Ухвала

від 03.07.2024 по справі 195/1116/24

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/1116/24

Провадження №2-о/195/100/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2024 р. с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Колодіна Л.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

заявник звернувся до Томаківського районного суду Дніпропетровської області із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановити факт що він був залучений до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період з 03.05.1986 по 07.05.1986 року.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також є інвалідом 2-ї групи, причина інвалідності захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, заявник вказує, що був безпосередньої зайнятий по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у період з 03.05.1986 року по 07.05.1986 року, а саме був у відрядженні у Чорнобильському районі Київської області на вивозі скота.

Заявник вважає, що має право на отримання посвідчення «Інваліда війни».

Також заявник належним чином звернувся до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою стосовно видачі відповідного посвідчення. Однак, отримав відмову, мотивовану тим, що йому необхідно надати документи, які підтверджують залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Заявник також вказує, що на час аварії на ЧАЕС йому було 28 років, а тому в обов`язковому порядку залучався до невоєнізованих формувань Цивільної оборони.

Встановлення даного факту заявнику необхідне для отримання посвідчення «Інваліда війни».

Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно із роз`ясненнями, наданими ВСУ в п.2 постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, фактів проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, а також фактів закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових винагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду. Зазначене свідчить, що у даному випадку захист своїх прав, у разі їх порушення, заявник має здійснювати в порядку адміністративного судочинства шляхом оскарження дій чи бездіяльності відповідного органу.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладеним в узагальненні «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 1 січня 2012 року, суди не можуть розглядати заяви про встановлення факту безпосередньої участі протягом певного періоду на будь-яких роботах, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, зокрема, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правовий статус інваліда війни підтверджується відповідним посвідченням, виданим відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

У пункті 10 вищевказаного Порядку зазначено, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Так, суд вважає, що заявник звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував правомірність його дій, спрямованих на отримання статусу інваліда війни. Тому правильним є висновок судів про те, що оскільки законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни, то в окремому провадженні не може бути встановлений юридичний факт залучення заявника до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який фактично підтвердить належність заявника до інвалідів війни.

У випадку якщо заінтересована особа отримала від заявника документи, які підтверджують факт його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте надала відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він може оскаржити такі дії заінтересованої особи до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема, перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй заявником документів як доказів його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням вимог загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відмова у відкритті провадження у справі не позбавляє заявника права звернутись до суду у встановленому законом порядку в порядку адміністративного позовного провадження.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що заявлені вимоги про встановлення юридичного факту - встановлення факту, що заявник був залучений до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період з 03.05.1986 по 07.05.1986 року - не підлягають розгляду в порядку окремого провадження цивільного судочинства.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене вище, слід відмовити заявнику ОСОБА_2 у відкритті окремого провадження за її заявою про встановлення факту що має юридичне значення.

Керуючись ст. 256 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з такою самою заявою.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду у встановленому законом порядку в порядку адміністративного позовного провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складання.

Суддя: Л. В. Колодіна