту порушених прав позивача слід зобов`язати ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну, оскільки це є найефективнішим способом захисту задля забезпечення поновлення порушеного права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» № 520 від 12.12.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 за № 1245/34216) (далі Порядок № 520), цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня) (п. 2 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку № 520).

За правилами пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7 Порядку № 520).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 5 Порядку № 520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, однак такий перелік не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 420/7850/22.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку ми документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку N 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договір), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

При цьому, в залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова накладна для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на розгляд комісії контролюючого органу було подано пояснення та документи, щодо господарських операцій, на яких сформовано податкову накладну № 4, а саме: договір оренди нежитлового приміщення № 1/07/23 від 01.07.2023; акт приймання-передачі приміщення від 01.07.2023; договір оренди обладнання від 01.07.2023; акт передачі обладнання в оренду від 01.07.2023; штатний розпис ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК»; договір поставки № 14/07/23 від 14.07.2023; видаткову накладну № 6 від 08.08.2023; товарно-транспортну накладну № 000000008 від 08.08.2023; договір постачання № ППЛ-12/07/23-14 від 12.07.2023; видаткову накладну № 315 від 12.07.2023; товарно-транспортну накладну № 315 від 12.07.2023; акт виконаних робіт на транспортні послуги від 12.07.2023 (а.с. 69-95).

Вказане підтверджується повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригувань, яких зупинено № 1 від 07.09.2023 та поданими поясненнями ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЕКО ПАК» № 2023/08-03 від 31.08.2023. (а. с. 47, 67)

Однак, контролюючий орган оскаржуваними рішеннями відмовив у реєстрації наведеної вище податкової накладної.

Так, відповідно до п. 9 та п. 11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що наведеним нормативно-правовим актом визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 та 19 липня 2023 року у справі № 420/7850/22.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано відповідачем, що позивачем було виконано вимоги контролюючого органу, а саме надано відповідні пояснення до яких долучено копії наявних документів, що підтверджують проведення господарської операції. Натомість посилаючись на те, що вказаних документів не достатньо податковий орган відмовив у реєстрації відповідної накладної.

Доказів та обґрунтувань щодо того, що подані документи складені/оформлені з порушенням вимог чинного законодавства відповідачем не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Разом з тим, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не містить інформації, які документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 справа № 500/2237/20.

Натомість відповідач приймаючи рішення про відмову у реєстрації податкової накладної зазначив, що подані документи, складені із порушенням законодавства: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки.

Відповідні висновки не відповідають нормам закону, оскільки контролюючий орган не надав конкретний перелік відповідних документів, а також по своїй суті, на стадії реєстрації податкових накладних не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. До того ж суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач в оскаржуваному рішенні не навів обґрунтованих мотивів прийняття такого рішення.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 420/3745/20.

Таким чином, зважаючи на наявність документів для того, щоб спростувати сумніви щодо ризиковості здійснення операцій та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 4 від 08.08.2023.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач під час здійснення операцій з постачання/надання товарів/послуг вчинив усі необхідні дії щодо реєстрації податкової накладної.

Щодо зобов`язання Державної податкової служби України у реєстрації податкової накладної суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Зважаючи на це суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було здійснено правильні висновки, і вказаний спосіб захисту є найефективнішим, оскільки є похідним та забезпечує відновлення порушеного права та не є передчасним.

Проаналізувавши подані документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем надано необхідні документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній, та яка є достатньою для прийняття контролюючим органом рішення про її реєстрацію, а зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду цієї справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при Головному управлінні ДПС у Львівській області будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не зазначено, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання дій протиправними, скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Таким чином, апеляційна скарга Державної податкової служби України не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 380/24928/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін