Ухвала

від 03.07.2024 по справі 307/53/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/53/24

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/165/24, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2024 року, задоволено клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 та продовжено щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Дубове Тячівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 травня 2024 року включно.

Визначено заставу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 112 000? (дванадцять мільйонів сто дванадцять тисяч) гривень.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покладені такі процесуальні обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти діб, тобто до 08 березня 2024 року включно, та визначено заставу у розмірі 7000 (сім тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 196 000,00 грн. Необхідність продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, а саме обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може: переховуватись від суду, оскільки кримінальне правопорушення, яке інкримінують ОСОБА_5 відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, що може бути мотивом для обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експерта, потерпілого, спеціаліста у кримінальному провадженні, позаяк у кримінальному провадженні необхідно провести низку судових експертиз та допитів свідків, а також додаткового допиту потерпілого; знищити, сховати, спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підготовка та вчинення злочину проведена із залученням фізичних осіб, супроводжувалася виготовленням документів, відтак обвинуваченому можуть бути відомі місця зберігання таких документів та речей, які ще не долучені до матеріалів кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, будучи фізичною особою-підприємцем та маючи тісні зв`язки з органами державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронними та іншими органами, може вчиняти тиск на потерпілих, експертів, спеціалістів, свідків чи членів їх родин, з метою зміни ними показань, вчинення інших дій на його користь, складання неправдивих висновків, або відмови від надання таких. Прокурор у клопотанні також зазначає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вищевказаним ризикам. Що стосується альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, прокурор просить визначити заставу в розмірі 21 196 000 гривень, при цьому врахувати виключний випадок який полягає в особі ОСОБА_5 , системності та тривалості вчинення ним злочинних дій, їх завуальованості, корисливому мотиві та меті, встановленому розмірі завданої майнової шкоди, що є особливо великим розміром.

Судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені судовим рішенням, не зменшились, не відпали і продовжують існувати. Так, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки має паспорти громадянина України для виїзду за кордон, при цьому, попри обмеження можливості чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, виїзду за межі України на період дії правового режиму воєнного стану, ОСОБА_5 у період з 13.07.2020 по 16.08.2023, у тому числі у період дії правового режиму воєнного стану, введеного на території України у 2022 році, неодноразово здійснював перетин Державного кордону України до країн Європейського Союзу, що свідчить про наявність можливості покинути межі України та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду за кордоном. Стороною обвинувачення доведено існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні; знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв`язку з чим є необхідність у продовженні щодо нього строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Водночас, на переконання суду першої інстанції, обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно визначити заставу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 112 000? (дванадцять мільйонів сто дванадцять тисяч) гривень, оскільки застава саме у такому розмірі зможе забезпечити його належну поведінку та запобігти ризикам кримінального провадження і не буде завідомо непомірною для ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 , вказує на те, що ухвала є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Апелянт зазначає, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, існувати не можуть. Водночас, судом не досліджено жодних доказів існування ризиків, на які посилається прокурор при продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що суд безпідставно продовжує його підзахисному строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилається на те, що судом не з`ясовано те, що підозра його підзахисному є необґрунтованою. Вважає, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі щодо наявності конкретних обставин кримінального правопорушення за ст. 190 КК України щодо завдання збитків ТОВ «Євробудтрейд-Захід» на суму понад 38 000 000, суперечить нововиявленим обставинам, докази яких судом досліджувались, і які є підставою для закриття кримінального провадження. Просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт у нічний час доби.

Матеріали контрольного провадження розглядаються у відсутності прокурора, обвинуваченого та захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що прокурор, обвинувачений та захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому, від прокурора надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі, обвинувачений не заявляв клопотання про його доставку на розгляд апеляційної скарги, а захисник подав клопотання про залишення без розгляду поданої ним в інтересах ОСОБА_5 апеляційної скарги.

Апеляційний суд не бере до уваги клопотання захисника ОСОБА_6 про залишення апеляційної скарги без розгляду, оскільки така не погоджена обвинуваченим ОСОБА_5 , як це передбачено ч. 1 ст. 403 КПК України. При цьому, прохання адвоката про залишення апеляційної скарги без розгляду також не узгоджуються з положеннями цієї норми кримінального процесуального закону, якою встановлено, що захисник за згодою з обвинуваченим має право відмовитися від апеляційної скарги, що є підставою для закриття апеляційного провадження.

Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, те, що вчинене діяння відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій, у тому числі й допиту потерпілого, свідків та дослідження доказів.

Тому, колегія суддів, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачує орган досудового розслідування і за яке йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також наведених вище обставин, у тому числі і даних про особу обвинуваченого, доходить висновку про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків чи інших учасників у кримінальному провадженні, знищити, приховувати або спотворити будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.

Колегія суддів також вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається у клопотанні прокурор, відсутні, стороною обвинувачення існування таких не підтверджено належними та допустимими доказами, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.

При цьому, колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , відповідає характеру та тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 діяння, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

У зв`язку з цим, вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 та застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що застосування щодо ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може призвести до неналежного виконання покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків як обвинуваченого.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.

Крім того, колегія суддів вважає, що, ухвалюючи судове рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , судом взято до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, та обґрунтовано визначено розмір застави.

При цьому, з огляду на наведене вище, обґрунтованим апеляційний суд вважає і визначений слідчим суддею розмір застави - 4000 (чотири тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 112 000 грн.

На переконання апеляційного суду саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, і не є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки таких даних під час апеляційного розгляду судового провадження не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з`ясовано те, що підозра обвинуваченого ОСОБА_5 є необґрунтованою, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що стадії вирішення питання щодо забіжного заходу підозрюваного чи обвинуваченого як слідчий суддя, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій підозрюваного, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті.

Із цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги те, що викладені в оскаржуваній ухвалі щодо наявності конкретних обставин кримінального правопорушення за ст. 190 КК України щодо завдання збитків ТОВ «Євробудтрейд-Захід» на суму понад 38 000 000 гривень, суперечить нововиявленим обставинам, докази яких судом досліджувались, і які є підставою для закриття кримінального провадження.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.

Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що строк дії оскаржуваної ухвали про продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчився 02 травня 2024 року, а 30 квітня 2024 року Тячівським районним судом Закарпатської області продовжено щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 28 червня 2024 року з визначенням застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2024 року, якою щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 травня 2024 року включно, із визначенням застави в розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 112 000 гривень, - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді