Постанова

від 08.07.2024 по справі 904/6576/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6576/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпроекскавація плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024р. (суддя Фещенко Ю.В., повний текст рішення складено 29.03.2024р.) у справі

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (м.Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпроекскавація плюс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 5654 від 28.02.2019 у розмірі 73 100 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпроекскавація плюс" заборгованість за договором на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 5654 від 28.02.2019 у розмірі 73 100 грн. 53 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 5654 від 28.02.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з серпня 2019 року по липень 2022 року послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 73 100 грн. 53 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024р. у справі №904/6576/23 позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпроекскавація плюс" на користь позивача 73 100 грн. 53 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення та 2 684 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Дніпроекскавація плюс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 по справі № 904/6576/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у позові в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що спірний договір від 28.02.2019 підписаний ОСОБА_1 , тоді як з 26.01.2012 керівником товариства є ОСОБА_2 . Крім того, цей договір укладений з ВАТ"Дніпроекскавація", але, за твердженням скаржника, з 13.02.2019 відбулася реорганізація юридичної особи відповідача та утворено Приватне акціонерне товариство "Дніпроекскавація плюс". Отже, не підтверджені повноваження підписанта на укладення договору від імені товариства.

Також Скаржник вказує на те, що висновки суду про схвалення відповідачем договору є хибними, оскільки усі платежі були здійснені ОСОБА_1 , який на той час вже не мав відношення до товариства. Зі звернення ОСОБА_2 до Водоканалу від 23.07.2020 вбачається, що цей лист підписаний саме ФОП, крім того стосується забезпечення послугами водопостачання та водовідведення лише належного йому на праві власності майна за адресою АДРЕСА_1 . Отже, спірний договір укладений у порушення ст.237 ЦК України та не створював для відповідача жодних правових наслідків.

Скаржник зауважує на тому, що позивач, перед укладенням договору повинен був пересвідчитись у наявності повноважень у ОСОБА_1 на підписання договору, а також у тому, що він є директором товариства. Викладене свідчить про непроявлення позивачем розумної обачності.

Крім того, за доводами апелянта до спірного договору позивачем не надані додатки, які б підтверджували точку розподілу, перелік приладів обліку, за якими здійснювався облік обсягів послуг, наданих абонентом, звітів про контрольні показники цих приладів, актів обстеження. При цьому в актах-рахунках, доданих до матеріалів справи, позивачем зазначено про визначення обсягу наданих послуг саме відповідно до контрольних показників засобів обліку. Ненадання цих доказів унеможливлює встановлення розміру наданих послуг Позивачем не доведено, що наведені в актах-рахунках дані є достовірними. В поясненнях до актів-рахунків після 27.08.2020 вказується один об"єкт - П.Горленка,30. Скаржник вважає сумнівними ідентичність показів лічильників на протязі певного часу та спотвореними дані, які наведені ним у актах та роз`ясненнях до них.

Скаржник стверджує, що об`єкт за адресою АДРЕСА_2 є багатоквартирним будинком, відповідач не є його балансоутримувачем, власником або юридичною особою, яка об`єднує мешканців цього будинку. У будь-якому випадку неможливо встановити обсяг послуг, які підлягають до сплати із розрахунку кількості квартир та інших приміщень багатоквартирного будинку, та застосування тарифів.

Також скаржник у заяві від 30.04.2024р. (відповідь на відзив) щодо повноважень ОСОБА_1 на підписання договору зазначив, що додані на їх підтвердження позивачем документи надавалися ОСОБА_1 під час укладення попередніх договорів з позивачем. Тим більше згідно з наказом №3-К від 14.01.2010р. "Про прийняття на роботу" останньому надано право підпису документів саме від імені ВАТ"Дніпроекскавація", крім того договір скріплений печаткою вказаного товариства, а не печаткою товариства відповідача.

Скаржник вважає, що відсутність листів з запереченнями чинності договору не може свідчити про його схвалення, оскільки схваленням є прямі дії на фактичне виконання такого правочину, крім того позивач не надав доказів на підтвердження факту обізнаності про наявність цього договору, на адресу відповідача не надходили вимоги, претензії від позивача.

Позивач у якості обґрунтування належності актів як доказів обсягу фактичного споживання послуги зазначив лише , що такі доводи відповідачем заявлені в апеляційній скарзі та не навів жодних обставин на спростування дефектів актів, суд мав самостійно дослідити відповідні обставини і на їх підставі прийняти обґрунтоване рішення. Докази направлення цих актів або передачі їх відповідачу також відсутні у справі. При цьому незаявлення вказаних вимог відбулося у зв"язку з фактичним запереченням відповідачем споживання будь-яких послуг.

За твердженням відповідача акт звірки розрахунків наданий позивачем за відсутності належним чином оформлених первинних документів є лише технічних документом і сам по собі не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій.

Щодо належності відповідачу об`єкту за адресою АДРЕСА_2 , то це спростовується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно за якими цей будинок не знаходиться на балансоутриманні відповідача. Крім того у матеріалах справи відсутні докази неукладення індивідуальних договорів з мешканцями будинку, що не створює для позивача позитивні правові наслідки.

У письмових поясненнях, що надійшли на адресу суду 21.05.2024р., у тому числі, йдеться про те, що 13.02.2019р. відбулася реорганізація товариства відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами . Невиконання позивачем умов п.п.4.3. 4.4. 4.11 договору вказує, що відповідачу взагалі невідомо про існування спірного договору, у зв`язку з чим останній не мав змоги надсилати позивачу будь-які заперечення.

У заяві від 14.06.2024р. (заперечення на письмові пояснення позивача) відповідач посилається на те, що долучена позивачем до позову копія договору не містить додатку, в якому було б визначено точку розподілу, отже неможливо визначити конкретне місце в інженерних комунікаціях, в якому відбувається передача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. За відсутності погодженої точки розподілу не можливо встановити чи дійсно послуги за договором надавалися саме для вказаних об`єктів в цілому або для їх частини тощо. Крім того судом не повинно братись до уваги посилання позивача на існування між сторонами договірних взаємовідносин з 1996 року, оскільки джерелом конкретного зобов`язання є конкретний договір.

Інші доводи відповідача, викладені у відповіді на відзив та письмових поясненнях, є аналогічними з доводами апеляційної скарги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у силу приписів ст.108 ЦК України у разі перетворення юридичної особи до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов"язки попередньої юридичної особи, у такому випадку реорганізація відповідача мала наслідком перехід усіх прав та обов"язків ВАТ"Дніпроекскавація" до новоутвореної юридичної особи - ПрАТ"Дніпроекскавація плюс" у тому числі і за договором №5654 . Крім того, згідно з доданим відповідачем Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.01.2024р. відсутні відомості про державну реєстрацію змін особи відповідача, пов`язаних з його реорганізацією, яка мала місце як стверджує відповідач саме 13.02.2019, тому відповідні обставини останнім не доведені.

Позивач зазначає, що про схвалення спірного договору свідчить часткова оплата відповідачем наданих послуг за адресами АДРЕСА_3 , що підтверджується банківськими виписками, із призначень платежу в яких вбачається оплата на виконання договору №5654 від 28.02.2019р., а також листом ФОП Василика О.В., який одночасно є керівником відповідача, згідно з яким останній зобов`язався сплатити заборгованість за адресою АДРЕСА_1 за раніше діючим договором №5654.

За твердженням відповідача, у будь-якому випадку, чинним законодавством прямо не встановлена недійсність (нікчемність) правочину внаслідок його вчинення особою, яка не мала права вчиняти правочин від імені юридичної особи, і такі правочини слід відносити до оспорюваних. Тобто, якщо брати до уваги позицію відповідача про відсутність повноважень у ОСОБА_1 , то до моменту винесення відповідного рішення суду про визнання договору №5654 недійсним, він є чинним, а отже обов`язковим до виконання сторонами. Крім того не передбачена обов`язкова перевірка даних, які містяться в документах, що надаються для укладення договорів на відповідні послуги, тому позивач правомірно виходив з тієї інформації, яка була наведена в документах, наданих самим відповідачем.

Також позивач зазначає, що об`єкт за адресою П.Горленко,30 належний відповідачу на підставі реєстраційного посвідчення БТІ на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, цей об`єкт зазначався відповідачем у попередніх договорах, укладених з позивачем. Разом з тим Витяг з Єдиного реєстру не підтверджує відсутність у відповідача майнових прав на вказаний об`єкт, оскільки майнові права, що виникли до 2012 року можуть бути відсутні у Держреєстрі. При цьому позивач не укладав з мешканцями будинку за вказаною адресою прямих договорів, між тим, 28.02.2019р. уклав відповідний договір з відповідачем, тому саме останній несе відповідальність перед позивачем за неоплату нарахувань за фактично спожиті послуги на цьому об`єкті.

У запереченнях на відповідь на відзив від 07.05.2024р. йдеться про те, що відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний або повинен бути обізнаний про обмеження повноважень щодо особи, яка підписала договір. Також зазначає, що схвалення відповідачем договору підтверджується матеріалами справи ( фактичним споживанням послуг, оплатою послуг, листом від 23.07.2020, відсутністю з боку відповідача заперечень з приводу чинності договору). При цьому у листі від 23.07.2020 відповідач визнав факт укладення договору №5654, не заперечував факт споживання послуг за цим договором та зобов`язався сплатити заборгованість по об`єкту М,Хвильового,125.

Стосовно актів позивач зазначає, що вони відповідають вимогам Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", зокрема ст.8 Закону, крім того, у силу приписів вказаного закону позивач не зобов`язаний зазначати в актах рахунках інформацію про прилади обліку, а тільки покази цих приладів. Також відповідач не виконував умови договору щодо надання позивачу звітів про об`єми спожитих послуг, як наслідок позивач був позбавлений можливості надати їх суду у якості доказів об`ємів спожитих послуг. Щодо ненадання позивачем актів обстежень, то у відповідності п.6.1.1 договору вказане є правом а не обов`язком позивача як виконавця послуг. Отже, акти - рахунки є належними доказами споживання відповідачем послуг, натомість відповідачем докази неотримання таких послуг не надані.

У поясненнях йдеться про те, що позивач надав послуги за договором №5654 у повному обсязі, згідно з договором, отже є усі підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неоплати наданих послуг.

За доводами позивача, обсяги спожитих послуг фіксувалися у маршрутних книгах, оскільки відповідач не передавав звітів про об`єми спожитих послуг, вказані книги не були залучені, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач жодним чином не заперечував факту споживання послуг.

Щодо зазначення назви відповідача у банківських документах, то позивач не відповідає за правильність їх заповнення відповідачем. При цьому банківські виписки , що містяться у матеріалах справи не містять особи платника ОСОБА_1 , тому такі виписки є належними доказами часткової оплати відповідачем послуг водопостачання за спірним договором.

Відповідач з приводу позовних вимог не надав жодного належного доказу на спростування обставин на які посилається як на підставу своїх вимог позивач.

Також, 27.06.2024р. у системі "Електронний суд" надійшло клопотання позивача у якому, крім усього, йдеться про те, що точки розподілу за договором є місцем фізичного приєднання мереж відповідача та позивача, а отже відсутність чи наявність в договорі вказівок на місця точки розподілу жодним чином не може ні спростувати, ні підтверджувати факт надання / споживання вказаних послуг. Місця приєднання за всіма укладеними з відповідачем договорами залишилися незмінними.

Доводи скаржника про непогодження договором засобів обліку є безпідставними, оскільки у додатку 3 до договору сторони погодили засоби обліку по вказаних вище об`єктах. Позивач зазначає, що маршрутні листи, в яких зафіксовані показання лічильника води відповідача є належними та допустимими доказами, між тим вони не були подані у суді першої інстанції, оскільки відповідач, і позивач вимушений посилатися на докази, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що при нарахуванні йому плати за спожиті послуги слід враховувати факт, що споживачами є населення є безпідставними, оскільки наявність фактичного споживання послуг населенням, яке проживає у будинку за адресою АДРЕСА_2 ніяким чином не впливає на розмір плати за спожиті послуги за договором №5654, згідно з п.4.1 якого оплата послуг здійснюється абонентом відповідно до тарифів діючих на момент отримання послуг. Індивідуальних договорів з мешканцями будинку позивач не укладав, а отже саме відповідач є відповідальним за виконання обов`язку щодо оплати спожитих послуг за вказаною адресою.

Інші доводи викладені у запереченнях, поясненнях та клопотанні є аналогічними доводам викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/6576/23.

05.04.2024 матеріали справи № 904/6576/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Дніпроекскавація плюс" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпроекскавація плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024р. у справі № 904/6576/23 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

10.04.2024р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Дніпроекскавація плюс" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме докази сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У даному випадку, предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

28.02.2019р. між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (водоканалом) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроекскавація" (абонентом) укладено договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 5654, відповідно до пункту 2.1 якого водоканал зобов`язується надавати абоненту послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - послуги), а абонент зобов`язується своєчасно оплачувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором та діючим законодавством.

Згідно з п. 2.2. договору місцем надання послуг є точка розподілу, визначена сторонами в акті визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж (додаток № 1 до договору).

Відповідно до умов п.п. 2.3.- 2.5. договору об`єкти абонента, на які надаються послуги за договором та їх адреси визначені в додатку № 2 до договору. Режим надання послуг абоненту - безперебійно, за винятком випадків, визначених у підпунктах 6.1.4., 6.1.5., 6.1.6. договору. Якість послуг повинна відповідати чинному законодавству та Державним стандартам України.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що надання послуг водоканалом здійснюється в межах добових, місячних та річних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, які відповідно до розрахунку об`ємів послуг (додаток № 8 до договору), а саме:

- норма споживання абонентом води питної за договором складає: 6 600 м3/рік, 550 м3/місяць, 21,28 м3/добу;

- норма прийняти від абонента стічних вод за договором складає: 6 600 м3/рік, 550 м3/місяць, 21,28 м3/добу;

Зміни норм споживання води питної та/або прийняття стічних вод проводяться шляхом укладання додаткових угод до договору, при цьому, у разі збільшення норм споживання/прийняття відповідних послуг абонент до укладання таких додаткових угод повинен отримати технічні умови на ці норми.

Облік послуг здійснюється приладами і засобами обліку, які повинні бути встановлені абонентом за власний рахунок на водопровідних вводах та каналізаційних випусках згідно Технічних умов на проектування комерційного вузла обліку і подальшим узгодженням такого проекту з водоканалом. Такий монтаж повинен бути здійснено особами, які мають ліцензію на право монтажу приладів і засобів вимірювання, такі прилади та засоби обліку абонента беруться водоканалом на облік.

Згідно з пп.б) п.п.3.11 договору у випадку виявлення безоблікового водопостачання та водовідведення об"єм послуг визначається за пропускною спроможністю труби вводу у відповідності до п.3.3 Правил №190.

П.п.4.1 - 4.3 договору оплата послуг здійснюється абонентом відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на це Законом України. У разі зміни тарифів, оплата послуг здійснюється абонентом по новим тарифам без зміни інших умов договору. Не пізніше 15 числа розрахункового місяця абонент зобов`язаний здійснити оплату послуг за розрахунковий місяць в сумі рівної 50 процентів розміру оплати послуг, виходячи з об`єму спожитих абонентом послуг в місяці, що передує розрахунковому. До 3 числі місяця, наступного за розрахунковим місяцем, абонент надає водоканалу звіт про показники приладів і засобів обліку розрахункового місяця за формою, визначеною в додатках 6, 7 до договору. У разі ненадання звіту про показники приладів і засобів обліку у встановлені цим пунктом строки, обсяг послуг визначається відповідно до п.п.б) п.3.11 договору.

За умовами п.п. 4.4. - 4.6. договору, виходячи з даних звіту, наданого абонентом водоканалу (пункт 4.3. договору), а також актів обстежень, не пізніше останнього числа розрахункового місяця, водоканал визначає об`єм наданих послуг за розрахунковий місяць та розмір оплати послуг за цей розрахунковий місяць та надає абоненту два примірника акта-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою водоканала. Абонент зобов`язаний самостійно отримувати від водоканалу два примірника актів-рахунків приймання наданих послуг.

Не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим абонент повертає водоканалу один з двох примірників акту-рахунку приймання наданих послуг за розрахунковий місяць, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою абонента, отриманий згідно з пунктом 4.4. договору.

Якщо абонент має розбіжності щодо об`ємів наданих йому послуг, він зобов`язаний подати їх водоканалу у письмовій формі в строк, визначений в пункті 4.5. договору, і оплатити в порядку та строки, визначені в пункті 4.8. договору, той об`єм послуг, до якого абонент не має заперечень. Розбіжності щодо обсягів наданих послуг вирішуються сторонами в порядку, визначеному в пункті 9.3. договору. Неповернення актів-рахунків приймання наданих послуг або заперечень до них в строк та порядку згідно з пунктом 4.5. договору підтверджує визнання абонентом об`єм наданих йому послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. У цьому випадку у подальшому їх перерахунок не проводиться.

У пункті 9.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 28.02.2022, а в частині їх оплати - до повного виконання. З моменту набуття чинності договору будь-які діючі до цього моменту договори, угоди, що укладені сторонами з правовідносин, що регулюються договором, втрачають чинність, крім зобов`язань абонента з оплати.

У розділі 10 договору визначений перелік додатків, а саме, згідно з пунктом 10.1. договору невід`ємною частиною договору є:

1) генеральний план об`єкту у масштабі 1:500 з водопровідною та каналізаційною мережами та випусками до міської каналізації;

2) додатки до договору:

- додаток № 1 - акт визначення точки розподілу надання послуг та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж;

- додаток № 2 - перелік об`єктів;

- додаток № 3 - перелік приладів та засобів обліку;

- додаток № 4 - допустимі концентрації шкідливих речовин у стічних водах;

- додаток № 5 - звіт про результати вимірювань;

- додаток № 6 - звіт про об`єми наданих послуг відповідно до показників приладів та засобів (для водолічильників);

- додаток № 7 - звіт про об`єми наданих послуг відповідно до показників приладів та засобів (для електронних засобів обліку);

- додаток № 8 - розрахунок об`ємів послуг.

Додатки № 1, № 3, № 8 оформлюються по кожному об`єкту надання послуг окремо, при цьому, після додатку через дріб зазначається порядковий номер об`єктів (додаток № 2 до договору).

Додатком № 2 до договору є перелік об`єктів, відповідно до якого об`єктами за договором є наступні:

1) АПК, склади за адресою: вулиця М. Хвильового, буд. 125;

2) житловий будинок за адресою: вулиця П. Горленка, буд. 30 (а.с. 13)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками товариств. З боку ВАТ"Дніпроекскавація" договір підписаний Ободенком В.В. на підставі статуту.

Договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 5654 від 28.02.2019 укладений сторонами відповідно до вимог, в тому числі, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІV від 24.06.2004 , який втратив чинність 01.05.2019, у зв`язку із введенням в дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" № 1060-IX від 03.12.2020, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Матеріали справи свідчать також про те, що на виконання умов договору позивач у період з серпня 2019 року по липень 2022 року надавав відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 73 597 грн. 74 коп., у зв`язку з чим позивачем були складені відповідні акти-рахунки (т.1. а.с.23 -94)

При цьому, як зазначив позивач, вказана сума сформована з урахуванням відчуження об`єкта відповідача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 21.10.2019 та відповідним виключенням його з договору №5654. В подальшому, позивач проводив нарахування виключно по об`єкту розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з неоплатою відповідачем вказаної суми боргу за надані за договором послуги , стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У даному випадку, спір виник з договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №6564 від 28.02.2019 , які у силу приписів чинного закону, є комунальними послугами.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, який діяв до 01.05.2019, було визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

У статті 1 цього Закону було визначено, що: комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

01.05.2019р. набув чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII.

Відповідно до визначень термінів, наведених у ст. 1 цього Закону: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону).

Частиною 1 ст. 6 Закону встановлювалося, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. При цьому як передбачено п.п. 5, 6 ч. 2 цієї статті Закону виконавець комунальних послуг з централізованого водопостачання/водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання/водовідведення.

Крім того, ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У даному випадку, договір не є нікчемним в силу положень закону та не був визнаний недійсним в судовому порядку в цілому чи в окремих його частинах , докази наявності судового спору про визнання цього договору недійсним, зокрема й у зв`язку з підписанням його неуповноваженою на те особою, також скаржником не надані та у матеріалах справи відсутні.

У цьому зв`язку апеляційний суд, враховуючи презумпцію правомірності правочину, погоджується з відхиленням місцевим господарським судом відповідних доводів відповідача.

З огляду на викладене доводи скаржника про підписання договору № 5654 від 28.02.2019р. неуповноваженою на те особою, як на підставу вважати такий договір недійсним, не приймаються колегією суддів до уваги.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 6-2951цс15).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Отже, навіть за відсутності договору, на чому наполягає відповідач, втім, з належним підтвердженням факту надання послуг споживачу, останній не звільняється від їх оплати.

При цьому надання послуг за адресами, зазначеними сторонами у договорі (додатках до нього) у спірний період не спростовано відповідачем.

Так, зокрема, товариством не надано суду актів відключення об"єктів від системи водопостачання та/або водовідведення чи актів про відключення приміщень від мереж водопостачання та/або водовідведення, відтак факт наявності систем водопостачання та водовідведення в спірному періоді є підтвердженим. Матеріали справи не містять актів фіксації неотримання послуг водопостачання та водовідведення у спірному періоді внаслідок відключення мереж, аварійної ситуації і т.п, тобто відсутні докази, що могли б свідчити про факт неотримання відповідачем послуг, їх неналежного чи не в повній мірі надання.

Таким чином, відповідач, який фактично споживав послуги з водопостачання та водовідведення, не може бути звільнений від оплати їх вартості, як особа, що допустила господарське правопорушення у сфері відповідних відносин.

Слід зазначити, що докази надання абонентом водоканалу заперечень стосовно об`ємів чи вартості наданих йому послуг в матеріалах справи відсутні. Таким чином, відповідно до умов пункту 4.6. договору, об`єм наданих відповідачу послуг за спірними актами та розмір плати за ними вважаються прийнятими ним у повному обсязі.

У даному випадку, місцевий господарський суд обґрунтовано послався на приписи ч.ч. 1, 3 - 7 ст.27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

З огляду на викладене, а також на підставі наявних у матеріалах справи доказів апеляційний господарський суд доходить висновку, що позивач виконав свої договірні зобов`язання відносно надання послуг з водопостачання та водовідведення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний її сплатити.

Одночасно, згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 старого Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в новій редакції встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені, як правило договором або ж законом.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення факту укладення між сторонами договору, невиконання відповідачем зобов`язань у частині оплати наданих за цим договором послуг у спірний період та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 73100,53грн та, у зв"язку з цим, для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що ним не схвалювався спірний правочин не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки фактичне споживання послуги з водопостачання та водовідведення у розумінні чинного законодавства України також є схваленням правочину.

Твердження скаржника про необхідність доведення саме позивачем надання послуг за договором у спірний період за зазначеними у договорі адресами та достовірність наведених в актах-рахунках даних є безпідставними, оскільки у силу приписів ст.74 ГПК України обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається саме на особу, яка посилається на ці обставини.

Посилання апелянта на реорганізацію товариства відповідача саме з 13.12.2019р., до укладення спірного договору, є недоведеними, оскільки згідно з Витягом з Єдиного реєстру від 02.02.2024р. в ньому міститься інформація станом на 28.02.2019р., тобто на дату укладення договору, і з нього неможливо встановити дату такої реорганізації. Інший витяг також відповідної інформації не містить.

Крім того, ст.52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За приписами ч.1 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, з урахуванням перетворення ВАТ"Дніпроекскавація" на ПрАТ"Дніпроекскавація плюс", що не заперечується відповідачем, до останнього перейшли, у тому числі, права та обов`язки за договором №5654 як до нової юридичної особи.

Твердження про необізнаність про існування договору відповідачем мають декларативний характер та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Стосовно об`єкту обслуговування - будинку за адресою П.Горленко,30, то згідно з матеріалами справи вибуття цього об`єкту з відання відповідача не доведені Скаржником, як за спірним договором, так і за попередньо оформленими відповідачем з позивачем договорами, які не визнавалися нечинними, цей об`єкт рахувався за ВАТ"Дніпроекскавація", власність на цей об`єкт у останнього підтверджується Реєстраційним посвідченням БТІ на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам (т.1 а.с. 179), яка міститься у матеріалах справи, докази у спростування наведеної у цій довідці інформації відповідачем не надано. У матеріалах цієї справи також відсутні й докази укладення мешканцями вказаного будинку індивідуальних договорів, при цьому обставини правомірності їх укладення або неукладення позивачем не являється предметом розгляду у даній справі і не підлягають встановленню.

Щодо доводів апелянта про те, що до спірного договору позивачем не надані додатки, звіти про контрольні показники приладів, актів обстеження, а також про недоліки актів рахунків та обставини щодо ненаправлення їх на адресу відповідача слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому у розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.

Таким чином, враховуючи, що вищезазначені доводи відповідача не були предметом дослідження при розгляді справи у суді першої інстанції, тому апеляційний суд не має підстав для їх розгляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає можливим зазначити, що обставини стосовно неотримання відповідачем послуг спростовується матеріалами справи, і хоча відповідач стверджує , що він не був обізнаний про укладення договору №5654, разом з тим, враховуючи платність комунальних послуг, ним не надано доказів укладення іншого договору надання послуг з водопостачання саме ПраТ"Дніпроекскавація плюс" та докази оплати цих послуг (за відповідним договором або за його відсутності).

Одночасно, непогоджуючись в суді апеляційної інстанції з розрахунками позивача та зазначаючи про недостовірність наведених в актах-рахунках даних, відповідач не надає власних розрахунків витрат на надання таких послуг.

Доводи апелянта щодо ненаправлення йому актів-рахунків також є безпідставними, оскільки у силу приписів п.4.4 договору абонент самостійно повинен був отримувати два примірника цих актів у позивача. Докази звернення відповідача до водоканалу з надання йому таких актів або відмови у їх наданні у справі відсутні. Крім того, акти-рахунки наявні у матеріалах справи містять усі необхідні дані, передбачені законодавством, що було встановлено судом першої інстанції, твердження про недостовірність викладеної в цих актах інформації недоведені.

Отже, доводи скаржника, враховуючи відсутність належних доказів на їх підтвердження, фактично зводяться до непогодження з нарахуванням йому вказаних вище сум.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

У даній справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпроекскавація плюс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024р. у справі №904/6576/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О.Дармін