Постанова

від 02.07.2024 по справі 521/18155/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1081/24

Справа № 521/18155/21

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Лозко Ю.П.., Карташов О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М..,

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішенняМалиновського районногосуду м.Одеси від28листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Сегеди О.М., в приміщенні того ж суду

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, Обслуговуючий кооператив «Хвойний», Громадська організація «Канатчик-авто», про зобов`язання відновити внутрішньобудинкової системи центрального опалення,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий виклад обставин справи та зміст заяви

В жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись на те, що вона, як власник квартири АДРЕСА_1 , у період опалювальних сезонів в 2019-2020 роках та в 2020-2021 роках не отримав послугу з опалення своєї квартири у зв`язку з пошкодженням відповідачами, які є власниками квартир АДРЕСА_2 та

АДРЕСА_3 сталося у зв`язку з встановленням відповідачами системи індивідуального опалення у своїх квартирах, що призвело до примусового відключення її квартири від системи централізованого опалення.

Зазначала, що 01 грудня 2020 року за її зверненням та зверненням інших співвласників будинку до ОК «Хвойний», який є постачальником послуги теплопостачання, було складено акт-претензію, в якому останній вказав, що причиною не надання послуги теплопостачання було пошкодження системи теплопостачання мешканцями будинку по АДРЕСА_4 при встановленні систем індивідуального опалення.

Вказувала, що згідно відповіді Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 жовтня 2020 року, будь-яких висновків щодо погоджень з питання демонтажу мереж централізованого опалення в будинку по АДРЕСА_4 не надавалися, що свідчить про те, що система централізованого опалення повинна бути в справному стані, а послуги теплопостачання до її квартири мали подаватися.

Позивачка вказувала, що зі змісту інформації, наданої АТ «Одесагаз» вбачається, що в квартирах відповідачів встановлені котли індивідуального опалення, а також повинно бути централізоване опалення від котельні по АДРЕСА_5 .

Стверджувала, що встановлення системи індивідуального опалення у квартирах відповідачів призвело до незаконного відключення її квартири від системи центрального опалення, що у свою чергу призвело до пошкодження будинкової системи опалення та порушення її прав на отримання послуг з централізованого опалення.

Вважає, що при встановлення системи індивідуального опалення, відповідачами було порушено норми діючого законодавства, а саме Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок від 26 липня 2019 року № 169), за яким власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, мають право відокремити (виключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води у разі, якщо на день набрання чинності Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон України № 2189-VIII) не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, та влаштували систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Оскільки багатоквартирний будинок по АДРЕСА_4 не входить до переліку житлових будинків, в яких більше 50% квартир та нежитлових приміщень, відключені від центрального опалення, то умови відключення від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, визначені Порядком від 26 липня 2019 року № 169, відсутні.

Стверджувала, що відключення багатоквартирних житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання проводиться у разі згоди всіх власників житлового будинку.

Вважає, що будь-яке втручання у систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від`єднання від системи центрального опалення) порушує його права, як споживача комунальної послуги у розумінні Закону України № 2189-VIII.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила суд зобов`язати відповідачів, як власників квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 відновити внутрішньо будинкову систему опалення.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, Обслуговуючий кооператив «Хвойний», Громадська організація «Канатчик-авто», про зобов`язання відновити внутрішньобудинкової системи центрального опалення залишено без задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що відповідачі здійснили самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки наведене свідчить про те, що співвласники будинку по АДРЕСА_4 у належний спосіб реалізували своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії, шляхом не укладення договору з ОК «Хвойний» на теплопостачання.

Отже, суд прийшов до висновку, що твердження позивача, що при встановленні відповідачами індивідуальної системи опалення були порушенні конструктивні елементи будинку не знайшли свого підтвердження і є лише припущенням позивача.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу.

В поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов`язання відновити внутрішньобудинкову систему централізованого опалення.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що у період опалювального сезону 2019 - 2020 р.р. та опалювального сезону 2020 - 2021 р.р. не отримали послугу з опалення квартири у зв`язку з пошкодженням власником квартири АДРЕСА_6 , ОСОБА_5 ? ОСОБА_6 (далі Відповідач 1), та власником квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_4 (далі Відповідач 2) системи опалення будинку.

Таке пошкодження системи опалення у будинку сталося у зв`язку з незаконним встановлення системи індивідуального опалення у квартирах Відповідача 1 та Відповідача 2, що призвело до примусового відключення скаржника від системи централізованого опалення.

Таке твердження Скаржника ґрунтується на доказах, які підтверджують факт незаконного пошкодження системи опалення Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

Так Позивач звернулись до постачальника послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_4 , а саме до Обслуговуючого кооперативу «Хвойний» За результатами звернення був складений Акт претензія від 01 грудня 2020 р. відповідно до якого, постачальником послуги було зазначено про причину не надання послуг Скаржнику, а саме пошкодження системи теплопостачання мешканцями будинку при встановленні систем індивідуального опалення.

Скаржник також звертався, 24.09.2020 р., до Малиновської районної державної адміністрації з питання незаконного пошкодження системи централізованого опалення у будинку за адресою: АДРЕСА_4 . На звернення Скаржника була надана відповідь від 23.10.2020 р. про те, що будь - яких висновків чи погоджень з питання демонтажу мереж централізованого опалення в будинку АДРЕСА_4 не надавалися.

Така інформація свідчить про те що відключень будинку від системи централізованого опалення не здійснювалось та така система повинна функціонувати та знаходитись у справному стані, а послуга теплопостачання до квартири Скаржника мала подаватися.

Також на адресу АТ «Одесагаз» та ПП «Галлон» були направлені запити щодо надання інформації стосовно погодження проектів встановлення та підключення системи індивідуального опалення № 31-08/2021 від 31 серпня 2021 р. та № 01-09/2021 від 01.09.2021 р., однак станом на момент подання відповідного позову інформація від АТ «Одесагаз» та ПП «Галлон» не отримана, що свідчить про незаконність встановлення та підключення системи індивідуального опалення.

У відповідь на адвокатський запит АТ «Одесагаз» було надало інформацію про встановлення у квартирах Відповідача 1 та Відповідача 2 лише котлів індивідуального опалення, а також підтвердив інформацію про те, що у зазначених квартирах має бути централізоване опалення від котельної за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, встановлення системи індивідуального опалення у квартирах Відповідача 1 та Відповідача 2, призвело до незаконного відключення Відповідачів від системи централізованого опалення, що у свою чергу призвело до пошкодження будинкової системи опалення та порушення прав Позивача на отримання послуг з централізованого опалення.

Багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_4 , не входить до переліку житлових будинків, в яких більше 50% квартир та нежитлових приміщень відключені від центрального опалення, тобто відсутні умови відключення від ЦО та ГВП. визначені Порядком № l69. Однак на відповідних офіційних сайтах у переліку багатоквартирних будинків, у яких не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП відсутня інформація про будинок за адресою: АДРЕСА_4 , що на думку скаржника свідчить про самовільність та незаконність відключення Відповідача 1 та Відповідача 2 від системи централізованого опалення.

Відповідач 1 та Відповідач 2 в порушення вимог вищенаведеного порядку самовільно без наявності відповідних погоджень здійснив самовільне відокремлення від системи централізованого опалення та його пошкодження, що призвело до неможливості Скаржником отримувати послугу централізованого опалення.

Відповідачі до суду не надали жодного доказу законності встановлення системи, а саме проекти, погодження та інші документи на підтвердження законності встановлення системи індивідуального опалення.

Фактично Відповідачі підтвердили факт встановлення індивідуального опалення та підтвердили відсутність будь яких документів, які надають право на встановлення індивідуального опалення та відокремлення від системи централізованого, однак суд першої інстанції під час розгляду справи взагалі не звернув уваги на доводи скаржника під час розгляду справи.

Не звернувши жодної уваги на наявні докази, надані з боку скаржника, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків та вважав, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв?язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Явка сторін

Сторони належним чином повідомлені однак до суду не зявились , що відповідно до ст.372 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, а саме ОК «Хвойний» та ГО «Канатчик авто» є юридичними особами та діють на підставі Статутів (а.с. 98).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2014 року належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2002 року належить квартира АДРЕСА_8 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 9).

Відповідачці ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2002 року належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 10).

Отже, всі вищевказані квартири знаходяться у будинку по АДРЕСА_4 .

Судом встановлено, що 21 червня 2020 року на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 , відповідно до п.8 ч.2, ч.6, ч.7 ст. 10 Закону України №417-У111 було прийнято рішення про відмову від послуг постачання тепла в квартири АДРЕСА_9 від приватної котельні по АДРЕСА_5 , про що було складено відповідний протокол (а.с. 107-111).

Крім того, 23 липня 2020 року загальними зборами співвласників будинку по АДРЕСА_4 , оформленого протоколом від 23 липня 2020 року було прийнято рішення щодо уповноваження ГО «Канатчик авто» бути управителем будинку, представляти інтереси власників квартир з АДРЕСА_9 у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку від централізованого опалення, облаштування в цих квартирах системи індивідуального опалення зі збором грошових коштів на оплату необхідних витрат (а.с. 112-119).

Встановлено, що в провадженні Господарського суду Одеської області знаходилась справа за позовом ОК «Хвойний» до ГО «Канатчик-авто» про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог ОК «Хвойний» до ГО «Канатчик-авто» про стягнення заборгованості було відмовлено (а.с. 125-128, 129-133).

Вказаним рішенням було встановлено, що28 грудня 2019 року між ТОВ «Теплодім 3», який станом на січень 2020року був власником котельні по АДРЕСА_5 , та ОК «Хвойний» було укладено договір доручення, за умовами якого останній зобов`язувався від імені ТОВ «Теплодім 3» організувати проведення, вже розпочатого, опалювального сезону за даним договором доручення, в зв`язку з тим, що ТОВ «Теплодім-3» припиняє свою діяльність та не має можливості самостійно виконати такі дії, через відсутність персоналу, наявності боргів за попередній опалювальний період перед постачальниками газу та електроенергії.Будинки, які були підключені до котельні по АДРЕСА_5 знаходилися у договірних відносинах з ТОВ «Теплодім-3».

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Теплодім-3» до 28 грудня 2019 року на підставі договору надавав у будинок по АДРЕСА_4 послуги з теплопостачання.

Зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 08 вересня 2021 року вбачається, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОК «Хвойний» був створений 24 грудня 2019 року, та лише 17 березня 2020 року відповідно до п. 29 ч. 1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року №222-VIII та розпоряджень Одеської обласної державної адміністрації №183/од-2020 та №184/од-2020 від 17 березня 2020року отримав ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії ОК «Хвойний».

Крім того, вказаним рішенні встановлено, що, цивільна правоздатність ОК «Хвойний» з надання послуг з постачання теплоносія виникла лише 17 березня 2020 року тобто після закінчення опалювального сезону 2019-2020рокуроку, так як подача теплоносія була припинена 12 лютого 2020 року, тому ОК «Хвойний» не міг здійснювати послуги на виробництво тепла з 01 грудня 2019 року.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю у ОК «Хвойний» повноважень з надання послуг з постачання теплоносія, останній в опалювальний період 2019-2020 років не надав послуги з теплопостачання у будинок по АДРЕСА_4 .

З змісту листа Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 жовтня 2020 року вбачається, що теплову енергію до квартир у будинку по АДРЕСА_4 у опалювальний період 2019-2020 року здійснювала котельня по АДРЕСА_5 , яка на той час належала на праві власності ТОВ «Теплодім-3» (а.с. 18,19).

Судом встановлено, що постачання тепла в будинок по АДРЕСА_4 в опалювальному сезоні 2020-2021 роках також ОК «Хвойний» не здійснювало, оскільки з між останнім та співвласниками будинок по АДРЕСА_4 не було укладено договору на постачання теплової енергії відповідно до вимог ст.14 Закону України № 2189-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 не приймали жодного рішення, яким би обрали одну з моделей організації договірних відносин по такій комунальній послузі, як постачання теплової енергії.

Отже за відсутності укладеного договору, ОК «Хвойний» не міг бути постачальником послуги теплопостачання у будинок по АДРЕСА_4 , а тому з 13 лютого 2020 року до теперішній час була відсутня і сама послуга теплопостачання у всьому будинку за вищевказаною адресою.

Таким чином, в опалювальних сезонах за 2019-2020 роках та за 2020-2021 роках ОК «Хвойний» не був постачальником послуги теплопостачання у будинок по АДРЕСА_4 у зв`язку з відсутністю у останнього повноважень на надання такої послуги та відсутності укладеного договору про надання послуги з теплопостачання у зазначений будинок.

Дані обставини свідчать про те, що встановлення системи індивідуального опалення у квартирах відповідачів не є причиною не надання послуги теплопостачання у квартиру позивача АДРЕСА_10 .

З змісту листа АТ «Одесагаз» від 24 вересня 2021 року вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_4 (120 квартир з встановленням 4-х конфорочними газовими плитами) у 1999 році був підключений до газопостачання. Опалення даного будинку здійснювалося від котельні по АДРЕСА_5 , на стіні якої, відповідно до виконавчо-технічної документації визначено місце встановлення регулятору тиску газу (РД-50м), який знаходиться у власності АТ «Одесагаз».

Після будівництва другої половини житлового будинку (інші секції за тією ж адресою) у 2002 році було виконано підключення до газопостачання 100 квартир з встановленням 4-х конфорочними газовими плитами і індивідуальними опалювальними газовими котлами), оскільки опалювання цієї частини житлового будинку виконується від індивідуальних котлів.

З технічних умов №502 від 04 квітня 2002 року вбачається, що місце забезпечення потужності встановленого від газопроводу низького тиску, прокладений по вул. Малиновського із закільцюванням до газопроводу прокладеному по АДРЕСА_4 . Отже надземний газопровід низького тиску, прокладений від РД-50м, частина газопроводу прокладеного по стіні будинку АДРЕСА_11 є розподільчим.

17 серпня 2020 року між АТ «Одесагаз» та ГО «Канатчик авто» було укладено договір приєднання №4145, оскільки попередній постачальник тепла від котельні по АДРЕСА_5 не забезпечив будинок опалюванням із-за відключення від газопостачання у опалювальний період за борги, тому мешканці будинку АДРЕСА_4 та ГО «Канатчик авто», як балансоутримувач будинку по АДРЕСА_4 були змушенні звернутися до оператора ГРМ з заявою про приєднання до газорозподільної системи під №2305п.

Встановлено, що 18 листопада 2020 року приймальною комісією було складено акт прийомки газообладнання для проведення комплексного випробування внутрішнього газопостачання житлового будинку по АДРЕСА_4 (а.с. 164-165, 179-180).

Відповідно до вимог Кодексу ГРС були підготовлені технічні умови, на підставі яких 26 листопада 2020 року групою вирізок та підключень була виконана врізка за адресою по АДРЕСА_4 (а.с.20-21, 22, 23, 24,25).

Отже, 26 листопада 2020 року на підставі технічних умов №772 житловий будинок по АДРЕСА_4 був приєднаний до газорозподільної системи під №2305п. (а.с. 20-21).

З змісту листа ОК «Хвойний» від 16 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що відповідачі, які є власниками квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 до ОК «Хвойний» відповідно до Порядку від 26 липня 2019 року №169 щодо відключення від централізованого опалення, не зверталися (а.с. 8).

Крім того, з змісту акту претензії від 01 грудня 2020 року, складеного та підписаного головою ОК «Хвойний», ОСОБА_7 та споживачем ОСОБА_2 вбачається, що з 12 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення, не надавалися, у зв`язку з пошкодженням внутрішньобудинковою мережею (а.с. 11).

При цьому, в даних листах не зазначено на підставі яких нормативних актів, ОК «Хвойний», який не надає послуги з теплопостачання у будинок по АДРЕСА_4 та не перебуває в договірних відносинах з управителем вказаного будинку складає акт претензію від 01 грудня 2020 року, в якому зазначає що послуги не надавались у зв`язку з пошкодженням внутрішньобудинковою мережею будинку.

Судом встановлено, що представник ГО «Канатчик авто», як управитель, який представляв інтереси власників квартир з АДРЕСА_9 , звертався до районної комісії з розгляду питання відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, де останньому були надані рекомендації з питання щодо відключення будинку по АДРЕСА_4 від мереж теплопостачання від котельні ОК «Хвойний» (пров. Хвойний, 3).

Звернень від правління ОСББ «Хвойний» по АДРЕСА_5 щодо відключення житлового будинку від мереж теплопостачання котельні ОК «Хвойний» (пров. Хвойний,3) до районної адміністрації не надходило, що підтверджується листом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 13 липня 2021 року (а.с. 17).

Доводи апелянтапро те,що відповідачі самовільно без наявності відповідних погоджень здійснили самовільне відокремлення від системи централізованого опалення та його пошкодження, на думку колегії суддів не є слушними так як відповідно до ст.1 Закону України №417-VIII інженерні мережі опалення є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. Згідно ст. 10 Закону України №417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним та відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Встановлено, що питання використання інженерних мереж та питання укладення договорів з метою отримання комунальної послуги було розглянуто 21 червня 2020 року загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 та прийнято рішення про відмову від послуг постачання тепла в квартири АДРЕСА_9 від приватної котельні по АДРЕСА_5 , про що було складено відповідний протокол (а.с. 73-81). Отже відповідачі окремо від інших співвласників, рішення щодо відмови від централізованого теплопостачання та облаштування в квартирах співвласників будинку по АДРЕСА_4 системи індивідуального опалення, не приймали, оскільки рішення про відмову від послуг постачання тепла в квартири АДРЕСА_9 від приватної котельні по АДРЕСА_5 було прийнято загальними зборами співвласників будинку по АДРЕСА_4 .

Судом встановлено, що позивач рішення загальних зборів співвласників будинку по АДРЕСА_4 щодо відмови від послуг постачання тепла в квартири АДРЕСА_9 від приватної котельні по АДРЕСА_5 , не оскаржував, а тому відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України №417-VIII рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про те, що встановлення системи індивідуального опалення у квартирах відповідачів призвело до незаконного відключення її квартири від системи центрального опалення, що призвело до пошкодження будинкової системи опалення не знайшли свого підтвердження в процесі судового розгляду, оскільки позивачка не надала суду ні єдиного доказу відключення її квартири від системи центрального опалення та пошкодження відповідачами системи центрального опалення у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_4 .

Згідно ст. 2 Закону України№ 2189-VIIIпредметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п.п. 12 п. 1 ст. 7 Закону України № 2189-VIII споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Підпунктом 13 п.1 ст.7 Закону України№ 2189-VIII встановлено, що споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку , крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Відповідно до пп.1, 2 п. 3 ст. 7 Закону України № 2189-VIII колективний споживач має право укладати договір про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів об`єднаних таким колективним споживачем; розірвати договір про надання комунальної послуги, укладений ним в інтересах споживачів об`єднаних таким колективним споживачем, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання.

Згідно ч. 1 ст. 12 та п. 5 ст. 13 Закону України № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. У разі якщо співвласники багатоквартирному будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до п.7 розділу V1 прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2189-VIII у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж (систем), не зобов`язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.Не допускається примусове відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж (систем), у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від цих мереж (систем) інших власників квартир та нежитлових приміщень.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630, які діяли на час виникнення правовідносин (втратили чинність 02 лютого 2022 року), та Порядком від 26 липня 2019 року № 169.

Відповідно до Порядку від 26 липня 2019 року № 169 власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, мають право відокремити (виключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення відцентралізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води у разі, якщо на день набрання чинності Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, та влаштували систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Пунктом 26 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно Порядку від 26 липня 2019 року № 169 власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та інформацією про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення, яка передається на розгляд Комісії, яка на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника та надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.

Пунктом 2.1 Порядку від 26 липня 2019 року № 169 визначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання; у заяві про відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання власник (власники) будинку зазначає причини відключення: до заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Крім того, для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. 3a потреби, власник забезпечує виготовлення проекту системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні відповідно до державних будівельних норм і правил.

Усі витрати, пов`язані з відокремленням (відключенням) квартири приміщення від ЦО та ГВП, здійснюються за рахунок власника. Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем.

Як було встановлено судом, ГО «Канатчик авто» звертався до районної комісії з розгляду питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, де йому були видані рекомендації з питання щодо відключення будинку по АДРЕСА_4 від мереж теплопостачання від котельні ОК «Хвойний» (пров. Хвойний, 3).

Встановлено, що на підставі вказаних рекомендацій, відповідно до Кодексу ГРС були підготовлені технічні умови, та 18 листопада 2020 року приймальною комісією було складено акт прийомки газообладнання для проведення комплексного випробування внутрішнього газопостачання житлового будинку по АДРЕСА_4 .

Вказані обставини свідчать про те, що відокремлення від системи централізованого опалення було проведено співвласниками будинку по АДРЕСА_4 відповідно до вимог чинного законодавства України, а не самовільно.

Крім того, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідачі здійснили самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки наведене свідчить про те, що співвласники будинку по АДРЕСА_4 у належний спосіб реалізували своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії, шляхом не укладення договору з ОК «Хвойний» на теплопостачання.

Отже, суд прийшов до вірного висновку, що твердження позивача, що при встановленні відповідачами індивідуальної системи опалення були порушенні конструктивні елементи будинку не знайшли свого підтвердження і є лише припущенням позивача.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що за таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, відсутні передбачені законом підстави для задоволення апеляційної скарги.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньої аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії"). Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.368,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновськогорайонного судум.Одеси від28листопада 2022 року-залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 липня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді Ю.П. Лозко

О.Ю. Карташов