Рішення

від 21.06.2024 по справі 631/1204/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1204/23

провадження № 2/631/154/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Крючкової Любов Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Крючкової Любов Анатоліївни, в якій просить суд визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , поважними, визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері, терміном три місяці з моменту набрання рішення законної сили.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 26 жовтня 2021 року виконавчим комітетом Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області складений відповідний актовий запис № 219 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті матері відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324284700:01:000:0335, що розташована на території Нововодолазької селищної ради Харківської області (раніше Сосонівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області).

Як вказала позивач, на час смерті матері вона мешкала у місті Харкові та мала намір приїхати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для оформлення спадкових справ, але у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки усі заощаджені кошти були витрачені на догляд за матір`ю, яка на той час фактично проживала разом із позивачем у місті Харкові, зробити це не встигла. До закінчення встановленого законом строку для прийняття спадщини, 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну та на той час, з метою безпеки Міністерством юстиції України було обмежено роботу електронних ресурсів, що не дало змоги ОСОБА_1 сформувати та подати відповідну заяву про прийняття спадщини.

Під час щільних обстрілів міста Харкова та, зокрема, району, де проживає позивач, вона разом із донькою та онучками екстрено намагалась евакуюватись у безпечне місце. За допомогою волонтерів вони виїхали до Німеччини, де ОСОБА_1 безперервно проживала більше року та доглядала за онуками. Перебуваючи за кордоном позивач вважала, що в цій ситуації всі нотаріуси не працюють, а оформити спадкові права можна бути пізніше з урахуванням правових роз`яснень, що діяли в Україні.

Позивач вказала, що повернувшись до України у травні 2023 року, вона відразу звернулась до приватного нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_6 , проте приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Крючкова Любов Анатоліївна відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії через пропущення строку для прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.

На думку позивача, вказані нею обставини, зокрема введення на території України воєнного стану та постійні ворожі обстріли міста Харкова, відключення державних реєстрів, відсутність нотаріусів на робочих місцях, проблеми зі зв`язком та транспортом, а також різні тлумачення законодавства щодо перебігу строку на звернення з заявами про прийняття спадщини, створили об`єктивні труднощі для реалізації нею своїх спадкових прав. У зв`язку з чим ОСОБА_1 просила визнати наведені нею причини порушення строку для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини поважними та визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, тривалістю три місяці.

Також ОСОБА_1 додала, що інших спадкоємців, які б в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 та надали б їй відповідну письмову згоду у відповідності до приписів статті 1272 Цивільного кодексу України, не має.

Відповідачем, НОВОВОДОЛАЗЬКОЮ СЕЛИЩНОЮ РАДОЮ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, до суду надано не було.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Крючковою Любов Анатоліївною, ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 письмових пояснень у відповідності до статті 181 Цивільного процесуального кодексу України надано не було.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученнямдо участіу справів якостітретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Крючкової Любов Анатоліївни, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини залишено безрухута надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня отримання копії ухвали суду, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

Позивачем в установлений законом та зазначений в ухвалі суду від 22вересня 2023 рокустрок, недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху, усунуті.

Ухвалою Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід 11жовтня 2023року позовнузаяву ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇСЕЛИЩНОЇ РАДИХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, іззалученням доучасті усправі вякості третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:приватного нотаріусаХарківського районногонотаріального округуКрючкової ЛюбовАнатоліївни,про визначеннядодаткового строкудля подачізаяви проприйняття спадщиниприйнято дорозгляду тавідкрито провадженняу справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 30 листопада 2023 року витребувано від приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Любов Анатоліївни належним чином завірену копію спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 70735406), заведеної після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону України у період з 24 лютого 2022 року по 15 вересня 2023 року громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 01 грудня 2010 року.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 січня 2024 року залучено до участі у цивільній справі № 631/1204/23 за позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Крючкової Любов Анатоліївни, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Крючкової Любов Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, судом не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, позивач з використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи направила на адресу суду заяву, що було зареєстрована за вхідним № 4661/24-вх від 21 червня 2024 року, відповідно до якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити, розгляд справи провести за її відсутності.

Уповноважений представник НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Голова НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Олександр Єсін, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, направив на адресу суду заяву, шо була зареєстрована за вхідним № 7125/23-вх. від 19 грудня 2023 року, відповідно до якої вказав, що НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просив суд розгляд справи провести за відсутності їх представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Крючкова Любов Анатоліївна у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

05 червня 2024 року за вхідним № 4113/24-вх. від приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Крючкової Любов Анатоліївни надійшла заява, відповідно до якої остання просила розгляд справи за позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, провести за її відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , у судове засідання теж не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно у відповідності до приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направила на адресу суду заяву, шо була зареєстрована за вхідним № 1400/24-вх. від 01 березня 2024 року, відповідно до якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, вказавши, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_9 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

ОСОБА_9 , скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, 04 березня 2024 року направила на електронну адресу суду заяву від 26 лютого 2024 року, шо була зареєстрована за вхідним № ЕП-400/24-вх., відповідно до якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, вказавши, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , у судове засідання також не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку направила на адресу суду заяву, шо була зареєстрована за вхідним № 2131/24-вх. від 02 квітня 2024 року, відповідно до якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, вказавши, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , у судове засідання теж не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_4 направила на адресу суду заяву, шо була зареєстрована за вхідним № 2132/24-вх. від 02 квітня 2024 року, відповідно до якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, вказавши, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно приписівпункту 1частини 3статті 223Цивільного процесуальногокодексу Україниякщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Крім того, частиною 3статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача, а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору свідчать відповідні заяви, які долучені до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи, своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, враховуючи, відсутність підстав для визнання їх явки обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи, що наведені у позовній заяві, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

23 жовтня 2021 року у віці 96 років у місті Харкові померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 26 жовтня 2021 року виконавчим комітетом Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області складено відповідний актовий запис № 219 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

З копії лікарського свідоцтва про смерть № 176, складеного 23 жовтня 2021 року лікарем Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 25» Харківської міської ради, убачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , померла за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою місця проживання позивача ОСОБА_1 .

До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 входить земельна ділянка, розташована на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 7,6509 га, кадастровий номер 6324284700:01:000:0335, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 627288, виданого 27 жовтня 2005 року Нововодолазькою районної державної адміністрації Харківської області.

Факт родинних відносин між позивачем, ОСОБА_1 , та померлою ОСОБА_6 , як між донькою та матір`ю, підтверджується копієюсвідоцтва пронародження позивачасерії НОМЕР_4 ,виданого 16серпня 1965 рокуКняжанським с/ЗАГСНововодолазького районуХарківської області,з якоговбачається,що ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Бражники Нововодолазького району Харківської області, про що в Книзі записів актів громадського стану про народження зроблений відповідний актовий запис за № 20. Згідно вказаного свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 зазначено: батько ОСОБА_10 , мати ОСОБА_6 .

З наданих до суду доказів убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , про що Бражниківською сільською радою Нововодолазького району Харківської області в книзі записів актів громадського стану зроблено відповідний запис за № 12 та видане свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 .

Батько позивача та відповідно чоловік спадкодавця ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Бражники Нововодолазького району Харківської області, про що 29 серпня 2002 року Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області складено відповідний актовий запис за № 19 та видане свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 .

Відповідно до копії довідки № 18-60/103, наявної в матеріалах спадкової справи, виданої 04 липня 2023 року Сосонівським старостинським округом № 5 Нововодолазької селищної ради Харківської області, встановлено, що померлий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до запису в погосподарській книзі № 2 Сосонівської сільської ради на 2001 2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_7 з 17 січня 1980 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживала і була зареєстрована дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із копії довідки № 18-60/97, наявної в матеріалах спадкової справи, виданої 05 червня 2023 року Сосонівським старостинським округом № 5 Нововодолазької селищної ради Харківської області, встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 червня 1977 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із померлою, на момент її смерті за вищевказаною адресою ніхто не був зареєстрований.

З інформації, направленої на адресу суду відповідно до ухвали про витребування доказів Центром надання обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом № 19-12219/18/24-вих від 20 лютого 2024 року та зареєстрованої за вхідним № ЕП-341/24-вх., встановлено, що ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19 березня 2022 року о 02 годині 10 хвилин через пункт пропуску «Ужгород» (пішохід) перетнула державної кордон України (виїзд) та повернулась 06 травня 2023 року о 05 годині 32 хвилини (в`їзд) через пункт пропуску «Шегині».

02 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріальною округу Харківської області Крючкової Любові Анатоліївни з заявою, що була зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за № 217, спадкова справа № 73/2023, відповідно до якої просила видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_6 . Також у цій заяві ОСОБА_1 повідомила, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням в Україну Російської Федерації, заяву в строк передбачений законом вона не подала, інших спадкоємців за законом не має, чоловік спадкодавця ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , діти спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 спадщину у встановлений законом строк не прийняли, постійно разом із спадкодавцем не проживали.

За результатами розгляду вказаної заяви, 13 червня 2023 року за вихідним № 272/02-31 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріальною округу Харківської області Крючковою Л. А., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, через те, що остання, в зв`язку із вторгненням в Україну Російської Федерації, у встановлений законом шестимісячний строк не звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, постійно разом із спадкоємцем не проживала. Також нотаріусом у постанові зазначено, перевіркою в Спадковому реєстрі було встановлено відсутність заповіту від імені спадкодавця.

Перевіривши матеріалиспадкової справи№ 73/2023,заведеної 02червня 2023року домайна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ,що булинаправлені наадресу судувідповідно доухвали провитребування доказівприватним нотаріусомХарківського районногонотаріальною округуХарківської областіЛ.А.Крючковою листомвід 06грудня 2023року за№ 554/02-14,що надійшлина адресусуду 06грудня 2023року тазареєстровані завхідним №6773/23-вх.,встановлено,що спадкова справа, номер 73/2023, зареєстрована у приватного нотаріуса 02 червня 2023 року на підставі заяви позивача по справі ОСОБА_1 , поданої 02 червня 2023 року та зареєстрованої у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 217.

За життя ОСОБА_6 визначала своїх спадкоємців шляхом складання заповіту.

Так, 21 квітня 2006 року секретарем Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Іскрою Н. І. записаний зі слів ОСОБА_6 та власноруч підписаний останньою заповіт, посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 60, відповідно до якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 , а також все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті та на що за законом буде мати право заповіла своїм дочкам: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідно до заповіту, посвідченого 13 жовтня 2015 року секретарем Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Іскрою Валентиною Іванівною та зареєстрованого в реєстрі за № 47, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: належну їй земельну ділянку, яка розташована на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області на підставі державного акту серії ЯА № 627288, виданого на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 29 вересня 2005 року № 369, площею 7,6509 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324284700:01:000:0335, а також все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона матиме право за законом чи за заповітом, заповіла: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_8 .

Зі змісту заповіту, посвідченого 11 квітня 2017 року секретарем Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Іскрою Валентиною Іванівною та зареєстрованого в реєстрі за № 32, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: земельну ділянку, яка розташована на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області на підставі державного акту серії ЯА № 627288, виданого на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 29 вересня 2005 року №369, площею 7,6509, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324284700:01:000:0335 заповіла в рівних долях: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_8 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 .

В спадковому реєстрі наявна інформація (Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 72691183 сформована 02 червня 2023 року об 11 годині 34 хвилин приватним нотаріусом приватним нотаріусом Харківського районного нотаріальною округу Харківської області Крючковою Л. А., відповідно до якої вказані заповіти, складені ОСОБА_6 та посвідчені у Сосонівській сільській раді Нововодолазького району Харківської області 21 квітня 2006 року за № 60, 13 жовтня 2015 року за № 47, 11 квітня 2017 року за № 32, мають статус чинних.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом або за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім позивача ОСОБА_1 , не має.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормамиЦивільного кодексу України № 435-ІV від 16 січня 2003 року, Книгою шостої Цивільного кодексу України, зокрема главою 86 та главою 87.

Так, положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України регламентовано, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

У статті 1223 Цивільного кодексу України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 73/2023, заведеної 02 червня 2023 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , судом встановлено, що спадкування здійснюється за законом, оскільки спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину у встановленому законом порядку.

Приписами статті 1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі і народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив (стаття 1261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 .

При цьому, інші спадкоємці першої черги за законом також є ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в установленому законом порядку спадщину після смерті матері ОСОБА_6 не прийняли (разом із спадкодавцем не проживали, до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини не звертались).

Згідно з частиною 1 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на часвідкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягомстроку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому реалізація права на спадкування спадкоємцем, закликаним до спадкування, який постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, здійснюється шляхом прийняття ним спадщини з подачею до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття, як це передбачено частиною 1 статті 1269 Цивільного кодексу України відповідно до якої спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Положеннями статті 1270 Цивільного кодексу України обумовлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 із померлою (спадкодавцем) ОСОБА_6 були зареєстровані за різними адресами, позивач повинна була подати нотаріусу впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини за законом, проте вказаних дій не вчинила.

Відповідно до правил, обумовлених частинами 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємиць протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила наведеної норми права про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Суд також бере до уваги, що Пленум Верховного Суду України у пункті 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного вище, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері мотивовані тим, що на час смерті матері вона мешкала у місті Харкові та мала намір приїхати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для оформлення спадкових справ, але у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки усі заощаджені кошти були витрачені на догляд за матір`ю, яка на той час фактично проживала разом із позивачем у місті Харкові, зробити це не встигла. До закінчення встановленого законом строку для прийняття спадщини, 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну та на той час, з метою безпеки Міністерством юстиції України було обмежено роботу електронних ресурсів, що не дало змоги ОСОБА_1 сформувати та подати відповідну заяву про прийняття спадщини. Під час щільних обстрілів міста Харкова та, зокрема, району, де проживає позивач, вона через об`єктивну, реальну та дійсну загрозу для свого життя та здоров`я вимушена була покинути територію України та перебуваючи за кордоном вважала, що в цій ситуації всі нотаріуси не працюють, а оформити спадкові права можна бути пізніше з урахуванням правових роз`яснень, що діяли в Україні. Повернувшись до України у травні 2023 року, позивач відразу звернулась до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових, проте у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено через пропущення строку для прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.

В даному випадку суд вважає, що вказані позивачем причини пропуску строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини можливо віднести до поважних, оскільки вони пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами (тривалий період перебування за кордоном, зміни в законодавстві щодо перебігу строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану) для вчинення цих дій.

Так, з матеріалів цивільної справи судом встановлено, що кінцевий строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 припадав на неділю ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Водночас, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і на цей час його дію не припинено.

Загальновідомим фактом є те, що з початку повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України, місто Харків та Харківська область, як один із територіально наближених регіонів до території Російської Федерації, були підвергнути щоденним ракетним та артилерійським обстрілам й частковій окупації районних центрів. Вказані обставини зумовили позивача для збереження життя покинути територію Україну та в подальшому, у зв`язку з продовженням військової агресії Російської Федерації проти України унеможливило повернення на Батьківщину для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

Відповідно до повідомлення Центра надання обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (лист № 19-12219/18/24-вих від 20 лютого 2024 року) ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19 березня 2022 року о 02 годині 10 хвилин через пункт пропуску «Ужгород» (пішохід) перетнула державної кордон України (виїзд) та повернулась на територію України лише 06 травня 2023 року о 05 годині 32 хвилини.

З початку повномасштабної війни законодавцем було запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статтей 12-1 і 20 Закону України «Про режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента від 24 лютого 2022 року 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164» вказану постанову («Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»)доповнено, зокрема, пунктом 3 про те, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Надалі, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 був змінений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719, де вказано, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яка набрала чинності 23 травня 2023 року, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключено.

Так дійсно, Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 дійшов висновку про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з тим, слід врахувати, що інформація про постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» була висвітлена для загального доступу та доведена до відома громадян засобами масової інформації, а отже позивач, яка не є фахівцем у галузі права, не знала та не могла знати, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, позивач, як пересічна людина, що не має обов`язку слідкувати за змінами законодавства та давати їм оцінку, мала законні сподівання на те, що вона не пропустить строк звернення із заявою при прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) зауважив, що саме Держава несе відповідальність за законність прийнятого органом державної влади нормативно-правового акту, а не особи, яких останній стосується. Принцип «належного врядування» передбачає, що ризик будь-якої помилки державного органу треба покладати на державу та не виправляти ці помилки за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, пункт 42), Європейський суд з прав людини констатував, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, пункт 19) Європейський суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Верховний Суд у своїй постанові від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Отже, не зважаючи на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить приписам статтей 1270 та 1272 Цивільного кодексу України, проте позивач керуючись нею та розраховуючи на чітке і передбачуване її застосування, добросовісно помилялась щодо тривалості строку на прийняття спадщини.

В даному випадку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті її матері є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину на національному рівні у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який національні суди зобов`язані практично забезпечувати відповідно до статті 1 цієї Конвенції та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Крім того, з огляду на однозначні положення частини 1 статті 1220 та частини 3 статті 1223 Цивільного кодексу України про виникнення у спадкоємців права на спадщину з моменту смерті спадкодавця, у ОСОБА_1 , з урахуванням наведених нею переконливих мотивів у позові, виникло «законне сподівання» в успадкуванні прав на нерухоме майно від її померлої матері через визначення в судовому порядку додаткового строку на прийняття спадщини. Таке«законне сподівання» входить до поняття «майно», вільне володіння яким захищається статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про ознаки «законного сподівання» зазначено у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року, які застосовуються у даній справі.

Слід також зауважити, що спадщина після померлої ОСОБА_6 на даний час залишилась відкритою та ніким не прийнята, відемурлою у відповідності до приписів статті 1277 Цивільного кодексу України не визнана, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, яка звернулась для оформлення спадкових прав, відповідач територіальна громада проти позовних вимог не заперечувала, а сам по собі факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Крім того, з аналізу приведених вище норм Цивільного законодавства України необхідно дійти висновку, що, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини із поважних причин, закон гарантує йому право для звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону, не є безпідставним та непропорційним.

З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що позбавлення позивача права на спадщину у даному випадку буде надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження строку подання заяви про прийняття спадщини, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27 червня 2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини» вказав, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши в силу положень статей 76 80 Цивільного процесуального кодексу України надані докази в їх сукупності, керуючись принципом пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, й на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, враховуючи, що позивач в інший спосіб, окрім як звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, строк звернення до нотаріальної контори не дотриманий позивачем з поважної причини (тривалий період перебування за кордоном у зв`язку постійними обстрілами міста Харкова через повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України, зміни в законодавстві щодо перебігу строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану), остання є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців, які в установлений законом строк та порядок прийняли б спадщину після смерті ОСОБА_6 не встановлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для встановлення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 тривалістю три місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положеньстатті 141 Цивільного процесуального кодексу Україниз урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Крючкової Любов Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 5, 7, 10 13, 17 19, 58, 64, 76 81, 83, 128 131, 211, 214, 223, 235, частиною 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 265, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Крючкової Любов Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяця, який відраховувати з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок № 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04397997.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкова Любов Анатоліївна, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Кобзарів, будинок № 1-А.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_9 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_10 .

Повний текст рішення складений та підписаний з урахуванням приписів частини 3 статті 124 та частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України 01 липня 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська