Постанова

від 02.07.2024 по справі 609/17/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 609/17/23Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М. Провадження № 22-ц/817/542/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представника відповідача - Панчука С.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 609/17/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат СІДОРОВА Ірина Анатоліївна на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2024 року (ухвалене суддею Катерняк О.М., дата складення повного тексту судового рішення - 15 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Шумської міської ради Тернопільської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Приватне підприємство «Шумськгеопроект» про визнання незаконним та скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки та припинення речового права на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_4 (далі - позивач, апелянт), в інтересах якого діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , Шумської міської ради Тернопільської області, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Приватного підприємства «Шумськгеопроект» (далі - ПП «Шумськгеопроект») про визнання незаконним та скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки та припинення речового права на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що йому рішенням сесії Бриківської сільської ради від 01 грудня 1999 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.60 га для ведення особистого селянського (на той час «підсобного») господарства, що розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області. Вказана земельна ділянка перебуває у його фактичному користуванні з часу передачі у власність по даний час. На виконання вказаного рішення сільської ради та з метою оформлення правовстановлюючих документів на цю ділянку та проведення її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі 11 вересня 2020 року позивач звернувся до сесії Шумської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Рішенням сесії Шумської міської ради Тернопільської області від 29 вересня 2020 року №4828 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 » надано йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0.60 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с.Бриків Шумського району Тернопільської області з метою передачі її безоплатно у власність. На виконання вказаного рішення позивач звернувся до землевпорядної організації ПП «Шумськгеопроект», яка розробила відповідну технічну документацію. Однак у ході виготовлення цієї документації встановлено, що частина його земельної ділянки перебуває у приватній власності іншої особи - ОСОБА_5 . Внаслідок цього 15 вересня 2022 року державним кадастровим реєстратором Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийнято рішення №РВ-2100070062022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином його ділянки із земельною ділянкою за кадастровим номером 6125880900:02:001:0170 на 19.4048%. Після звернення до Шумської міської ради та правоохоронних органів позивач з`ясував, що вищезгадана спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 на підставі рішення сесії Шумської міської ради від 23 березня 2021 року №911 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_5 ».

Позивач вважає, що ОСОБА_5 незаконно отримала у власність частину його земельної ділянки. Так, ОСОБА_5 звернулась до міської ради із заявою від 20 жовтня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки, розташованої в с.Бриків Шумського району Тернопільської області площею 0.12 га для ведення індивідуального садівництва з долученням до своєї заяви викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки. Рішенням сесії Шумської міської ради від 21 жовтня 2020 року №4978 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 » надано дозвіл останній на розроблення проєкту. На підставі розробленого ПП «Шумськгеопроект» проєкту землеустрою 09 березня 2021 року Відділом у Броварському районі Міськрайонного управління у Броварському районі та м.Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6125880900:02:001:0170 у Державному земельному кадастрі і Рішенням сесії Шумської міської ради №911 від 23 березня 2021 року затверджено проект землеустрою та передано спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що під час проведення перевірки за його зверненням Шумська міська рада встановила, що ОСОБА_5 виготовила та подала на затвердження міській раді проєкт землеустрою на іншу земельну ділянку, відмінну від тієї, яку бажала отримати у власність. Таким чином, під час виготовлення проєкту землеустрою ОСОБА_5 ПП «Шумськгеопроект» було зміщено розташування земельної ділянки, що призвело до накладання земельної ділянки ОСОБА_5 на земельну ділянку позивача, яка перебуває у його власності з 1999 року.

Крім того, надаючи ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, сесія міської ради враховувала, що рішенням №4828 від 29 вересня 2020 року вже надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки позивача, а тому не могла давати дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_5 щодо частини його земельної ділянки. З долученого ОСОБА_5 викопіювання вбачалось, що бажана нею земельна ділянка межує з земельною ділянкою позивача, а не накладається на неї, відтак будь-яких перешкод для надання відповідного дозволу у міської ради не було. Крім того, у випадку накладання ділянок ОСОБА_5 повинна була б надати згоду на вилучення частини земельної ділянки із користування позивача. Отже, затвердження проєкту землеустрою було обов`язком Шумської міської ради. Разом з тим, розташування земельної ділянки, яка відводилась у власність ОСОБА_5 за цим проєктом землеустрою, повинно було відповідати місцю розташування ділянки, що бралося до уваги радою при наданні дозволу на розроблення такого проекту.

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_5 спільно із ПП «Шумськгеопроект» розробила проект землеустрою щодо іншої земельної ділянки, відмінної від тієї, на яку надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а при затвердженні проекту сесія Шумської міської ради на це грубе порушення уваги не звернула. Вказані порушення призвели до того, що при прийнятті рішення №911 від 23 березня 2021 рок сесія Шумської міської ради перевищила надані їй законом повноваження, оскільки розпорядилася частиною земельної ділянки позивача, яка перебувала у його приватній власності.

Позивач вважає, що він на законних підставах набув право власності на земельну ділянку площею 0.60 га для ведення особистого селянського господарства у с. Бриків Шумського району і є законним володільцем цієї ділянки понад 20 років, від 1999 року, а тому передача частини цієї ділянки у власність ОСОБА_5 грубо порушує його права та інтереси.

Оскільки Шумська міська рада не має повноважень вирішити спірне питання, що стосується на даний час вже приватної власності ОСОБА_5 , позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

У зв`язку з наведеним просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Шумської міської ради Тернопільської області №911 від 23 березня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_5 »;

- скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0.12 га для ведення садівництва за кадастровим номером 6125880900:02:001:0170, що здійснена 09 березня 2021 року Відділом у Броварському районі Міськрайонного упарвління у Броварському районі та м.Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58914290 від 24 червня 2021 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку площею 0.12 га для ведення садівництва за кадастровим номером 6125880900:02:001:0170, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2392581161258.

- припинити право власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку площею 0.12 га для ведення садівництва за кадастровим номером 6125880900:02:001:0170, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2392581161258.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_4 , відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка площею 0.60 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області, передана ОСОБА_4 у власність рішенням сесії Бриківської сільської ради від 01 грудня 1999 року. На думку сторони апелянта, факт прийняття рішення про передачу йому у власність земельної ділянки свідчить про наявність проєкту, яким встановлено межі в натурі (на місцевості).

Зазначає, що апелянт фактично користується та обробляє надану йому земельну ділянку з 1999 року по даний час, межі якої були встановлені 1999 року і з того часу не змінювалися. Також, апелянт сплачує земельний податок за земельну ділянку у встановленому законом порядку, як землекористувач. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_4 не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки площею 0.60 га, оскільки ділянка надана йому рішенням сесії Бриківської сільської ради від 01 грудня 1999 року. Також показами свідків підтверджено факт постійного користування та обробітку апелянтом земельної ділянки з 1999 року.

Звертає увагу на те, що надаючи ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою рішенням №4978 від 21 жовтня 2020 року, міська ради враховувала, що рішенням №4828 від 29 вересня 2020 року вже надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки, що перебуває у його власності та фактичному користуванні з 1999 року, а тому не могла надавати дозволу ОСОБА_5 щодо частини земельної ділянки, яка належить апелянту.

Крім того, відповідач ОСОБА_5 спільно із ПП «Шумськгеопроект» розробила проєкт землеустрою щодо іншої земельної ділянки, відмінної від тої, на яку надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а при затвердженні проєкту Шумська міська рада на це грубе порушення уваги не звернула. Таким чином при прийнятті рішення №911 від 23 березня 2021 року Шумська міська рада перевищила надані їй законом повноваження, оскільки розпорядилася частиною земельної ділянки, що перебувала у приватній власності ОСОБА_4 . До складу земельної ділянки, яку передано ОСОБА_5 незаконно увійшло 19.4048 % земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 .

Також всупереч ч.4 ст.265 ЦПК України суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що відповідач Шумська міська рада повністю визнала позов, а отже, визнала незаконність свого рішення, яке прийняла на користь ОСОБА_5 через неналежне вивчення розробленого за її замовленням проєкту землеустрою, що містив змінене місце розташування бажаної земельної ділянки. Водночас міська рада не може самостійно скасовувати свої рішення, у тому числі оскаржуване рішення про передачу ділянки у власність ОСОБА_5 , оскільки ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування.

З огляду на наведене сторона апелянта стверджує, що оскаржуване рішення Шумської міської ради №911 від 23 березня 2021 року ухвалене з порушенням положень земельного законодавства, порушує права ОСОБА_4 на землю та підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Таким чином, визнання незаконним та скасування судом оскаржуваного рішення міської ради є підставою для припинення права власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з наведеним просить рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників у справі до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_5 - адвокат Панчук Сергій Миколайович проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до Архівного витягу №1391/01-25 від 09 вересня 2020 року із рішення сьомої сесії двадцять третього скликання Бриківської сільської ради Шумського району Тернопільської області від 01 грудня 1999 року «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у приватну власність» вбачається, що ОСОБА_4 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 0.60 га (т.1 а.с.14).

Рішенням другого пленарного засідання шістдесят другої сесії сьомого скликання Шумської міської ради Тернопільської області №4828 від 29 вересня 2020 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 » останньому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтованою площею 0.60 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в с.Бриків Шумського району Тернопільської області з метою передачі її безоплатно у власність. Крім того, зобов`язано розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), представити сесії міської ради на розгляд для прийняття рішення по суті (т.1 а.с.15).

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 20 жовтня 2020 року, адресованої Відділу земельних відносин Шумської міської ради, слідує, що остання просить відповідно до статті 9 закону України «Про адміністративні послуги» розглянути питання щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с.Бриків площею 0.1200 га, для ведення індивідуального садівництва (т.1 а.с.22).

Рішенням третього пленарного засідання шістдесят другої сесії сьомого скликання Шумської міської ради Тернопільської області №4978 від 21 жовтня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 » останній надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0.12 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення - землі запасу, яка розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області з подальшою передачею у власність. Зазначено, що розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства (т.1 а.с.24).

Рішенням шостої сесії восьмого скликання Шумської міської ради Тернопільської області №911 від 23 березня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_5 » затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для індивідуального садівництва площею 0.1200 га, яка розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області. Передано безоплатно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер 6125880900:02:001:0170, площею 0.1200 га, для індивідуального садівництва, яка розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області. На ОСОБА_5 покладено виконувати обов`язки власника земельної ділянки відповідно до вимог ст.91 Земельного кодексу України; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки; вжити заходів щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (т.1 а.с.27).

29 червня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до секретаря Шумської міської ради із письмовою заявою про скасування рішення сесії Шумської міської ради про виділення земельної ділянки кадастровий номер 6125880900:02:001:0170 розміром 0.12 га, іншій особі (т.1 а.с.16).

Згідно листа №03-03/1699 від 14 вересня 2021 року Шумська міська рада Тернопільської області інформувала ОСОБА_4 про необхідність звернення до суду з цивільним позовом про скасування рішення Шумської міської ради в частині передачі земельної ділянки у приватну власність, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на землю, виданого ОСОБА_5 . Додатково повідомили, що міською радою заяву ОСОБА_4 з додатками направлено в правоохоронні органи для перевірки законності дій громадянки ОСОБА_5 та працівників ПП «Шумськгеопроект» на предмет вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України. Окрім того, міська рада звернулась до ПП «Шумськгеопроект» та гр. ОСОБА_5 з питанням щодо внесення змін до місця розташування земельної ділянки у відповідності до викопіювання, поданого ОСОБА_5 разом із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20 жовтня 2020 року (т.1 а.с.17).

14 вересня 2021 року за вихідним №03-03/1698 Шумський міський голова ОСОБА_6 звернувся до начальника відділення поліції №1 (м.Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області з листом про проведення перевірки законності дій громадянки ОСОБА_5 та працівників приватного підприємства «Шумськгеопроект» на предмет вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України, пояснюючи це тим, що громадянка ОСОБА_5 в змові з працівниками ПП «Шумськгеопроект» виготовила та подала на затвердження проєкт землеустрою на іншу земельну ділянку, відмінну від тієї, яку бажала отримати у власність для ведення індивідуального садівництва (т.1 а.с.29-31).

Відповідно до Довідки від 24 грудня 2021 року «Про результати розгляду звернення голови Шумської міської ради Боярського Вадима Андрійовича» начальника ВП №1 (м.Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області підполковника поліції Романа Стрижака слідує, що в матеріалах перевірки наявний лист з сектору дізнання ВП №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про відсутність даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, в зв`язку з чим неможливо внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому вказане повідомлення було адресоване в сектор превенції для його подальшого розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або в порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. Проведеною перевіркою, в межах повноважень сектору превентивної діяльності відділення поліції №1 (м.Шумськ) не було встановлено, що в даній події, діях ОСОБА_5 та посадових осіб ПП «Шумськгеопроект» вбачаються ознаки складу будь-якого кримінально-карного діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним «Кримінальним кодексом України» та будь-якого адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого, передбачена «Кодексом України про адміністративні правопорушення», в зв`язку із чим, вважав би за доцільне подальшу перевірку за вказаним зверненням припинити, а ОСОБА_4 , з приводу виниклих спірних земельних відносин між ним та ОСОБА_5 , рекомендувати звернутися з цивільним позовом до суду (т.1 а.с.32-35).

Крім того, в Довідці міститься інформація про те, що в ході виїзду на місце події та проведення перевірки було встановлено, що рішенням VII сесії 23 скликання Бриківської сільської ради Шумського району Тернопільської області від 01 грудня 1999 року земельна ділянка орієнтовною площею 0.60 га, яка розташована на території с.Бриків Шумського району Тернопільської області, була передана в приватну власність ОСОБА_4 , однак з того часу він будь-яких правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку не виготовив.

Згідно листа №03-03/100 від 17 січня 2022 року, з посиланням на Акт обстеження земельної ділянки від 17 січня 2022 року, Шумська міська рада Тернопільської області інформувала ОСОБА_4 про те, що за результатами розгляду його заяви від 20 грудня 2021 року встановлено наступне:

- земельну ділянку, передану йому у власність рішенням сесії Бриківської сільської ради від 01 грудня 1999 року, обстежено;

- в ході обстеження встановлено факт використання ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0.60га.

Для встановлення перешкод у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) необхідно представити рішення відповідного органу про відмову в реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, із вказанням причини такої відмови (т.1 а.с.18-19).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №297837973 від 03 лютого 2022 року вбачається, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6125880900:02:001:0170, площею 0.12 га, зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі рішення Шумської міської ради Тернопільської області №911 від 23 березня 2021 року, дата державної реєстрації 16 червня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2392581161258 (т.1 а.с.28).

Відповідно до рішення № РВ-2100070062022 від 15 вересня 2022 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру слідує, що Державним кадастровим реєстратором Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянуто заяву ОСОБА_4 про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК від 07 вересня 2022 року разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тих підстав, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа (т.1 а.с.20).

З Протоколу № ПП-2100045842022 проведення перевірки електронного документа від 15 вересня 2022 року та Висновку щодо перевірки електронного документа вбачається, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що:

1. Наявні зауваження щодо валідності електронного документу;

2. Перетин з ділянкою 6125880900:02:001:0170 площа співпадає на 19.4048 % (т.1 а.с.21).

В судовому засіданні в суді першої інстанції оглянуто Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для індивідуального садівництва за адресою: Тернопільська область, Шумський район, с.Бриків, розроблений ПП «Шумськгеопроект».

Згідно висновку експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Волинській області №4415/82-21 від 01 березня 2021 року ОСОБА_7 про розгляд документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для індивідуального садівництва за адресою: Тернопільська область, Шумський район, с.Бриків вбачається наступне:

- замовником документації із землеустрою є ОСОБА_5 ;

- розробником документації із землеустрою є ПП «Шумськгеопроект»;

- підставою для розроблення документації із землеустрою є рішення сесії Шумської міської ради від 21 жовтня 2020 року №4978.

Основні характеристики земельної ділянки відповідно до документації із землеустрою:

- розташована в с.Бриків, Шумського району, Тернопільської області;

- загальна площа 0.1200 га;

- на момент складення документації із землеустрою дана земельна ділянка відносилась до земель сільськогосподарського призначення;

- цільове призначення земельної ділянки на момент складення документації із землеустрою - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особам);

- запропоновано документацією із землеустрою - для індивідуального садівництва;

- склад угідь на момент складення документації із землеустрою: рілля;

- запропоновано документацією із землеустрою: багаторічні насадження;

- форма власності: на момент складення документації із землеустрою - комунальна;

- запропоновано документацією із землеустрою - приватна.

Необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації не вбачається. Згідно із Аналізом документації із землеустрою на відповідність її положень вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою слідує, що Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для індивідуального садівництва за адресою: Тернопільська область, Шумський район, с.Бриків, відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Зауваження та пропозиції до документації із землеустрою відсутні. За підсумковою оцінкою документації із землеустрою даний Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для індивідуального садівництва за адресою: Тернопільська область, Шумський район, с.Бриків, погоджується (т.1 а.с.52-53).

Державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6125880900:02:001:0170, яка розташована за адресою: с.Бриків Шумського району Тернопільської області, для індивідуального садівництва площею 0.1200 га, проведена Відділом у Броварському районі Міськрайонного управління у Броварському районі та м.Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 11 лютого 2021 року, розробленого ПП «Шумськгеопроект», дата державної реєстрації земельної ділянки 09 березня 2021 року (т.1 а.с.25).

З листа ГУ ДПС у Тернопільській області №11730/6/19-00-24-10-30 від 02 червня 2023 року щодо сплати земельного податку, адресованого ОСОБА_4 , вбачається, що відповідно до інформаційних ресурсів ДПС України за громадянином ОСОБА_4 на території Шумської громади у с.Бриків з 2012 року перебуває у користуванні земельна ділянка площею 0.60 га - для ведення особистого селянського господарства не більше як 2 га. За період з 2012 року по 2017 рік включно по земельній ділянці площею 0.60 га для ведення особистого селянського господарства не більше як 2 га контролюючим органом проведено нарахування земельного податку відповідно за кожен рік. Згідно інтегрованої картки платника податку станом на 02 червня 2023 року заборгованість із земельного податку з фізичних осіб відсутня (т.1 а.с.229).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з положень статті 152 ЗК України та роз`яснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом:

- визнання прав;

- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

- визнання угоди недійсною;

- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

- відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, має бути наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

За чинним на сьогодні законодавством земля може правомірно використо-вуватися на підставі таких правовстановлюючих документів:

1) Державний акт на право власності на земельну ділянку (виданий до 01 січня 2013 року) або свідоцтво про право власності (видане після 01 січня 2013 року);

2) Договір оренди землі, зареєстрований державним органом земельних ресурсів до 01 січня 2013 року, або право користування за яким зареєстровано після 01 січня 2013 року;

3) Державний акт на право постійного користування;

4) Договори суперфіцію, емфітевзису, сервітуту.

До 01 січня 2013 року основним документом, який посвідчував права на землю був державний акт на право власності на земельну ділянку, а з 2013 року - даними державного земельного кадастру.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статей 1 та 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону №139-V (139-16) від 14 вересня 2006 року, ВВР, 2006, №43, ст.419) сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу, ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частиною першою статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У пункті 1 розділу Х Перехідних положень до Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У пункті 20 розділу Х Перехідних положень до Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що у разі, якщо до 01 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, крім випадків, визначених статтею 79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 0.60 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області.

Як вбачається з рішення 7 сесії 23 скликання Бриківської сільської ради від 01 грудня 1999 року, на підставі заяви громадян про передачу безкоштовно земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_4 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства 0.60 га.

Отже, ОСОБА_4 у 1999 році розпочав процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішення Бриківської сільської ради від 01 грудня 1999 року щодо отримання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0.60 га на території Бриківської сільської ради регулюються Главою 2 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-ХІІ, та зокрема ст.17 «Передача земельних ділянок у власність Радами народних депутатів», а не Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», який регулював приватизацію земельних ділянок, які вже були в користуванні громадян на час його прийняття.

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що після прийняття рішення 7 сесії 23 скликання Бриківської сільської ради від 01 грудня 1999 року орган місцевого самоврядування чи ОСОБА_4 зверталися до землевпорядних організацій для замовлення проєкту про встановлення меж земельної ділянки площею 0.60 га в натурі (на місцевості).

Таке звернення ОСОБА_4 ініціював лише 11 вересня 2020 року (більше як через 20 років), коли звернувся до Шумської міської ради за наданням дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та 11 вересня 2020 року рішенням сесії Шумської міської ради №4828 ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтованою площею 0.60 га для ведення особистого селянського господарства з метою передачі її безоплатно у власність.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що земельна ділянка площею 0.60 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області, не може вважатися сформованою, оскільки у ОСОБА_4 відсутнє право власності чи оформлене право користування, яке може підтверджуватись виключно державним актом про земельну ділянку саме такою площею чи у певних межах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що землевпорядними організаціями не встановлювались межі земельної ділянки площею 0.60 га в натурі (на місцевості) та відсутній державний акт на право власності чи на право постійного користування, а тому відповідно до встановлених судом обставин, позивач ОСОБА_4 не є а ні законним власником, а ні її законним користувачем вищевказаної земельної ділянки.

Разом з тим, відповідачкою ОСОБА_5 було вчинено весь комплекс передбачених законом заходів для належного набуття та оформлення свого права на земельну ділянку площею 0.12 га кадастровий номер 6125880900:02:001:0170. Позивач не навів достатніх підстав для позбавлення відповідачки її права власності на цю земельну ділянку.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що спірна земельна ділянка площею 0.12 га кадастровий номер 6125880900:02:001:0170 є частиною земельної ділянки 0.60 га, яка була передана йому в 1999 році та що рішення Шумської міської ради від 23 березня 2021 року №911 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 порушує право ОСОБА_4 .

Колегія суддів зауважує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі №514/1571/14-ц, для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та з огляду на недоведеність ОСОБА_4 порушення його права під час передачі у приватну власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи сторони апелянта про те, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0.60 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області, колегія суддів відхиляє, оскільки апелянт помилково ототожнює рішенням сесії Бриківської сільської ради від 01 грудня 1999 року, яке є підставою для набуття права власності, та державний акт на право власності, який є правовстановлюючим документом.

Твердження сторони апелянта про те, що факт прийняття сесією Бриківської сільської ради рішення від 01 грудня 1999 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки свідчить про наявність проєкту, яким встановлено межі в натурі (на місцевості), апеляційний суд не бере до уваги, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що з 1999 року органи місцевого самоврядування чи ОСОБА_4 зверталися до землевпорядної організації за виготовленням проєкту відведення земельної ділянки чи за розробкою технічної документації по виготовленню та видачі державного акта на право приватної власності на землю.

Посилання сторони апелянта про те, що ОСОБА_4 є користувачем земельної ділянки площею 0.60 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с.Бриків Шумського району Тернопільської області, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що у передбачений законом спосіб позивачу видавався державний акт на право постійного користування. При цьому фактичне користування чи сплата земельного податку без правовстановлюючого документу не можуть узаконювати право на земельну ділянку.

Доводи сторони апелянта про те, що відповідач Шумська міська рада повністю визнала позов, а тому визнала незаконність свого рішення, яке прийняла на користь ОСОБА_5 через неналежне вивчення розробленого за її замовленням проєкту землеустрою, колегія суддів відхиляє, оскільки інший співвідповідач ОСОБА_5 категорично заперечує проти задоволення позову. Більше того, судове рішення, яким може бути задоволено позов, позбавить права власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_5 .

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат СІДОРОВА Ірина Анатоліївна - залишити без задоволення.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2024 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 08 липня 2024 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак