Рішення

від 28.06.2024 по справі 352/3039/23

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/3039/23

Провадження № 2/352/174/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М. М.

з участю секретаря Гундич Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про припинення права на частку в майні у спільній частковій власності,

у с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 в грудні 2023 р. звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про припинення права на частку в майні у спільній частковій власності, у якому просила: 1) припинити право відповідачки на 16/100 частин будинковолодіння на АДРЕСА_1 , стягнувши з неї на користь відповідачки грошову компенсацію вартості вказаної частки в розмірі 43731,90 грн, які позивачка внесла на депозитний рахунок Тисменицького районного суду; 2) визнати за нею право власності на 16/100 частин будинковолодіння на АДРЕСА_1 вартістю 43731,90 грн.

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.08.1986 у справі № 2-101/1986 за нею - ОСОБА_4 та її двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_2 визнано право власності на частини будинковолодіння в с. Клубівці Тисменицького району Івано-Франківської області та проведено реальний розподіл майна колгоспного двору, їй з дітьми виділено кімнату розміром 29,43 кв.м з підвалом під нею, кімнату розміром 21,33 кв.м з підвалом під нею, сіни, кухню, сходову клітку, стодолу, частину огорожі, колодязь, що в ідеальній частці становить 76/100 будинковолодіння. Її колишньому чоловікові ОСОБА_6 виділено кімнату розміром 14,81 кв.м, комору, стайню, частину огорожі, що в ідеальній частці становить 24/100 будинковолодіння, та визнано за ним право власності на цю частку. 04.08.2008 на підставі вказаного судового рішення проведена державна реєстрація права спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме: за ОСОБА_6 - на 24/100 частки, за ОСОБА_5 - на 76/300 частки, за ОСОБА_2 - на 76/300 частки, за ОСОБА_4 - на 76/300 частки, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ. Її син ОСОБА_5 02.02.2010 подарував їй 76/300 частки будинковолодіння. Після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_6 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на 24/100 частки будинковолодіння. Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка є відповідачкою у справі, їх син ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини за законом на користь матері; спадщину після смерті батька прийняв також її син ОСОБА_5 . Відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майновий пай, при цьому не отримала свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка на 2/3 належної померлому частки в будинковолодінні, тобто на 16/100. Син позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті вона прийняла спадщину, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.11.2023 на 8/100 частин будинковолодіння. Відповідачка з часу прийняття спадщини після смерті чоловіка на 16/100 частин будинковолодіння жодної участі в утриманні цієї частки не бере. Вона, позивачка, утримує ціле будинковолодіння за власні кошти, провела газифікацію будинку, здійснила штукатурку фасаду, періодично ремонтує покрівлю будинку, планує перекрити дах металочерепицею. Після рішення суду ОСОБА_6 здійснив перепланування виділеної йому кімнати і комори, в результаті чого утворилася кімната площею 15,0 кв.м та коридор площею 8,3 кв.м, які у співвідношенні 16/100 та 8/100 реально поділити неможливо, оскільки на 16/100 припадає 15,53 кв.м загальної площі, 10 кв.м житлової площі, а на 8/100 - 7,77 кв.м загальної площі та 5 кв.м житлової площі. Вказані ідеальні частки є меншими за мінімально необхідну площу однокімнатної квартири, яка повинна становити 28 кв.м, та меншою за нормовану площу однієї житлової кімнати, яка повинна становити 14 кв.м. Згідно вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва неможливий розподіл спірного нерухомого майна між нею та відповідачкою. Ринкова вартість будинковолодіння становить 273324 грн, вартість спірних 16/100 частин - 43731,84 грн. Вона внесла цю суму на депозитний рахунок суду та вважає, що наявні підстави згідно ч. 1 ст. 365 ЦК України для припинення права відповідачки на частку в спільному майні.

Позивачка в поданій до суду заяві просила справу розглянути без її участі, позов підтримала і просила його задоволити, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку, та за місцем фактичного проживання, де відмовилася від отримання копії ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, не повідомила суду про причини неявки, не подала відзиву. За наявності сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві підтвердив свою позицію щодо обґрунтованості заявленого позову, який підлягає до задоволення, просив справу розглянути без його участі.

Ухвалою від 05.03.2024 суд витребував з Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву засвідчену копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Ухвалою від 23.05.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 - третя особа без самостійних вимог на стороні позивача є співвласниками на праві спільної часткової власності будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням від 15.08.1986 Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у справі № 2-101/1986 (а.с.12-15) визнав за позивачкою ОСОБА_8 та її двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_2 право власності на частини будинковолодіння в с. Клубівці Тисменицького району Івано-Франківської області та провів реальний розподіл майна колгоспного двору, виділивши позивачці з дітьми кімнату розміром 29,43 кв.м з підвалом під нею, кімнату розміром 21,33 кв.м з підвалом під нею, сіни, кухню, сходову клітку, стодолу, частину огорожі, колодязь, що в ідеальній частці становить 76/100 будинковолодіння.

Указаним рішенням суд виділив колишньому чоловікові позивачки ОСОБА_6 кімнату розміром 14,81 кв.м, комору, стайню, частину огорожі, що в ідеальній частці становить 24/100 будинковолодіння, та визнав за ним право власності на цю частку.

На підставі вказаного судового рішення 04.08.2008 проведена державна реєстрація права спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме: за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на 24/100 частки, за ОСОБА_5 - на 76/300 частки, за ОСОБА_2 - на 76/300 частки, за ОСОБА_4 - на 76/300 частки, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ (а.с.6).

Син позивачки ОСОБА_5 02.02.2010 подарував позивачці належні йому 76/300 частки будинковолодіння. Право власності позивачки на цю частку будинковолодіння на підставі договору дарування від 02.02.2010, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р. М., зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ 25.03.2010 (а.с.16-17 також зв.ст.).

Після смерті колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_6 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на 24/100 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка є відповідачкою у справі, та син позивачки ОСОБА_5 в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України шляхом подання відповідних заяв до Тисменицької державної нотаріальної контори. Син відповідачки ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини після смерті батька на користь матері.

Суд установив, що відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини майнового паю, при цьому не отримала свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка на 2/3 належної померлому частки в спірному будинковолодінні, що становить 16/100. Спадщина на 16/100 частин спірного будинковолодіння залишилася відкритою.

Указані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи (а.с.58-72).

Суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як передбачає ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Суд установив, що з часу прийняття спадщини після смерті чоловіка на 16/100 частин будинковолодіння, яку відповідачка не оформила та в установленому законом порядку не зареєструвала своє право власності на успадковані 16/100 частин будинковолодіння, остання не бере жодної участі в утриманні цієї частки. Будинковолодіння утримує позивачка за власні кошти.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого сина ОСОБА_5 позивачка прийняла спадщину, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.11.2023 на належні синові після смерті батька ОСОБА_6 8/100 частин спірного будинковолодіння, які він успадкував, не оформивши своїх спадкових прав (а.с.18). На підставі виданого позивачці свідоцтва про право на спадщину державний нотаріус Тисменицької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 07.11.2023 здійснила державну реєстрацію права власності позивачки на 8/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 07.11.2023 (а.с.20).

Будинковолодіння АДРЕСА_1 складається з житлового будинку А, 1980 року побудови, загальною площею 149,3 кв.м житловою площею 66,5 кв.м; сараю Б, 1990 року побудови; вбиральні В; криниці N1; огорожі N2 59,8 м.п.; огорожі N3 126,6 м.п., що підтверджується технічними паспортами (а.с.84-98).

Відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України, яка встановлює непорушність права власності, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Частина 2 ст. 365 ЦК України передбачає, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз норми частини першої статті 365 ЦК України дає підстави для висновку про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-81цс11, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17, постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 303/4849/16-ц.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У рамках розгляду цієї справи суд установив наявність обставини, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка підтверджує, що частка відповідачки є незначною та не може бути виділена в натурі.

Згідно висновку експерта № 05/05-з від 22.05.2024, зробленого судовим експертом ОСОБА_10 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи згідно звернення позивачки (а.с.100-110), суд установив, що відповідно до 16/100 ідеальної частини індивідуального житлового будинку загальної площі припадає 23,89 кв.м, у тому числі житлової площі припадає 10,64 кв.м. З цього випливає, що ідеальна частка співвласника 16/100 частин є меншою за мінімально необхідну площу однокімнатної квартири, яка повинна становити 28 кв.м; також згідно державних будівельних норм (ДБН) в однокімнатних квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлова кімната і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузол, внутрішньо квартирний коридор, вбудована комора, антресолі, літнє приміщення, тощо.

Указаний висновок експерта підтверджує, що згідно вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва провести виділ в натурі 16/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з подальшим переобладнанням в ізольовану квартиру, з облаштуванням окремого входу технічно неможливо, оскільки на 16/100 ідеальної частини в житловому будинку припадає 23,89 кв.м загальної площі, у тому числі житлової - 10,64 кв.м, що є недостатнім для мінімально допустимої площі для окремої однокімнатної квартири із житловою кімнатою та підсобними приміщеннями, що регламентовано вимогами пунктів 5.18-5.20 ДБН В2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення»

Суд зазначає, що відповідачка не спростувала вказаних обставин, не надала суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що припинення її права на частку в спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім`ї.

При цьому суд ураховує, що відповідачка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.24 також зв.ст.) є власником двох об`єктів житлової нерухомості, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 50,3 кв.м житловою площею 28,3 кв.м, яка розташована на АДРЕСА_2 , та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_3 .

Відповідно до звіту про оцінку майна від 24.11.2023 (а.с.23) вартість будинковолодіння АДРЕСА_1 становить 273324 грн. Таким чином, вартість спірних16/100 частин будинковолодіння, які успадкувала відповідачка, становить 43731,84 грн.

Позивачка внесла вказану суму вартості спірних16/100 частин будинковолодіння на депозитний рахунок суду, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН2962331 від 13.12.2023 (а.с.5).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до статті 5 цього ж Протоколу є додатковою статтею Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд ураховує, що втручання у право власності може бути виправданим згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції і буде відповідати усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачкою вимог, які підлягають до задоволення.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, що позивачка під час подання позову сплатила судовий збір лише за одну позовну вимогу, суд стягує з відповідачки на її користь витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (а.с.4) та судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 1073,60 грн за другу задоволену вимогу.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 321, 365, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст. 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про припинення права на частку в майні у спільній частковій власностізадоволити.

Припинити право ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 16/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 16/100 частин будинковолодіння у розмірі 43731,84 грн, які ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 16/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 43731,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 08.07.2024.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ