Ухвала

від 08.07.2024 по справі 194/1243/24

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/1243/24

Номер провадження 1-кс/194/240/24

У Х В А Л А

про арешт майна

08 липня 2024 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2024 року за № 12024041400000297 за ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2024 року за № 12024041400000297 за ч. 1 ст. 286 КК України.

Своє клопотання слідчий мотивує тим, що 03.07.2024 року близько 17:38 водій ОСОБА_5 , 1988 р.н., керуючи велосипедом, рухаючись по автодорозі М30, яка проходить по території Павлоградського району, зі сторони м. Павлограда у напрямку м. Донецька, перед використанням повороту ліворуч, допустив зіткнення з автомобілем Ford, під керуванням водія ОСОБА_6 , 1970 р.н.(військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , водій), який рухався позаду. Після зіткнення автомобіль виїхав за межі проїжджої частини ліворуч. Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, СГМ, вивих правого плечевого суглобу, перелом основи черепа. Попередньо водій тверезий. Водій велосипеда в стані алкогольного сп?яніння. Обставини встановлюються.

03.07.2024 року, в період часу з 18:53 год. по 22:14 год., було проведено огляд місця дорожньо транспортної пригоди, а саме автодороги м-30 (Стрій-Умань-Дніпро-Луганськ-Ізварине) в Павлоградському районі. В ході огляду місця дорожньо транспортної пригоди, було виявлено автомобіль марки «Ford», модель - Galaxy з номерним знаком НОМЕР_2 та велосипед марки «Azimut», модель Camaro.

Після огляду автомобіль марки «Ford», модель - Galaxy з номерним знаком НОМЕР_2 та велосипед марки «Azimut», модель Camaro було вилучено та поміщено на територію ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, яке розташоване за адресою: м. Тернівка, Дніпропетровської області, вул. Григорія Сковороди, буд.15.

04.07.2024 року вилучений автомобіль марки «Ford», модель - Galaxy з номерним знаком НОМЕР_3 seria DR/ НОМЕР_4 та велосипед марки «Azimut», модель Camaro відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України було визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Слідчий також вказує, що під час досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль марки «Ford»,модель -Galaxyз номернимзнаком НОМЕР_3 seriaDR/ НОМЕР_4 та Велосипед марки «Azimut», модель Camaro, з обов`язковою забороною розпорядження, користування та відчуження арештованим майном, оскільки є реальна загроза знищення або приховування вищезазначених речових доказів, що недопустимо та унеможливить подальше розслідування та прийняття законного рішення по кримінальному провадженню.

Слідчий в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі.

Прокурор підтримав клопотання слідчого про арешт майна та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні.

Володілець майна ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Користувач майна ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах прихожу до наступних висновків.

Слідчий суддя враховує, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та подано у строк передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що відомості по кримінальному провадженню за № 12024041400000297 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Крім того, з матеріалів долучених до клопотання встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.07.2024 року було вилучено: 1) автомобіль марки «Ford», модель - Galaxy з номерним знаком НОМЕР_5 ) велосипед марки «Azimut», модель Camaro, які в подальшому згідно з постановою слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 04.07.2024 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Фактичним користувачем автомобіля марки «Ford», модель - Galaxy з номерним знаком НОМЕР_3 , являється ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Фактичним володільцем та користувачем велосипеда марки «Azimut», модель НОМЕР_6 , являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що вказане майно відповідає критеріям речового доказу по розслідуваному кримінальному провадженню, оскільки вказане вилучене майно, могло зберегти на собі сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, можуть мати відношення до ДТП та її наслідків, що з врахуванням можливої необхідності проведення експертиз, свідчить про необхідність накладення арешту на вказане майно.

Майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя враховує, що відомості внесенні до ЄРДР за № 12024041400000297 від 04.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто на теперішній час досудове розслідування перебуває на початковій стадії і для забезпечення доказів у кримінальному провадженні звернення до суду слідчим з клопотанням про накладення арешту на майно є цілком обґрунтованим та потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, та завдань арешту майна, які передбачені в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, і тому, врахувавши розумність та співрозмірність обмеження права власності, вважаю за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на вищезазначене вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Аналізуючи матеріали провадження, приходжу до висновку, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Заборона користування, відчуження та розпорядження вказаним майном забезпечить збереження речових доказів та не призведе до їх знищення або приховування.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що обмеження майнових прав відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України має тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, доказом кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя враховує те, що власник майна має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, одразу ж, після зникнення підстав для його застосування.

З огляду на викладене, врахувавши розумність та співрозмірність обмеження права власності, а також враховуючи думку прокурора, слідчий суддя вважає за необхідне у зв`язку з метою забезпечення збереження речових доказів та недопустимості знищення або приховування зазначеного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, накласти арешт на вилучене майно, шляхом заборони осіб на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, у зв`язку з чим, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 94,98,100,132,170-173 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2024 року за №12024041400000297 за ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 03.07.2024 року, шляхом позбавлення права осіб на відчуження, розпорядження та користування вилученим майном, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на:

-автомобіль марки «Ford», модель - Galaxy з номерним знаком НОМЕР_3 seria DR/ НОМЕР_4 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-велосипед марки «Azimut», модель НОМЕР_6 , володільцем якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається прокурору.

Виконання ухвали доручити слідчому СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тоді особа може подати апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1